Рішення № 95240173, 25.02.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4266/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрансінвест", 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 105 Б 3-я особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Житловий Комплекс Воздвиженка”, 04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20 простягнення 338 654, 03 грнза участю представників сторін:

позивача: Судаков Д.О., Владимир Я.В. (самопредставництво);

відповідача: Хоменко С.І., ордер серія АХ № 1038440 від 29.01.2021 року;

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Житловий Комплекс Воздвиженка”: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотрансінвест” про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 338 654, 03 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,0825 га. по вул. Озерянській, 8/10 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200040150001) у період з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 5 079, 81 грн.

Ухвалою суду від 04.01.2021 року прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/4266/20. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.01.2021 року від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Житловий Комплекс Воздвиженка” через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 974), у яких останній просить суд, прийняти дані пояснення до уваги при розгляді справи № 922/4266/20 та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування наданих до суду пояснень, зокрема зазначає, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/19045/17 провадження № 1кс/752/8342/18 від 16.10.2018 року в межах кримінального провадження № 12013110000001043 повторно накладено арешт на об`єкти нерухомого майна. Згідно публічних даних ДРРПНМ від 27.12.2018 року проведено державну реєстрацію обтяження об`єктів арешту та зазначено, що особою, в інтересах якої встановлено обтяження, є Головне управління Національної поліції у м. Києві. 26.04.2019 року між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю “Житловий Комплекс Воздвиженка” було укладено договір управління і зазначено, що управителем є Товариство з обмеженою відповідальністю “Житловий Комплекс Воздвиженка”. 26.04.2019 року проведено державну реєстрацію права управління. При цьому зазначає, що власником майна по вул. Озерянській, 8/10 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200040150001) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотрансінвест". Згідно публічних даних ДРРПНМ власником земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, інших прав на земельну ділянку не зареєстровано. За твердженнями 3-ї особи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Житловий Комплекс Воздвиженка”, як управитель нерухомого майна, не є правонаступником жодних прав чи обов`язків відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрансінвест" за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами, а також чинним законодавством не передбачено набуття ним статусу кредитора чи боржника у зобов`язаннях власника активу за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами (т. 1, а.с. 55-58).

Ухвалою суду від 28.01.2021 року відкладено розгляд справи по суті на 18.02.2021 року.

01.02.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2385), у якому останній просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування наданого до суду відзиву на позовну заяву, зазначає, що після накладення Голосіївським районним судом м. Києва арешту на об`єкти нерухомого майна - будівлю, розташовану за адресою м. Харків, вул. Озерянська 8/10, користування зазначеним майном відповідач не здійснював в силу приписів судового рішення, відповідно і не здійснював користування земельною ділянкою. Про припинення та неможливість користування земельною ділянкою відповідач повідомляв Головне управління Державної податкової служби у Харківській області та Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з вимогою щодо компенсації витрат на утримання. Крім того, зазначає. що питання неможливості використання відповідачем земельної ділянки після накладення арешту в кримінальному провадженні та передачі на управління об`єктів нерухомого майна Національному агентству, розташованого на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності , вже було предметом розгляду господарського суду у справі № 922/2491/19. Тому, незважаючи на наявність запису в ДРРПНР про право власності відповідач позбавлений реалізації права власності на зазначене майно і відповідно не являється користувачем земельної ділянки і фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:04:015:0001 не здійснювалось.

На думку відповідача, позивачем не доведено, що зазначений у позові період часу відповідач здійснював використання земельної ділянки. Тому вимога, про стягнення грошових коштів у розмірі орендної плати з відповідача є необґрунтованою (т. 1, а.с. 98-102).

12.02.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 3516) у якій останній зазначає, що Харківська міська рада не передавала у користування або у власність земельну ділянку по вул. Озерянській 8/10 у м. Харкові, ані Товариству з обмеженою відповідальністю "Автотрансінвест", ані АРМА, ані Товариству з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка". Тому, договір передачі майна, укладений між АРМА та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка" не може бути об`єктом оренди між АРМА та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка" та на цю земельну ділянку не розповсюджуються умови договору передачі майна. У зв`язку із чим, за твердженням позивача, відповідне спростовує висновок відповідача, що цю земельну ділянку використовує Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка".

Щодо посилання відповідача на справу № 922/2491/19 зазначає, що власник не позбавлений свого права власності на арештоване майно, а лише обмежується у своїх правах в силу закону. Також зазначає, що АРМА та Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка", як управитель майне, не є правонаступником жодних прав чи обов`язків відповідача за будь-якими правочинами та перед будь - якими третіми особами, а також чинним законодавством не передбачено набуття ним статусу кредитора чи боржника у зобов`язаннях власника активу за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами (т. 2, а.с. 5-14).

Ухвалою суду від 18.02.2021 року відкладено розгляд справи на 25.02.2021 року.

25.02.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 4619) на відповідь Харківської міської ради, у яких останній зазначає, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, тобто позивач посилається на наявність кондиційних правовідносин, які полягають у безпідставному утриманні грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правових підстав для такого користувача. Тобто основною обставиною, яка може слугувати обґрунтуванням позовних вимог, є саме фактичне використання земельної ділянки. При цьому, предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без укладання договору оренди, і наявність права на отримання земельної ділянки у використання не являється беззаперечним доказом її фактичного використання у разі. коли позивачем вона у використання не надавалась. За твердженнями відповідача, після прийняття ухвал Голосіївським районним судом м. Києва 20.04.2018 року та 16.10.2018 року у справі № 752/19045/17 про арешт нерухомого майна та передачу його в управління АРМА відповідач втратив правомочності щодо нежитлової будівлі (право володіння, користування, розпорядження) і об`єктивно не міг її використовувати і не використовував. У зв`язку із чим, за твердженнями відповідача, з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотрансінвест” не може бути стягнуто безпідставно збережені грошові кошти за використання земельної ділянки в період, в який він цією земельною ділянкою не користувався.

