Ухвала суду № 95265144, 03.03.2021, Оржицький районний суд Полтавської області

543/812/20

1-кп/543/14/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.21 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Гришка О.Я.,

секретаря судового засідання Федорини А.А.,

з участю прокурора Шури О.Л.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника адвоката Мамедова Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області кримінальне провадження № 12019170240001263 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Оржицького районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

У обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 у співучасті з невстановленою досудовим розслідуванням особою, в порушення вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» №1334-VI від 15.05.2009, достовірно знаючи про заборону зайняття гральним бізнесом в Україні, маючи корисливі мотиви, з метою отримання незаконного прибутку, займалась вказаним видом діяльності. У обвинувальному акті також вказано, що невстановлена досудовим розслідуванням особа, організувала проведення азартних ігор на автоматах, для чого на початку 2019 року, точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, у підвальному приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , розмістила 21 комп`ютерний симулятор та необхідні меблі, а також забезпечила заклад мережевим обладнанням, тим самим обладнавши для подальшого проведення та надання можливості доступу до азартних ігор гральний заклад. У обвинувальному акті зазначено, що у вказаному закладі, у період з початку березня 2019 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, по 17.03.2019 року ОСОБА_1 з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, будучи співвиконавцем злочину, виконувала роль оператора комп`ютерних симуляторів, які за допомогою кабелів були підключені до центрального комп`ютеру адміністратора, працювала відповідно до встановленого графіку виходу на роботу, для належного функціонування грального закладу обмежувала доступ громадян до його приміщень та комп`ютерних симуляторів, розмінювала гравцям гроші, приймала від гравців ставки та надавала допомогу гравцям у прийнятті ставок, а також здійснювала видачу грошових виграшів переможцям азартних ігор, тим самим забезпечуючи діяльність з надання можливості доступу до азартних ігор на комп`ютерних симуляторах, за що отримувала прибуток у виді заробітної плати.

ОСОБА_1 органами досудового розслідування пред`явлено обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, оскільки, як стверджується у обвинувальному акті, вона вчинила умисні дії, які виразились у зайнятті гральним бізнесом.

В судовому засіданні захисник обвинуваченої заявив клопотання про закриття кримінального провадження згідно п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за інкриміновані обвинуваченій діяння.

Обвинувачена підтримала клопотання про закриття кримінального провадження.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що кримінальна відповідальність за вказані у обвинувальному акті діяння не скасована після набрання чинності Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», заборона такої діяльності передбачена і нормами нового закону.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

За частиною 1 статті 203-2 КК України (в редакції станом на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння) кримінальна відповідальність наступала за зайняття гральним бізнесом.

Диспозиція даної норми для з`ясування змісту цієї кримінально-правової заборони відсилала до Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 року № 1334-VI.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 року № 1334-VI гральним бізнесом визнавалась діяльність, пов`язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп`ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

За ст. 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 року № 1334-VI в Україні заборонявся гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Водночас Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 року № 768-IX визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 року № 1334-VI, а стаття 203-2 КК України була викладена в новій редакції.

Так, за частиною 1 статті 203-2 КК України передбачено кримінальну відповідальність за організацію або проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону або випуск чи проведення лотерей особою, яка не має статусу оператора лотерей, або організація чи функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет.

Таким чином, дана кримінально-правова заборона суттєво звузила коло суспільно-небезпечних посягань.

Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 року № 768-IX визначено правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор, у той час як Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» повністю забороняв гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14липня 2020 № 768-IX визначено порядок ліцензування азартних ігор, встановлено перелік дозволених видів діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, введено принципово нові терміни у даній сфері.

Так, законодавство про кримінальну відповідальність у сфері грального бізнесу змінилось настільки, що відбулась зміна ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого новою редакцією статті 203-2 КК України, тобто фактично нова редакція диспозиції є новим складом кримінального правопорушення, відповідальність за яке може настати лише, якщо дії вчинено після набрання чинності Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» №768-ІХ від 14.07.2020 року.

