Вирок № 95247238, 02.03.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

Вовчанський районний суд Харківської області

справа № 617/39/21

провадження № 1-кп/617/88/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року

м.Вовчанськ Харківської області

Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Петрової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Павлюкової С.М.

сторін кримінального провадження:

прокурора Гусєйнова А.П.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Вовчанську Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220260000622 від 17.11.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Краснодара Російської Федерації, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, неодноразово судимого: 10.12.1998 року вироком Дніпропетровського обласного суду за статтями 93 п.«Б», «І», 81 ч. 4, 140 ч. 2, 17, 140 ч.2, 140 ч. 3, 42 КК України до покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 26.02.2013 року з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання, 09.12.2013 вироком Чугуївського міського суду Харківської області за ч.2 ст.304, ч.3 ст.185, 70, 75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 16.01.2017 звільнений від відбування покарання зі спливом іспитового строку, не має реєстрації місця проживання, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 будучи раніше судимий за вчинення тяжких злочинів, у тому числі злочину проти життя та здоров`я особи, після відбуття покарання та звільнення з Холодногірської ВК №18, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення і перевиховання не став, та знову вчинив умисний злочин при наступних обставинах.

Так, 16.11.2020 року близько 20:30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у кімнаті недобудованої бази відпочинку, що розташовується за адресою: АДРЕСА_2 , в ході сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин зі своїм знайомим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи протиправно, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, і бажаючи їх настання, розташовуючись один напроти одного, діючи умисно, в ході боротьби, наніс ОСОБА_2 , один удар ножем, який тримав в правій руці в область живота, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/151 -ВЛ/20 від 19.12.2020 наступне тілесне ушкодження: проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з наявністю рани на передній черевній стінці на 2 см праворуч від білої лінії живота в мезогастральній ділянці, з ушкодженням по ходу ранового каналу, який направлений спереду назад під незначним кутом до верх, 12-палої кишки, голівки підшлункової залози, судин шлунково-ободової зв`язки, що супроводжувалось кровотечею в черевну порожнину (близько 2000 мл крові зі згортками), яке утворилося від дії гострого предмета (предметів), що володіє колото-ріжучими властивостями, вище вказане тілесне ушкодження по ступеню тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, згідно пп. 2.1.1. а), 2.2.2., 2.1.3. к), о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.

Допитаний у судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, розкаявся та дав суду свідчення щодо обставин вчинення злочину, як про це викладено в обвинувальному акті. В скоєному щиро розкаюється, просить суд його строго не карати, і пояснив, що вони з потерпілим ОСОБА_2 друзі, разом розпивали спиртні напої, подія, що сталося виникла з причини перебування їх у стані алкогольного сп`яніння та виниклим непорозумінням між ними. Просить врахувати, що він зробив для себе висновки, зобов`язується не пити та дати йому шанс на виправлення його без позбавлення волі.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Обвинувачений ОСОБА_1 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію також висловив і прокурор.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та день розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності, цивільний позов не подавав, будь-яких претензій до ОСОБА_1 не має.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст визнаних фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нікім не оспорюються та розглядає справу на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Згідно ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

Відповідно до п. 1 Постанови ПВС України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику у справах проти життя та здоров`я особи», необхідно звернути увагу судів на необхідність суворого додержання вимог законодавства, що передбачає відповідальність за злочини проти життя та здоров`я особи. Однієї з важливих гарантій здійснення проголошеного ст. 3 та ст. 27 Конституції України права людини на життя і здоров`я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.

Суд не визнає обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 , згідно з п.1 ч. 1 ст.66 КК України, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_1 спочатку в судовому засіданні (22.01.2021) визнавав провину лише частково, потім з метою уникнення реального справедливого покарання став провину визнавати повністю. Суд критично ставиться до щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_1 , так як він не надав потерпілому медичної допомоги після спричинення тілесних ушкоджень, не виявив добровільного бажання відшкодувати спричинену потерпілому ОСОБА_2 шкоду (матеріальну і моральну), не цікавився станом його здоров`я, тому розцінює щире каяття як таке, що дано з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до п.1 ч.1, п.13 ч.1 ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів та вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він неодноразово судимий, а саме: 10.12.1998 року вироком Дніпропетровського обласного суду за статтями 93 п.«Б», «І», 81 ч. 4, 140 ч. 2, 17, 140 ч.2, 140 ч. 3, 42 КК України до покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 26.02.2013 року з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання, 09.12.2013 вироком Чугуївського міського суду Харківської області за ч.2 ст.304, ч.3 ст.185, 70, 75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 16.01.2017 звільнений від відбування покарання по закінченню іспитового строку, має не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став та знов вчинив умисний тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, не одружений, не має дітей, тобто відсутні стійкі соціальні зв`язки, не працює, не має офіційних джерел доходу, не має реєстрації місця проживання, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, дані про ведення асоціального способу життя за місцем проживання відсутні, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» при призначенні покарання відповідно до статей 65-69 Кримінального кодексу України (далі - КК) суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

За таких обставин, призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким умисним злочином, відсутність пом`якшуючих обставин та наявність двох обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, непогашені та не зняті в установленому законом порядку судимості, одна з яких проти життя та здоров`я особи - вбивство при обтяжуючих обставинах, його відношення до скоєного злочину, щиро не розкаявся, не надав потерпілому медичної допомоги після спричинення тілесних ушкоджень, не виявив добровільного бажання відшкодувати спричинену потерпілому ОСОБА_2 шкоду (матеріальну і моральну), не цікавився станом його здоров`я, офіційно не працює, не має офіційних джерел доходу, не має постійного місця реєстрації, не одружений, не має дітей, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків, крім того, суд враховує, що відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст.121 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, поточна судимість у ОСОБА_1 є вже третьою, а всього в місцях позбавлення волі обвинувачений провів майже третину свого життя, однак на шлях виправлення не став, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі в межах санкцій частин цієї статті, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, суд вважає, що не існує обставин, які б явно свідчили, що застосування судом статті 75 КК України буде правомірним та достатнім для забезпечення мети покарання ОСОБА_1 .

