Ухвала суду № 95253907, 26.02.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/5321/21

Провадження № 1-кс/947/2678/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2021 року

Слідчий суддя Київського районного суду м.Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Нечитайло Є.О., прокурора Бойко Н.В., підозрюваної ОСОБА_1 та її захисника – адвоката Торгованова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Шваркова Р.С., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Савельєвим Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12020160000001025 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеса, громадянки України, українки, маючої вищу освіту, тимчасово офіційно не працевлаштованої, маючої двох неповнолітніх дітей, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що на початку серпня 2015 року, в ОСОБА_1 виник корисливий мотив, направлений на незаконне заволодіння належними ОСОБА_2 грошовими коштами шляхом обману, в особливо великих розмірах, який ОСОБА_1 реалізувала за наступних обставин.

Так, 27.04.2006 між ОСОБА_3 та АКіБ «УкрСиббанк» укладено кредитний договір № 1589-08 ПОУ Н, відповідно до якого АКіБ «УкрСиббанк» видало ОСОБА_3 кредит у розмірі 100 000 доларів США. З метою забезпечення виконання свого зобов`язання, 27.04.2006 між ОСОБА_3 та АКіБ «УкрСиббанк» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., зареєстрований в реєстрі під № 1657, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку АКіБ «УкрСиббанк» об`єкт нерухомості у вигляді житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка їй належить на підставі права приватної власності, у якості забезпечення своїх зобов`язань по кредитному договору № 1589-08 ПОУ Н від 27.04.2006.

У подальшому, 13.02.2012 між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей – Колект» укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого, до ТОВ «Кей- Колект» перейшло право вимоги за кредитним договором № 1589-08 ПОУ Н та укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, в тому числі за договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. та зареєстрованим в реєстрі під № 1657, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку АКіБ «УкрСиббанк» об`єкт нерухомості у вигляді житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2015 (справа № 2/522/6020/15 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей – Колект», в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) – договір іпотеки між ОСОБА_3 та АКіБ «УкрСиббанк» від 27.04.2006 – визнано недійсним, скасовано (припинено) заборону відчуження об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , припинено іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та зобов`язано ОСОБА_1 погасити перед ТОВ «Кей – Колект» наявну заборгованість згідно їх вимог в сумі 52 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту курсу гривні НБУ України. При ухваленні вказаного рішення, суд посилається на те, що волевиявлення ОСОБА_1 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, а правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, у зв`язку з тим, що її було введено в оману її колишнім чоловіком – ОСОБА_6 , який скористався наявністю в неї особистих грошових коштів, її безпорадним, пригніченим станом, пов`язаним зі смертю батька, та змусив її підписати кредитний та іпотечні договори, запевняючи, що це є підписанням необхідних документів для купівлі квартири. Також, суд зазначає, що під час укладання вказаних договорів, ОСОБА_1 не працювала, будь – яких документів з місця роботи, необхідних для отримання кредиту – вона не надавала, а у квартирі, яка є предметом спору проживала та проживає неповнолітня донька – ОСОБА_4 , а з червня 2008 року проживає ОСОБА_5 , які зареєстровані та фактично проживають у вказаній квартирі, що вказує на те, що посадові особи АКіБ «УкрСиббанк» під час укладання договору іпотеки № 1657 від 27.04.2006 не дотримано вимоги п. 2.4.8., 2.4.9. вказаного договору, відповідно до яких обов`язковою умовою цього правочину є отримання згоди відповідного піклувального органу на виселення неповнолітніх осіб, які мешкають в цьому приміщенні. Зазначений договір іпотеки не був погоджений у встановленому порядку Органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх і малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють чи користуються. Також зазначено, що передана в іпотеку квартира є єдиним житлом, що належить ОСОБА_1 , і в разі невиконання нею зобов`язань за договором іпотеки, банківська або колекторська установа матиме змогу одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, де проживають неповнолітні діти, чим будуть порушені їх законні права та інтереси, у зв`язку з чим, в подальшому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано обтяження у вигляді іпотеки на об`єкт нерухомості у вигляді житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, на початку серпня 2015 року, в ОСОБА_1 , яка достовірно знала, що заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2015 по справі № 2/522/6020/15 не оскаржене, остаточне рішення по справі не прийнято, усвідомлюючи що вона має боргові зобов`язання перед ТОВ «Кей – Колект», на підставі кредитного договору № 1589-08 ПОУ Н від 27.04.2006, будучи обізнаною про те, що на той час був наявний судовий спір відносно квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 виник корисливий мотив, направлений на заволодіння належними ОСОБА_2 грошовими коштами в особливо великому розмірі.

