Рішення № 95267401, 15.02.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 15.02.2021 Справа № 554/10325/20

Провадження № 2/554/245/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Гальонкіної Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання Юрченко А.О.,

представника відповідача Лисанця А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути на свою користь з Виконавчого комітету Полтавської міської ради моральну шкоду в сумі 23615,00 грн.

На обгрунтування позову зазначав, що протиправною бездіяльністю Виконавчого комітету Полтавської міської ради, підтвердженою рішенням суду йому завдано моральну шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, приниженні честі та гідності. Внаслідок протиправних дій відповідача порушено стан душевної рівноваги, для відновлення якого позивач був вимушений докласти додаткових зусиль. Порушено його нормальні зв`язки, крім того внаслідок нехтування відповідачем прав позивача, останній зазнав сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання. Розраховуючи розмір моральної позивач виходить з того, що порушення його права має триваючий характер, тому за кожен місяць порушення просить нарахувати один розмір мінімальної заробітної плати.

Ухвалою суду від 27 листопада 2020 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22 грудня 2020 року Виконавчий комітет Полтавської міської ради подав до суду відзив відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що питання порушені позивачем у своєму запиті знаходяться поза компетенцією Виконавчого комітету Полтавської міської ради, у зв`язку з чим запит ОСОБА_1 було направлено до Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, яке являється належним розпорядником запитуваної інформації. Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру в свою чергу, у відповідності до вимог частини першої та четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надало відповідь позивачу. Також зазначив, що обов`язковою умовою для отримання моральної шкоди з державного органу є протиправне діяння особи котра її завдала, вина заподіювача шкоди та причинний зв`язок між ними.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження існування факту заподіяння Виконавчим комітетом Полтавської міської ради під час направлення запиту позивача до компетентного органу, зокрема доказів що вказані дії відповідача є психотравмувальними для позивача, не надано розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди, необхідність якого визначається висновком Великої палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07. Тому підстав для задоволення позову немає.

У судове засідання позивач не з`явися направивши до суду заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд проводити розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Виконавчого комітету Полтавської міської ради Лисанець А.Ф. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві.

Окремо зазначив суду, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 протягом 2020-2021 років систематично звертається до судів різних областей з позовними заявами про стягнення моральної шкоди з державних органів, що свідчить про те, що метою звернення ОСОБА_1 є задоволення корисливого інтересу.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 березня 2020 року ОСОБА_1 направив до виконавчого комітету Полтавської міської ради Полтавської області запит на отримання публічної інформації, який отримано відповідачем 23 березня 2020 року.

Згідно з резолюцією секретаря Полтавської міської ради Шамоти О.С. доручено надати відповідь начальнику Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру Трегубову Ю.О., який листом від 27 березня 2020 року надав відповідь на запит ОСОБА_1 .

При цьому виконавчий комітет Полтавської міської ради не повідомив запитувача інформації про направлення його запиту належному розпоряднику.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Полтавської міської ради, щодо неповідомлення ОСОБА_1 про направлення запиту на отримання публічної інформації від 21.03.2020 року (вх. № 04.2.2-09/102-зі від 23.03.2020 року) на розгляд Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру.

Зобов`язано Виконавчий комітет Полтавської міської ради повідомити ОСОБА_1 про направлення запиту на отримання публічної інформації від 21.03.2020 року (вх. № 04.2.2-09/102-зі від 23.03.2020 року) на розгляд Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справ № 440/1973/20 залишено без змін.

Отже, факт незаконної бездіяльності виконавчого комітету Полтавської міської ради встановлений рішенням суду і ці обставини не підлягають доведенню, як передбачено ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, далі ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007).

Суд окремо звертає увагу, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження факту повідомлення позивача про направлення запиту на отримання публічної інформації від 21.03.2020 року (вх. № 04.2.2-09/102-зі від 23.03.2020 року) на розгляд Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, що б свідчило про припинення бездіяльності відповідача під час опрацювання звернення ОСОБА_1 і це встановлено рішенням суду.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Позивач не вказав конкретних обставин зокрема зміну стану здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і партнерських стосунках, тимчасової відірваності від активного суспільно-політичного життя громади міста, ступінь зниження честі та гідності, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Установивши факт заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою, підставою якої є встановлена рішенням адміністративного суду бездіяльність Виконавчого комітету Полтавської міської ради, характер та тривалість моральних страждань позивача у зв`язку з необхідністю докладення додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду його звернень, суд прийшов до висновку, що достатньою та справедливою для компенсації моральних страждань буде грошова сума у розмірі 200 грн.

При вирішенні даного позову та визначення розміру завданої позивачу моральної шкоди, судом також враховані пояснення та доводи відповідача стосовно наявності великої кількості судових справ, провадження у яких порушено за заявами ОСОБА_1 у судах по всій території України щодо відшкодування завданої йому моральної шкоди відповідними виконавчими комітетами міських рад.

За таких обставин, позов потрібно задовольнити частково та стягнути з виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 200 грн на відшкодування моральної шкоди, у задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 07,62 грн. в рахунок компенсації сплаченого судового збору, розрахованого пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Решту витрат зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави.

На підставівикладеного та керуючисьст.ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 263-265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 200 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з виконавчого комітету Полтавської міської ради судовий збір на користь держави у розмірі 07 грн 62 коп.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1

відповідач: Виконавчий комітет Полтавської міської ради, ЄДРПОУ 05384689, вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000.

Суддя : Ю.С. Гальонкіна