Рішення № 95255975, 02.03.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6292/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

з участю секретаря Фіс В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

ВСТАНОВИВ:

Позивач 9 жовтня 2020 року звернувся у суд з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за договором про надання банківських послуг №б/н від 05.08.2009 у розмірі 133309 грн. 19 коп. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 05.08.2009 ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між ОСОБА_1 та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. 05.08.2009 відповідачкою також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 5300 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо зміни кредитного ліміту, то банк керувався п.3.2 та п.3.3 договору, на підставі відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішення та ініціативою банку. АТ КБ „ПРИВАТБАНК” свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка зобов`язалась повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлюється договором. Однак в процесі користування кредитним рахунком відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим станом на 22.07.2020 року утворилась заборгованість за договором, яка складає 751763,54 грн., з яких 4373,94 грн. - заборгованість за кредом; 741709,62 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5679,98 грн. – заборгованість за пенею. Однак, позивач зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а відтак кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором №б/н від 05.08.2009 у розмірі 133309,19 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4373,94 грн. та заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 128935,25 грн. за період з 05.08.2009 по 31.07.2017. З огляду на зазначене, просить позов задовольнити і стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 133309,19 грн., а також судові витрати у розмірі 2102 грн.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторони.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2021 року по справі призначено судове засідання з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але подав клопотання, в якому проти ухвалення заочного рішення не заперечив та просить розглядати справу у його відсутності, що суд вважає за можливе.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи без участі відповідачки, яка в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час і місце судових засідань повістками, котрі направлялися рекомендованими листами, відзиву суду не подала, проте наявних у справі доказів достатньо для ухвалення рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 05.08.2009 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг №б/н, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 3500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У заяві зазначено, що відповідачка згідна з тим, що ця заява разом із Умовами надання банківських послуг та Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

У подальшому розмір кредитного ліміту був збільшений до 5300 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо зміни кредитного ліміту, то банк керувався п.3.2 та п.3.3 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішення та ініціативою банку.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 22.07.2020 року становить 751763,54 грн., з яких 4373,94 грн. заборгованості за кредитом, 741709,62 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом та 5679,98 грн. заборгованості за пенею.

Щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відтак, суд вважає, що між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання відповідача до запропонованих позивачем умов договору. Із запропонованими умовами відповідачка ознайомилася та погодилася, про що розписалася у заяві та довідці про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду». Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст.634 ЦК України.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання),

Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналіз наданих позивачем доказів у їх сукупності дає підстави для висновку, що АТ КБ «Приватбанк» виконав прийняті на себе зобов`язання в повному обсязі, надав ОСОБА_1 кредитну картку з можливим кредитним лімітом у визначеному сторонами розмірі відповідно до умов договору №б/н від 05.08.2009, що підтверджується даними наданих для суду виписки про рух коштів та розрахунку заборгованості, що в свою чергу також не спростовано відповідачкою у справі.

Водночас невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за вказаним договором, а саме неповернення нею позивачу отриманих сум кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку за договором №б/н від 05.08.2009 та розрахунком заборгованості, згідно яких заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 22.07.2020 становить 751763,54 грн., з яких 4373,94 грн. заборгованості за кредитом, 741709,62 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом та 5679,98 грн. заборгованості за пенею, що і зумовило звернення АТ КБ «Приватанк» до суду із даним позовом. При цьому доказів повернення отриманих і використаних позичальником сум відповідачкою, в порушення вимог ст.81 ЦПК України, суду не надано.

Таким чином, ухиляючись від повернення отриманих кредитних коштів і сплати заборгованості за кредитом у вказаному розмірі, відповідачка порушує зобов`язання за даним договором і права позивача.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Разом з тим, Банк у позовній заяві зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості, що вказано у п.5.7 Правил користування платіжною карткою, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а відтак позивач вважає за необхідне стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 133309,19 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4373,94 грн. та заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 128935,25 грн. за період з 05.08.2009 по 31.07.2017.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідачка односторонньо порушила взяті на себе зобов`язання за договором про надання банківських послуг №б/н від 05.08.2009, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 133309,19 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4373,94 грн. та заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 128935,25 грн. за період з 05.08.2009 по 31.07.2017, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2102 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку „ПРИВАТБАНК” заборгованість за договором про надання банківських послуг №б/н від 05.08.2009 у розмірі 133309 /сто тридцять три тисячі триста дев`ять/ гривень 19 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційного банку „ПРИВАТБАНК” 2102 гривні судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк „ПРИВАТБАНК”, ЄДРПОУ 14360570, знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: