Ухвала суду № 95241932, 25.02.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1253/21

провадження № 1-кп/208/369/21

УХВАЛА

25 лютого 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Забєліної О.Л.

при секретарі Трусовій А.І.

за участю прокурора Коломоєць В.Л.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Ільєнко Ю.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Ісакова В.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021040160000001 від 01.01.2021 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

під час досудового розслідування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

ВСТАНОВИВ:

23.02.2021 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, від Дніпродзержинської місцевої прокуратури, отримано обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Ухвалою суду від 23.02.2021 року по справі призначено проведення підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Своє клопотання прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України. Ризики передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовані, з врахуванням осіб обвинувачених, їх ставлення до скоєного, відсутність міцних соціальних зв`язків, відсутність бажання виправлення та припинення асоціального способу життя. Зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, обвинувачені раніше судимі, тому є наявні підстави вважати, що вони й у подальшому не будуть дотримуватись покладених на них обов`язків та жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених у випадку застосування до них менш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Ільєнко Ю.В. проти задоволення вказаного клопотання заперечували, вказали, що обвинувачений має зареєстроване місце проживання, не переховувався від слідства, до того ж, є хворим та потребує постійного лікування, а тому просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Ісаков В.В. проти задоволення вказаного клопотання заперечили, вказали, що ризикі зазначені прокурором не доведені, обвинувачений не має наміру переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілого, не офіційно, але працює, має постійне місце реєстрації, просили застосувати відносно обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Як вбачається з даних реєстру матеріалів досудового розслідування, ухвалами Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 01.01.2021 року відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 28.02.2021, обвинувальний акт надійшов до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська 23.02.2021, тобто до закінчення строку дії запобіжного заходу.

Згідно зі статтею 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Суд заслухавши думку прокурора, обвинувачених, їх захисників, приходить до висновку про те, що обвинуваченим слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були підставою для застосування щодо них такого запобіжного заходу як взяття під варту, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що враховувалися слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не змінилися, підстав для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не має.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Так, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року встановлено, що відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали чи можливо належним чином продовжити застосування на стадії досудового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства, не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції (п.74).

Також, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Суд вважає, оскільки обвинувачені не мають постійного офіційного місця роботи, не одружені, не мають на утриманні неповнолітніх дітей, тобто не мають міцних соціальних зв`язків, можуть ухилитися від суду, а при наявності обґрунтованого обвинувачення, та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у разі визнання їх винними, обвинувачені можуть переховуватися від суду, таким чином, суд приходить до висновку, що існує ризик втечі обвинувачених та ухилення від правосуддя.

Також судом прийнято до уваги ту обставину, що по справі не допитано жодного свідка, потерпілого, а отже існує ризик того що обвинувачені, перебуваючи на волі зможуть вчинити спроби незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні з метою викривлення їх показань для уникнення покарання за вчинене ними кримінальне правопорушення.

Крім того, суд бере до уваги факти притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності, по теперішній справі обвинуваченим інкримінується вчинення умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, тобто останні не дотримується норм суспільної моралі та загальноприйнятих правил поведінки у соціумі, а отже можуть вчинити новий злочин.

На підставі ч.4 ст.183 КПК України, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування

Вислухавши думку учасників судового засідання, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 315, 316 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Ільєнко Ю.В. про обрання більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою - відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.04.2021 року.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 , та його захисника Ісакова В.В. про обрання більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою - відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.04.2021 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Суддя О.Л. Забєліна