Зокрема, основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 203-2 КК України, був і є встановлений порядок зайняття господарською діяльністю, але у редакції Закону України № 2852-VI від 22.12.2010, що діяла до 13.08.2020, він стосувався законодавчої заборони на здійснення грального бізнесу як виду господарської діяльності взагалі, а у редакції Закону України №768-ІХ від 14.07.2020, що діє з 13.08.2020, такий порядок стосується тільки у частині законодавчої заборони на незаконну діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей. Тобто, після скасування закону України щодо заборони грального бізнесу та викладення новим законом описово-бланкетної диспозиції у новій редакції фактично відбулось наповнення диспозиції ч.1 ст.203-2 КК України новим змістом, а саме: поведінка, що взагалі була заборонена, відтепер дозволена, але для неї новим законом встановлено правила та умови, а новою редакцією статті Кримінального кодексу України - обсяг заборон під загрозою покарання. Відповідно новим змістом наповнився й об`єкт вказаного злочину, а саме: звужено сферу суспільних відносин, які охороняються законом про кримінальну відповідальність та на які посягає кримінальне правопорушення.

У зв`язку з прийняттям нового закону, об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 203-2 КК України, у редакції Закону України № 2852-VI від 22.12.2010, що діяла до 13.08.2020, виражалась у зайнятті гральним бізнесом. У редакції ж Закону України №768-ІХ від 14.07.2020, що діє з 13.08.2020, об`єктивна сторона наявна, якщо буде вчинено наступні альтернативні дії: 1) організацію або проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону; 2) випуск чи проведення лотерей особою, яка не має статусу оператора лотерей; 3) організацію чи функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет.

Саме по собі зайняття гральним бізнесом наразі не визнається кримінальним правопорушенням і здійснення такого виду господарської діяльності само по собі не є кримінально-протиправним, а повноваження держави на притягнення осіб до кримінальної відповідальності виникає тільки тоді, коли порушується законодавство України у сфері грального бізнесу.

Законодавчо визначеного поняття «гральний бізнес» наразі не існує, як не існує і кримінального закону, який би встановлював кримінальну відповідальність за зайняття гральним бізнесом.

Суд приходить до висновку, що діяння, яке інкримінується ОСОБА_1 , не можна ототожнювати з діянням, яке складає об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 203-2 КК України в редакції Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 року № 768-IX.

У відповідності до частин 1, 3 статті 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

У відповідності до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку що стаття 203-2 КК України в редакції Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14липня 2020 року № 768-IX в силу положень ст. 58 Конституції України та ст.5 КК України має зворотну дію в часі.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Таким чином, є підстави для закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за інкриміноване обвинуваченій діяння.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. Цивільний позов не заявлявся.

На підставі наведеного, керуючись ст. 8, 58 Конституції України, ст. 3, 5 КК України, п. 4 ч. 1 ст. 284, ст. 285, 286, 288, 350, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника обвинуваченої адвоката Мамедова Рустама Ікметовича про закриття кримінального провадження № 12019170240001263 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України - задовольнити.

Кримінальне провадження № 12019170240001263 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України - закрити.

Речові докази:

- жорсткий диск, на якому зроблено пояснювальний напис «Копія НЖМД Seogate S/N: 9SZ6RМХК», який поміщено до паперового конверта, та жорсткий диск, на якому зроблено пояснювальний напис «Копія НЖМД Maxtor, СТ: 27 В4201Z4RN1Р7», який поміщено до паперового конверта, залишити при матеріалах досудового розслідування кримінального провадження;

- 22 системних блоки до ПК без індивідуальних ознак та грошові кошти, в сумі 3961 (три тисячі девятсот шістдесят одна) грн., передані на зберігання власнику ОСОБА_2 – залишити останньому.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо на неї не було подано апеляційної скарги.

Ухвалу суду може бути оскаржено протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Оржицький районний суд Полтавської області.

Суддя