Рішення № 95263102, 26.02.2021, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1604/20

Номер провадження 2/373/191/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне рішення)

26 лютого 2021 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі

головуючого судді Залеської А.О.,

за участі секретаря судових засідань Руденко О.М.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» Ляр Дмитро Юрійович звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором б/н від 05.01.2016, яка станом на 11.10.2020 становить 34381 грн 36 коп. та складається з наступного: 22819 грн 67 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11561 грн 69 коп. – заборгованість за пенею. Також просить стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2102 грн 00 коп.

Позов обґрунтовано тим, що 05.01.2016 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 в порядку ст. 207, ч.1 ст. 634 та ч.2 ст. 638, ч.2 ст. 642 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг в ПриватБанку шляхом підписання сторонами відповідної Анкети-заяви, в якій відповідачка, серед іншого прийняла умови кредитування за допомогою платіжних карток, оскільки приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, розміщених на офіційному вебсайті Банку з використанням інтернет-ресурсу – www.privatbank.ua та зобов`язалася ознайомлюватись з їх зміною.

Відповідачка користувалася коштами Банку, але Умови кредитування за допомогою платіжних карток, які є складовою Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, розміщених на офіційному вебсайті Банку, щодо своєчасного повернення використаних кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 11.10.2020 має заборгованість в загальному розмірі 34381 грн 36 коп.

Факт укладення кредитного договору шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку та умови кредитування позивач підтверджує Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаною позичальником та представником банку 05.01.2016, роздруківкою з офіційного сайту ПриватБанку «Тарифів» та «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви. Факт видачі позичальнику кредитної картки та користування кредитним лімітом позивач підтверджує довідкою про видачу кредитної картки № 5168 7423 5650 8840 від 11.08.2016 зі строком дії 05/20, а також довідкою про встановлення кредитного ліміту на зазначену кредитну картку та випискою про грошові операції по картковому рахунку відповідачки за період з 11.08.2016 по 01.03.2020. Наявність заборгованості та її розмір позивач підтверджує розрахунками станом на 31.03.2020 та станом на 11.10.2020.

Ухвалою суду від 04.12.2020 відкрито провадження в даній справі та ухвалою суду 02.02.2021 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 15.02.2021.

В судові засідання 15.02.2021 та 26.02.2021 відповідачка не з`явилася. Про розгляд справи повідомлялася шляхом направлення кореспонденції та судового повідомлення засобами поштового зв`язку за останнім відомим місцем проживання, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Судової влади.

Відзив на позов відповідачка не надала, заяв, клопотань на адресу суду від неї не надходило.

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» – Ляр Д.Ю. у своїй заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, позов підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

За таких обставин, суд за згодою позивача ухвалив проводити заочний розгляд справи відповідно до вимог ч.4 ст. 223, ст.ст. 280, 281 ЦПК України та вирішив її на підставі наявних матеріалів справи відповідно до ч.2 ст. 191 ЦПК України.

Судом встановлено наступні обставини.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» змінило свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», що відображено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 14.062018 під час державної реєстрації відповідних змін.

05.01.2016 відповідачка ОСОБА_1 подала позивачу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) Анкету-заяву за встановленою Банком формою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.18).

У кінці формуляру підписаної відповідачем Анкети-заяви міститься заготовлений банком текст про те, що клієнт погоджується, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, а також правилами користування, основними умовами обслуговування, що знаходяться в рекламному буклеті, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг та погоджується екземпляр такого договору отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.privatbank.ua. Зобов`язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

Згідно довідки доданої до позову ОСОБА_1 11.08.2016 було видано картку № НОМЕР_1 з терміном дії до травня 2020 року (а.с.16).

За змістом вказаної довідки та довідки складеної представником позивача про обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 . Банк встановив відповідачці кредитний ліміт 11.08.2016 у розмірі по 300,00 грн та одразу в цей день анулював його, визначивши розмір кредитного ліміту– 0,00 грн (а.с.17).

В подальшому на цю ж картку № НОМЕР_1 були встановлені наступні кредитні ліміти: 08.02.2017 –2000,00 грн, який збільшено у цей же день до 5000,00 грн; 22.02.2017 – у розмірі 8000,00 грн; 26.02.2017 – у розмірі 10000,00 грн та у розмірі 11000,00 грн; 02.03.2017 – у розмірі 14000,00 грн; 05.03.2017 – у розмірі 15000,00 грн; 17.04.2019 – кредитний ліміт на картку відповідачки закрито та встановлено його у розмірі – 0,00 грн (а.с.17)

Надання кредитних лімітів у конкретні дати з зазначенням карткового рахунку відображено у виписці про рух коштів за кредитними рахунками відповідача (а.с.14-15).

