Ухвала суду № 95249250, 02.03.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

236/1446/20

1-кп/243/257/2021

У Х В А Л А

Іменем України

02 березня 2021 року м. Слов`янськ

Судова колегія Слов`янського міськрайонного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Воронкова Д.В.

суддів Старовецького В.І.

Гончарової А.О.

при секретарі Бочарової М.П.

за участю прокурора Пономарьової О.В.

захисника Дашко Ю.І., Чорнобай О.Є.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 17 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області матеріали кримінального провадження, що внесено до ЄРДР за № 12019050420000624 від 29.08.2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівки Донецької області, громадянина України, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

обвинуваченого за ч.1 ст.14, ч. 3 ст.27, п.п.11,12 ч.2 ст.115 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за вищевказаним обвинуваченням ОСОБА_1 .

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду від 14.01.2021 року було продовжено дію запобіжного заходу, обраного у відношенні ОСОБА_1 , у вигляді тримання під вартою до 14.03.2021 року включно.

01.03.2021 року на адресу суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Дашко Ю.І. від 28.02.2021 року про заміну запобіжного заходу, обраного у відношенні ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт.

На обґрунтування заявлених вимог адвокат, з посиланням на норми національного законодавства та практику ЄСПЛ, вказує, що доводи прокурора втратили актуальність та ні чим не підтверджені, отже, на теперішній час відсутні підстав для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного у відношенні ОСОБА_1 . Підкреслив, що на цій стадій кримінального процесу всі докази по справі вже вилучені, а тому, відсутні ризики їх знищення. Так саме відсутні підстави для впливу обвинуваченого на свідків, які вже допитані на досудовому слідстві. Вказав на наявність у ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків, оскільки останній тісно спілкується з матір`ю, тіткою та племінником, до затримання мав постійне місто мешкання та роботи у м. Кремінна Луганської області. Доводи прокурора про наявність у ОСОБА_1 зв`язку із тимчасово окупованою територією не відповідають дійсності, оскільки обвинувачений навчався та проживав у м. Кремінна. ОСОБА_1 відомі наслідки порушення умов запобіжного заходу та наслідки вчинення нових кримінальних правопорушень, він не має наміру скриватися від суду, Обвинувачений має ряд хронічних захворювань, які потребують постійного лікування, що не є можливим в умовах СІЗО.

02.03.2020 року в судовому засіданні прокурор звернувся до суду з письмовими клопотаннями про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, на обґрунтування вимог зазначивши, що останній обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, максимальне покарання за яке передбачено у вигляді довічного позбавленні волі. Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. Вказав що ризики, які передбачених ст. 177 КПК України, не втратили актуальності, а саме, можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Звернув увагу на обставини, що характеризують особу обвинуваченого, у тому числі на те, що обвинувачений не одружений, дітей та осіб, що перебувають у нього на утриманні, не має, є раніше судимим та інш.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат Дашко Ю.І. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримав свої вимоги про заміну запобіжного заходу, обраного у відношенні ОСОБА_1 , з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на доводи, що викладені у клопотанні від 28.02.2021 року.

Захисник обвинуваченого – адвокат Чорнобай О.Є. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримав вимоги адвоката Дашко Ю.І. про заміну запобіжного заходу, обраного у відношенні ОСОБА_1 , з тримання під вартою на домашній арешт. Звернув увагу, що на думку сторони захисту обвинувачення ОСОБА_1 є завищеним, не обґрунтованим за тяжкістю інкримінованого правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечував, підтримав клопотання адвоката, вказав на відсутність можливості його лікування в умовах СІЗО.

Прокурор в судовому засіданні проти клопотання захисника заперечував, наполягав на продовженні дії запобіжного заходу, обраного у відношенні ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Обговоривши у судовому засіданні питання доцільності продовження дії або заміни запобіжного заходу, обраного у відношенні обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, заслухавши думку осіб, що беруть участь по справі, дослідивши надані матеріали, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання захисника задоволенню не підлягає, з наступних обґрунтувань.

