Вирок № 95247633, 25.02.2021, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/1896/17

Провадження №1-кп/930/20/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2021 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Царапори О.П.

за участю секретаря судових засідань Євтодієвої Н.М.

прокурора Супруненка Д.О.

захисника обвинуваченого адвоката Кіцули В.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020240000357 від 08.07.2017 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чуків Немирівського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.296 КК України ,-

В С Т А Н О В И В:

08.07.2017 близько 1:00 год. ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у громадському місці, а саме неподалік будинку культури, що в с. Довжок, Немирівського району, Вінницької області, маючи намір на грубе порушення правил поведінки у суспільстві, з метою застосування насильства до потерпілої, застосовуючи нікчемний привід, ігноруючи існуючі загальноприйняті правила суспільної моралі, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю, безпричинно, в присутності сторонніх осіб, почав ображати неповнолітню ОСОБА_2 , після чого підійшов до неї та умисно, безпричинно штовхнув її долонею правої руки в обличчя, від чого остання впала спиною на асфальт, вдарившись при цьому головою. Після чого, потерпіла ОСОБА_2 підвелась та почала відходити від ОСОБА_1 .

Продовжуючи свої умисні протиправні дії направлені на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_1 , не реагуючи на зауваження присутніх осіб, знову підбіг до ОСОБА_2 та умисно наніс їй один удар правою ногою в область правого стегна, від чого остання впала на землю вдарившись коліном та кистю правої руки. Не припиняючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 наніс ще 1 удар в область живота потерпілій ОСОБА_2 , в той час коли остання перебувала на землі.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 152 від 10.07.2017, своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_1 спричинив неповнолітній потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді саден в потиличній ділянці голови справа, по долонній поверхні правої кисті, в області правого передпліччя, правого коліна, синців в проекції правого ліктьового суглоба та в області правого стегна, які згідно цього ж висновку судово-медичного експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні та на досудовому слідстві вину не визнав. Суду пояснив, що він та його дружина і ще двоє сусідів ввечері 07.07.2017 року в проміжку часу з 19 до 21 години прийшли до сільського клубу. Разом розпили дві пляшки горілки. Поряд в компанії відпочивала потерпіла ОСОБА_2 . Розпочалася бійка коло магазину. Потерпіла ОСОБА_2 з ОСОБА_3 почали обзивати ОСОБА_4 . Він зробив зауваження потерпілій, після чого повернувся до клубу. Біля клубу вже проходила бійка між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Обвинуваченого спровокувала потерпіла, яка почала обзивати його нецензурними словами. Він бачив як ОСОБА_4 вдарила потерпіла ОСОБА_2 . Він почав їх розбороняти. ОСОБА_1 був у стані алкогольного спяніння, пояснив що вживав горілку. Потерпіла з`явилася раптово. Свідків під час даних подій не було. Суду пояснив, що удари потерпілій не наносив, але також вказав на те, що потерпіла ображала його прийомну доньку.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що з обвинуваченим знаходиться в сусідських відносинах. 07.07.2017 року вона відпочивала з подругами біля сільського клубу «будинку культури». Вони сиділи за столиком біля магазину та вжила двісті грам горілки. Конфлікту з ОСОБА_1 не було. Пояснила, що ОСОБА_1 раптово без причинно почав її ображати, а вона у відповідь почала виражатись нецензурною лайкою. ОСОБА_1 штовхнув рукою потерпілу в обличчя та наніс удар ногою в область стегна. Потерпіла впала. Лежачу обвинувачений вдарив ногою в живіт. Потерпіла почала плакати та пішла додому. Свідком даної події були ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .

Потерпіла вважає, що покарання слід призначити на розсуд суду.

Законний представник потерпілої ОСОБА_8 являється матір`ю потерпілої, суду пояснила, 08.07.2017 року їй зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила про події з її донькою. Вона звернулася в поліцію із заявою про злочин, після чого її донька була госпіталізована до лікарні.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що обвинувачений ОСОБА_1 являється її відчимом 07.07.2017 року вона разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 в с. Довжок біля магазину близько 21-00 відпочивали. До них приєдналися ОСОБА_3 і ОСОБА_6 . Близько 24-00 годин розпочалася бійка між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного спяніння почав їх розбороняти. Вважає, що ОСОБА_2 спровокувала бійку, обзивала ОСОБА_1 та безпричинно вдарила його по обличчю, а після того ОСОБА_9 вдарила потерпілу. Свідок пояснила, що вона також перебувала у стані алкогольного спяніння та те що ОСОБА_1 потерпілу не бив.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що влітку точного року не пам`ятає, вночі він і його дружина ОСОБА_6 , разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в с.Довжок стали свідками конфлікту, що відбувся між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 . Між ними відбувся конфлікт, а саме потерпіла ОСОБА_2 виражалася нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_1 . ОСОБА_3 бачив, як ОСОБА_1 наніс удар потерпілій по обличчю. Обвинувачений та потерпіла перебували у стані алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона разом з чоловіком ОСОБА_3 07.07.2017 року у вечірній час в с.Довжок відпочивала та стала свідком як потерпіла словесно спровокувала обвинуваченого ОСОБА_1 . Після чого обвинувачений наніс один удар ногою в сідницю та один удар в обличчя, після події вона забрала потерпілу з якою відійшла у сторону, так як остання впала після удару.

