Рішення № 95251579, 04.12.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7385/19

№ провадження 2/646/763/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Абдюхановій А.І.

за участі: позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Панової М.С. ,

Пузікова В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі місцевого суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, про стягнення компенсації моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про стягнення компенсації моральної шкоди, в якій просила стягнути з державного бюджету України на свою користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 296 000 гривень, завданої тривалою бездіяльністю відповідача, спричиненої посадовими особами прокуратури Харківської області.

В обґрунтування вимог позивач зазначив наступне.

19.12.2017 позивач звернулась із заявою про вчинення злочинів оперуповноваженим СКР Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_4 та в.о. начальника ГОМ-2 Жовтневого РВ ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України, у зв`язку з тим, що вказані особи під час проведення додаткової перевірки подій 28.04.2009 перевищували свої службові обов`язки, вчинили дії, які є дуже болісними та такими, що принижують честь та ображають людську гідність, що призвело до тяжких наслідків, а саме: вбивства та катування її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин внесені не були.

09.01.2018 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова зобов`язано Новобаварський відділ ХМП №2 внести відомості, викладені в заяві ОСОБА_1 від 19.12.2017 за ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В подальшому позивача було проінформовано, що кримінальне провадження № 42018221080000027 від 12.01.2018 направлені до прокуратури Харківської області для подальшого досудового розслідування.

01.03.2018 постановою прокурора відділу прокуратури Харківської області Жорняка М.С. у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні за № 42018221080000027 - відмовлено.

17.05.2018 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова постановлено провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову прокурора відділу прокуратури Харківської області Жорняка М.С. від 01.03.2018 про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні за № 42018221080000027 закрити. Ухвала слідчого судді обґрунтована тим, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 283 КПК України формою закінчення досудового розслідування є закриття кримінального провадження, а відповідно до постанови від 11.05.2018 слідчого прокуратури Харківської області Бережного О.М. кримінальне провадження № 42018221080000027 закрито. Вказана постанова слідчого прокуратури Харківської області винесена під час того як кримінальне провадження знаходилось на розгляді у слідчого судді скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілою.

05.06.2018 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано: постанову слідчого прокуратури Харківської області Бережного О.М. від 11.05.2018 про закриття кримінального провадження за № 42018221080000027; постанову прокурора відділу прокуратури Харківської області Жорняка М.С. від 01.03.2018 про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні за № 42018221080000027.

19.06.2018 постановою прокурора відділу прокуратури Харківської області Жорняка М.С. у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні за № 42018221080000027 - відмовлено. При цьому позивач, звертаючись до суду для оскарження даної постанови дізнається, що провадження у кримінальному провадженні закрито, тому просить скаргу залишити без розгляду.

02.08.2018 постановою слідчого прокуратури Харківської області Бережного О.М. кримінальне провадження за № 42018221080000027 - закрито. Вказана постанова винесена слідчим, незважаючи на те, що матеріали вказаного кримінального провадження знаходяться на розгляді у слідчого судді з приводу скарги ОСОБА_1 щодо оскарження постанови прокурора Жорняка М.С. про відмову у визнанні потерпілим. Крім того, постанову про закриття кримінального провадження позивач отримала лише 30.10.2018.

27.06.2019 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано: постанову слідчого прокуратури Харківської області Бережного О.М. від 02.08.2018 про закриття кримінального провадження за № 42018221080000027; постанову прокурора відділу прокуратури Харківської області Жорняка М.С. від 19.06.2018 про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні за № 42018221080000027. У вказаному рішенні слідчого судді зазначено, що вказана постанова про закриття кримінального провадження винесена без повного, всебічного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, рішення слідчого є невмотивованим та передчасним. Постанова про відмову у визнанні потерпілою є необґрунтованою, зокрема, не наведено обґрунтування з посиланням на слідчі та встановлені в результаті в їх здійсненні обставини кримінального провадження, в тому числі, очевидні та достатні підстави вважати, що заява подана особою, які не завдана шкода.

Позивач вказує, що протягом тривалого часу, з 12.01.2018 посадові особи прокуратури Харківської області своєю бездіяльністю та незаконними рішеннями, без проведення належним чином досудового розслідування за зазначеним вище кримінальним провадженням, умисно і неправомірно вчиняли бездіяльність та імітували досудове розслідування, багаторазово приймали незаконні й невмотивовані процесуальні рішення - постанови про закриття кримінального провадження та про відмову у визнанні потерпілим, викладаючи в них завідомо формальні відомості, чим фактично прикривали протиправні дії посадових осіб прокуратури Харківської області та ГУНП в Харківській області. Внаслідок бездіяльності посадових осіб прокуратури Харківської області, незаконних рішень, які скасовувались, неефективного розслідування вказаного кримінального провадження, відповідач - прокуратура Харківської області: слідчий Бережний О.М., прокурор Жорняк М.С. , заступник прокурора області Мельник О., прокурор області Данильченко Ю.М. , змушували її в судовому порядку захищати свої права та законні інтереси.

