Рішення № 95264401, 04.02.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4715/20

Провадження № 2/487/476/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2021 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді – Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання – Ященко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи – Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зменшення розміру аліментів, -

За участю: представника позивача - ОСОБА_3

відповідача – ОСОБА_2 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді – Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання – Ященко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи – Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зменшення розміру аліментів, -

За участю: представника позивача - ОСОБА_3

відповідача – ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

10.08.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи – Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.02.2015 до 1/10 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, частково звільнити його від існуючої заборгованості по сплаті аліментів на утримання сина, втричі зменшивши її розмір та відізвати з Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчий лист щодо стягнення з нього аліментів у розмірі ј частки усіх видів заробітку (доходу).

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що після постановлення рішення про стягнення з нього аліментів, він 19.06.2015 одружився, в шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 . У зв`язку з тим, що дитина часто хворіє, дружина не працює, оскільки здійснює догляд за дитиною, у нього в період часу з 2015 по 2019 погіршився стан здоров`я, тому він вимушений був витрачати додаткові кошти на лікування, у зв`язку з хворобою не працював, тому у нього виникла заборгованість по аліментам на виконання рішення суду від 04.02.2015

Ухвалою від 09.10.2020 відкрите провадження у справі.

09.12.2020 ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну позовних вимог, просив про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.02.2015 до 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та залишення без розгляду частини позовних вимог щодо часткового звільнення його від існуючої заборгованості по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , втричі зменшивши її розмір.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги заявлені у позовної заяві про змінену позовних вимог, просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 на підставі рішення суду від 04.02.2015 до 1/8 частини з підстав зазначених у позові – одруження та народження дитини, відсутність постійного заробітку, у зв`язку з чим виникла заборгованість по аліментам, погіршення стану здоров`я, зазначивши, що позивач працює не офіційно, розмір його заробітку вказати не може, відсутні докази на підтвердження погіршення матеріального стану позивача з часу ухвалення судом рішення у 2015 році

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні відповідач просила прийняти рішення на розсуд суду, зазначивши, що позивач допомагає дитині, лише в межах суми аліментів, але сплачує аліменти не постійно, була заборгованість по аліментам у розмірі 76 тис. грн. станом на вересень 2020, вона пробачила цей борг, оскільки позивач їй постійно погрожує, станом на 31.01.2021 знову виникла заборгованість 14292,50 грн., яку позивач погасив частково у розмірі 5 тис. грн. Вона на теперішній час не працює, дитина часто хворіє на застудні захворювання, тому потребує лікування, догляду та матеріального утримання також з боку позивача. Позивач ніколи офіційно не працював, ні станом на 2015 рік, ні на теперішній час, але як будівельник має постійний дохід, його дружина також працює не офіційно на дому та отримує дохід.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 51 Конституції Українита, ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

У відповідності до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано. В шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дитина – син ОСОБА_4 , дитина після розірвання шлюбу залишилась проживати разом з матір`ю.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.02.2015, на користь ОСОБА_2 з позивача ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмір1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 04.12.2014 і до повноліття дитини.

ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні та позовні вимоги щодо стягнення з нього аліментів на утримання сина у розмірі ј частки усіх видів заробітку (доходу), визнав.

На теперішній час позивач просить змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання неповнолітнього сина з 1/4 до 1/8 частки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що він офіційно не працює, одружився, що підтверджується свідоцтво про шлюб від 19.06.2015, ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народився син ОСОБА_5 , згідно довідки 113.9620 від 28.08.2019 лікарсько-консультативної комісії КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6», ОСОБА_5 має захворювання, у зв`язку з чим перебуває на диспансерному обліку з 23.08.2018, з 28.08.2019 року потребував домашнього догляду, довідка дійсна до 28.08.2020. Крім того, відповідно до довідки міського протитуберкульозного диспансеру від 06.12.2019 ОСОБА_1 перебував неодноразово з 2006 по 2019 на лікуванні, знятий у вересні 2019 року з обліку, у зв`язку з одужанням.

Позивач рішення суду про стягнення аліментів виконує періодично і не в повному обсязі, відповідно до довідки від 31.08.2020 головного державного виконавця Заводського ВДВС у м. Миколаєві Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Янєвої Н.М., за період з травня 2017 по серпень 2020 заборгованість ОСОБА_1 становить 67261,45 грн.

Відповідно до довідки від 31.08.2020 головного державного виконавця Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.02.2021 №8647/107-36/2 ОСОБА_6 , заборгованість ОСОБА_1 за період з вересня 2020 по лютий 2021 становить 14292,50 грн., з яких у лютому 2021 року погашено позивачем борг у розмірі 5000 грн., що підтверджено у судовому засіданні відповідачем.

Розмір аліментів нараховується згідно середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

При цьому, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення матеріального стану, саме після ухвалення рішення про стягнення аліментів, зокрема втрата місця роботи та зменшення доходів, у зв`язку з чим він не спроможній сплачувати аліменти у раніше визначеному судом розмірі.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 перебував з 2006 по 2019 на обліку та лікуванні у протитуберкульозному диспансері, але знятий у вересні 2019 року з обліку, у зв`язку з одужанням.

Таким чином, суд вбачає лише зміну сімейного стану платника аліментів (позивача), після ухвалення рішення про стягнення з нього на користь відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини, що відповідно до положень ст. 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів, та вважає за можливим зменшити розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частки на утримання неповнолітнього сина.

Зменшення розміру аліментів, на думку суду, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітніх дітей.

17 травня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким внесені зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з чим при зменшеному за даним рішенням суду розміром аліментів, що присуджені до стягнення, мінімальний їх розмір складатиме 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, з моменту набрання рішенням суду законної сили.

На підставі виклеєного, оцінівши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 76, 81 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи – Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зменшення розміру аліментів - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, який визначено рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 лютого 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, щомісячно, починаючи з 4 грудня 2014 року і до повноліття дитини, відкликавши виконавчий лист по справі №487/11804-ц (провадження №2/487/589/15).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) батька дитини, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено Миколаївського апеляційного суду в строк і в порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Третя особа: Заводський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місце знаходження: м. Миколаїв вул.. Робоча, 1, код ЄДРПОУ 34993162.

Суддя: С.М. Афоніна

Повний текст рішення складено 10.02.2021.