Рішення № 95269717, 27.01.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.01.2021р. м. Харків Справа № 905/1521/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Гулевич В.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу №905/1521/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВВ»

до відповідача Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов`янський курорт» Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

про стягнення 199 901,43 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: ТОВ «ТВВ» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ДП «СКРЦ «Слов`янський курорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» про стягнення 200 260,83 грн., з яких: 149 500 грн. – основний борг, 43 485,12 грн. – пеня, 4 883,71 грн. – 3% річних, 2 392 грн. – інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору підряду № 8/19 від 03.05.2019р. щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Під час розгляду справи позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою останній просить суд стягнути з відповідача 199 901,43 грн., з яких: 142 763,15 грн. – основний борг, 48 469,06 грн. – пеня, 6 395,01 грн. – 3% річних, 2 274,21 грн. – інфляційні втрати.

Вказаною заявою зменшено позовні вимоги про стягнення основного боргу та інфляційних втрат та одночасно збільшено позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних, проте зважаючи на те, що загальний розмір позовних вимог зменшився, вона розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог та прийнята судом до розгляду у підготовчому засіданні 30.11.2020р., про що постановлено ухвалу в протокольній формі.

У письмових поясненнях відповідач зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

- позивач не надав докази надання послуг за договором та їх вартості, зокрема, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3, складання якої передбачено розд. 10 договору;

- нарахування позивачем пені та інфляційних втрат за період з 31.05.2019р. по 01.07.2020р. є неправомірним та може бути здійснено з 10.01.2020р. по 01.07.2020р., оскільки акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019р. відповідач отримав 10.01.2020р., про що свідчить відмітка останнього на акті;

- позивачем порушено строк виконання робіт, який встановлений договором до 31.12.2019р., оскільки роботи фактично виконані 10.01.2020р. та саме цією датою відповідачу надано акт приймання виконаних будівельних робіт.

Учасники справи у судове засідання з розгляду справи по суті 27.01.2021р. не з`явилися.

При цьому, у зв`язку із припиненням відправки судом вихідної кореспонденції внаслідок недостатнього фінансування та неможливості проведення процедури закупівлі знаків поштової оплати, про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті позивач повідомлявся шляхом передання телефонограми, яка прийнята директором позивача ОСОБА_1 особисто.

Телефонограму щодо дати, часу і місця судового засідання з розгляду справи по суті відповідачу не передано, оскільки встановити зв`язок з ним не вдалося, проте ухвала суду від 28.12.2020р., якою визначено дату, час та місце судового засідання з розгляду справи по суті: 27.01.2021р. о 14:30 год., направлена на його офіційну електронну пошту. Також, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи по суті на електронній сторінці господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» розміщене відповідне оголошення.

Одночасно, ухвала суду від 28.12.2020р. розміщена у ЄДРСР, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, а тому сторони мали дійсну можливість ознайомитися з цим процесуальним документом у вказаному реєстрі.

Суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні від 03.04.2008р. у справі «Пономарьов проти України», про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, учасники справи були зобов`язані добросовісно користуватися наданими їм законом процесуальними правами та слідкувати за перебігом розгляду справи, зважаючи на їх обізнаність про такий розгляд, про що свідчить одержання ними попередніх судових ухвал за повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду судової справи, та забезпечення реалізації ними прав на судовий захист своїх прав та інтересів, а також строк розгляду справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи за відсутності учасників справи.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 27.01.2021р. господарським судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

03.05.2019р. між ДП «СКРЦ «Слов`янський курорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (замовник, відповідач) та ТОВ «ТВВ» (підрядник, позивач) укладено договір підряду №8/19, за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконати власними, а при необхідності – залученими силами будівельні роботи з капітального ремонту басейну спинального відділення санаторію «Слов`янський», що знаходиться за адресою: вул. Пушкінська, б.2, м.Слов`янськ, Донецька область, 84110.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені у проектно – кошторисній документації (складеної виключно у програмному комплексі АВК – 5 та у відповідності до ДБН), яка є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Загальний термін виконання всіх підрядних робіт починається з моменту підписання даного договору до дати закінчення, але не пізніше 31.12.2019р. (п. 2.1. договору).

Договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід`ємною частиною, являється твердою і складає 149 500 грн. (п. 3.1. договору).

Оплата виконаних робіт і компенсація витрат підрядника здійснюється замовником таким чином: розрахунок за повністю завершені роботи буде здійснюватись з урахуванням положень загальних умов на підставі актів виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3. (пп. 10.1.1. п. 10.1. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором (п. 15.2. договору).

Також судом встановлено, що у травні 2019р. позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи за договором на суму 142 763,15 грн., що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019р., який підписаний сторонами та засвідчений печатками підприємств.

Оскільки відповідач не здійснив оплату за виконані позивачем роботи, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 142 763,15 грн., пені - 48 469,06 грн., 3% річних - 6 395,01 грн., інфляційних втрат - 2 274,21 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з наступних мотивів:

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В силу норм ч. ч.1,2 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч.4 ст.882 ЦК України).

Як вище встановлено судом, між сторонами у справі укладений договір підряду №8/19 від 03.05.2019р., на підставі якого відповідач доручив, а позивач зобов`язався відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконати власними, та при необхідності – залученими силами, будівельні роботи з капітального ремонту басейну спинального відділення санаторію «Слов`янський», що знаходиться за адресою: вул. Пушкінська, б.2, м. Слов`янськ, Донецька область, 84110.

В свою чергу, відповідач зобов`язався здійснити розрахунок за повністю завершені роботи на підставі акту виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. ч.1, 7 ст.193 ГК України.

Із встановлених обставин справи випливає, що на підставі вказаного договору у травні 2019р. позивачем виконані роботи вартістю 142 763,15 грн., що підтверджується відповідним актом приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в за травень 2019р., який підписаний відповідачем без жодних зауважень як щодо обсягу та вартості виконаних робіт, так і щодо їх якості.

Сама по собі відсутність довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3 жодним чином не спростовує факт виконання позивачем робіт за договором. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2018р. у справі № 910/12058/16 з аналогічного питання.

Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в за травень 2019р., який наявний у матеріалах справи, дозволяє встановити як обсяг, так і вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт, навіть за відсутності довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3, яка є лише одним із документів для визначення обсягу та вартості виконаних робіт.

Одночасно, умовами договору не визначено певного строку оплати відповідачем виконаних позивачем робіт, а тому з огляду на положення ст. 854 ЦК України щодо оплати замовником роботи після її остаточної здачі, суд вважає, що виконані позивачем роботи мали бути оплачені відповідачем не пізніше 01.06.2019р.

При цьому, суд виходить з того, що датою здачі позивачем/прийняття відповідачем робіт є 31.05.2019р., яка зазначена в акті приймання виконаних будівельних робіт за формою форма №КБ-2в за травень 2019р. Ця дата підтверджена як підписом позивача (підрядника) в особі ОСОБА_1 (рядок «підрядник»), який (Тарактєєв В.А.) згідно з відомостями ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань є керівником позивача, так і підписом відповідача (замовника) в особі Линник С.О. (рядок «замовник»), який (Линник С.О.) згідно з відомостями ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань був тимчасово виконуючим обов`язки, керівником відповідача з 23.07.2018р. (з 28.10.2020р. керівником є Солоха Н.В.).

