Рішення № 9526473, 17.03.2010, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа 2-458

2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2010 року Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді Рідник І.Ю.

при секретарі Данько Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Комінтернівське справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Третій автобусний парк», ОСОБА_3, за участю третьої особи з боку відповідачів ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

08.10.2008 року позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом в якому просять стягнути з відповідачів на їх користь 31000.00 гривень матеріальної шкоди, яка складається з витрат на поховання загиблого в наслідок ДТП ОСОБА_5 та 50000 гривень завданої їм моральної шкоди.

У судовому засіданні представник позивачів, ОСОБА_6, позовні вимоги підтримав повністю та послався на наступне.

11 грудня 2006 року приблизно о 17.15 годин на 39 км +460 м. автодороги Одеса-Березівка ОСОБА_4, керуючи належним відповідачам пасажирським мікроавтобусом марки ГАЗ 322132, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись в напрямку міста Одеси із смт.Комінтренівське Одеської області в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи те, що смертельну травму потерпілому ОСОБА_5 завдано джерелом підвищеної небезпеки автомобілем ГАЗ 322132, д/н НОМЕР_1, який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належить ОСОБА_3 та на 11.12.2006 року ним тимчасово, згідно тимчасового реєстраційного талону, користувалося ВАТ «Третій автобусний парк», де водієм працював ОСОБА_4, відповідачі повинні сплатити матері та дружині загиблого матеріальну шкоду, яка складається з витрат по організації та здійснення поховання в розмірі 310000 (тридцять одної тисячі) грн., а також моральну шкоду, яка завдана великими моральними стражданнями і душевними переживаннями у звязку з втратою сина, чоловіка, батька й єдиного годувальника. Нанесену їм моральну шкоду вони оцінюють в розмірі 50000 (пятдесят тисяч) гривень.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтримали сказане своїм довірителем та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ВАТ «Третій автобусний парк», ОСОБА_7, позов не визнав повністю пояснивши суду, що вини підприємства в дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 11 грудня 2006 року біля 17 год. 15 хв. на автодорозі Одеса-Березівка на 39км+460м за участю водія підприємства ОСОБА_4, який керував маршрутним мікроавтобусом ГАЗ 322132, д/н НОМЕР_1, не має. Згідно проведеного службового розслідування створеною комісією на підприємстві було встановлено, що в дорожньо-транспортної пригоді винний сам пішохід ОСОБА_5 До аналогічного висновку прийшли правоохоронні органи Комінтернівського району після закінчення перевірки причин ДТП, оскільки 20.12.2006 року була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по факту ДТП за участю водія підприємства ОСОБА_4 на підставі п.2 ст.6 КПК України, у звязку з відсутністю по даному факту складу злочину, передбаченого ст.286 КК України. Як було встановлено органом дізнання загиблий пішохід ОСОБА_5, знаходячись в стані алкогольного спяніння, порушив пункти 4.4, 4.14 Правил дорожнього руху України, тобто у темний час доби не виділив себе для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху раптово вийшов на проїжджу частину перед автотранспортним засобом.

Таким чином, враховуючи те, що дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини самого постраждалого пішохода ОСОБА_5, просить в позові відмовити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_8 позов не визнав по тим підставам, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, належний ОСОБА_3 на праві власності автомобіль ГАЗ 322132, д/н НОМЕР_1, знаходився в тимчасовому оперативному управлінні у іншої особи, тому вона не може нести матеріальну відповідальність за наслідки ДТП.

Однак, враховуючи те, що дорожньо-транспортна пригода відбулася виключно з вини самого потерпілого, вважає, що ніяке відшкодування позивачам, в даному випадку, не повинно проводитися.

- 2 -

Крім цього, на його думку, вартість витрат на поховання, що визначена позивачами в розмірі 31000 грн., є необґрунтованою, оскільки належних доказів, підтверджуючих сплату ними грошей за придбання товару, позивачі суду не надали. На підставі зазначеного просить в позові відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 підтримала викладене її представником та просила в позовних вимогах щодо неї відмовити позивачам в повному обсязі.

Третя особа, ОСОБА_4, в судове засідання не зявився, причину неявки суду не повідомив незважаючи на те, що про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Загальні правила відшкодування шкоди зазначені у ст.1166 ЦК України і передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Однак, якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, то відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України, незалежно від вини особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В судовому засіданні встановлено, що 11 грудня 2006 року приблизно о 17.15 годин на 39 км +460 м. автодороги Одеса-Березівка ОСОБА_4, керуючи пасажирським мікроавтобусом марки ГАЗ 322132, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, але знаходиться в тимчасовому оперативному управлінні у ВАТ «Третій автобусний парк», рухаючись в напрямку міста Одеси із смт.Комінтренівське Комінтернівського району Одеської області в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Основним нормативним актом у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, а також Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року.

