Ухвала суду № 95253697, 25.02.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/5309/21

Провадження № 2-з/947/362/21

УХВАЛА

25.02.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Кирикової Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та рішення суб`єкта державної реєстрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та рішення суб`єкта державної реєстрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій позивач просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 22 січня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за №65;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.01.2021 року, індексний номер 56265267, на підставі якого зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Позика».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 18.02.2021 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Разом з позовною заявою, представником позивача було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та встановлення заборони ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та іншим особам вчиняти будь-які дії направлені на обмеження ОСОБА_1 та членів її родини, які мешкають у вказаній квартирі, користуватись квартирою, а також вчиняти будь-які дії пов`язані з проникненням представників ТОВ «Фінансова компанія «Позика» до вказаної квартири.

В обґрунтування заяви представник позивача посилається на те, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , яка на цей час зареєстрована на праві власності за ТОВ «Фінансова компанія «Позика», однак позивачем оспорюється підстава набуття останнім права власності на це майно, яке входить до спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , спадкоємцем до майна якого є малолітній ОСОБА_3 , в інтересах якого діє матір – ОСОБА_5 .

З урахуванням того, що спірне майно, в якому мешкає позивачка та її малолітня дитина, наразі зареєстровано на праві власності за відповідачем, останній за час розгляду справи вправі здійснити розпорядження спірним майном, а також виселити позивачку разом з малолітньою дитиною, що вплине на права та інтереси дитини, значним чином ускладнить виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, а для відновлення прав позивача, за необхідне буде докласти значних зусиль шляхом нових звернень до суду для захисту прав та інтересів малолітнього та понесення значних матеріальних витрат.

Вищевикладені обставини, стали підставою для звернення до суду з вказаною заявою про забезпечення позову.

Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Оглянувши вказану заяву, суд встановив, що заява представника позивача відповідає вимогам, встановленим ст. 151 ЦПК України, яку ухвалою суду від 18.02.2021 року призначено судом до розгляду в судовому засіданні за участі позивача по справі.

В судовому засіданні 25.02.2021 року представник позивача заяву підтримав та просив суд задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У відповідності до ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається, підставою для звернення позивача до суду з цим позовом слугували наступні обставини.

Позивачка – ОСОБА_6 стверджує, що вона з 04.03.2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , за час перебування в якому мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , спадкоємцем до майна якого є його малолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням того, що вона - ОСОБА_1 23.01.2014 року відмовилась від своєї спадщини, як спадкоємець за законом першої черги, на користь сина спадкодавця ОСОБА_3 .

До спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 входить – квартира АДРЕСА_1 , яке належала померлому на праві власності.

15.01.2014 року ПАТ «КБ «НАДРА» було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення про необхідність виконання зобов`язань за укладеним з нею з ПАТ «КБ «НАДРА» договором поруки № 05/06/2007/840-П/298 від 08.06.2007 р. та іпотечним договором від 08.06.2007 року, а саме: передати в управління ПАТ «КБ «НАДРА» предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру, загальною площею 61,8 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та надати банку право продажу вказаного вище нерухомого майна.

Позивачкою також зазначено, що після отримання вказаної вимоги вона дізналась, що за життя, ОСОБА_4 08.06.2007 року уклав з Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «НАДРА» кредитний договір №05/06/2007/840- К/298, за умовами якого отримав кредит у сумі 80100,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,49 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитор з кінцевим терміном повернення до 07.06.2017 року. Виконання зобов`язань ОСОБА_4 за наведеним кредитним договором було забезпечено іпотекою, а саме вищевказаною квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору від 08.06.2007 р., укладеним між ВАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_4 .

Також позивачка дізналась, що вона начебто уклала договір поруки до вказаного кредитного договору.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.05.2014 р. у справі №521/1997/14- ц, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» в особі Центрального відділення філії ПАТ «КБ «Надра» Одеське РУ про визнання недійсним договору поруки залишено без задоволення.

При цьому, рішенням суду встановлено, що при дослідженні належним чином засвідченої копії примірнику договору поруки №05/06/2007/840-П/298від 08.06.2007 року, наданого представником відповідача, судом з`ясовано, що договір не містить підпису поручителя, а саме ОСОБА_1 .

Тобто, станом на 21.05.2014 р. (дату винесення вказаного рішення суду) кредитор ПАТ «КБ «Надра» знав про відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , однак свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, не пред`явив.

