Рішення № 95257884, 18.02.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1105/19

Провадження № 2/487/51/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2021 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:головуючого судді Павлової Ж.П., за участю секретаря судового засідання Поліщук І.В., представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів Романчука Р.М., Зубченко С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу №487/1105/19 за позовом ОСОБА_2 до Заводського ВДВС м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 про визнання протоколу електронних торгів, акту проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на ј частину квартири не дійсними,

В С Т А Н О В И В:

08.02.2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Заводського ВДВС м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 про визнання протоколу електронних торгів, акту проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на ј частину квартири не дійсними.

У своєму позові позивач ОСОБА_2 зазначила, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.09.1993 року власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 27.07.2004 року її було визнано винною у скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України та призначено покарання на підставі ст.70 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна. Для виконання зазначеного вироку, 12.11.2004 року Заводським районним судом м.Миколаєва було видано виконавчий лист, який було передано на виконання до Заводського ВДВС та було відкрито виконавче провадження № 3240145. 22.03.2017 року Державним підприємством «Сетам» були проведенні електронні торги з реалізації належної їй на праві власності 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до протоколу проведених електронних торгів № 244355 від 22.03.2017 року та акту проведення електронних торгів переможцем торгів став ОСОБА_3 , який придбав належну їй на праві власності частину квартири за 37 464,00 грн. 26.07.2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинською К.Т. видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на 1/4 частки зазначеної вищи квартири.

Вважає, що при проведенні електронних торгів з реалізації належної їй частки квартири був порушений порядок реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5. Так, державним виконавцем невірно було сформовано заявку на реалізацію конфіскованого майна від 14.02.2017 року, у якій помилково зазначено, що реалізації підлягала вся 1/4 частина належної їй на праві власності квартири, тоді як згідно вироку суду конфіскації підлягала лише Ѕ частини майна. Тому при проведенні електронних торгів ОСОБА_3 незаконно було продано належну їй 1/4 частину квартири, що порушує її права як власника.

Посилаючись на вищезазначене просила визнати недійсними електронні торги, проведенні Державним підприємством «Сетам» 22.03.2017 року, протокол проведення електронних торгів № 244355 від 22.03.2017 року та акт проведення електронних торгів з реалізації 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . Також просила визнати не дійсним свідоцтво про право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 , яке видано ОСОБА_3 26.06.2017 року та зареєстроване приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинською К.Т. за реєстровим № 1787 .

Ухвалою судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 15.02.2019 року дана позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для виправлення недоліків.

Ухвалою судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.03.2019 року дана позовна заява повернута позивачу, оскільки останнім не усунуто у повному обсязі недоліки позовної заяви.

12.04.2019 року до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.03.2019 року.

Ухвалою судді Миколаївського апеляційного суду від 19.04.2019 року ОСОБА_2 поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.03.2019 року.

Ухвалою судді Миколаївського апеляційного суду від 19.04.2019 року ОСОБА_2 зменшено розмір судового збору при подачі апеляційної скарги на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.03.2019 року до 150 грн.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.03.2019 року залишена без руху та останній надано строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі.

Ухвалою судді Миколаївського апеляційного суду від 06.05.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.03.2019 року.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах від 06.05.2019 року закінчено проведення підготовчих дій, які пов`язані з забезпеченням апеляційного розгляду справи та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду від 22.05.2019 року, ухвала Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.03.2019 року скасована та справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 19.06.2019 року по даній справі відкрито провадження та справу призначено до підготовчого засідання.

16.08.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача Заводський ВДВС м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в якому останній просив у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити посилаючись на те, що 22.03.2017 року відбулись електронні торги з реалізації 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_2 .. Переможцем торгів став ОСОБА_3 , який придбав майно за ціновою пропозицією 37 464,00 грн. Реалізація майна проведена у повній відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5. Посилання позивача на порушення нібито вчиненні державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій щодо опису майна , а саме те, що державним виконавцем протиправно описано та арештовано майно в більшому обсязі ніж необхідно (1/4 а не 1/8 частку квартири) не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Крім того, постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 23.01.2017 року згідно з якою описано та накладено арешт на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 що належали ОСОБА_2 , складалась в присутності останньої, яка розписалася в зазначенні постанові. Також ОСОБА_2 та її представник неодноразово, а саме 03.04.2017 та 10.04.2017 ознайомлювалися з матеріалами виконавчого провадження, а також 10.04.2017 року ОСОБА_2 особисто під розписку отримала акт про проведення електронних торгів, але в установленому порядку жодних дій державного виконавця не оскаржувала , усі дії та рішення державного виконавця станом на 16.08.2019 року є чинними і ніким не скасовані. Отже, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що при проведенні електронних торгів відбулось порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 чинного на момент проведення спірних електронних торгів та доказів того, що ці порушення вплинули на результати торгів і права та законні інтереси позивача порушення.

06.09.2019 року від позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову в якій остання просила застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва від 26.06.2017 року,

яке видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинською К.Т. за реєстровим № 1787 .