Згідно акта службового розслідування причин ДТП від 14.12.2006 року складеного комісією, створеною на підприємстві ВАТ «Третій автобусний парк», яка трапилася 11.12.2006 року на 39 км +460 м. автодороги Одеса-Березівка, вини водія підприємства ОСОБА_4 не встановлено /а.с.28-33/.

Органом дізнання Комінтернівського РО ГУМВС України в Одеській області по результатам перевірки в порядку ст.97 УПК України повідомлення по факту дорожньо-транспортної пригоди, що трапилася на 39 км +460 м. автодороги Одеса-Березівка за участю водія автомобіля ГАЗ 322132, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, в результаті якої був смертельно травмований пішохід ОСОБА_5, винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину, передбаченого ст.286 КК України, оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулася по вині пішохода ОСОБА_5, який, знаходячись у стані алкогольного спяніння, в порушення пунктів 4.4; 4.14 (б) ПДР України в темний час доби не виділив себе для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху, раптово вийшов на проїжджу частину перед автомобілем /а.с.5/, тобто зазначена дорожньо-транспортна пригода знаходиться в причинному звязку з грубим порушенням пішоходом ОСОБА_5 Правил дорожнього руху. Дана постанова ніким не оскаржувалася і є чинною.

Знаходження пішохода ОСОБА_5 в стані алкогольного спяніння підтверджено актом судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_5 №464 від 12.12.2006 року, згідно якого при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в крові виявлено 3.6% етилового спирту, що відповідає сильної степені алкогольної інтоксикації /а.с. 41/.

Як убачається із заключення спеціаліста експертного відділення автотехнічної експертизи і оціночної діяльності НІЕКЦ при ГУМВС України в Одеської області №11\А-65 від 02.02.2007 року, з моменту виникнення небезпеки для руху, тобто з моменту видимості пішохода, водій автомобілю ГАЗ-322132СПГ не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода /а.с.43-47/.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, здійснюється особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки ГАЗ 322132СПГ, 2001 року випуску, власником автомобіля є ОСОБА_3, яка передала його в тимчасове оперативне володіння ВАТ «Третій автобусний парк», про що свідчить тимчасовій реєстраційний талон на даний транспортний засіб, де його власником на період з 09.08.2006 року по 09.08.2009 року вказано дане підприємство /а.с.31/.

- 3 -

Таким чином, в позові до ОСОБА_3 необхідно відмовити, оскільки на момент ДТП вона не була фактичним володільцем транспортного засобу.

На підставі ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання трудових обовязків.

Аналогічні норми містяться й у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6, згідно якої, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор та ін.).

Водій ОСОБА_4 знаходився у трудових відносинах з ВАТ «Третій автобусний парк», та в момент вчинення ДТП виконував свої трудові обовязки. Ця обставина ніким не заперечується та в силу ст.61 ЦПК України доведенню не підлягає.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.2 вище зазначеної постанови, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК (в редакції 1963 року) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від вини.

Стаття 1193 ЦК України передбачає, що шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суду пояснили, що ОСОБА_5 мав роботу, сімю, в якої виховувалося троє дітей, в сімї були добрі стосунки, він ніколи не вчиняв чинків щодо самогубств-ва.

Крім цього, позивач ОСОБА_2 пояснила, що з ранку 11.12.2006 року чоловік поїхав на семінар вчителів, який проводився в смт.Чорноморське Комінтернівського району Одеської області в гарному настрої, тому підстав для покінчення з життям у нього не було.