Свідок ОСОБА_4 відмовилась від свідчень в порядку ст.63 Конституції України, так як ОСОБА_1 являється її чоловіком.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що 07.07.2017 року в с.Довжок під час святкування свята « ОСОБА_12 купала» він відпочивав разом із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Свідок вживав алкогольні напої. Під час вживання алкоголю, між ОСОБА_1 та потерпілою конфлікту не було, а була бійка між ним та ОСОБА_3 . Як ОСОБА_1 наносив удари потерпілій він не бачив, але суду підтвердив, що останній перебував у стані алкоголього спяніння.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що близько чотирьох років тому, у ввечері на свято «Івана Купала», вона сиділа біля магазину в с. Довжок Немирівського району разом з ОСОБА_2 , та відпочивали. У ОСОБА_2 відбувся конфлікт з обвинуваченим ОСОБА_1 , який під час даного конфлікту вдарив ОСОБА_2 рукою, а потім взяв її за волосся та почав тягнути. Після чого вдарив її ногою у живіт. Потім якісь люди розборонили потерпілу та обвинуваченого. Суть самого конфлікту, який виник між ними вона пояснити не може, оскільки не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що бачила, як ОСОБА_1 побив біля магазину ОСОБА_2 , у той день було свято «Івана Купала» і точної дати вона згадати не може. Лише пам`ятає, що обвинувачений наніс ОСОБА_2 удар ногою по сідницям та тягнув за волосся.

Не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 суд оцінює критично, як метод самозахисту та спосіб уникнути від кримінальної відповідальності за скоєний злочин, оскільки дійшов до переконання, що його вина в повному обсязі підтверджується показаннями потерпілої, свідків і матеріалами кримінального провадження, а саме: витягом з кримінального провадження № 12017020240000357 від 08.07.2017 року (а.с.120), з якого вбачається, що до Немирівського ВП ГУНП з заявою звернулася ОСОБА_2 , 1999 року народження, жителька с.Вовчок Немирівського району, про те, що 08.07.2017 року близько 01.00 год. в с.Довжок Немирівського району ОСОБА_1 спричинив їй тілесні ушкодження, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.07.2017 року (а.с.121), у якому викладені обставини, дата, час та місце вчинення кримінального правопорушення, висновком експерта №152 від 10.07.2017 року, згідно якого вбачається, що у громадянки ОСОБА_2 мали місце ушкодження у вигляді садни в потиличній області голови справа, по долоній поверхні правої кисті, в області правого передпліччя, правого коліна, синців в проекції правого ліктьового суглоба, в області правого стегна. Дані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета, можливо в строк та за обставин на які вказує громадянка ОСОБА_2 та відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я (а.с.122), постановою слідчого від 14.07.2017 року про залучення законного представника потерпілого, паспортними даними потерпілої ОСОБА_2 та законного представника потерпілої Расілевич Н.Г. (а.с.123, 124,126), протоколами проведення слідчих експериментів від 14.07.2017 року за участю потерпілої ОСОБА_2 , та свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_13 і ОСОБА_3 , згідно з якими підтверджено нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 (а.с. 127-130), жорстким диском, який містить відеоінформацію слідчих експериментів проведених за участю потерпілої ОСОБА_2 , та свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_13 і ОСОБА_3 (а.с.131), вимогою про судимість обвинуваченого, згідно з якою підтверджується, що ОСОБА_1 є раніше не судимим (а.с.136).

Аналізуючи вище зазначені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце вину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ст. 296 ч. 1 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання , необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України - судом не встановлено.

На підставі викладеного, вислухавши думку прокурора, потерпілого, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, характеризується позитивно, також враховуючи тяжкість вчиненого злочину та ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину не визнав, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе в умовах обмеження волі.

Прокурор Супруненко Д.В. в судовому засіданні заявив клопотання про закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КПК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. В цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК може звільнити від нього засудженого.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність;

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Також, згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності №12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності , особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язком суду.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження. Суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, визнає обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України може звільнити від нього засудженого.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності є не правом, а обов`язком суду.

Враховуючи те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що перебіг строку давності не зупинявся та не переривався, у зв`язку із чим слід визнати, що на момент постановлення вироку сплив строк давності вчиненого 08.07.2017 року ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості, а тому відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України ОСОБА_1 підлягає звільненню від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження стосовно нього закриттю.

Матеріальну шкоду по даному кримінальному провадженню не завдано.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженню відсутні.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст. 44, 49 КК України, ст. 284, 285, 288, 368, 370, 374 КПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності № 12 від 23.12.2005 року суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 296 КК України у виді 3 (трьох років) обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України на підставі ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження закрити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирався.

Матеріальну шкоду по даному кримінальному провадженню не завдано.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженню відсутні.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Немирівський районний суд Вінницької області.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі п. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.

Головуючий: О.П. Царапора