Рішення № 95261092, 24.02.2021, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 _____ тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/702/20

Провадження № 2/730/18/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. м.Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Ріхтера В.В.,

з участю секретаря судових засідань Магомедової О.В.,

представника позивача - адвоката Стефківського В.І. ( в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борзна Чернігівської області в режимі відеоконференції цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , заявленим в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в обґрунтування якого вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_13 о 21 год. 20 хв. на автодорозі «Київ-Чернігів-Нові Яриловичі» у с. Ріпки Чернігівської області на вул. Шевченка відбулася дорожньо-транспортна пригода. Водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події. Відповідальність водія ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована згідно полісу № АО 1302849 ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.».

28 січня 2020 року на адресу ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» надіслано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, заяву на виплату страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди та заяву на виплату страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, на користь малолітньої дочки ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 23.01.2020р. з долученням до них документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та належний до виплати розмір страхового відшкодування. Подані заяви на виплату страхового відшкодування містять необхідну інформацію, визначену ч.1 ст.35 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», а також до них були додані необхідні документи, визначені ч.2 ст. 35 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», для підтвердження кожної із заявлених вимог. Станом на дату звернення Позивача з позовом до суду Відповідач не відшкодував йому заподіяну смертю його матері моральну та матеріальну шкоду. Зважаючи на коло осіб, яким належить право на одержання компенсації від Відповідача моральної шкоди (у загиблої ОСОБА_4 залишився ще син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), належна до виплати Позивачу частка по відшкодуванню моральної шкоди становить Ѕ розміру страхового відшкодування. Загальна сума страхового відшкодування з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складає 100 152,00 грн., з них: 25 038,00 грн. - моральної шкоди; 75 114,00 грн. - страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника. ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» мало обов`язок сплатити відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері, відповідно, страхове відшкодування у розмірі 25 038 грн. 00 коп. (4 173 грн. 00 коп. - законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати на день настання страхового випадку х 12 : 2 = 25 038 грн. 00 коп.), а також 75 114 грн. 00 коп. (4 173 грн. 00 коп. - законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати на день настання страхового випадку х 36 : 2 = 75 114 грн. 00 коп.).

Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, у даній дорожньо-транспортній пригоді покладається на водія транспортного засобу, за участю якого відбулась дорожньо-транспортна пригода, а у даному випадку - на страховика забезпеченого транспортного засобу - ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» в повному обсязі. Разом з тим, вважає, що є законні підстави стягнення з відповідача частки страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, вважає відмову ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» у виплаті страхового відшкодування неправомірною та такою, що не ґрунтується на нормі закону.

На підставі вищевикладеного, позивач просить: стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (код ЄДРПОУ - 32404600) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_2 ), яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , страхове відшкодування у розмірі 25 038 (двадцять п`ять тисяч тридцять вісім) грн. 00 коп. моральної шкоди;

Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (код ЄДРПОУ - 32404600) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_2 ), яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , відшкодування, пов`язане з втратою годувальника, у розмірі 75114 (сімдесят п`ять тисяч сто чотирнадцять) грн. 00 коп.;

Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (код ЄДРПОУ - 32404600) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_2 ), яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників по даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити на підставі наданих письмових доказах.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив задовольнити суму щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди в розмірі 100.000 грн., з урахуванням обмежень, встановлених у полісі страхування, а саме зазначив, що загальна сума страхового відшкодування на користь позивача не повинна перевищувати 100000 грн., оскільки згідно полісу № АО 1302849 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено загальний ліміт відшкодування шкоди заподіяну життю і здоров`ю - 200 тис. грн., а також з урахуванням рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 09.02.2021 року, яким стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай." на користь ОСОБА_5 , 24886 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди, 75114 (сімдесят п`ять тисяч сто чотирнадцять) грн. 00 коп. страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, тобто загалом сто тисяч.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, надіславши відзив на позовну заяву, в якому, не оспорюючи факту настання страхового випадку за участі водія, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована за договором (полісом) № АО 1302949, заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що загибла ОСОБА_4 була позбавлена батьківських прав стосовно позивача.

В обґрунтування відмови у виплаті страхового відшкодування страховик посилається на те, що дочка загиблої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на момент загибелі своєї матері не перебувала на її утриманні, оскільки рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02.04.2010р. ОСОБА_4 позбавлена батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Розпорядженням Борзнянської РДА № 13 від 14.01.2014р. вирішено влаштувати малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , позбавлених батьківського піклування, до прийомної сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , проживаючих в АДРЕСА_1 . Також, на переконання відповідача, ні в матеріалах справи, ні в документах, які були подані до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.», не міститься жодної інформації чи документа, який би підтверджував заробітну плату потерпілої (загиблої) чи її будь-які доходи, як це передбачено спеціальним Законом або Цивільним кодексом України. Крім того, відповідач вважає, що загибла ОСОБА_4 своїми діями/бездіяльністю нанесла моральну шкоду дітям ( ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ), позбавленим батьківського піклування, а не водій забезпеченого транспортного засобу за полісом № АО 1302849, виданим ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.».

Що стосується участі відповідача у вказаній справі, то суд додатково вважає зазначити наступне.

Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року перше судове засідання у справі було призначено на 07 жовтня 2020 року в залі судових засідань Борзнянського районного суду Чернігівської області та негайно про це повідомлено сторони у справі (ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» отримало повістку 22 вересня 2020 року, про що свідчить відмітка та підпис на повідомленні про вручення судової повістки).

ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» 06 жовтня 2020 року надіслало на адресу суду заяву про свою участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ через Оболонський районний суд м. Києва.

Жодне із подальших судових засідань не відбулося з технічних причин, оскільки не вдалося встановити зв`язок із Оболонським районним судом м. Києва, а також неможливістю оперативно зв`язатися із представником відповідача ОСОБА_7 , оскільки у суду були відсутні будь-які засоби зв`язку з даним представником, а останній їх систематично не повідомляв.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства, у тому числі, є своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку.

Суд зауважує, що через відсутність технічної можливості суд був позбавлений можливості розглянути справу по суті.

Однак, при цьому, суд не може не відмітити, що після неодноразових зривів судових засідань через відсутність зв`язку із Оболонським судом м. Києва представник відповідача жодного разу не зв`язався із Борзнянським районним судом та не визначив альтернативний спосіб участі у судовому засіданні, що, на думку суду, свідчить про зловживання своїми процесуальними правами, а така поведінка представника відповідача спрямована лише на затягування розгляду справи.

Вирішуючи питання участі у судовому засіданні представника відповідача, суд направив на адресу відповідача лист від 21.01.2021 року, у якому зазначив, що неможливість зв`язатися із Оболонським районним судом м. Києва призводить до порушення строків розгляду справи.

А тому, суд просив визначити іншу можливість проведення судового засідання (за наявності технічної можливості - участь представника відповідача з місця роботи за допомогою системи EasyCon; визначити інший суд, з якого представник відповідача може брати участь в судовому засіданні; проведення розгляду справи за відсутності участі представника відповідача або його безпосередньої явки у судове засідання).

Також, суд просив повідомити суду контакти представника відповідача для необхідності оперативного вирішення виниклих питань під час розгляду справи.

Однак, даний лист відповідачем був проігнорований та залишений поза увагою.

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року було визнано явку представника відповідача у справі - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», що відбудеться 24 лютого 2021 року о 10.30 годині, обов`язковою. Копію даної ухвали направлено відповідачу на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є офіційною електронною адресою відповідача, що підтверджується даними, що містяться на сайті відповідача https://usi.net.ua/, а також вказана адреса міститься на копії довіреності представника відповідача (а.с. 54), однак ухвала суду залишилася в черговий раз проігнорованою.

При цьому слід відмітити, що, незважаючи на неявку у судові засідання, представник відповідача активно користувався своїми процесуальними правами (а.с.58-61, 83-85, 107-108).