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 2 лютого 2021 року у справі № 361/7311/19.

Суд приходить до переконання, що саме таке покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.121 КК України, для обвинуваченого ОСОБА_1 відповідає вимогам справедливості при застосуванні покарання і відображує співмірність злочину та кари і тільки таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою суд вважає за необхідне продовжити до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст.72 КК України ОСОБА_1 зарахувати у строк покарання строк попереднього ув"язнення з 17.11.2020 року і до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув"язнення за один день позбавлення волі.

Суд вважає за необхідне строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з 17.11.2020 року - з моменту його фактичного затримання.

Цивільний позов не заявлений.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Долю арештованого майна суд вирішує відповідно до вимог ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368,370,373,374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - продовжити до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст.72 КК України ОСОБА_1 зарахувати у строк покарання строк попереднього ув"язнення з 17.11.2020 року і до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув"язнення за один день позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з 17.11.2020 року - з моменту його фактичного затримання.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вовчанського районного суду Харківської області від 19.11.2020 року, а саме на: змив нашарування речовини бурого кольору, який за допомогою марлевого тампону упаковано в паперовий конверт (об`єкт №1); 2) змив нашарування речовини бурого кольору, який за допомогою марлевого тампону упаковано в паперовий конверт (об`єкт № 2); 3) ніж загальною довжиною 20 см., упаковано в картонну коробку (об`єкт № 3); 4) недопалок від цигарок ТМ «MARVEL» упаковано в паперовий конверт (об`єкт № 4); 5) недопалок від цигарок ТМ «LM» упаковано в паперовий конверт (об`єкт № 5); 6) недопалки від цигарок ТМ «ТЛГ» упаковано в паперовий конверт (об`єкт № 6); 7) недопалок від цигарок невідомого походження без маркування упаковано в паперовий конверт (об`єкт № 7); 8)три сліди пальців рук, які від копійовані на три відрізки липкої стрічки упаковано в паперовий конверт (об`єкти № 8, 9, 10); 9) ніж загальною довжиною 41 см., упаковано в картонну коробку (об`єкт № 11); 10) ніж загальною довжиною 19 см., упаковано в картонну коробку (об`єкт № 12); 11) куртка сірого кольору, упаковано в полімерний пакет (об`єкт № 13) - які були вилучені при проведенні огляду території будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , а також на: 12) куртку чорного кольору; 13) кофту сірого кольору; 14) рубашку в клітинку червоного кольору; 15) кофту (гольф) сірого кольору; 16) штани спортивні чорного кольору; 17) футболку синього кольору; 18) штани синього кольору; 19) черевини сірого кольору - які були вилучені при проведенні обшуку ОСОБА_1 при його затриманні в порядку ст. 208 КПК України від 17.11.2020 у приміщенні Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області, що розташовується за адресою: Харківська обл., м. Вовчанськ, вул. Колокольцова, 6.

Речові докази у справі, які знаходяться на відповідальному зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Вовчанського ВП: - змив нашарування речовини бурого кольору, який за допомогою марлевого тампону упаковано в паперовий конверт (об`єкт № 1); 2) змив нашарування речовини бурого кольору, який за допомогою марлевого тампону упаковано в паперовий конверт (об`єкт № 2); 3) ніж загальною довжиною 20 см., який упаковано в картонну коробку (об`єкт № 3); 4) недопалок від цигарок ТМ «MARVEL», який упаковано в паперовий конверт (об`єкт № 4); 5) недопалок від цигарок ТМ «LM», який упаковано в паперовий конверт (об`єкт № 5); 6) недопалки від цигарок ТМ «ТЛГ», які упаковано в паперовий конверт (об`єкт № 6); 7) недопалок від цигарок невідомого походження без маркування, який упаковано в паперовий конверт (об`єкт № 7); 8) три сліди пальців рук, які від копійовані на три відрізки липкої стрічки упаковано в паперовий конверт (об`єкти № 8, 9, 10); 9) ніж загальною довжиною 41 см., який упаковано в картонну коробку (об`єкт № 11); 10) ніж загальною довжиною 19 см., який упаковано в картонну коробку (об`єкт № 12) - знищити.

Речовий доказ у справі, який знаходиться на відповідальному зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Вовчанського ВП: куртка сірого кольору, яка упакована в полімерний пакет (об`єкт № 13) та вилучена при проведенні огляду території будівлі за адресою: АДРЕСА_2 - повернути власнику.

Речові докази у справі, які знаходяться на відповідальному зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Вовчанського ВП: куртка чорного кольору; кофту сірого кольору; рубашка в клітинку червоного кольору; кофта (гольф) сірого кольору; штани спортивні чорного кольору; футболка синього кольору; штани синього кольору; черевики сірого кольору, які були вилучені при проведенні обшуку ОСОБА_1 при його затриманні в порядку ст. 208 КПК України в приміщенні Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області, що розташовується за адресою: Харківська обл., м.Вовчанськ, вул. Колокольцова, 6. - повернути ОСОБА_1 .

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині вирок може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення до Харківського апеляційного суду через Вовчанський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Петрова Н.М.