В подальшому, як вбачається, 08.04.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" було укладено договір №GL3N016222 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за Кредитним договором №05/06/2007/840-К/298 та Іпотечним договором від 08.06.2007 р., що укладались між ВАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_4

22.01.2021 року між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" укладено Договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, за наслідком чого ТОВ «ФК «Позика» зареєструвала право власності на вказану квартиру.

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього – Нетсора, як спадкоємця до майна ОСОБА_4 , стверджує, що оскільки ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», як правонаступник ПАТ «КБ «Надра», пропустило строк на пред`явлення вимоги до спадкоємця, у ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» були відступні підстави і повноваження для укладення договору купівлі-продажу стосовно спірної квартири, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Перевіряючи зазначені обставини, судом встановлено, що дійсно вказана квартира АДРЕСА_1 , на праві власності належала ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №2286, та на підставі договору дарування від 08.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №4788.

У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , у віці 46 років, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є сином померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №244074623 від 11.02.2021 року вбачається, що 22.01.2021 року за ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» зареєстровано право власності на вказану квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за №65.

При вищевикладених посиланнях, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документи вбачається, що між сторонами по справі дійсно виник спір стосовно нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , як спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 та яке в подальшому було відчужено ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», як іпотечне майно на підставі іпотечного договору від 08.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г., зареєстрованого в реєстрі за №1228.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; оскільки між сторонами виник спір стосовно нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності відповідачеві по справі - ТОВ «ФК «Позика», законність набуття чого оспорюється позивачем, яка діє в інтересах малолітньої особи, як спадкоємця до майна померлого ОСОБА_4 , до складу спадщини якого належить зазначена квартира, суд вважає обґрунтованою вимогу представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану квартиру, оскільки вжиття таких заходів забезпечення позову є співрозмірними позовним вимогам, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист.

Одночасно суд враховує, що що у цілому ряді рішень (постанов та ухвал) Верховного Суду у справах щодо застосування заходів забезпечення позову у справах, пов`язаних із оскарженням особами реєстраційних дій по реєстрації за кредитором прав власності на нерухоме майно, а саме: від 11 жовтня 2019 року у справі № 607/13866/19, від 21 жовтня 2019 року у справі № 202/2666/19, від 14 листопада 2019 року у справі № 367/5303/19, від 14 листопада 2019 року у справі № 201/4783/19, від 21 листопада 2019 року у справі № 752/10724/19, від 21 листопада 2019 року у справі №756/16198/18, від 05 грудня 2019 року у справі № 199/3924/19, сформовано висновок про правильність вжиття таких заходів з огляду на те, що предметом спору у даній справі є вимоги щодо скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення оспорюваних прав позивачів, за захистом яких вони звернулися.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову – це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Одночасно, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленій позовній вимозі про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки відповідач, як власник спірного майна має можливість користуватись майном, здійснити дії з виселення мешканців цього майна, якими в своє чергу є позивач – малолітній – ОСОБА_3 та його матір – ОСОБА_1 , та за наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд вважає, що є передбачені законом підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони ТОВ «ФК «Позика» здійснювати дії спрямовані на обмеження ОСОБА_1 та малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у праві володіння і користування, мешкання в квартирі АДРЕСА_1 , а також здійснювати дії з їх виселення та вселення третіх осіб до вказаного майна.

В іншій частині, суд вважає заяву представника позивача не підлягаючою до задоволення, з підстав не обґрунтованості, оскільки стосується не визначеного кола осіб та може призвести до порушення прав та інтересів третіх осіб, за відсутності доказів відношення відповідних осіб до виниклого між сторонами по справі спору.

На підставі викладеного, суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню у вищевикладений спосіб.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття зустрічних заходів забезпечення позову відповідно до ст. 154 ЦПК України.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідач у відповідності до вимог ст. 154 ЦПК України, має право після застосування судом заходів забезпечення позовуна звернення до суду з відповідним клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/5309/21 за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та рішення суб`єкта державної реєстрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме:

- Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634.

- Встановити заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634 здійснювати дії спрямовані на обмеження ОСОБА_1 та малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у праві володіння і користування, мешкання в квартирі АДРЕСА_1 , а також здійснювати дії з їх виселення та вселення третіх осіб до вказаного майна.

В іншій частині заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову – залишити без задоволення.

Копію ухвали направити для виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6), та відповідного Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Головуючий Калініченко Л. В.