Відсутність у потерпілого умислу на покінчення з життям 11 грудня 2006 року підтверджується також матеріалами перевірки, зібраними органом дізнання Комінтернівського РО ГУМВС України в Одеської області, що знаходяться у відмовному матеріалі за №3346/2006, та показаннями свідка ОСОБА_10, який пояснив суду, що він працює водієм у ВАТ «Третій автобусний парк» на маршрутному таксі маршруту 58-К «Одеса-Комінтернівське». 11.12.2006 року біля 16.00 годин, після заповнення пасажирського мікроавтобуса пасажирами, він виїхав із зупинки вул.Паустовського м.Одеси в смт.Комінтернівське. На передньому пасажирському сидінні, позаду за ним, сидів пасажир, який приставав розговорами до жінки, яка сиділа рядом з ним. З розговору чоловіка він зрозумів, що тої в нетверезому стані. Для того, щоб цей пасажир не заважав своїм грімким розговором іншим пасажирам і дав жінки спокій, ззаду сидячий молодий парень помінявся з неї містами. Після цього усі розмови в автобусі змовкли і до с.Першотравневе спокій в транспорті ніхто не порушував. Однак після зупинки в с.Першотравневе, де зійшли, у тому числі, і жінка, і молодий парень, пасажир, який сидів ззаду нього, став поводити себе неадекватно, хватав і трусив його крісло, хватав за плечі, щось-то голосно викрикував. На його зауваження чоловік не реагував. Пасажири, які залишилися в автобусі, також ніяк не реагували на поведінку цього пасажира. Оскільки чоловік йому мішав вести транспортний засіб, він зупинився на прикінці с.Першотравневе і вивів пяного пасажира з автомобіля, що не заперечують Правила перевезення пасажирів в транспорті. Приблизно о 18.00 годин йому від інших водіїв цього ж маршруту стало відомо, що водій їх маршруту ОСОБА_11 збив пішохода. Пізніше він дізнався, що це був тої пасажир, якого він висадив з маршрутки.

Таким чином, судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулася у звязку з грубої необережністю ОСОБА_5, а не його умислу щодо спричинення шкоди своєму здоровю або життю, тому особа, яка володіла джерелом підвищеної небезпеки, повинна відшкодувати визначені законом витрати.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд вирішує даний спір в межах заявлених позивачами вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Оцінюючи надані позивачами докази понесених ними витрат по організації та здійсненню по-

ховання ОСОБА_5, суд задовольняє позовні вимоги в даної частині на суму 1189.23 грн., які до-

- 4 -

кументально підтверджені /а.с.14-16/.

Суд критично оцінює наданий позивачами бланк ДП «Ринок Комінтернівської райспоживспілки», підписаний директором ринку 30.10.2007 року, з переліком продуктів і товарів та їх вартістю, як підт-

вердження понесених ними матеріальних витрат щодо поховання загиблого, оскільки даний доказ одержаний майже рік тому, як відбулося поховання, та не підтверджений відповідними касовими документами.

Суд також не бере до уваги надану позивачами, як доказ понесених ними затрат, накладну №04 від 05.09.2008 року про виготовлення та встановлення памятнику на могилі ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не заперечувала на запитання відповідачів, що на могилі її сина памятника ще не має. Надана нею суду накладна на суму 24178 гривень, це попередній розрахунок вартості памятника, який вона хоче замовити та встановити на могилі сина.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Частина 2 ст.1168 ЦК України вказує, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сімєю.

Позивачі просили стягнути з відповідачів на їх загальну користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 причинену їй моральну шкоду обґрунтувала моральними стражданнями через втрату єдиного сина, який був її опорою та помічником у старості, якого вона дуже любила й до теперішнього дня не може змиритися з тим, що його не має поруч з нею.

Позивач ОСОБА_2 в обґрунтування моральної шкоди послалася на важки душевні переживання, які зазнала у звязку з передчасною кончиною чоловіка, втратою батька дітьми, годувальника сімї. Із загального розміру моральної шкоди, визначеного у позові, претендує на половину цієї суми.

Як передбачено ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визна-чається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також інших обста-він, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до обставин справи, враховуючи те, що смерть потерпілого настала з його вини, а також беручи до уваги характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала кожна позивачка у звязку з втратою близької людини, виходячи із засад розумності і справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню: позивачці ОСОБА_1 у сумі 500 (пятсот) гривень, позивачці ОСОБА_2 у сумі 500 (пятсот) гривень.

На підставі ст.ст. 23, 1166, 1167, 1168, 1172, 1187, 1193, 1201 ЦК України і керуючись ст.10,11,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Третій автобусний парк», ОСОБА_3, за участю третьої особи з боку відповідачів ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «Третій автобусний парк», юридична адреса:65042, м.Одеса, вул.7-а Пересипська, 2-а, р/р 26002000652001, філіал АКБ «Імексбанка» в м.Одеса, МФО 388584, код 03115034, на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_12 в якості відшкодування матеріальної шкоди 1189 (одну тисячу сто вісімдесят девять) гривень 23 копійки, в якості відшкодування моральної шкоди 500 (пятсот) гривень на користь кожної.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відмовити позивачам в повному обсязі в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до ОСОБА_3.

Стягнути з ВАТ «Третій автобусний парк», юридична адреса:65042, м.Одеса, вул.7-а Пересипська, 2-а, р/р 26002000652001, філіал АКБ «Імексбанка» в м.Одеса, МФО 388584, код 03115034, на користь держави судовий збір в розмірі 59.50 гривень та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15.00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до 19.04.2010 року до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя