Рішення № 95267333, 19.02.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/135/2021

Справа № 537/3202/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2021 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Хіневич В.І., за участю секретаря судового засідання - Гавриш А.Ю., представника позивача – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватної фірми «Астра», про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Приватної фірми «Астра», згідно якого прохала суд стягнути з відповідача на її користь нараховану заробітну плату у розмірі 8232,52 грн., середній заробіток за час затримання розрахунку при звільненні у розмірі 5765,10 грн. та відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 10 000 грн..

На обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що за безстроковим трудовим договором від 05.04.2017 року вона, ОСОБА_2 , була прийнята на роботу до Приватної фірми «Астра» на посаду фармацевта Аптеки № 8 в м. Кременчуці по вулиці Київській,60.

Наказом від 22.05.2020 № 110-к вона була звільнена за угодою сторін згідно з ч.1 статті 36 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану щорічну оплачувану основну відпустку у розмірі 1146 грн. 25 коп.

Відповідно до довідки, виданої Приватною фірмою «Астра» за підписом директора Геренко О.І., вих. № 96 від 09.06.2020 року за січень-травень 2020 року фірмою нараховано заробітну плату з компенсаційними виплатами у розмірі (25418,33 грн. з урахуванням податків) 20461,76 грн. (з вже вирахованими податками), але фактично було сплачено за цей період лише 12229,23 грн., що підтверджується випискою Приватбанку від 11.09.2020 року по рахунку ОСОБА_2 . Таким чином, в порушення ч.1 ст. 116 КЗпП України різниця нарахованих та фактично сплачених коштів становить 8232,53 грн. за січень-травень 2020 року та яка не була сплачена в день звільнення, незважаючи на те, що день звільнення є останнім робочим днем.

24 червня 2020 року позивач стала на облік по безробіттю до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості, що підтверджується довідкою від 02.09.2020 року вих. № 967 і отримує допомогу по безробіттю.

Станом на 17.09.2020 року сума середнього заробітку, який відповідач зобов`язаний сплатити на її користь за час затримки розрахунку складає 5765,10 грн. (25418,33 грн. / фактична заробітна плата за останні п`ять місяці роботи / 97 дні / кількість фактично відпрацьованих днів за останні п`ять місяців роботи/ = 262 грн. 05 коп. / розмір середньоденної заробітної плати / *22 / кількість днів затримки = 5765,10 грн.).

Крім того вважає, що Приватна фірма «Астра» своїми тривалими протиправними діями завдала їй моральної шкоди, яку вона оцінює в 10 000 грн., так, як сплата в неповному обсязі щомісячно заробітної плати та несвоєчасна виплата належної їй при звільненні суми призвели до моральних страждань та додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки вона не мала матеріальної змоги забезпечити себе у зв`язку з запровадженням в країні карантинних заходів, які стали перешкодою у визначенні питання працевлаштування.

21.09.2020 за даним позовом ОСОБА_2 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача – ОСОБА_3 не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги прохала задовольнити, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

Відповідач - Приватна фірма «Астра» в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки та розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України, правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи, що відповідач, який був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки та з урахуванням заяви представника позивача, суд вирішив на підставі ст. ст. 247, 280 ЦПК України, провести розгляд справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювати та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, дослідивши та проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, встановив наступне.

05 квітня 2017 року між Приватною фірмою «Астра» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено трудовий договір, за яким ОСОБА_2 приймається на постійну роботу до Приватної фірми «Астра» на посаду фармацевта Аптеки №8, вул. Київська, 60. Згідно умов вказаного договору, договір є безстроковим трудовим договором. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до його припинення. За виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, працівнику встановлюється посадовий оклад згідно штатного розпису.

Наказом від 22.05.2020 № 110-к ОСОБА_2 звільнена за угодою сторін згідно з ч.1 статті 36 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану щорічну оплачувану основну відпустку у розмірі 1146 грн. 25 коп.

У трудовій книжці серії НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_2 , містяться записи про те, що 05.04.2017 року на підставі наказу №62-К від 04.04.2017 року ОСОБА_2 прийнята Приватною фірмою «Астра» на посаду торгового агента Аптеки №8; 03.08.2017 року на підставі наказу №160-К від 03.08.2017 року переведена на посаду фармацевта Аптеки №8. 22.05.2020 року звільнена з посади за угодою сторін ст. 36 ч.1 КЗпП України на підставі наказу №110-К від 22.05.2020 року.

З 24.06.2020 року ОСОБА_2 зареєстрована, як безробітна в Кременчуцькому МРЦЗ, що підтверджується довідкою виданою Кременчуцьким МРЦЗ від 02.09.2020 року №967.

Відповідно до наданих Приватною фірмою «Астра» довідок: за №80 від 25.05.2020 року у 2019 році за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року ОСОБА_2 нараховано 54763,68 грн. з яких 821,46 грн. судового збору 9857,46 грн. ПДФО; за №96 від 09.06.2020 року за період з 01.01.2020 року по 22.05.2020 року в сумі 25418,33 з яких 381,28 грн. військовий збір, 4575,30 грн. ПДФО.

