Ухвала суду № 95263076, 02.03.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16394/20

Провадження №1-кп/369/988/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Козак І. А.,

при секретарі Кулику В. С.,

за участю:

прокурора Піруса Ю. Ю.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представників потерпілих Бронішевської А. М., Клименко О. М.,

захисників Ломанова Д. О., Ломанової В. І., Ягодки О. А.,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінального провадження № 12020110200001032 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

Києво-Святошинським районним судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12020110200001032 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, в якому ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 05 січня 2021 року до 05 березня 2021 року включно на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КК України з альтернативою внесення застави у розмірі 6200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 14 074 000 грн.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою на 60 діб, мотивуючи наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих, а також перешкоджати кримінальному провадженню. Неможливість запобігання зазначеним вище ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів обґрунтовує тяжкістю інкримінованого злочину, що обумовлює можливість тримання під вартою. Зазначає, що інші заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 2 ст. 131 КПК України, а також більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, є недостатніми для забезпечення дієвості цього провадження, а також забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 та для запобігання ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України.

При обговоренні клопотання прокурора представники потерпілих Бронішевська А. М., Клименко О. М. та потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 доводи про продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підтримали.

Захисник Ломанов Д. О. заперечив проти клопотання прокурора, підтримав клопотання захисника Ягодки О. А., яке було надано суду до початку розгляду справи, просив змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому вказав, що обвинувачений не має жодної мети переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів та потерпілих у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, має стійкі соціальні зв`язки, чотирьох осіб, які перебувають на його утриманні, поганий стан здоров`я.

Захисник Ломанова В. О. заперечила проти клопотання прокурора, підтримала клопотання захисника Ягодки О. А., просила змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому зазначила, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України перестали існувати та застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою до її підзахисного, суперечить принципу презумпції невинуватості.

Захисник Ягодка О. А. заперечив проти клопотання прокурора та звернувся до суду з клопотанням про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому вказав, що обвинувачений, окрім відсутності, передбачених законом ризиків, має поганий стан здоров`я, який постійно погіршується, а в умовах перебування в СІЗО його підзахисний не має можливості отримувати належну медичну допомогу. Також, розмір застави, який раніше визначався судом є непомірним для нього, тому просив його зменшити і призначити в межах передбачених Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та позицію своїх захисників з цього приводу. При цьому пояснив, що на його утриманні знаходиться непрацездатна дружина, мати похилого віку та похилого віку батьки дружини, що не має наміру ухилятися від суду, має поганий стан здоров`я, який в умовах тримання під вартою різко погіршується, належної медичної допомоги в умовах тримання під вартою не отримує, що може призвести до його смерті. Також зазначив, що сплатити заставу він не має змоги, оскільки раніше визначений її розмір для нього є непомірним.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження дії строку запобіжного захо ду у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 та захисника Ягодки О. А., про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд виходить з такого.

Згідно з пунктами 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не бере до уваги доводи сторони захисту щодо зменшення у даному кримінальному провадженні, заявлених прокурором ризиків, встановлених ст. 177 КПК України, оскільки позитивна характеристика обвинуваченого, наявність стійких соціальних зв`язків, наявність родини та утриманців, постійного місця проживання, хоч і мають місце, однак на даний час вказані обставини навіть у своїй сукупності не є переконливими та достатніми для зміни йому такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Поряд з цим, ці обставини на даний час не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли б у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленому ризику без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, самі по собі такі обставини без їх сукупності з іншими обставинами, не можуть слугувати безумовною підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу на даний час продовжують існувати та не зменшилися.

Вирішуючи питання, щодо реальності ризиків не процесуальної поведінки ОСОБА_3 , суд керується наявністю підстав, які свідчать про необхідність подальшого ізолювання особи від суспільства з метою забезпечення інтересів громадян. Однією з таких підстав Європейський суд з прав людини визначив ймовірність нез`явлення обвинуваченого до суду, а саме прийняття останнім заходів направлених на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій.

Суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений може вчиняти, в подальшому, дії з метою переховування, а співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Також, суд погоджується із доводами прокурора щодо наявності ризику незаконного впливу на потерпілих, свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню в різний спосіб, хоча останній є мінімальним.