З наданої позивачем виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідачка користувалася коштами банку за рахунок кредитного ліміту у власних споживчих цілях шляхом зняття готівки, здійснення покупок, оплати послуг, комісії тощо з 11.08.2016 до 31.03.2017 та використала на такі споживчі цілі за цей період 21626,61 грн, що визначено судом простим арифметичним складанням відповідних сум, зазначених у виписці по картковому рахунку (а.с.14 зворот-15).

Вже після 31.03.2017 відповідачка припинила користування кредитними лімітом у споживчих цілях, а лише продовжила вносити платежі у довільному розмірі та порядку на погашення кредитної заборгованості, яка невпинно зростала за рахунок відсотків, пені, страхових платежів за кредитним лімітом, комісії (членських внесків).

Аналіз виписки по картковому рахунку та розрахунку заборгованості свідчить про те, що Банк до використаних відповідачкою коштів відніс не лише ті суми, які фактично використала споживач, а й списані Банком за рахунок кредитного ліміту щомісячні відсотки, страхові платежі за користування лімітом, комісія (членські внески), сформувавши в такий спосіб так зване «тіло кредиту», на яке в кожному наступному місяці знову нараховував відповідні відсотки та інші платежі (а.с. 7-10, а.с. 12-15).

З розрахунку заборгованості встановлено, що за період з 11.08.2016 по 31.03.2020 на погашення кредитної заборгованості відповідачка внесла та зараховано Банком суму 37681,46 грн. При цьому, залишок неповернутих Банку кредитних коштів (тіла кредиту) позивач визначив у сумі 22819,67 грн та додатково виставив до стягнення 11561,69 грн непогашеної пені. (а.с.10).

Як підсумок, суд встановив, що відповідачка фактично використала на свої споживчі потреби 21626,61 грн кредитних коштів, а повернула Банку 37681,46 грн.

Позивач вважає таке виконання грошового зобов`язання неналежним та просить суд стягнути з відповідачки наступну заборгованість: 22819,67 – прострочений борг по тілу кредиту; 11561,69 – заборгованість за пенею. А всього до стягнення: 34381,36 грн (звор.стор.а.с.11).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Згідно з приписами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Встановивши зміст спірних правовідносин та дослідивши подані позивачем матеріали, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що Анкета-заява відповідачки ОСОБА_1 подана ПАТ «КБ «ПриватБанк» від 05.01.2016 за своїм змістом є заявкою фізичної особи на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку, тобто висловлення особою свого бажання стати клієнтом Банку.

При цьому, у цій Анкеті-заяві не містяться умови та правила кредитування за допомогою платіжної картки відповідного типу, процентна ставка, відповідальність клієнта тощо.

Виходячи з таких обставин, у суду є обґрунтовані сумніви, що саме додані до позову та розміщені на офіційному вебсайті АТ «КБ ПриватБанк» Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі яких позивачем здійснено розрахунок боргу, відповідачка ОСОБА_1 розуміла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету.

Роздруківка із сайту позивача Тарифів а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг належним доказом бути не може, оскільки ці докази повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 03 липня 2019 року при розгляді справи № 342/180/17 у подібних правовідносинах зазначила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

У вказаній постанові Верховний Суд також зробив висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 191/2648/17 також враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, та вказано, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на вебсайті позивача за відсутності доказів, про ознайомлення з ними позичальника не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Враховуючи, що всього відповідачка ОСОБА_1 користувалася коштами Банку у своїх споживчих цілях з 11.08.2016 по 31.03.2017 та у цей період фактично використала 21626,61 грн кредитних коштів, а повернула Банку довільними платежами, внесеними та зарахованими позивачем на погашення кредиту 37681,46 грн, суд вважає несправедливим стягнення з відповідачки на користь Банку ще 34381,36 грн, як того просить позивач, сформувавши так зване «тіло кредиту» за рахунок нарахованих за накопичувальним підсумком щомісячних відсотків, пені, страхових платежів кредитного ліміту та комісії, про порядок та умови нарахування яких відповідачка не була ознайомлена належним чином.

Отже в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, з огляду на їх не доведення належними та допустимими доказами.

Інший висновок гуртувався б на припущеннях та не відповідав би з`ясованим обставинам справи, а також принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар.

За правилами ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України у випадку відмови в задоволенні позову судовий збір відшкодуванню позивачу не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11-13, 76-81, 89, 141, 280-284, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №б/н від 05.01.2016 в розмірі 34381,36 грн – відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, а відповідачем в той же строк з дати постановлення ухвали про відмову в перегляді заочного рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу ХIIІ «Перехідні положення» ЦПК України до початку функціонування ЄСІТС апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570; рахунок для погашення боргу НОМЕР_2 , МФО 305299;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя А.О. Залеська