Вирішення питання судом щодо продовження дії запобіжного заходу у відповідності до положень чинного законодавства відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

З огляду на вищевказане, колегія суддів зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи. Позбавлення свободи не обмежується класичним випадком тримання під вартою після арешту або засудження, а може мати багато інших форм (Guzzardi проти Італії, § 95). Для того, щоб визначити, чи було особу «позбавлено свободи» у значенні статті 5, відправною точкою повинна бути її конкретна ситуація, і необхідно враховувати ряд критеріїв, таких, як тип, тривалість, наслідки і спосіб реалізації відповідного заходу (Guzzardi проти Італії, § 92; Medvedyev і Інші проти Франції, § 73; Creangг проти Румунії, § 91). Зобов`язання брати до уваги «різновид» і «спосіб імплементації» згаданого заходу дозволяє Суду враховувати особливий контекст і обставини, притаманні іншим обмеженням, ніж класичне ув`язнення в тюремній камері. Важливим фактором, який слід брати до уваги, є контекст, в якому цей захід застосовується, оскільки в сучасному суспільстві нерідко трапляються ситуації, коли громадськість може бути покликана змиритись з обмеженнями свободи пересування або особистої свободи задля загального блага (Nada проти Швейцарії, § 226; Austin і Інші проти Сполученого Королівства. Поняття позбавлення свободи за змістом статті 5 § 1 містить як об`єктивний елемент поміщення людини у певний обмежений простір на значний період часу, так і додатковий суб`єктивний елемент, який полягає в тому, що людина не давала чинної згоди на таке поміщення (Storck проти Німеччини, § 74; Stanev проти Болгарії, § 117). Право на особисту свободу є занадто важливим в демократичному суспільстві, тому людина повинна мати можливість скористатися захистом, передбаченим Конвенцією, навіть якщо вона, можливо, сама дозволила взяти себе під варту, особливо, якщо ця людина не має достатньої дієздатності для того, щоб погодитись або не погодитись із запропонованими діями (H.L. проти Сполученого Королівства, § 90; Stanev проти Болгарії.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Суд зазначає, що суспільний інтерес у справі, полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а тому слід забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам, які можуть наступити в разі зміни запобіжного заходу, а саме переховування від суду з метою уникнення покарання, можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, вірогідність незаконного впливу на свідків з метою примушування їх до зміни своїх показань.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, максимальне покарання за яке передбачено у вигляді довічного позбавлення волі.

Данні про особу обвинуваченого свідчать про відсутність у останнього міцних соціальних зв`язків. У суду відсутні відомості про перебування обвинуваченого у шлюбі, наявність у нього дітей, офіційного працевлаштування, тощо. Факт спілкування обвинуваченого із рідними, на думку суду, не є достатнім для спростування вищевказаного висновку.

ОСОБА_1 раніше судимий, у його відношенні в іншому суді перебуває кримінальне провадження за ч.3 ст. 185 КК України. Зазначені факти спростовують доводи захисника про відсутність ризиків вчинення ОСОБА_1 нових кримінальних правопорушень та підтверджують позицію прокурора про наявність ризиків переховування обвинуваченого від суду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України існує ризик впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків в кримінальному провадженні. Доводи захисника про відсутність фактів впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого, ні чим не підтверджені та, на думку суду, обумовлені саме перебуванням обвинуваченого під вартою.

Суду не надано доказів у вигляді медичних документів про фізичний стан обвинуваченого , що містять вказівки на неможливість ОСОБА_1 перебувати під вартою.

У разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об`єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні.

Доводи сторони захисту щодо можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд оцінює критично, оскільки, з урахуванням обставин справи та особи підозрюваного, наведені захисником обставини та надані письмові докази не зменшують встановлених ризиків та не зможуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника та про доцільність продовження у відношенні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судова колегія, на підставі ч.4 ст. 183 КПК України, вважає за необхідне не визначити обвинуваченим розмір застави.

Керуючись ст.ст. 177-178,183-184,197-199 КПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14, ч. 3 ст.27, п.п.11, 12 ч.2 ст.115 КК України, у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутський слідчий ізолятор» УДПтСУ в Донецькій області на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 30.04.2021 року включно.

В задоволенні клопотання захисника Дашко Ю.І. про зміну запобіжного заходу, обраного у відношенні ОСОБА_1 , з тримання під вартою на домашній арешт, - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк дії ухвали до 30.04.2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області.

Повний текст ухвали виготовлено 03.02.2021 року.

Головуючий Д.В.Воронков

Судді В.І. Старовецький

А.О. Гончарова