Так, 04.08.2015 (точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим) ОСОБА_1 з метою заволодіння належними ОСОБА_2 грошовими коштами в особливо великому розмірі, перебуваючи у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцької М.Л., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , уклала із ОСОБА_2 договір купівлі – продажу, відповідно до якого, ОСОБА_1 передає у власність, а ОСОБА_2 приймає у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцькою М.Л., зареєстрованого в реєстрі під № 931. Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_1 гарантує ОСОБА_2 те, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення до договору, під забороною (арештом) та в заставі не перебуває, щодо неї відсутні спори, внаслідок продажу не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, обтяжень, а також будь – яких прав у третіх осіб відносно неї немає, що істотно суперечить дійсності, після чого, отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 72 000 доларів США.

Однак, ОСОБА_1 , достовірно знаючи про свої боргові зобов`язання перед ТОВ «Кей-Колект» у розмірі 52 000 доларів США, отриманими від ОСОБА_2 грошовими коштами у розмірі 72 000 доларів США розпорядилась на власний розсуд, не здійснивши жодних дій, направлених на погашення такої заборгованості перед ТОВ «Кей-Колект».

Таким чином, ОСОБА_1 , шляхом обману, під приводом продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2015 по справі №2/522/6020/15 не оскаржене, остаточне рішення по справі не прийнято, усвідомлюючи що вона має боргові зобов`язання перед ТОВ «Кей – Колект» на підставі кредитного договору № 1589-08 ПОУ Н від 27.04.2006, будучі обізнаною про те, що на той час був наявний судовий спір відносно квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок продажу вказаної квартири буде порушено права та законні інтереси ТОВ «Кей – Колект», тобто шляхом обману, заволоділа належними ОСОБА_2 грошовими коштами у розмірі 72 000 доларів США (що станом на 04.08.2015 відповідно до офіційного курсу Національного банку України складало 1 563 652 гривні), тобто в особливо великому розмірі.

У подальшому, рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.04.2016 апеляційну скаргу ТОВ «Кей – Колект» задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2015 скасовано, прийнято рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей – Колект».

На підставі вказаного рішення, посадовими особами ТОВ «Кей – Колект» здійснено звернення до державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» - Махортова І.О., та подано останньому заяву про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 , що призвело до позбавлення ОСОБА_2 права власності на вказану квартиру.

Слідчий звертається з клопотанням, в якому зазначає, що під час досудового розслідування встановлені ризики передбачені ст.177 КПК України, посилаючись на наступне.

Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України: ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що у випадку визнання її винною у вчиненні вказаного злочину, їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років, що є підставою вважати, що ОСОБА_1 , у випадку незастосування до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, або застосування більш м`якого запобіжного заходу, може ухилятись від органу досудового розслідування, прокуратури, а в подальшому від суду, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, та подальшого відбуття покарання.

Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України: в ході проведення досудового розслідування не було відшукано оригінали належних ОСОБА_1 примірників кредитного договору №1589-08 ПОУ Н та іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., зареєстрований в реєстрі під №1658, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку АКіБ «УкрСиббанк» об`єкт нерухомості у вигляді житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у якості забезпечення своїх зобов`язань по кредитному договору №1589-08 ПОУ Н від 27.04.2006, що в свою чергу вказує на те, що ОСОБА_1 , у випадку незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, або застосування більш м`якого запобіжного заходу, може знищити, сховати або спотворити кредитний договір №1589-08 ПОУ Н та іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., зареєстрований в реєстрі під №1658, оскільки достовірно знає про те, що вони мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Також, слідчий в своєму клопотанні зазначає, що у даному кримінальному провадженні наявна значна кількість свідків, які були присутніми під час укладання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі – продажу квартири, що в свою чергу вказує на наявність ризиків, передбачених п.3, п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, та перешкоджанню цим кримінальному провадженню, шляхом спонукання їх до зміни раніше наданих ними показань.

Прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, подане клопотання просив задовольнити.

Захисник підозрюваної в судовому засіданні надав характеризуючи матеріали підозрюваної та заперечував проти клопотання, зазначивши, що стаття яка інкримінується останній особливо тяжка та вони згодні щодо необхідності застосування запобіжного заходу, однак просив застосувати нічний домашній арешт, у зв`язку з тим, що у підозрюваної на утриманні 2 дітей. які потребують догляду матері. Крім того, захисник зазначив, що підозрювана потребує медичної допомоги, їй потрібно відвідувати лікарню. Також, захисник вказав на те, що підозрювана була неодноразово допитана слідчим в якості свідка, вона не ухилялась від прибуття до слідчого, документи всі були вилученні, тому підозрювана не може їх знищити чи спотворити.

Підозрювана в судовому засіданні підтримала думку свого захисника та зазначила, що офіційно не працює, отримує дохід від приватних уроків гри на фортепіано, проживає з 2 своїми дітьми та вважає, що хтось хоче її підставити і взагалі вона не причетна до цієї ситуації та колишні чоловіки її постійно підставляють.

Вивчивши клопотання та матеріали, якими клопотання обґрунтовується, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Так, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частинами 1 та 2 ст.181 КПК України встановлено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до частини 4 ст.194 КПК України – якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Так, 25.02.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а саме – заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах.

