Рішення № 95264756, 23.02.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7822/20

2/357/1513/21

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,

при секретарі Севериненко Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

24.07.2020 року представник позивача ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову вказував, що ОСОБА_1 з метою отримання кредитних коштів підписала заяву № б/н від 26.04.2011 року, відповідно до умов якої отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підписанням даної заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua складає між нею та банком договір. Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, однак відповідач порушила умови договору внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 02.06.2020 року становить 17 348,03 грн.

11.09.2020 року ухвалою судді відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

21.12.2020 року відповідач звернулась до суду з відзивом, у якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивований тим, що відповідач згідно змішаного договору, укладеного з позивачем отримала кредитні кошти в розмірі 3 000 грн. і протягом чотирьох років виконувала свої зобов`язання за договором. В подальшому позивач збільшив кредитний ліміт до 11 500 грн. без укладення договору. Позивач сплачувала нараховані банком кошти до кінця строку дії картки.

11.01.2021 року представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 14.05.2010 р. в розмірі 13 193,70 грн., що складається: 9 777,30 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т. ч. 9 777,30 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 416,40 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625. Судові витрати стягнути з відповідача.

13.01.2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка по своїй суті аналогічна з позовом. Представник позивача просив задовольнити уточнені позовні вимоги.

В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача, в якому останній просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

14.05.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір б/н шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до умов відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

14.05.2010 р. Банк надав клієнту рахунок та видав кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до січня 2014 року.

13.09.2013 року клієнту видано картку № НОМЕР_2 та встановлено кредитний ліміт – 10 000 грн. з терміном дії до липня 2017 року. 16.10.2013 року кредитний ліміт було збільшено до 11 500 грн. 16.06.2017 року кредитний ліміт було зменшено до 7 660 грн.

16.09.2017 року клієнту видано картку № НОМЕР_3 з терміном дії до червня 2021 року. 06.05.2019 року кредитний ліміт зменшено до 0 грн.

Згідно з розрахунком, заборгованість ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором станом на 02.06.2020 року складає 17 348,03 грн., з яких: 9 777,30 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 416,40 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 2 852,04 грн. – нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 802,29 грн. – штраф (процентна складова).

До заяви про зменшення позовних вимог від 28.12.2020 року, що надійшла до суду 11.01.2021 року, представником позивача надано розрахунок від 23.12.2020 року, за яким вказані такі самі розміри заборгованості за простроченим тілом кредиту та за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 14.05.2010 року процентна ставка не зазначена.

Позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 3 416,40 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач в позовній заяві посилається на те, що з 01.03.2019 року почав діяти п.2.1.1.2.12 Умов та правил, згідно з яким сторони дійшли згоди, що в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0 % - для картки «Універсальна голд».

З розрахунку вбачається, що відсотки за ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховувались виходячи із процентної ставки 84% річних, починаючи з 01.10.2019 року по 02.06.2020 року, однак у розрахунку не зазначено з якого розміру прострочення платежу нараховані річні 3%, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за який період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, відсутні докази погодження з відповідачем змін до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Позивач стверджує, що з 01.03.2019 року почав діяти п.2.1.1.2.12 Умов та правил, але при цьому не надано доказів про ознайомлення відповідача з такими змінами та їх підписання. Всі додаткові умови, чи зміни до договору мають бути погоджені обома сторонами договору.

Разом з цим, оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.05.2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, пред`являючи вимоги з посиланням на ст. 625 ЦК України, з урахуванням зазначеної у позові ст. 1050 ЦК України, позивач не навів ані дати порушення зобов`язань за кредитним договором, ані належного розрахунку, ані доказів того, що кредитодавець погодив розмір відсотків з боржником.

При вирішенні питання про стягнення річних, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 06.02.2019 року у справі № 175/4753/15-ц, яким роз`яснено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на докази, надані позивачем та принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку за необхідне відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих процентів з посиланням на статтю 625.

Водночас, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається про наявність боргу за простроченим тілом кредиту в розмірі 9 777,30 грн., а також можливо прослідкувати періодичні проплати боржника, які в сумі складають 41 799,87 грн., що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредита.

Однак, кошти, які відповідач вносила на погашення за наданим кредитом були безпідставно віднесені до інших зарахувань, таких як: погашення відсотків, пені та штрафів. Таке зарахування суд вважає безпідставним, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що нарахування будь-яких платежів, крім тіла кредиту, не передбачено погодженим сторонами кредитним договором № б/н від 14.05.2010 року у виді анкети-заяви.

Таким чином, фактично отримана сума кредитних коштів була повернута позивачу в повному обсязі, а тому відсутні підстави вважати, що за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість по тілу кредиту.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяА. Ю. Цуранов