Рішення № 95252422, 23.02.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4570/19

Провадження № 2/752/855/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.02.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва

в складі:

головуючого по справі судді Мазура Ю.Ю.

за участю секретаря - Воробйова І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АССІСТО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2019 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свою позовну заяву обґрунтував тим, що 27.08.2007 між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 80/20. Банком як позичальником кредитних коштів, узяті на себе зобов`язання згідно з мовами кредитного договору виконано в повному обсязі та відповідачу-1 у справі надано визначені кредитним договором грошові кошти у розмірі 99000 доларів США. 09.08.2010 Голосіївським районним судом м. Києва за наслідками розгляду поданої ПАТ «ВіЕйБі Банк» позовної заяви у справі № 2-1040/10 постановлено заочне рішення, яким заявлений позов було задоволено. На момент подачі позову умови кредитного договору № 80/20 від 27.08.2007 ОСОБА_1 ігноруються й не виконуються, після як вже було 27.07.2008 не здійснено самостійно жодного платежу.

Враховуючи наведене, станом на 27.11.2018 загальна сума заборгованості за кредитним договором № 80/20 від 27.08.2007 відповідно до розрахунку заборгованості, становить 202746,08 доларів США та 95698,87 грн; судові витрати.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду від 30.05.2019 відкрито провадження по справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.06.2020 клопотання представника ТОВ «ФК «АССІСТО» - Радченко В.Ю. про заміну сторони позивача правонаступником у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Замінено сторону Позивача у цивільній справі №752/4570/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АССІСТО» (ідентифікаційний код 43426003, місцезнаходження м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корпус 8Б).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.10.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АССІСТО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення. Надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце його проведення, своїх представників не направили.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності відповідачів на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, та за погодженням сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч. 5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-прівовнй акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних/зобов`язальних правовідносинах.

Так, між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 80/20.

18.05.2010 у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців зареєстровано зміни найменування юридичної особи й Публічне акціонерне товариство «ВіЕйБі Банк» є повним правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Згідно п. 1.1. Кредитного договору Банком ОСОБА_1 як позичальнику надано на споживчі потреби грошові кошти у розмірі 119801,98 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту та в забезпечення можливих неустойок, штрафних санкцій і інших платежів, між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави від 27.08.2007, відповідно до якого ОСОБА_1 передала ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» в заставу автотранспортний засіб марки AUDI модель Q7, 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого та зареєстрованого 21.08.2007, виданий УДАІ ГУ МВС України в м. Києві. В період дії Договору застави предмет застави буде знаходитись за адресою: АДРЕСА_1 .

27.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Відповідно до п. 1.1. поручитель солідарно відповідає перед кредитодавцем за виконання ОСОБА_1 зобов`язань у повному обсязі за кредитним договором № 80/20 від 27.08.2007, який було укладено між кредитодавцем та боржником та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому згідно з яким позичальнику надано кредит в сумі 119801,98 доларів США на придбання транспортного засобу, із сплатою процентів за ставкою 10% річних, строком повернення 27.08.2013.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.08.2010 позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 105457,26 доларів США, з них: загальна заборгованість по кредиту - 98932,11 доларів США, процентів за користуванням кредитом - 6525,15 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 09.08.2010 становить 832057,79 грн, щорічна комісія з обслуговування кредиту - 17243,26 грн, а також штрафні санкції за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та щомісячної комісії 43657,51 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» судовий збір в розмірі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

Проте, станом на 27.11.2018 загальна сума заборгованості за кредитним договором № 80/20 від 27.08.2007 відповідно до розрахунку заборгованості, становить 202746,08 доларів США та 95698,87 грн; судові витрати.

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов`язаний був надати відповідачу кредит на умовах, передбачених кредитним договором.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується розгорнутим розрахунком заборгованості, випискою по особовому рахунку позичальника, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, який як позичальник зобов`язувався своєчасно сплачувати проценти на користування кредитом, дотримуватися графіку повернення кредитних коштів, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов`язання згідно кредитного договору, й погасити всю суму кредиту у визначений договором строк.

Відповідач відповідно до умов Кредитного договору засвідчив, що всі умови кредитного договору йому зрозумілі й він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтвердив свою здатність їх виконувати.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У пункті п.2.6, п. 2.7. кредитного договору сторони встановили, дострокове виконання боргових зобов`язань.

Таким чином, ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є позивач, використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку з боржника та поручителя, про що свідчить рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 серпня 2010 року.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

А тому, суд вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів, адже звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Тому положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за донарахованими відсотками за кредитним договором № 80/20 від 27.08.2007 року є безпідставними.

Як вбачається з постанови від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) для формування єдиної судової практики при розгляді справ зазначеної категорії Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного Верховним Судом України 23 вересня 2015 року в постанові у справі № 6-1206цс15. Зазначеною постановою було розтлумачено положення ЦК України таким чином, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняло правовідносин сторін кредитного договору. Також не звільняло боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляло кредитора права на отримання штрафних санкцій і процентів, передбачених умовами договору та ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що, звертаючись із позовом про дострокове стягнення у повному обсязі за кредитним договором тіла кредиту, заборгованості за процентами та пені, кредитор змінив умови кредитного договору щодо строку його дії, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно на погашення такої заборгованості засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Якщо в рішенні суду вказана заборгованість за кредитним договором у повному обсязі (дострокове стягнення), то невиконання такого рішення не зумовлює виникнення у кредитора права на стягнення процентів та пені, передбачених кредитним договором. У кредитора (стягувача) виникає право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з мотивів безпідставності нарахування відсотків за кредитом після винесення рішення про дострокове стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АССІСТО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.Ю. Мазур