Рішення № 95240176, 01.03.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3774/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

за позовом Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка", 61057, м. Харків, вул. Сумська, 25 код 38385217;

до Фізичної особи-підприємця Приліпської Тетяни Юріївни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат за спожиту електроенергію №24 від04.09.2017 у розмірі 2215,08грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Приліпської Тетяни Юріївни, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором про відшкодування витрат за спожиту електроенергію №24 від04.09.2017 у розмірі 2215,08грн., з яких 1752,42грн. - боргу, 59,79грн. - 3% річних, 344,41грн. - пені та 59,79грн. - інфляційних.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію №24 від 04.09.2017 не своєчасно та не в повному обсязі сплатив заборгованість по відшкодуванню за використану електроенергію за вересень-листопад 2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2021 відкрито провадження у справі № 922/3774/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами.

15.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позов в котрому відповідач проти задоволення позову заперечував повністю, вказував, що відповідачем не доведено обсягу спожитої відповідачем електроенергії, оскільки не надано двохстороннього розрахунку визначення обсягу спожитої електроенергії, не надано двостороннього акту технічного обстеження електричної установки з зазначенням потужності електричного обладнання. Також відповідач заперечує проти обставин отримання останнім рахунків на оплату електроенергії, а докази надані позивачем не є належними, оскільки такі містять підписи, які візуально відрізняються один від одного.

21.12.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача щодо недоведеності обсягів спожитої електроенергії. Так, позивачем долучено до матеріалів відповіді на відзив акт розмежування експлуатаційної відповідальності сторін, акт введення в експлуатацію лічильника , копію наказу №26 від 21.03.2017 «Про призначення відповідальної особи за електрогосподарство театру» копії актів споживання електроенергії від 26.09.2019, від 25.10.2019 та 26.11.2019, а також копію листа від 01.07.2020 та копію акту звірки.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався, а тому суд вважає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 04.09.2017 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди № 202, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частини приміщення вестибюлю Великої зали на рівні 4 поверху (зона «А») інв. № 103/001, літ. «А7», реєстровий номер 38385217.1.ЮЖВЦСД1677, далі - майно, загальною площею 20,2 кв. м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 25, літ. «А7», що знаходиться на балансі Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка", вартість якого визначена згідно з звітом про незалежну оцінку станом на 31.03.2017, вартість якого становить 205500 грн (двісті п`ять тисяч п`ятсот гривень) без урахування ПДВ.

Майно передається в оренду з метою: розміщення буфетів, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи (п. п. 1.1-1.2 договору).

Згідно з п. 5.11 договору орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, у тому числі на компенсацію плати за землю та надання комунальних послуг орендарю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг орендарю, з наданням орендодавцю копій цих договорів.

Як свідчать матеріали справи, укладений між сторонами договір оренди №202 від 04.09.2017 було розірвано сторонами додатковою угодою від 27.05.2020. В цей же день сторонами складено акт приймання-передачі майна з оренди.

Разом з цим, на виконання пункту 5.11. Договору оренди № 202 від 04.09.2017 року, між ДП «ХНАТОБ», як орендодавцем, та ФО-П Приліпською Т.Ю., як орендарем державного майна, укладено Договір № 24 про відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 04.09.2017 (далі за текстом - «Договір № 24»). Строк дії договору з 04.09.2017 по 04.08.2020 року(пункт 11 цього Договору).

Відповідно до пункту 2 Договору, ДП «ХНАТОБ» зобов`язується постачати «Споживачу» електричну енергію, у відповідності до встановлених йому лімітів електроспоживання, у режимі постачальника електроенергії - АК «Харківобленерго». «Споживач» зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити спожиту електроенергію у відповідності до умов даного договору на об`єкті, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 25.

Пункт 3 Договору № 24 встановлює, що розрахунки за електроенергію проводяться за тарифом, встановленим АК «Харківобленерго» у відповідності до акту технічного обстеження електроустановки «Споживача». Розрахунки за електроенергію, спожиту понад договірну величину, передбачену п.4 договору, проводяться в 2-х кратному розмірі, а пункт 4 - що договірна величина електроенергії, що поставляється, складає 15000 кВ/год. щомісячно.