В ракурсі викладено суд виходить з наступного.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

На виконання вказаних вимог, після надходження справи до суду, представник відповідача повідомлявся неодноразово.

Крім того, інформація про дату, час та розгляд справи даним складом суду розміщувалася на веб-адресі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет цього місцевого суду у розділі інформації для громадян з найменуванням «громадянам», де учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається: https://br.cn.court.gov.ua/sud2503/.

Разом з тим, ужиті заходи, попри їх об`ємність, не сприяли досягненню мети забезпечення участі в судовому засіданні представника відповідача.

Хоча останні прямо та беззаперечно, в своїй сукупності, указують на те, що представник відповідача мала б бути у силу вжитих заходів судом поінформована про цей процес, який здійснюється в Борзнянському районному суді Чернігівської області. Також, неминучість даного процесу в цьому місцевому суді була зрозуміла представнику відповідача з моменту отримання позову, що свідчить про надання відзиву на позов.

Пункт 1 статті 6 Конвенції у відповідній частині передбачає таке: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (...)".

Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись, у розрізі практики ЄСПЛ, окресленої ним у його рішеннях, відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається (див., з-поміж багатьох інших, рішення у справі "Фрідлендер проти Франції", [GC], N 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII).

При цьому, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (див. у т.ч. постанову ВС від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12).

Дана позиція суду касаційної інстанції щодо окреслених підходів є сталою та висловлена у багатьох судових рішеннях цього суду, відповідно, ураховується судом в цій справі згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою однакового застосування всіма судами загальної юрисдикції законодавства та уникнення його неоднозначного тлумачення.

Вказане відповідає рішенню Європейського Суду з прав людини "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року, де зазначено, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".

У цій справі дії представника відповідача, на переконання суду, спрямовані на затягування розгляду справи, та прямо указують на те, що така особа добросовісно не користується належними їй процесуальними правами, прямо ігнорує наявні у неї процесуальні обов`язки. Тим самим, створює недобросовісні перепони для руху справи, що, на переконання суду, є неприйнятним, та вимагає від суду ефективної протидії.

Вказане узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.10.2003 «Трух проти України», від 08.11.2005 «Смірнов проти України», від 26.04.2007 «Шевченко проти України», відповідно до яких, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно Суд в цій справі, забезпечивши право представника відповідача приймати особисту участь в процесі безпосередньо в судовому засіданні, уживши всеохоплюючих заходів для поінформованості її про даний процес, та ураховуючи її поведінку, яка, як уже відмічалося судом, на його переконання, спрямована на створення недобросовісних перепон для руху справи, уважає за можливе завершити розгляд справи на підставі наявних у справі матеріалів, оскільки така дія прямо запобігатиме безладному руху у судовому процесі в цій справі та буде ефективною протидією недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи.

Адже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а не навпаки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку, а в цій справі, за умови дотримання розумних строків розгляду, які, на думку суду, мають бути розумними, буде забезпечено додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції, адже такий розгляд не може тривати фактично вічно, а саме, аж допоки така особа не виразить бажання прибути в суд, так як неможливо спрогнозувати об`єктивно, коли таке бажання у неї настане.

Як наслідок, ураховуючи наявність підстав вважати про поінформованість особи про даний процес, як і про дату, час та місце його здійснення, Суд при відсутності у особи з певних своїх причин та міркувань стійкого бажання приймати участь в цьому процесі, уважає таку поведінку останньої її особистим вільним користуванням її власними правами на свій розсуд, а тому вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Що стосується позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статтями 274-279 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм таку правову оцінку.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст.13, ч.1 ст.81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено та сторонами не заперечуються, що ІНФОРМАЦІЯ_13 о 21 год. 20 хвилин водій ОСОБА_3 у темну пору доби, за сприятливих погодних умов, керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автодорогою «Київ-Чернігів-Нові Яриловичі», від м. Києва в напрямку до с. Нові Яриловичі Чернігівської області. Проїжджаючи відрізок вказаної автодороги у с. Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, рухаючись зі швидкістю близько 109-110 км/год, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка перетинала проїжджу частину зліва направо відносно напрямку його руху.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми: закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи і склепіння черепа - саден та масивного синця голови, крововиливу в м`які тканини голови справа, перелому кісток основи і склепіння черепа, виражених субарахноїдальних крововиливів по випуклій поверхні правих лобно-скроневої та частково тім`яної долей та лівих тім`яно-скроневої і частково потиличної долей головного мозку, субарахноїдальних крововиливів по випуклій поверхні обох півкуль мозочка; вогнища забоїв головного мозку в товщі лівої скроневої, лівої потиличної, правої тім`яної та правої скроневої долей; закритої травми тазу - перелому правої лобкової кістки з розривами лобкового та правого крижово-здухвинного з`єднань з крововиливами в оточуючі тканини та в стінку сечового міхура; численних масивних саден тулубу, правої верхньої та обох нижніх кінцівок, синців правої верхньої та обох нижніх кінцівок, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням її смерті та за ступенем тяжкості мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, від яких померла.

З оглянутого судом свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 11 жовтня 2019 складено відповідний актовий запис № 92, зареєстрований Ріпкинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області. /а.с.16/.

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13.03.2020 року, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 05.06.2020 року вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13.03.2020 року залишено без змін.

У відповідності до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виданого 02 лютого 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ріпкинського районного управління юстиції Чернігівської області, її батьками вказані: ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . /а.с. 19/.

Згідно запису у свідоцтві про народження позивача, його батьком був ОСОБА_8 .

У відповідності до листа Ріпкинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 44.6-21/3010/15.16 від 19.11.2019 року, актовий запис про шлюб на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в архіві відділу та у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутній.

Батько загиблої ОСОБА_4 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується довідкою Даницької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області № 386 від 25.09.2019 року.

Мати загиблої ОСОБА_4 - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується довідкою Даницької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області № 382 від 20.09.2019 року.

Згідно довідки Олешнянської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області № 695 від 20.09.2019 року, ОСОБА_11 який був біологічним батьком позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Таким чином, до числа осіб, яким належить виплата страхового відшкодування, входять двоє дітей загиблої, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» відповідно до полісу АО 1302849, що діяв станом на 10 вересня 2019 року.

23 січня 2020 року адвокат Мелех Дмитро Орестович звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» в інтересах дочки потерпілого - ОСОБА_2 із заявами про виплату страхового відшкодування на підставі статті 35 та п. 1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі -Закон) /а.с. 10, 11/.

Тобто, представником позивача у відповідності до ст.35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було подано відповідачу повідомлення про ДТП, заяву про виплату страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди та заяву на виплату страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, від 23.01.2020 року, з долученням до них документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та належний до виплати розмір страхового відшкодування. Подані заяви на виплату страхового відшкодування містять необхідну інформацію, визначену ч.35.1 ст.35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також до них були додані необхідні документи, що визначені ч.35.2 ст.35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для підтвердження кожної із заявлених вимог. Вказане відповідачем не заперечувалося.

У відповідності до ч.36.2 ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування відповідач був зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або прийняти рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Тобто норми ч.36.2 ст.36 ЗУ "Про ОСЦПВВНТЗ" чітко покладають обов`язок на страховика в межах 90 днів прийняти вмотивоване рішення про виплату страхового відшкодування, про зупинення перебігу 90- денного строку або про відмову у виплаті виключно з підстав, що визначені у ст.32 та/або ст. 37 ЗУ "Про ОСЦПВВНТЗ".

Станом на дату звернення з позовом до суду відповідач не виконав покладені на нього Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язки і не виплатив позивачу страхове відшкодування.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виплатив страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого (втрата годувальника), у гарантованому Законом мінімальному розмірі протягом визначеного Законом строку, то право позивача на відшкодування такої шкоди є порушеним, а тому підлягає захисту судом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні відносини виникли з приводу відшкодування шкоди, яка спричинена смертю особи в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, а отже врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) та Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями статті 27 Закону встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є прямим наслідком цієї ДТП.