Позивач зазначає, що своїми тривалими незаконними діями, неправомірною бездіяльністю та неефективним досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження посадові особи органу державної влади, яким є прокуратура Харківської області завдали їй моральну шкоду, у зв`язку з тим, що: з вини відповідача позивач відчуває глибокі моральні страждання від криміналізації правоохоронних органів України; з вини відповідача вона змушена протягом тривалого часу готувати документи та виїжджати до судів, щоб викривати посадових осіб суб`єкту владних повноважень у прийнятті незаконних рішень, а також неправомірної бездіяльності щодо правосуддя - в ігноруванні низки ухвал зазначених вище, що вступили в законну силу; при здійсненні вимушених поїздок до судів для викривання посадових осіб відповідача у винесенні незаконних рішень, неправомірної бездіяльності та неефективного досудового розслідування вказаного кримінального провадження, позивач переносила і відчуває дотепер глибокі моральні страждання від допущеної некомпетентності та моральної деградації при імітації ними досудового розслідування; з вини відповідача вона позбавлена відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства права в правовій державі України; з вини відповідача порушена її благополучність, зникла віра в справедливість; дії вказаних вище посадових осіб прокуратури Харківської області, які приймали незаконні рішення свідчать про те, що вони не здатні розслідувати посадові злочини або відносяться до них вибірково, що зводить нанівець реформу в органах прокуратури, вказані дії посадових осіб підривають авторитет держави в очах її громадян; з вини відповідача позивач змушена витрачати свій власний час і звертатися до суду за захистом свої прав та законних інтересів, гарантованих громадянам Конституцією України, що навмисно грубо та зухвало порушені посадовими особами, з особливим цинізмом, що призвело до погіршення та позбавлення можливості продовжувати активне та суспільне життя і потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя; прийнятим незаконним рішенням та допущеною правовою бездіяльністю відповідач незаконно позбавив позивача конституційного права на доступ до правосуддя.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.10.2019 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

28.11.2019 представником відповідача прокуратури Харківської області Маматовим М. подано відзив на позовну заяву, в якому вона просила суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

На обґрунтування відзиву зазначено, що посадовими особами органів прокуратури будь-яких протиправних дій стосовно позивача не вчинено, доказів протиправності їх дій під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018221080000027, позивачем не надано. Ухвали слідчих суддів щодо розгляду скарг позивача, свідчать лише про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні ст. 1174 ЦПК України. Позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження неправомірної поведінки слідчого чи прокурора під час досудового слідства, яка б знаходилась у причинно-наслідковому зв`язку з негативними наслідками для позивача.

02.12.2019 позивачем ОСОБА_1 подано заперечення на відзив від 28.11.2019, вважає вказаний відзив необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню. Зазначила, що в позовній заяві нею було вказано обставини, в яких полягає спричинення моральної шкоди. На підтвердження заперечень позивачем додано документи стосовно характеристики сина ОСОБА_5 та спричинення шкоди останньому, процесуальні документи кримінального провадження № 42018221080000027.

04.12.2019 представником відповідача Державної казначейської служби України Пузіковим В.А, подано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі у зв`язку з його необґрунтованістю. В обґрунтування зазначено, що позивачем не надано документів на підтвердження завдання моральної шкоди та її розміру

20.12.2019 позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив від 04.12.2019, вважає вказаний відзив необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню. Зазначила, що в позовній заяві нею було зазначено обставини, в яких полягає спричинення моральної шкоди, зокрема факт бездіяльності посадових осіб прокуратури Харківської області: слідчого Бережного О.М. та прокурора Жорняка М.С., які не провели жодних слідчих дій на встановлення істини у кримінальному провадженні. На підтвердження відповіді на відзив позивачем додано документи.

10.02.2020 позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про відшкодування процесуальних витрат у справі у розмірі 1767 грн.

Позивач ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні просила призначити справу до судового розгляду.

Представники відповідачів в судовому засіданні не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

Ухвалою суду від 21.02.2020 закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача прокуратури Харківської області - Панова М.С. в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник Державної казначейської служби України - Пузіков В.А. в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно матеріалів справи встановлено, що 12.01.2018 Харківською місцевою прокуратурою №2 було внесено відомості за 42018221080000027 за ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України.

01.03.2018 постановою прокурора відділу прокуратури Харківської області Жорняка М.С. у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні за № 42018221080000027 - відмовлено.

17.05.2018 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова постановлено провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову прокурора відділу прокуратури Харківської області Жорняка М.С. від 01.03.2018 про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні за № 42018221080000027 закрити, у зв`язку з тим, що відповідно до постанови від 11.05.2018 слідчого прокуратури Харківської області Бережного О.М. кримінальне провадження № 42018221080000027 закрито.

05.06.2018 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано: постанову слідчого прокуратури Харківської області Бережного О.М. від 11.05.2018 про закриття кримінального провадження за № 42018221080000027; постанову прокурора відділу прокуратури Харківської області Жорняка М.С. від 01.03.2018 про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні за № 42018221080000027.

19.06.2018 постановою прокурора відділу прокуратури Харківської області Жорняка М.С. у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні за № 42018221080000027 - відмовлено.

02.08.2018 постановою слідчого прокуратури Харківської області Бережного О.М. кримінальне провадження за № 42018221080000027 - закрито.

