Рішення № 95258082, 01.02.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4202/20

Провадження № 2/488/799/21 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2021 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді - Селіщева Л.І.,

при секретарі - Глубоченко О.О.,

за участю представника позивача — Ісаєвої Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Універсальна Товарна Біржа “Марія”, про визнання договору купівлі — продажу дійсним та визнання права власності на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року позивач — ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просить:

визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , як продавцем, від імені якого діяла ОСОБА_3 на підставі доручення, посвідченого 27.11.2001р. державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Якушевою О.І., р. №1-1084, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , як покупцем, яка діяла від свого імені, з другої сторони, укладений 06.03.2002р. на Універсальній Товарній Біржі “Марія”, зареєстрований в “Журналі реєстрації біржових операцій з нерухомістю” за №806, зареєстрований 21.03.2002р. в Комунальному підприємстві “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації“” Миколаївської міської ради в реєстровій книзі №155 за реєстровим №5091;

визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на нерухоме майно - однокімнатну квартиру загальною площею - 27,70 кв. м, житловою площею - 14,80 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що вона ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №806 від 06.03.2002р. придбала у відповідача ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений 06.03.2002р. на Універсальній Товарній Біржі “Марія”, зареєстрований в “Журналі реєстрації біржових операцій з нерухомістю” за №806.

21.03.2002р. право приватної власності на вказану квартиру було зареєстровано за нею, ОСОБА_1 , в Комунальному підприємстві “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації” Миколаївської міської ради в реєстровій книзі №155 за реєстровим №5091.

Дана угода була виконана сторонами повністю.

На даний час позивач має намір розпорядитися належною їй квартирою - АДРЕСА_1 , і з цього приводу звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Іваненко С.В.

Разом з тим, приватним нотаріусом позивачу було надано роз`яснення, що вона не має можливості вчинити нотаріальну дію з питання відчуження вказаного майна, оскільки правовстановлюючим документом на вищезгадану квартиру є - Договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на Універсальній Товарній Біржі «Марія» в Журналі реєстрації біржових операцій з нерухомістю від 06 березня 2002 року за №806, де Продавцем вказаної квартири є особа, яка діє за дорученням від власника майна, який не являється членом біржі.

Згідно ст.15 Закону України “Про Товарну біржу” - договір повинен бути зареєстрований між сторонами, які є членами біржі, а не їх представниками за дорученням.

Також в вищевказаному договорі купівлі-продажу квартири прізвище Продавця вказано з помилкою як « ОСОБА_4 », замість « ОСОБА_4 », у зв`язку з чим внесене виправлення до договору, які не передбачені ЗУ «Про товарну біржу».

Тому, на підставі вищенаведеного, приватний нотаріус рекомендувала позивачу звернутися до суду для вирішення питання про визнання договору купівлі — продажу дійсним та визнання права власності.

У судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву з проханням розглядати справу у її відсутність, позов підтримує у повному обсязі з вищевикладених підстав, проти заочного розгляду справи не заперечує. Її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, був належним чином та своєчасно повідомлений про час та місце судового засідання, через оголошення на офіційному веб — сайті судової влади України.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Універсальна Товарна Біржа “Марія” у судове засідання свого представника не направила, про час та місце судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином.

Враховуючи те, що від відповідача заперечення та заява про розгляд справи у його відсутність не надходила, то суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, та оцінивши їх у сукупності, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 06 березня 2002 року між ОСОБА_2 , як продавцем, від імені якого діяла ОСОБА_3 на підставі доручення, посвідченого 27.11.2001р. державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Якушевою О.І., р. №1-1084, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , як покупцем, яка діяла від свого імені, з другої сторони, був укладений договір купівлі — продажу № 806 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Даний договір був посвідчений на Універсальній Товарній Біржі “Марія”, зареєстрований в “Журналі реєстрації біржових операцій з нерухомістю” за №806, зареєстрований 21.03.2002р. в Комунальному підприємстві “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації“” Миколаївської міської ради в реєстровій книзі №155 за реєстровим №5091. (а.с.15).

