Ухвала суду № 95250971, 02.03.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

02.03.2021

Справа № 642/5922/20

Провадження № 1-кп/642/165/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Шрамко Л.Л.,

з участю секретаря - Бондаренко В.П.,

прокурора - Костюкова М.С.,

перекладача- Родіонової О.І.,

захисників- Уманського Р.В., Репала О.О.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , 1989 року народження,

ОСОБА_2 , 1977 року народження, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

встановив:

Прокурор Костюков М.С. вважав необхідним відкласти судовий розгляд для виклику потерпілого ОСОБА_3 та свідків. Інші учасники процесу погодились з думкою прокурора.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 322 КПК України у зв`язку з неявкою потерпілого ОСОБА_3 та свідків слід відкласти судове засідання.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до нього вказаного запобіжного заходу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вказаних положень, враховуючи, що строк тримання обвинувачених під вартою спливає 10 березня 2021 року, судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

Прокурор Костюков М.С. просив продовжити строк тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що вони обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, обидва раніше неодноразово судимі, у тому числі за корисливі злочини, не мають джерела доходу, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та неможливо до спливу строку тримання обвинувачених під вартою закінчити судовий розгляд справи.

Захисник Уманський Р.В. заперечував проти продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, посилаючись на те, що клопотання прокурора слід залишити без розгляду, оскільки воно заявлено прокурором в судовому засіданні, письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою через канцелярію суду за 10 днів до судового розгляду не подано, чим порушено вимоги Закону «Про внесення змін до п. 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID?19)» від 13 квітня 2020 року № 558-ІХ. Зазначив, що правові підстави для продовження строку тримання під вартою відсутні.

Захисник Репало О.О. підтримав думку захисника Уманського Р.В. Також зазначив, що підстави для продовження строку під вартою ОСОБА_2 відсутні.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали думку захисників. Обвинувачений ОСОБА_1 просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, посилаючись на те, що він має постійне місце проживання, вину визнав, зобов`язується не ухилятись від суду, та бажає попрощатися з родичами.

Аналізуючи заперечення захисників щодо порушення процедури розгляду даного питання, суд зазначає наступне.

Прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою не подано.

Як зазначено вище, відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд виконує обов`язок щодо розгляду питання доцільності продовження тримання під вартою обвинувачених до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до них вказаного запобіжного заходу, тому вказане питання поставлено на обговорення за ініціативою суду, а не за клопотанням прокурора.

Розглядаючи апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Уманського Р.В. на ухвалу суду від 12 січня 2021 року про продовження тримання обвинуваченого під вартою, ухвалою від 1 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду також підтвердила правомірність вказаної позиції суду пешої інстанціїї щодо процедури вирішення питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Отже, доводи сторони захисту в цій частині не відповідають вимогам кримінально-процесуального закону.

Ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 24 вересня 2020 року стосовно підозрюваних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 20.11.2020. Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 18.11.2020 строк тримання обвинувачених під вартою продовжено до 16.01.2021, а ухвалою суду від 12.01.2021– до 10.0.3 2021.

Закінчити судовий розгляд до спливу вказаного строку тримання під вартою обвинувачених є неможливим.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи. її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»),

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_3 , за попередньою змовою групою осіб, повторно, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

Вирішуючи клопотання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд приходить до висновку про наявність стосовно нього ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, повторно, групою осіб, санкцією ч.2 ст. 186 КК України передбачено покарання від 4 до 6 років позбавлення волі, він неодноразово судимий, у тому числі за корисні злочини, не працює, не має офіційного джерела доходу, тому є підстави вважати, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, вчинити інші кримінальні правопорушення вказані ризики не зменшились, та застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 .

Вирішуючи клопотання щодо доцільності про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, суд приходить до висновку про наявність стосовно нього ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, повторно, групою осіб, санкцією ч.2 ст. 186 КК України передбачено покарання від 4 до 6 років позбавлення волі, він неодноразово судимий, у тому числі за корисні злочини, не працює, не має офіційного джерела доходу, не має постійного місця проживання в м.Харкові та Харківській області, тому є підстави вважати, що він може переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вказані ризики не зменшились, та застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 .

За таких обставин аргументи сторони захисту не є достатніми для зміни обвинуваченим запобіжного заходу як на домашній арешт, так і на інший більш м`який запобіжний захід, тому слід продовжити строк тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 183, 331, 372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відкласти судове засідання у зв`язку з неявкою потерпілого ОСОБА_3 та свідків на 19 березня 2021 року 11 год. 30 хвил.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, до 30 квітня 2021 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, до 30 квітня 2021 року включно.

Строк дії даної ухвали в частині продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою - до 30 квітня 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня оголошення, а обвинуваченими- з дня вручення копії ухвали, в інший частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя - Л.Л. Шрамко