Рішення № 95265239, 02.03.2021, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/506/19

Провадження №2/568/336/21

02 березня 2021 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2019 р. в Радивилівський районний суд звернулось АТ КБ «ПриватБанк» з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 12708,09 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 16.11.2016 р. між позивачем та відповідачем підписано заяву про отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Стверджує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом на заяві.

АТ КБ «Приватбанк» зобов`язання по Договору про надання банківських послуг виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти. Однак, відповідач порушив умови договору в частині погашення заборгованості по тілу кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед банком.

Ухвалою Радивилівського районного суду (суддя Панчук М.В.) від 12.04.19 р. відкрито провадження у справі № 568/506/19 та призначено позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020 року справу №568/506/19 передано для розгляду судді Радивилівського районного суду Сільман А.О.

Ухвалою від 29.12.2020 р. позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» з цивільним позовом до ОСОБА_1 у справі № 568/506/19 прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 03.02.2021 р.

Ухвалою від 03.02.21 р. розгляд справи відкладено на 02.03.21 р.

В судове засідання представник сторін не з`явились. Про дату. Час та місце судового засідання повідомленні належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Водночас, разом із позовною заявою представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору у даній справі, суд враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2016 р. між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно до умов договору, відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5005,64 грн.,

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До матеріалів справи банк долучив Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки.

Крім того, на підставі кредитного договору, банком надано відповідачу кредитну картку 18.05.2016 р., що підтверджується довідкою про видані картки.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається, що кредитний ліміт неодноразово змінювався.

З матеріалів справи вбачаться, що на виконання умов заяви-договору, позивачем перераховано відповідачу кредитні кошти у розмірі 5005,64 грн., що підтверджується випискою по особовому картковому рахунку позичальника та довідкою про зміну умов кредитування.

Однак, відповідач не виконував умови кредитного договору в частині повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 18.02.12019 р. становила 12708,09 грн., з яких: 3320,75 грн. заборгованість за тілом кредита,, 2522,75 грн. заборгованості за простроченим тілом кредита, 5083,25 грн. пеня за прострочене забов`язання, 700 грн. пеня за несвоєчасну сплату боргу, 500 грн. штраф фіксована частина, 581,34 грн. штраф процентна частина.

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступні положення чинного законодавства.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

А відтак, враховуючи зміст статей 633, 634 ЦК України, суд дійшов висновку, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16.11.16 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29.03.19 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З заяви позичальника від 16.11.2016 року вбачається, що відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, нараховану пеню та штрафи.

Позивач, обґрунтовує право вимоги в частині розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.11.16 року витягом з Тарифів Банку та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс, які є невід`ємні частини договору.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивачем не долучено до матеріалів справи витяг з «Тарифів Банку».

При цьому, з дослідженої судом анкети-заяви не вбачається, за яким тарифом відповідач отримала кредитну картку та на яких умовах, що не дає суду можливості визначити умови кредитного договору та відповідно перевірити правильність розрахунку заборгованості.

Таким чином, перевірити розмір нарахованих сум неустойки та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.

Крім того, суд зауважує, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку – 16.11.16 р..

Як і відсутні докази на підтвердження того, що вказані Умови на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямоївказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, без надання доказів про те, які саме умови договору були узгоджені сторонами не є підтвердженням наявності заборгованості за простроченим тілом кредиту, неустойкою та штрафами у розмірі, визначеному позивачем, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми.

Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Разом з цим, позивач просить стягнути 2522,75 грн. заборгованості за прострочене тіло кредиту.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Кредит - розмір коштів, що надаються Банком клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності.

Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором.

А відтак, Умови та правила надання банківських коштів, якими обрунтовані позовні вимоги, передбачають, що "кредит" та "прострочений кредит" - це кредитні кошти надані Банком, тобто, це - одна і та сама сума грошових коштів, яка була отримана та своєчасно не повернута позичальником.

Суд зазначає, що укладений між сторонами кредитний договір від 16.11.16 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить розміру щомісячних платежів та строку повернення кредиту (користування ним). При цьому, умовами анкети-заяви не передбачено порядок та умови нарахування складової, як заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Крім того, з системного аналізу положень Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та ч. 1 ст. 1054 ЦК України вбачається, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, фактично є й завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить і плата за користування кредитом, а не, власне, лише надані позичальнику в користування кошти.

Проте, за відсутності визначеного та погодженого договором порядку нарахування заборгованості за кредитом, позовні вимоги банку про стягнення простроченого тіла кредиту є необґрунтованими.

Однак, враховуючи, що фактично отримані позичальником кошти в сумі 3320,75 грн. в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

А відтак, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд бере до уваги, що у спірних правовідносинах діє презумпція винуватості боржника, а факт порушення прав кредитора є очевидним, відтак вважає за необхідне стягнути на користь позивач з відповідача заборгованість за тілом кредиту визначену у розмірі встановленого кредитного ліміту в сумі 3320,75 гривень, як отримані нею та у добровільному порядку не повернутими.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 141, 247, 259, 280, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ

Позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення 12708,29 грн. заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна) 3320,75 грн. заборгованості по тіло кредиту, 501 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 02.03.2021 р.

Суддя А.О. Сільман