На підтвердження існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України сторона обвинувачення посилається на: заяву ОСОБА_2 про вчинене відносно неї кримінальне правопорушення; протоколи допитів потерпілої ОСОБА_2 ; протоколи допитів свідка ОСОБА_7 ; матеріали тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні Приморського районного суду м. Одеси; протоколи допиту свідка ОСОБА_8 ; ротокол допиту свідка ОСОБА_9 ; протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; протокол допиту свідка ОСОБА_11 ; матеріали тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ТОВ «Кей – Колект»; матеріали тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцької М.Л.; протокол допиту свідка ОСОБА_1 ; матеріали тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні АТ «УкрСибБанк»; матеріали тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.5 ст.9 КПК України).

Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Відтак, враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey), слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій.

Згідно клопотання сторони обвинувачення, в рамках даного кримінального провадження наявні ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, у вигляді можливого переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, можливості незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, та ризик перешкоджання цим кримінальному провадженню, шляхом спонукання їх до зміни раніше наданих ними показань.

З огляду на викладене, а також положення ч. 3 ст. 26 КК України, слідчому судді слід надати правову оцінку вказаним доводам сторони обвинувачення, з огляду на що, слідчий суддя зазначає наступне.

Так, слідчий суддя враховує, що підозрювана ОСОБА_1 на теперішній час обґрунтовано підозрюється у можливому вчиненні особливо тяжкого (ст.12 КК України) кримінального правопорушення (злочину), відповідальність за який передбачена ч.4 ст.190 КК України.

Як вбачається з санкції ч.4 ст.190 КК України, за вказаний злочин передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, в зв`язку з чим, на думку слідчого судді, попри наявність у підозрюваної міцних соціальних зв`язків, усвідомлення останньою можливого покарання, яке їй загрожує у випадку її подальшого доведення вини у встановленому законом порядку судом, може свідчити про існування в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, у вигляді можливого переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду.

Що стосується існування ризиків, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, то слідчий суддя вважає, що існування таких ризиків є необґрунтованим в рамках даного кримінального провадження, оскільки на теперішній час ОСОБА_1 яка є раніше не судимою особою, лише підозрюється у можливому вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, й вина якої у його вчиненні на теперішній час у встановленому законом порядку не доведена. Жодних доказів того, що підозрювана під час досудового розслідування намагалась або може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, та перешкоджала або перешкоджає кримінальному провадженню, шляхом спонукання їх до зміни раніше наданих ними показань, органом досудового розслідування не надано.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч.1 ст.176 КПК України, домашній арешт є найсуворішим, після тримання під вартою, запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).

При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України. Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрювана обов`язково здійснить дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема й у випадку застосування відносно неї більш м`якого запобіжного заходу, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваною такі дії в майбутньому, в зв`язку з чим, слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваної.

Як встановлено слідчим суддею, підозрювана ОСОБА_1 є особою, раніше не судимою, яка має на утриманні неповнолітніх дітей, й яка має постійне місце мешкання на території м. Одеси, де остання мешкає разом зі своїми дітьми.

Крім того, захисник та підозрювана в судовому засіданні пояснили, що необхідно утримувати дітей, для чого потрібно заробляти грошові кошти, й чого, між тим, в умовах цілодобового домашнього арешту, забезпечити не можливо.

З огляду на наведену правову позицію сторони захисту, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваної ОСОБА_1 можливо застосувати більш м`який запобіжний захід, який надасть можливість останній утримувати власних дітей.

Так, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, слідчий суддя вважає за необхідне визначити відносно підозрюваної ОСОБА_1 відповідний розмір застави, який гарантуватиме забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

В свою чергу, відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п.3 абзацу 1 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В свою чергу, відповідно до ч.11 ст.182 КПК України, застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

За таких обставин та враховуючи викладене, з огляду на майновий та сімейний стан підозрюваної, фактичні обставини даного кримінального провадження, відповідно до яких ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у можливому вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, наслідки, які настали в результаті інкримінованих підозрюваній дій, а також встановлений в рамках даного кримінального провадження ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність визначення відносно підозрюваної відповідного розміру застави у вигляді трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 681 000 (шістсот вісімдесят одна тисяча) гривень, що в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної, а також не буде завідомо непомірним для останньої.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 181, 182, 186, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Шваркова Р.С., погодженого прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Савельєвим Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави в розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 681 000 (шістсот вісімдесят одна тисяча) гривень.

Покласти на підозрювану ОСОБА_1 строком до 25.04.2021 року наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована та/або проживає без дозволу слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора і суду;

- повідомляти слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора та суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застава може бути внесена підозрюваною, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Роз`яснити підозрюваній, що вона не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язана внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрювана, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваній, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана будучи належним чином повідомленою, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 2020160000001025.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.