Позивач звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Іваненко С.В., з питанням відчуження майна - квартири за АДРЕСА_3 у будинку за № ЗГ.

З цього приводу приватний нотаріус надав позивачу роз`яснення №329/01-16 від 08.12.2020р. (а.с.20), в якому зазначив, що вона не має можливості вчинити нотаріальну дію з питання відчуження вказаного майна, оскільки правовстановлюючим документом на вищезгадану квартиру є - Договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на Універсальній Товарній Біржі «Марія» в Журналі реєстрації біржових операцій з нерухомістю від 06 березня 2002 року за №806, де Продавцем вказаної квартири є особа, яка діє за дорученням від власника майна, який не являється членом біржі.

Згідно ст.15 Закону України “Про Товарну біржу” - договір повинен бути зареєстрований між сторонами, які є членами біржі, а не їх представниками за дорученням.

Також в вищевказаному договорі купівлі-продажу квартири прізвище Продавця вказано з помилкою як « ОСОБА_4 », замість « ОСОБА_4 », у зв`язку з чим внесене виправлення до договору, які не передбачені ЗУ «Про товарну біржу».

Пунктом 2 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” регламентовано, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що фактично вищевказаний правочин між позивачем та відповідачем був повністю виконаний, зокрема, були домовлені та виконані всі істотні умови договору купівлі- продажу, а саме: відповідач передав позивачу майно (квартиру), а остання прийняла це майно та сплатила за нього певну суму, обумовлену заздалегідь; також на виконання угоди відповідач звільнив квартиру від усього побутового майна, виселився з неї, ніяких заперечень чи зауважень по правочину відповідач не заявляв. Сума коштів за договором купівлі-продажу квартири була сплачена позивачем в повному обсязі до реєстрації договору.

Таким чином, з часу укладання договору і до теперішнього часу позивач ОСОБА_1 постійно володіє, користується придбаним нерухомим майном, з 23.07.2003р. зареєстрована в цій квартирі, претензій щодо неправомірного придбання квартири ніким не пред`являлися, питання про недійсність договору купівлі- продажу також ніким не ставилося, а тому суд вважає, що вищевказаний договір не суперечить діючому законодавству, і може бути визнаний дійсним, що відповідає принципу справедливості та розумності.

Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК УРСР якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Пунктом 4 постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. (зі змінами, внесеними постановами від 25.12.1992р. №13 та від 25.05.1998р. №15) “Про судову практику в справах про визнання правочинів недійсними”, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією зі сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною (вказана постанова Пленуму Верховного Суду України діяла до вступу постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”).

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (вказаний Цивільний кодекс вступив в дію з 01.01.2004р.).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відомо, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За таких обставин, відповідно до вимог п.п. 1,5 ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права власності.

Аналізуючи викладене, суд вважає за можливим визнати за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру загальною площею - 27,70 кв. м, житловою площею - 14,80 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст.ст. 316,317,319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Доказів, які спростовують висновки суду, судовим розглядом не здобуто.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , як продавцем, від імені якого діяла ОСОБА_3 на підставі доручення, посвідченого 27.11.2001р. державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Якушевою О.І., р. №1-1084, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , як покупцем, яка діяла від свого імені, з другої сторони, укладений 06.03.2002р. на Універсальній Товарній Біржі “Марія”, зареєстрований в “Журналі реєстрації біржових операцій з нерухомістю” за №806, зареєстрований 21.03.2002р. в Комунальному підприємстві “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації“” Миколаївської міської ради в реєстровій книзі №155 за реєстровим №5091.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - однокімнатну квартиру загальною площею - 27,70 кв. м, житловою площею - 14,80 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків: НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 19.06.1998р. Корабельним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області.

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа:Універсальна Товарна Біржа “Марія”, 54050, місто Миколаїв, проспект Богоявленський (минула назва проспект Жовтневий), будинок №293 (адреса реєстрації юридичної особи: 54050, місто Миколаїв, вулиця Ольшанців, будинок №74-Б); код ЄДРПОУ юридичної особи:30533605.

Суддя Л.І. Селіщева