Суд зауважує, що на разі розпочався судовий розгляд по цьому кримінальному провадженні, а саме допитано потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

При цьому, суд виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до положень статей 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, з огляду на те, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованості ризиків у кримінальному провадженні, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та не зменшилися, а також, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , вид та розмір покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 діб.

Суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні клопотання, судом враховано також вік обвинуваченого ОСОБА_3 , сімейний стан, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого, дані про соціальні зв`язки, спосіб життя, життєвий та професійний досвід, який полягає в тривалому перебуванні останнього на високих посадах в органах державної влади, стан здоров`я про що до початку судового розгляду надано відповідну медичну документацію.

Твердження обвинуваченого та його захисників про наявність у нього тяжких захворювань та про те, що він потребує постійного нагляду та лікування, заслуговують на увагу, але не можуть бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу.

Разом з тим, в матеріалах провадження не міститься жодних медичних документів з приводу того, що обвинувачений звертався з такими заявами до медичної установи про надання йому відповідної допомоги та не може отримувати належне лікування в умовах утримання в слідчому ізоляторі, вільно обирати лікаря чи бути направленим на лікування до обраного закладу охорони здоров`я в передбаченому законом порядку.

Станом на сьогоднішній день, достатніх даних щодо неможливості тримання під вартою ОСОБА_3 за станом здоров`я, суду не надано.

Тому клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає достатньо обґрунтованим, належним чином мотивованим та таким, що підлягає задоволенню.

Клопотання захисника Ягодки О. А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 суд залишає без задоволення, оскільки останнє не містить достатнього обґрунтування, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, виходячи з характеру пред`явленого обвинувачення, є достатнім для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого.

При цьому суд бере до уваги, що обвинувачений не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 у Державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 діб, починаючи з 02 березня 2021 року до 30 квітня 2021 року включно.

Разом з тим, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що обвинуваченому раніше визначався альтернативний запобіжний захід -застава у відповідному розмірі, а відтак дотримуючись загальних засад щодо зменшення обсягу процесуальних прав обвинуваченого (погіршення його правового становища в частині позбавлення можливості перебування в рамках альтернативного запобіжного заходу), суд вважає за необхідне визначити зазначений альтернативний запобіжний захід.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь яким чином перешкоджати становленню істини у кримінальному провадженні.

Одночасно для гарантування належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 , з урахуванням його особи, матеріального стану та інших обставин кримінального провадження, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, у співставленні з існуючими ризиками, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 6200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Саме такий розмір застави, суд вважає достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов`язків, передбачених цим Кодексом. Підстав для зміни запобіжного заходу та зменшення розміру застави, станом на сьогоднішній день, суд не вбачає.

Щодо доводів захисника Ягодки О. А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про непомірність визначеного розміру застави, суд зазначає, що матеріали провадження не містять даних, які б вказували на непомірність визначеного розміру застави, а саме у виді 6200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначений розмір застави суд вважає справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченого та буде належною гарантією того, що у разі сплати цієї застави, ОСОБА_3 вирішить не зникати через побоювання її втратити.

Керуючись ст. 176-178, 182 -184, 193, 194, 196, 205, 331, 376, 392 КПК України,

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою на 60 діб - задовольнити частково.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, під вартою в Державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 діб, починаючи з 02 березня 2021 року до 30 квітня 2021 року, включно, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Клопотання захисника Ягодки О. А. про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - залишити без задоволення.

Одночасно визначити ОСОБА_3 , заставу у розмірі 6200 (шість тисяч двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 14 074 000 (чотирнадцять мільйонів сімдесят чотири тисячі) грн., яка повинна бути внесена у національній грошовій одиниці, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області: код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, р/р UA768201720355259001000018661, банк отримувача (ГУДКСУ): Держказначейська служба України, м. Київ, код банку (МФО ГУДКСУ): 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_3 , по справі №369/16394/20 в Києво-Святошинському районному суді Київської області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та експертами по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , обов`язків до 30 квітня 2021 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи, де обвинувачений перебуває під вартою.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа Державної установи «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи, де обвинувачений перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 , з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню в частині застосування запобіжного заходу та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Суддя І. А. Козак