Згідно пункту 5 Договору, «Споживач» здійснює оплату витрат за спожиту електричну енергію в наступному порядку:

- до 30 числа поточного розрахункового періоду (місяцю) авансовим платежем в розмірі 100% від вартості очікуваного об`єму споживання електричної енергії в наступному розрахунковому періоді, але не менше об`єму споживання в попередньому розрахунковому періоді;

- остаточна оплата витрат за спожиту електричну енергію проводиться до 10 числа кожного місяця наступного за розрахунковим періодом на підставі двостороннього Розрахунку об`єму спожитої електроенергії і рахунку на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію. Сума передплати враховується в наступному розрахунковому періоді.

Пунктом 6 Договору передбачено, що межі відповідальності за стан і обслуговування електрообладнання узгоджуються актом розмежування експлуатаційної відповідальності сторін, що додається до цього договору.

Відповідальність за стан та обслуговування електроустаткування та електромереж «Споживача» несе особа, яка призначена адміністрацією «Споживача» та яка пройшла перевірку знань по ПТЕ и ПТБ електроустаткування споживача (п. 7 цього договору).

Підключення електрообладнання ФОП Приліпської Т.Ю. здійснювалось відповідно до її листа про надання їй дозволу здійснити підключення до електромереж ДП «ХНАТОБ» з потужністю 10 кВт, 220В з 04.09.2017 року.

На виконання умов п. 7 договору №24 та на підставі заяви відповідача,останнього було підключено до електромережі, про що свідчать акти розмежування експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до акту (додатку №1/1) що в експлуатації позивача перебуває кабельна ліня і електроустаткування до болтових з`єднань автомата АЕ1031 Ін=25А. В експлуатації відповідача знаходиться кабельна ліня від болтових з`єднань автомата АЕ1031 Ін=25А до шафи обліку, шафа обліку. Межа відповідальності за стан і обслуговування електропристроїв знаходиться на болтових з`єднаннях автомата АЕ1031 Ін=25А.

Відповідно до акту (додатку №1/2) що в експлуатації позивача перебуває кабельна ліня і електроустаткування до болтових з`єднань автомата АЕ2046 Ін=50А. В експлуатації відповідача знаходиться кабельна ліня від болтових з`єднань автомата АЕ2046 Ін=50А до шафи обліку, шафа обліку. Межа відповідальності за стан і обслуговування електропристроїв знаходиться на болтових з`єднаннях автомата АЕ2046 Ін=50А.

Актом введення в експлуатацію електролічильника від 04.09.2017 сторонами обумовлено, що для обліку спожитої електроенергії в приміщенні буфету в приміщенні буфету відповідачем (фойє б/з) 4 пов. Встановлені електролічильники типу СО-705м1 220, 5х50А. №№0752923, 0752619, показання лічильників 000214,0, 000145,0

Згідно наказу (додатку №3) до договору призначено відповідальною особою Приліпську Т.Ю..

Згідно акту про споживання електроенергії від 26.09.2019 відповідачем за період з 26.08.2019 по 26.09.2019 спожито електроенергії у кількості 180кВт.год.

Відповідно акту про споживання від 25.10.2019 відповідачем за період з 26.09.2019 по 25.10.2019 спожито 232 кВт.год.

Згідно акту про споживання електроенергії від 26.11.2019 відповідачем за період з 25.10.2019 по 26.11.2019 відповідачем спожито 157 кВт.год.

Так, як стверджує позивач, відповдіачу протягом всього періоду оренди майна виставлялись рахунки на оплату витрат на спожиту електроенергію, що на переконання позивача підтверджується відповідними записами до журналу, а також наданими рахунками.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виставлені рахунки відшкодування витрат на використану електроенергію:

- №СФ-0002585 від 10.10.2019, за вересень 2019 - 180,00 КВт*ч, ціною 2,57грн. вартістю 555,18грн.;

- №СФ-0002685 від 08.11.2019, за жовтень 2019 - 232,00 КВт*ч, ціною 2,56грн. вартістю 714,04грн.;

- №СФ-0002788 від 10.12.2019, за листопад 2019 - 157,00 КВт*ч, ціною 2,56грн. вартістю 483,20грн.;