08.11.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_3 , в якому останній просив у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити посилаючись на те, що останньою не надано жодних належних та допустимих доказів того, що при проведенні електронних торгів відбулось порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 чинного на момент проведення спірних електронних торгів та доказів того, що ці порушення вплинули на результати торгів і права та законні інтереси позивача порушення.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 08.11.2019 року, накладено арешт на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про власності від 26.06.2017 року, яке видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинською К.Т. та зареєстроване в реєстрі за №1787.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 08.11.2019 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача Заводського ВДВС м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) позовні вимоги не визнав просив у їх задоволенні відмовити посилаючись також на те, що вирок Заводського районного суду від 27.07.2004 року на даний час не скасований та виконавчий лист, який виданий Заводським районним судом м.Миколаєва на виконання зазначеного вироку не визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_7 проти задоволення позовних вимог позивача заперечував.

У судове засідання відповідач ДП «Сетам» не з`явився, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 27.07.2004 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочинів за ч.1 ст.263 та ч.2 ст.307 КК України. На підставі ст.70 КК України призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна.

На підставі вищезазначеного вироку суду, 12.11.2004 року Заводським районним судом м.Миколаєва було видано виконавчий лист № 1-581-2004 про конфіскацію 1/2 частини майна ОСОБА_2 та державним виконавцем Заводського ВДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області відкрито виконавче провадження ВП № 3239713.

23.01.2017 року державним виконавцем Заводського ВДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області за участю боржника ОСОБА_2 винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме описано та накладено арешт на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло виданого міською службою приватизації державного житлового фонду від 22.09.1993 року, 1/4 частка вищезазначеної квартири на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_2

22.03.2017 року проведенні електронні торги в ДП «Сетам», на яких було продано зазначено вище майно боржника ОСОБА_2 за ціною 35 590,80 грн.

Згідно з протоколом електронних торгів №244355 від 22.03.2017 року переможцем торгів став - ОСОБА_3 .

03.04.2017 року начальник Заводського ВДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Романчук С.М. затвердив акт старшого державного виконавця про реалізацію арештованого майна.

26.06.2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинською К.Т. видане свідоцтво про придбання нерухомого майна та зареєстроване право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , зареєстровано в реєстрі за № 1787.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодекс), зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203,215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури порядку проведення торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 22 лютого 2017 року у справі 6-2677цс16.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Як вбачається із частини 3 вказаної вище статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Так, відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5, ДП «Сетам» є організатором електронних торгів та уповноважений відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи реалізації арештованого майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів та торгів за фіксованою ціною, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Відповідно, дотримання правил та процедури реалізації арештованого майна покладається на організатора - ДП «СЕТАМ».

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від

22.02.2017 року у справі № 6-2677цс16. підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів.

Так, звертаючись до суду із даним позовом, позивач ОСОБА_2 зазначила, що при проведенні електронних торгів з реалізації належної їй 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 був порушений Порядок реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5. Це обумовлено тим, що державним виконавцем невірно було сформовано заявку на реалізацію конфіскованого майна від 14.02.2017 року, у якій помилково зазначено, що реалізації підлягала вся 1/4 частка належної позивачу ОСОБА_2 на праві власності квартира замість 1/8 частки. А тому відповідачу ОСОБА_3 при проведенні електронних торгів 22.03.2017 року незаконно було продано 1/4 частку зазначеної вище квартири, що порушує права позивача як власника.

У постанові від 02.05.2018 року по справі №910/10136/17 Верховний Суд зазначив, що положення Закону України «Про виконавче провадження» не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна. Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 24.10.2012 у справі №6-116цс12. від 06 квітня 2016 року у справі № 6-342гс16 та постановах Верховного Суду, зокрема, від 14.02.2018 у справі №490/5475/15.

Отже, суд приходить до переконання, що доводи позивача ОСОБА_2 щодо того, що в порушення порядку реалізації арештованого майна державним виконавцем невірно було сформовано заявку на реалізацію конфіскованого майна від 14.02.2017 року, у якій помилково зазначено, що реалізації підлягала 1/4 частка належної позивачу ОСОБА_2 на праві власності квартира замість 1/8 частки, не стосуються правил проведення прилюдних торгів, оскільки мають самостійний спосіб оскарження (розділ VII ЦПК України) та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Крім того, постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 23.01.2017, згідно з якою описано та накладено арешт на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_2 , складалась в присутності самої ОСОБА_2 про що остання розписалась в зазначеній постанові.

Неодноразово, а саме 03.04.2017 року та 10.04.2017 року позивач ОСОБА_2 та її представник ознайомлювались з матеріалами виконавчого провадження, що підтверджується їхніми відмітками про ознайомлення, 10.04.2017 року ОСОБА_2 особисто, під розписку, отримала акт про проведені електронні торги, але в установленому законом порядку жодних дій державного виконавця остання не оскаржувала.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог позивачем ОСОБА_2 , оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено, що при проведенні електронних торгів відбулось порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 чинного на момент проведення спірних електронних торгів та доказів того, що ці порушення вплинули на результати торгів і права та законні інтереси позивача порушенні.

Виходячи з вищенаведеного, суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, підстав для стягнення з відповідача на його користь судових витрат по справі, суд також не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259,263-265, 268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПНПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 ) до Заводського ВДВС м.Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), (місце розташування 5429 м.Миколаїв вул. Робоча,1), Державного підприємства «Сетам», (розташоване за адресою 01001 м.Київ, вул.Стрілецька,4-Б) ОСОБА_3 , ІПНПП НОМЕР_2 , проживає за адресою АДРЕСА_3 ) про визнання протоколу електронних торгів, акту проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 не дійсними, відмовити.

Рішення набуває законної сили через 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений судом 01.03.2021 року.

СУДДЯ: ПАВЛОВА Ж.П.