27.06.2019 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано: постанову слідчого прокуратури Харківської області Бережного О.М. від 02.08.2018 про закриття кримінального провадження за № 42018221080000027; постанову прокурора відділу прокуратури Харківської області Жорняка М.С. від 19.06.2018 про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні за № 42018221080000027.

Оскільки, ухвалами слідчих суддів встановлено противоправну бездіяльність посадових осіб відповідача, суд вважає доводи позивача обґрунтованими.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.1995 №4 (із змінами та доповненнями) відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення. Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Згідно ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Як свідчить тлумачення статей 23, 1174 ЦК моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до вимог статті 1174 ЦК обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Тому, моральна шкода має бути компенсована за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України (постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16).

У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Як визначено у Рішенні Європейського суду з прав людини «Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого королівства» (Case of ABDULAZIZ, CABALES AND BALKANDALI), 1985 р., з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Більш того, право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв, які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

У пункті 3 Постанові Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 вказаної Постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем ОСОБА_1 , наведений розрахунок моральної шкоди спричиненої відповідачем від 28.10.2019, з посиланням на збірник «Відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Нормативні акти, роз`яснення, коментарі» та методичні рекомендації робіт Ерделевського О.М. «Критерії та методи оцінки розміру компенсації моральної шкоди.» та «Моральна шкода і компенсація за страждання»., в яких приведені рекомендації з розрахунку розміру моральної шкоди з урахуванням критерію глибини і тривалості психологічних страждань, а також коефіцієнтів (1;1,5;3), де коефіцієнт дорівнює 5 мінімальним заробітним платам, яка станом на 01.01.2017 становить 3 200 грн. (3 200 грн.*5=16 000 грн.) Згідно розрахунку сума компенсації моральної шкоди, спричиненої незаконними діями і бездіяльністю відповідача при проведенні досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42018221080000027 становить 1 296 000 грн., що розраховується наступним чином: 1) характер моральних страждань (тривалі фізичні та психічні страждання) - 16 000 грн. (16 000 грн*1); 2) вид психічних страждань (сором, приниження, страх, відчай) - 48 000 грн.( 16 000 грн *3); 3) глибина моральних страждань (тривалий нестерпний душевний біль) - 144 000 грн.( 48 000 грн *3); 4) ступінь приниження честі та гідності (найвищий ступінь приниження) - 432 000 грн.( 144 000 грн *3); 5) можливість відновлення попереднього стану (неможливість відновлення попереднього стану, сина вбили і він не зможе дізнатися про вирок суду за кримінальним провадженням №25090112 від 17.11.2009, яку порушено відносно нього за наслідками проведення дослідчої перевірки за фактом подій 28.04.2009 працівниками міліції ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 ) - 1 296 000 грн.( 432 000 грн *3).

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Стягуючи моральну шкоду на користь ОСОБА_1 суд визнає факт заподіяння моральної шкоди діями відповідача, а саме винесенням незаконних рішень, тривалої бездіяльності посадових осіб, пов`язаних з невиконанням своїх обов`язків, не проведенні комплексу дій, передбачених КПК України. Також суд враховує, що кримінальне провадження, в рамках якого бездіяльністю органу досудового розслідування, позивачці завдано моральну шкоду, безпосередньо стосується її родини. Суд відхиляє доводи представника відповідача про недоведеність факту заподіяння моральної шкоди, оскільки відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, тобто вина органу влади у даному випадку презюмується. Відповідачі всупереч положень ст. 81 ЦПК України не спростували відповідальність держави за завдану у даному випадку моральну шкоду.

Проте суд не погоджується із заявленим позивачем ОСОБА_1 розміром моральної шкоди, який всупереч загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України) є надмірним відшкодуванням.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить із положень ст.ст. 23,1174 ЦК України та враховує характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, враховуючи засади співмірності, виваженості та справедливості та інші обставини, що відповідає роз`ясненням, які містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.1995 №4.

Суд в цьому контексті враховує той факт, що у справі відсутні достатні докази на підтвердження такої глибини душевних страждань та немайнових втрат потерпілої особи, які заслуговують на відшкодування у розмірі 1 296 000 грн., а тому вважає за необхідне, відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності, розумності та приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень.

Щодо клопотання позивача ОСОБА_1 про відшкодування процесуальних витрат суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви було долучено попередній (орієнтовний) розрахунок процесуальних витрат, у тому числі витрат на підготовку до розгляду справи. Однак, з переліку процесуальних витрат, вбачається, що останні не входять до витрат пов`язаних з розглядом справи у розумінні глави 8 ЦПК України, тому в задоволенні зазначеного клопотання ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Оскільки, позивач був звільнений від сплати судового збору, то вказані витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13,81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, статтями 15, 23, 1174 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Прокуратура Харківської області, місце знаходження: 61050, м.Харків, вулиця Б.Хмельницького, 4, ЕГРПОУ 02910108.

Відповідач: Державна казначейська служба України, місце знаходження: м. Київ, вулиця Бастіонна, 6.

Повний текст рішення буде виготовлений 29 грудня 2020 року.

Суддя: В.А.Єжов