Відмітка «отримано 10.01.2020р.», яка також міститься в цьому акті, зроблена особою, яка є невідомою та повноваження якої не підтверджені, а тому не може бути прийнята судом до уваги як підтвердження дати отримання відповідачем акту, дати фактичної здачі позивачем/прийняття відповідачем робіт. Матеріали справи не містять ані звернень відповідача до позивача щодо порушення ним строку виконання робіт, ані доказів, що підтверджують здійснення відповідачем відмови від договору та заявлення вимоги про відшкодування збитків в порядку ст. 849 ЦК України. Крім того, порушення позивачем строку виконання робіт відповідно до умов п. 13.2 договору могло бути підставою для застосування до нього відповідної відповідальності, але не звільняло відповідача від оплати їх вартості.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що роботи за договором, які виконані позивачем, не оплачені відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 142 763,15 грн., а отже і про їх задоволення.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що виконані позивачем роботи мали бути оплачені відповідачем не пізніше 01.06.2019р., прострочення відповідача почалось з 02.06.2019р.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 3% річних, нарахованих за період з 31.05.2019р. по 25.11.2020р. (фактично по 24.11.2020р.) на суму боргу 142 763,15 грн., складає 6 395,01 грн., та розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з 31.05.2019р. по 25.11.2020р. на суму боргу 142 763,15 грн., складає 2 274,21 грн., перевірені господарським судом та встановлено, що вони не відповідають обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Тому, господарським судом самостійно, з урахуванням вірно визначеного періоду прострочення відповідача, здійснено розрахунок 3% річних, згідно з яким розмір 3% річних, нарахованих за період з 02.06.2019р. по 24.11.2020р. на суму боргу 142 763,15 грн., складає 6 349,26 грн., та розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким розмір інфляційних втрат, нарахованих за період червень 2019р. – листопад 2020р. на суму боргу 142 763,15 грн., складає 5 628,93 грн. (тобто, більше, ніж заявлено до стягнення).

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 349,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 274,21 грн. (в межах заявлених вимог), а отже і про їх задоволення в цих частинах.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч. 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Разом з цим, умови договору не містять погодження сторін щодо застосування штрафних санкцій у вигляді сплати пені (з встановленням її розміру) за порушення замовником строків оплати за виконані підрядником роботи. Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.09.2019р. у справі №908/1501/18.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 48 469,06 грн., а отже і про відмову у їх задоволенні.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

У позові позивачем заявлено про стягнення з відповідача судових витрат, розмір яких складає 6 050 грн., з яких: 3 050 грн. - судовий збір, 3 000 грн. - витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2 - 6 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги та про представництво інтересів від 03.10.2020р., ордер серії ДН №127767 від 03.10.2020р., акт виконання послуг та їх вартості, а також виду та вартості майбутніх послуг відповідно до умов договору від 03.10.2020р., обґрунтування розміру витрат на надання професійної правничої допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1/10 від 03.10.2020р.

У п. п. 1, 2, 3 договору від 03.10.2020р., який укладений між адвокатом Приходько О.П. (адвокат) та ТОВ «ТВВ» (клієнт, позивач) передбачено, що за цим договором адвокат зобов`язується здійснити представництво клієнта, що вказане в цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Безпосередньо зміст правничої допомоги адвоката за цим договором полягає в тому, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується доручення, під час строку дії цього договору здійснити представництво (представляти) клієнта в господарському суді Донецької області за позовом ТОВ «ТВВ» до ДП «СКРЦ «Слов`янський курорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості за договором підряду №8/19 від 03.05.2019р. Під час виконання доручення та здійснення адвокатської діяльності за цим договором клієнт надає адвокату наступні повноваження, в т.ч.: брати участь у справі, вказаній в п. 1 цього договору, як представник клієнта; вести справу, вказану в п. 1 цього договору, в усіх судах, вчиняти від імені клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти клієнт; представляти інтереси клієнта в усіх судах з усіма правами, які надані законом відповідній стороні в цивільному процесі; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; підписувати та подавати як представник клієнта, зокрема, позовну заяву. Адвокат не має жодних обмежень повноважень на вчинення процесуальних дій, як представник клієнта у справі вказаній в п. 1 цього договору. За надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана в п. 1 договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах, визначених в додатку до цього договору.

За надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана в п. 1 договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах, визначених в додатку до цього договору (п. 3 договору).

Цей договір діє з дати його підписання та до 31.03.2021р. включно (строк дії цього договору). Сторони погодили, що у разі набрання законної сили судовим рішенням (рішенням, ухвалою), яким вирішено справу (спір) по суті, до закінчення строку дії цього договору, передбаченого в цьому пункті, строк дії цього договору закінчується в день набрання таким судовим рішенням законної сили. Сторони цього договору погодили та встановили, що із закінченням строку дії цього договору усі зобов`язання адвоката за цим договором вважаються виконаними належним чином та припиненими (п. 7 договору).

З акту виконання послуг та їх вартості, а також виду та вартості майбутніх послуг відповідно до умов договору від 03.10.2020р., вбачається, що на виконання договору про надання професійної правничої допомоги та про представництво інтересів від 03.10.2020р. адвокатом Приходько О.П. надано позивачу наступну правничу допомогу: попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини – 5 год.; дослідження судової практики, у тому числі практики Верховного Суду, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи – 5 год.; підготовка процесуальних документів та додатків по справі (позовна заява, оформлення додатків до позовної заяви) – 5 год., представництво у суді (очікувана кількість судових засідань – 3) – 5 год. Разом – 20 год. За попередньою домовленістю адвоката з клієнтом, година роботи адвоката сплачується у розмірі 150 грн. Оплата витрат на професійну правничу допомогу та представництво у суді складає 150 грн. х 20 год. = 3 000 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 1/10 від 03.10.2020р. на підставі вищевказаного договору позивачем сплачено адвокату Приходько О.П. 3 000 грн.

Приходько О.П. має право на заняття адвокатською діяльністю згідно із свідоцтвом №5821 від 24.06.2020р., діє на підставі ордеру серії ДН №127767 від 03.10.2020р. Ним складено позовну заяву, заяву про усунення недоліків позовної заяви, заяву про зменшення позовних вимог та засвідчено додатки, додані до вказаних документів. Також адвокат Приходько О.П. приймав участь у підготовчих засіданнях 09.11.2020р. та 30.11.2020р.

Отже, обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу, які пов`язані з розглядом даної справи та відповідають фактичним обставинам справи, є 2 750 грн. (з огляду на участь адвоката Приходько О.П. у двох підготовчих засіданнях, а не у трьох).

Згідно з положеннями п.2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. п. 1, 5 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на ціну позову (у первісній редакції) 200 260,83 грн., розмір судового збору, що підлягав сплаті за його подання, становить 3 003,91 грн. Одночасно, під час розгляду справи позивачем зменшено загальний розмір позовних вимог до 199 901,43 грн. (відповідно, зменшилась ціна позову до 199 901,43 грн.) і судовий збір за розгляд позову за такою ціною становить 2 998,52 грн.

За квитанцією №0.0.1859822939.1 від 06.10.2020р. за подання до суду даного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 050 грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законом, виходячи з ціни позову (у первісній редакції).

За таких обставин, на підставі ст.129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судовий збір у розмірі 2 998,52 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 750 грн., покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (витрати із судового збору: на відповідача - 2 270,79 грн., на позивача – 727,73 грн.; витрати на правову допомогу: на відповідача - 2 082,59 грн., на позивача – 667,41 грн.). При цьому, відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та не надано жодних заперечень та доказів щодо неспівмірності цих витрат із критеріями, визначеними у п.п. 1-4 ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Одночасно, з Державного бюджету України позивачу може бути повернуто судовий збір у розмірі 51,48 грн., з яких: 46,09 грн. - у зв`язку зі сплатою судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом; 5,39 грн. – у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог, ні підставі відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВВ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов`янський курорт» Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (84110, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Пушкінська, буд. 2, ідент. код ЄДР 30708792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВВ» (84108, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Ленінградська, буд. 67, ідент. код ЄДР 34411122) основний борг у розмірі 142 763 (сто сорок дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 6 349 (шість тисяч триста сорок дев`ять) грн. 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) 21 грн., судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 79 коп., витрати на надання правничої допомоги у розмірі 2 082 (дві тисячі вісімдесят дві) грн. 59 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 08.02.2021р.

Суддя Л.В. Ніколаєва