Відповідно до наявної у матеріалах справи історії по картковому рахунку ОСОБА_2 , остання дійсно отримувала від Приватної фірми «Астра» заробітну плату, що підтверджується відповідними платежами від 03.01.2020 в сумі 2932,51 грн., 08.01.2020 року в сумі 1368,50 грн., 25.01.2020 року в сумі 2539,78 грн., 18.02.2020 року в сумі 1769,65 грн., 03.03.2020 року в сумі 2879,48 грн., 05.03.2020 року в сумі 850,00 грн., 17.03.2020 року в сумі 1234,07 грн., 10.04.2020 року в сумі 1756,25 грн., 16.04.2020 року в сумі 1200,00 грн..

З аналізу вказаних платежів, вбачається, що у 2020 році фактично позивачу зачислено на картковий рахунок коштів в сумі 16530,24 грн., однак суд приймає до уваги, що в дану суму увійшли виплати заробітної плати за грудень 2019 року в сумі 4301,01 (2932,51+1368,50) грн., що також підтверджується зазначеною вище довідкою фірми за 2019 рік.

З огляду на викладене, беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що заробітна плата позивачу у 2020 році, і по момент звільнення була нарахована, але фактично виплачувалась не у повному розмірі, а саме нараховано до сплати 20461,75 (25418,33 - 381,28 - 4575,30 = 20461,75), а фактично зараховано на картку та виплачено 12229,23 грн., тож різниця вказаних сум (20461,75- 12229,23 = 8232,52 ) є заборгованістю та становить 8232,52 грн..

Крім того, відповідно до наказу 22.05.2020 № 110-к ОСОБА_2 підлягала виплата компенсації за невикористану щорічну оплачувану основну відпустку у розмірі 1146 грн. 25 коп., при цьому, як вказує позивач, остання була включена до нарахованої заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Згідно із ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Отже враховуючи, що відповідачем не було здійснено виплати всіх сум, що належало виплатити в день звільнення, а тому суд приходить до висновку, що дана вимога позивача обґрунтована, доведена та підлягає до задоволення.

Згідно позовної заяви позивач прохає стягнути також середній заробіток за весь час затримки по 17.09.2020 року, тобто день звернення до суду з даним позовом, в сумі 5765,10 грн.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає суду підстави вважати, що невиплата звільненій ОСОБА_2 всіх сум, що належать їй від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, ОСОБА_2 правомірно визначила остаточний обсяг своїх вимог на момент звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що вимога, щодо стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, в межах заявлених позивачем вимог, яка становить 5765,10 грн., підлягає до задоволенню, при цьому, суд погоджується з розрахунком наданим позивачем де 25418,33 грн./ фактична заробітна плата за останні п`ять місяці роботи / 97 дні / кількість фактично відпрацьованих днів за останні п`ять місяців роботи/ = 262 грн. 05 коп. / розмір середньоденної заробітної плати / *22 / кількість днів затримки = 5765,10 грн.

Враховуючи викладене, беручи до уваги доведення позивачем належними доказами факт свого перебування у трудових відносинах із відповідачем, ґрунтуючись на положеннях норм КЗпП України, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Приватної фірми «АСТРА» на користь ОСОБА_2 нарахованої заробітної плати у розмірі 8232,52 грн.. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5765,10 грн. з розрахунку 262,05 грн. за день підлягають до задоволення.

Стосовно вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Позивач заявляючи дану вимогу обґрунтовує її тим, що сплата в неповному обсязі щомісячно заробітної плати та несвоєчасна виплата належної при звільненні суми призвели до моральних страждань та додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки вона не мала матеріальної змоги забезпечити себе у зв`язку з запровадженням в країні карантинних заходів, які стали перешкодою у визначенні питання працевлаштування.

Рішенням Конституційного суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 по справі № 1-5/2012 визначено, що право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32,56,62,152 Основного Закону України.

У Цивільному кодексі України гарантується право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу і встановлюється відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як один із способів захисту цивільних прав та інтересів (частина перша, пункт 9 частини другої статті 16).

В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 з 24.06.2020 року зареєстрована, як безробітна в Кременчуцькому МРЦЗ, та згідно довідки виданою Кременчуцьким МРЦЗ від 02.09.2020 року №967 у червні та липні отримала виплати по безробіттю, що свідчить що у позивача були засоби для існування.

Однак, суд вважає, доведеним факт заподіяння відповідачем моральної шкоди так, як відповідач, здійснюючи виплату щомісячно заробітної плати не в повному обсязі та допустивши нездійснення своєчасної виплати належної при звільненні суми, завдав моральних страждань позивачу та спонукав докладення позивачем додаткових зусиль для організації свого життя та забезпечення себе.

При цьому, заявлена позивачем сума в 10000 грн., є надмірною, та необґрунтованою з огляду на відсутність тяжких наслідків, а тому, дана вимога підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди слід стягнути 2000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та звільнення позивача від сплати судового збору, тож з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись ст. 47, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 280 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_2 до Приватної фірми «Астра», про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми «Астра» (код ЄДРПОУ: 30133959, юридична адреса: 40002,Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, 16 (61)) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану але не виплачену заробітну плату у розмірі 8232,52 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5765,10 грн. з розрахунку 262,05 грн. за день; та в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн..

Стягнути з Приватної фірми «Астра» (код ЄДРПОУ: 30133959, юридична адреса: 40002,Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, 16 (61)) на користь держави судовий збір в сумі в сумі 840,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.І. Хіневич

Повний текст рішення складено 01.03.2021 року.