Рішення № 95251408, 25.02.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/393/20

Провадження № 2/645/134/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 лютого 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді – Іващенко С.О..

за участю секретаря судових засідань – Гурської С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», звернулось до Фрунзенського районного суду м.Харкова з позовом, яким просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML703/301/2007 від 27.12.2007 у розмірі 1 706 260,36 грн. ( у тому числі 378 604,43 грн. – заборгованість за кредитом, 103 591,20 грн. – заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам, 1 224 064,73 грн. – пеня), та звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу за ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки майна на час проведення торгів щодо відчуження предмета іпотеки. Передати предмет іпотеки, зазначений житловий будинок в управління позивача на період і до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільному доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами. Стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що 27.12.2007 між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № ML703/301/2007.

Згідно з Кредитним договором, а також на підставі Кредитної заявки Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 48 000 доларів США. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі (зокрема, в п.1.6. Кредитного договору, з підпунктами), а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом, в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором (зокрема, в п. п. 1.4., 1.5. Кредитного договору, з підпунктами). Згідно з п. 1.5.1. з підпунктами частини 2 Кредитного договору повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється щомісяця у розмірі та строки визначені у Графіку Платежів. В порушення зазначених вище умов Кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідачем не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки. ОСОБА_1 умови договору не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість за Кредитним договором.

12.12.2012 року Фрунзенським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення по справі № 2024/7843/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором № МL-703/301/2007 від «27»грудня 2007 року в розмірі 1 706 260,36 грн.

Однак на теперішній час рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова про стягнення суми боргу за Кредитним договором № МL-703/301/2007 від «27»грудня 2007 року не виконано.

27.12.2007 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № PML-703/031/2008 (майнова порука), відповідно до умов якого останній зобов`язався відповідати перед Кредитором за повне та своєчасне виконання за Кредитним договором позичальника.

12.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст. ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н та договір відступлення права вимоги.

Згідно з вищевказаним договором Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов`язання за кредитним договором № МL-703/301/2007 від 27.12.2007 та договором іпотеки № № PML-703/301/2007 від 27.12.2007.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до Боржника та Іпотекодавця за вищевказаними договорами.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно: домоволодіння (житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином шляхом направлення повісток за місцем проживання, однак судові повістки повернуті суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявник не виявив належної зацікавленості у розгляді його справи, що, зокрема, свідчить про те, що він протягом тривалого часу не звертався до суду за інформацією щодо стану розгляду його заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини «Каракуця проти України».

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи наведені положення, згідно зі ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим постановити заочне рішення у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, 27.12.2007 між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № ML703/301/2007.

Згідно з Кредитним договором, а також на підставі Кредитної заявки Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 48 000 доларів США. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі (зокрема, в п.1.6. Кредитного договору, з підпунктами), а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом, в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором (зокрема, в п. п. 1.4., 1.5. Кредитного договору, з підпунктами). Згідно з п. 1.5.1. з підпунктами частини 2 Кредитного договору повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється щомісяця у розмірі та строки визначені у Графіку Платежів. В порушення зазначених вище умов Кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідачем не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки. ОСОБА_1 умови договору не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість за Кредитним договором.

12.12.2012 року Фрунзенським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення по справі № 2024/7843/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором № МL-703/301/2007 від «27»грудня 2007 року в розмірі 1 706 260,36 грн.

Однак на теперішній час рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова про стягнення суми боргу за Кредитним договором № МL-703/301/2007 від «27»грудня 2007 року не виконано.

27.12.2007 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № PML-703/031/2008 (майнова порука), відповідно до умов якого останній зобов`язався відповідати перед Кредитором за повне та своєчасне виконання за Кредитним договором позичальника.

12.11.2010 між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст. ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н та договір відступлення права вимоги.

Згідно з вищевказаним договором Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов`язання за кредитним договором № ML703/301/2007 від 27.12.2007 та договором іпотеки № PML-703/301/2007 від 27.12.2007.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до Боржника та Іпотекодавця за вищевказаними договорами.

Згідно з п. 1.4. частини 2 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Банку (Позивачу) відповідну плату. У відповідності до п. З частини 1 Кредитного договору для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка у розмірі 5,99% фіксованого відсотку + FIDR.

Згідно з п. 4.1.1. частини 2 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку (Позивачу) пеню в розмірі 1% (один відсоток) від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання, за кожен день прострочки, пеня

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору іпотеки, предметом іпотеки є домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю., реєстровий №6530. Цей житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 510 кв м, яка зареєстрована на підставі рішення виконкому Московської ради від 26.02.1957 №35.

