Ухвала суду № 95263607, 01.03.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2606/20

Провадження №1-кп/307/817/20

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

01 березня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Стецюк М.Д., за участю секретаря судового засідання Цех Г.М., прокурора Немеш Є.І., потерпілої ОСОБА_1 обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Ціпле І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів об`єднане кримінальне провадження №12020070160000677 та № 120190070160001183 про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області перебуває об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070160000677 та №120190070160001183 про обвинувачення ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187 КК України.

В судовому засідання прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, пославшись на те, що строк тримання під вартою закінчується, а ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати. Враховуючи те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене правопорушення, може незаконного впливати на потерпілих, з метою можливої змін показів на їх користь або відмови від дачі показів, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, ОСОБА_2 постійного місця роботи не має, не має стійких родинних зв`язків та негативно характеризується, раніше неодноразово судимий та обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів. Враховуючи наведене, вважає, що інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 .

Потерпіла ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора та просила продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 , та його захисник Ціпле І.Ю. заперечили щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді триманням під вартою та заявили клопотаня про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників судового провадження, з`ясувавши обставини заявлених клопотань, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою, зокрема, продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 05 серпня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 01 жовтня 2020 року, термін якого неодноразово продовжувався Тячівським районним судом Закарпатської області.

15 січня 2021 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, ОСОБА_2 продовжено строком до 24 год. 00 хв. 15 березня 2021 року.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; його репутація; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор.

Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 не має постійного місця роботи, суд не володіє жодними належними доказами на підтвердження міцності його соціальних зв`язків. Лікарських протипоказань проти утримання обвинуваченого під вартою суду не надано. Натомість, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція статті якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна, що в свою чергу саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду.

У межах зазначеного кримінального провадження усі потерпілі та свідки ще не допитані. Таким чином, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитися від суду, матиме змогу вплинути на потерпілих та свідків.

Окрім цього, ОСОБА_2 , є раніше неодноразово судимим, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти кримінальні правопорушення.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про обвинуваченого, в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та що застосування більш м`якого запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки не відпали ризики, які були встановлені під час обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відтак, клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , а в задоволенні клопотання обвинуваченного та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 24 год. 00 хв. 29 квітня 2021 року.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Ціпле І.Ю. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя: М.Д.Стецюк