Стаття 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає відшкодування страховиком шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Частиною 1 статті 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

В свою чергу, зазначені положення ЦК України кореспондуються з положеннями статті 27 Закону, в якій зазначено, що Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.

Пунктом 27.3 Закону визначено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим); загальний розмір страхового відшкодування цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

При цьому у частині третій статті 1193 ЦК України передбачено, що вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Аналіз положень ст.ст.1200, 1201 ЦК України, ст.27 Закону у системному зв`язку з положеннями ч.3 ст.1193 ЦК України дозволяє суду дійти висновку, що вина потерпілого не враховується при відшкодуванні шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання, в тому числі і при здійсненні страхових виплат передбачених ст.27 Закону.

У відповідності до Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" від 23.11.2018 року, розмір мінімальної заробітної плати на момент настання ДТП становив 4 173,00 грн.

Зважаючи на коло осіб, яким належить право на одержання компенсації від відповідача моральної шкоди, належна до виплати позивачу частка по відшкодуванні моральної шкоди становить 1/2 розміру страхового відшкодування, що в грошовому еквіваленті становить: 12 : 1/2 х 4 173,00 грн. = 25 038,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля DAEWOO Lanos, д.н.з. НОМЕР_3 , на момент скоєння ДТП була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай.".

З полісу № АО 1302849 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що ліміт на одного потерпілого, зокрема на шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, визначено в розмірі - 200 тис. грн.

Таким чином, з урахуванням обмежень, передбачених полісом, стягненню на користь позивача підлягає 24886 грн. страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди.

У відповідності до ч.27.2 ст.27 ЗУ "Про ОСЦПВВНТЗ", страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 підтверджується, що загибла ОСОБА_4 доводилась матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

У відповідності до ч.22.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Законом України "Про Державний бюджет на 2019 рік" від 23.11.2018 року розмір мінімальної заробітної плати на момент настання ДТП було визначено в сумі 4173,00 грн.

Зважаючи на коло осіб, яким належить право на одержання страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, належна до виплати позивачу 1/2 частина з відшкодування в грошовому еквіваленті становить: 36 : 1/2 х 4 173,00 грн. = 75 114,00 грн.

Суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача в тій частині, що мати була позбавлена батьківських прав щодо своєї дитини, а тому страхові виплати не підлягають виплаті, виходячи з наступного.

Так, рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02.04.2010 року по справі № 2-126/2010 ОСОБА_4 дійсно була позбавлена батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_2 .

В той же час, позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав не звільняло її від обов`язків утримувати дітей, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч.2 ст.166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Аналогічні положення містяться у постанові Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Таким чином, суд вважає неспроможними твердження відповідача про те, що неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не мали права на утримання від своєї матері на день її смерті, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_4 в порядку, визначеному ч.2 ст.188 СК України, не звільнялася судом від обов`язку утримувати дітей.

Таке припущення відповідача не ґрунтується на законодавстві.

Крім того, суд погоджується з доводами представника позивача, що те, що у даному конкретному випадку, для наявності права на відшкодування шкоди дитині достатньо довести лише наявності права на одержання утримання від померлого.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що неповнолітні діти загиблої мають право на отримання страхового відшкодування внаслідок смерті матері.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем позов, з урахуванням уточнень в судовому засіданні щодо суми позову, підлягає до задоволення повністю, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення: із страховика Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» суму страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди, страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника.

Керуючись ст.ст. 625, 979, 1166, 1187, 1188, 1200 Цивільного кодексу України; Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди із змінами та доповненнями» та Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»; ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України; суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , заявлений в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (код ЄДРПОУ 32404600, 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6 А) на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , страхове відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (код ЄДРПОУ 32404600, 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6 А) на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , страхове відшкодування, пов`язане з втратою годувальника, у розмірі 75000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через Борзнянський районний суд) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне рішення складено 01.03.2021 року.

Суддя В.В. Ріхтер