Відповідно до п. 6.2. договору іпотеки, Іпотекодержатель (Позивач) має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин: несплати Боржником (Відповідачем) Позивачу будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі; порушення Відповідачем будь-якого із зобов`язань за ст.5 договору іпотеки; інших обставин, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 6.4 договору іпотеки передбачено, що Позивач має право застосувати спосіб досудового врегулювання в порядку, передбаченому чинним законодавством України, у тому лі згідно зі ст. ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку».

Також відповідно до п.7.1. Договору Іпотеки, за бажанням іпотекодержателя предмет іпотеки передається в управління іпотекодержателю.

На підставі Розділу 6. Договору іпотеки Договір іпотеки, у відповідності до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», є договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (Позивача). Право вибору способу задоволення вимог, встановлених умовами укладеного Договору іпотеки належить Іпотекодержателю (Банку).

Як встановлено вище, 12.12.2012 Фрунзенським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення по справі № 2024/7843/2012 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором № МL-703/301/2007 від «27»грудня 2007 року в розмірі 1 706 260,36 грн

Однак на теперішній час рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова про стягнення суми боргу за Кредитним договором № МL-703/301/2007 від 27.12.2007 не виконано.

Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством, що випливає із змісту норми ст.593 ЦК України, ст.ст. 7, 33 Закону України «Про іпотеку».

Згідно до умов п.п. 6.1, 6.2, 6.3 договору іпотеки від 14.01.2008р., за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: всі боргові зобов`язання, не сплачені іпотекодавцем, в тому числі заборгованість по овердрафту, вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов`язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв`язку із реалізацією його прав за цим договором. Іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої з таких обставин, зокрема, несплати іпотекодавцем будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, порушення іпотекодавцем будь-якого з його зобов`язань за ст.5 цього договору. Жодне положення цього договору не може тлумачитися як таке, що обмежує права іпотекодержателя звернутися до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку встановленому чинним законодавством.

Згідно Інформаційної довідки №16351644 від 27.12.2007 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 27.12.2007, реєстратором приватний нотаріусом ХМНО Бінус О.О.., зареєстровано обтяження реєстровий № 6337639, підстава обтяження: договір іпотеки, реєстр. №2318, заборона №2319 27.12.2007., об`єкт обтяження: домоволодіння, АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст.575 ЦК іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.1 закону «Про іпотеку» від 5.06.2003 №898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

За змістом ч.1 ст.575 ЦК та ст.1 закону «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим законом.

Відповідно до ст.589 ЦК, ч.1 ст.33 закону «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст.12 цього закону «Про іпотеку».

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у ст.590 ЦК й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено законом «Про іпотеку».

Згідно з ч.3 ст.33 закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до ст.39 Закону «Про іпотеку».

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеним у постановах ВСУ від 18.03.2015 у справі №6-39цс15, від 2.09.2015 у справі №6-1049цс15, від 30.09.2015 у справі №6-1892цс15, від 21.12.2016 у справі №6-1731цс16.

Отже, позовні вимоги про звернення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості згідно з наведеним розрахунком є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч.2 ст.35 Закону).

В постанові від 29.05.2019р. справа № 310/11024/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала: "п. 40 що за змістом припису ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні ); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили (передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону).

Згідно ст. 41 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно ст.39 Закону України "Про іпотеку" в редакції Закону № 2478-VIII від 03.07.2018р., у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Отже, керуючись положеннями ст.39 Закону України "Про іпотеку", суд при визначенні способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведенню прилюдних торгів, в рішенні суду не зазначає початкову ціну вартості майна.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014р., протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку.

З п. 3.2 іпотечного договору вбачається, що майно виступає як забезпечення зобов`язань за кредитом виданого в іноземній валюті, загальна площа домоволодіння складає 168,7 кв.м., таким чином, на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України" №1304-VII, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03.06.2014р., проте, установлений Законом №1304-VII мораторій на стягнення майна, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника), втрата чинності закону відбудеться 21.04.2021р.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 89, 141, 259, 263- 268 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №ML703/301/2007 від 27.12.2007 у розмірі 1706260,36 грн. (у тому числі: 378604,43 грн. - заборгованість за кредитом, 103591,20 грн. - заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам, 1224064,73 грн. - пеня) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК 36789421) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння (житловий будинок з надвірними будівлями), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 за ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на час проведення торгів щодо відчуження предмету іпотеки.

Відстрочити виконання рішення до закінчення дії мораторію, встановленого Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014р.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК 36789421) у відшкодування витрат по оплаті судового збору в розмірі 1051 грн. 00 коп..

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ідентифікаційний код 36789421 місцезнаходження: 03618 м. Київ, вул.. Фізкультури,28-Д;

Представник позивача – Жила Павло Сергійович, діє на підставі довіреності від 18.03.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2287, адреса листування: АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зазначене місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повне рішення складено 02.03.2021.

Головуючий суддя –