Таким чином, позивач стверджує, що відповідач починаючи з вересня 2019 не сплачує платежів щодо відшкодування витрат за спожиту електроенергію від 04.09.2017, у зв`язку з чим, в останньої виник борг у розмірі 1752,42грн., на які нараховано 59,79грн. - 3% річних, 344,41грн. - пені та 59,79грн. - інфляційних.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що підписи на наданих позивачем документах відрізняються один від одного, а тому докази вручення йому відповідних рахунків не є належними та не можуть бути прийняті судом, крім цього зазначає, що рахунків на які посилається позивач він не отримував, а тому у нього не має обов`язку сплачувати відповідні кошти, також відповідач стверджує, що позивачем не складалось двохсторонніх розрахунків з відповідачем спожитої електроенергії, а тому той не погоджується, а ні з вартістю електричної енергії, а не з її обсягом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За змістом ст. 5 вказаного закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання та розподілу електричної енергії.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором про відшкодування витрат за використання електроенергії №24 від 04.09.2017 у загальному розмірі 1752,42грн підтверджується матеріалами справи, а саме актами про споживання електричної енергії, рахунками на оплату та витягом з журналу про отримання відповідачем відповідних рахунків, в свою чергу відповідачем жодним чином не спростовано обставини щодо наявності в останнього заборгованості в обсязі вказаному позивачем, строк виконання зобов`язань з її оплати визначено умовами договору, та є таким, що настав, а відповідачем не надано суду доказів сплати зазначеної заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором у заявленому до стягнення обсязі.

Водночас, посилання позивача на те, що позивачем не надано доказів складання двостороннього розрахунку об`єму спожитої електроенергії та не отриманням відповідачем відповідних рахунків, спростовуються матеріалами справи, оскільки: згідно п. 5 абзац 1 договору до 30 числа поточного розрахункового періоду (місяцю) авансовим платежем в розмірі 100% від вартості очікуваного об`єму споживання електричної енергії в наступному розрахунковому періоді, але не менше об`єму споживання в попередньому розрахунковому періоді. Тобто відповідач в незалежності від складення відповідних розрахунків зобов`язаний був сплачувати вартість спожитої електроенергії авансовим платежем у розмірі договірної величини (п. 4 договору - 150 кВт.г.), при цьому, остаточний розрахунок здійснювався вже шляхом проведення взаємних розрахунків, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи актами про споживання електроенергії від 26.09.2019, від 25.10.2019, 26.11.2019, які підписані з боку відповідача, згідно яких підтверджується обсяг спожитої електроенергії відповідачем.

При цьому, доводи відповідача про те, що підпис, який міститься на акті та в журналі отримання кореспонденції відрізняється від підпису відповідача, оцінюється судом критично, оскільки відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували вказані доводи, крім цього, відповідачем не спростовано тверджень позивача про те, що всі рахунки та акти, які складались підписувались працівниками відповідача, які знаходились в орендованому приміщенні.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.

Оскільки сторонами в Договорі про відшкодування витрат за спожиту електроенергію №24 від 04.09.2017 не передбачено зобов`язання зі сплати пені та її розмір за несвоєчасне виконаного грошового зобов`язання, а та така прямо не передбачена законом, вимога позивача про стягнення 344,41грн. пені є безпідставно нарахованими, а отже задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем своїх зобов`язань з відшкодування вартості спожитої теплової енергії, нарахування позивачем пені, інфляційних та 3% річних за допущені прострочення є правомірним.

Перевіривши розрахунки позивача щодо 3% річних в сумі 59,79грн., а також розрахунок інфляційних у розмірі 58,46грн., суд провівши власні розрахунки встановив, що вони є обґрунтованими та вірно розрахованими, а тому в підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимоги.

Керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Приліпської Тетяни Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" (61057, м. Харків, вул. Сумська, 25 код 38385217) заборгованість за договором про відшкодування витрат за спожиту електроенергію №24 від 04.09.2017 у розмірі 1870,67грн., з яких 1752,42грн.-боргу, 59,79грн. - 3%річних та 58,46грн. - витрат від інфляції, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1775,15грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 344,41грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Позивач: Державне підприємство "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка", 61057, м. Харків, вул. Сумська, 25 код 38385217;

Відповідач: Фізична особа-підприємець Приліпська Тетяна Юріївна, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Рішення набирає законної сили в строк та порядку, визначеними ст. 241 ГПК України і може бути оскаржене в стоки і в порядку, визначеними ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2021.

Суддя Н.А. Новікова