25.02.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 4657) про долучення до матеріалів справи, документів у підтвердження повноважень представників.

Ухвалою суду від 25.02.2021 року, яку занесено до протоколу судового зсідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.

Уповноважений представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача у призначене судове засідання 25.02.2021 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Присутні у судовому засіданні 25.02.2021 року представники позивача надали пояснення, щодо позовних вимог, та просили суд позов задовольнити у повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві та наданих до суду документів.

Присутній у судовому засіданні 25.02.2021 року представник відповідача надав усні заперечення проти позовних вимог, та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених наданому до суду відзиві та запереченнях.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Враховуючи, що судом було здійснено усі заходи, щодо належного повідомлення 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача про дату, час та місце розгляду справи, досліджено усі докази які надано учасниками справи, суд дійшов висновку про те, що неявка у судове засідання уповноваженого представника 3-ї особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, заслухавши представників сторін, дослідивши усі надані докази, заперечення та пояснення сторін у справі, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, Харківською міською радою відповідно до вимог статті 189 Земельного кодексу України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.12.2020 року № 235339036 право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 380, 0 кв.м. по вул. Озерянській, 8/10 у м. Харкові зареєстроване з 27.03.2018 року за відповідачем на підставі договору купівлі - продажу від 27.03.2018 року № 227 (т. 1, а.с. 29-37).

З наявної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.12.2020 року № 235339036 вбачається, що право управління нежитловою будівлею літ. "Б-1" загальною площею 380, 0 кв.м. по вул. Озерянській, 8/10 у м. Харкові зареєстроване з 26.04.2019 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка" на підставі договору управління майном від 26.04.2019 року № 1239 (т. 1, а.с. 29-37).

Здійсненими заходами самоврядного контролю встановлено, що нежитлова будівля літ. «Б-1» розташована на земельній ділянці площею 0,0825 га (кадастровий номер 6310137200:04:015:0001) по вул. Озерянській (Муранова), 8/10 у м. Харкові.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 21.12.2020 року здійснено обстеження земельної ділянки по вул. Озерянській, 8/10 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:04:015:0001 на підставі витягу з Державного земельного кадастру від 14.12.2020 року № НВ-0006162702020 (т. 1, а.с. 40-41).

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0825 га по вул. Озерянській (Муранова), 8/10 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:04:015:0001 розташована нежитлова будівля літ. «Б-1», право власності на яку зареєстроване за відповідачем.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Озерянській, 8/10 у м. Харкові від 21.12.2020 року (т. 1, а.с. 40-41).

Таким чином, відповідач у період з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року використовувало земельну ділянку за вказаною адресою без здійснення плати за її використання та без державної реєстрації речових прав на неї у порядку, встановленому статтею 125 Земельного кодексу України.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 14.12.2020 року № НВ-0006162702020 земельна ділянка по вул. Озерянській, 8/10 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:04:015:0001 сформована як об`єкт цивільних прав 29.06.2005; площа земельної ділянки 0,0825 га; категорія земель — землі житлової та громадської забудови; цільове призначення — 1.11.6; вид використання — для будівництва салону-магазину по продажу автомобілів (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для експлуатації цього об`єкту, форма власності - комунальна. Речові права на зазначену земельну ділянку за відповідачем станом на сьогодні не зареєстровані (т. 1, а.с. 35-39).

Відповідно до зазначеної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.12.2020 року № 235339501 земельна ділянка площею 0,0825 га з кадастровим номером 6310137200:04:015:0001 по вул. Озерянській (Муранова), 8/10 у м. Харкові перебуває у комунальній власності.

За твердженнями позивача, у період з 27.03.2018 року по 30.11.2020 року земельна ділянка площею 0,0825 га (кадастровий номер 6310137200:04:015:0001) по вул. Озерянській, 8/10 у м. Харкові використовуються Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрансінвест» без документів, що посвідчують право власності або право користування нею. При цьому, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за вказаною адресою відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року відсутній, у зв`язку із чим розрахунок Харківською міською радою здійснювався у період з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року. Також відсутня інформація про надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:04:015:0001.

Відповідно до інформації Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 23.07.2020 року № 15273/9/20-40-04-03-17 відповідачем за користування земельною ділянкою площею 0,0825 (кадастровий номер 6310137200:04:015:0001) по вул. Озерянській (Муранова), 8/10 у м. Харкові за період з 01.01.2020 року по 31.05.2020 року сплатило плату у розмірі 6 722,37 грн. (т. 1, а.с. 44-45).

За розрахунком позивача, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати у період з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0825 га (кадастровий номер 6310137200:04:015:0001) по вул. Озерянській (Муранова), 8/10 у м. Харкові від 03.07.2020 року № 4672, виданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (т. 1, а.с. 38-39).

При цьому позивача зазначає, що період, за який стягується за використання вказаної земельної ділянки є період з 01.01.2020 по 30.11.2020, проте стягнення проводиться за 10 місяців, оскільки за березень місяць 2020 року нарахування безпідставно збережених коштів міською радою не здійснюється з огляду на приписи Закону України від 02.04.2020 року № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби», відповідно до положень якого плата за землю не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року, та з урахуванням сплаченої відповідачем суми земельного податку за п`ять місяців 2020 року у розмірі 6 722,37 грн. за використання вказаної земельної ділянки, така сума безпідставно збережених коштів за вказаний період складає 338 654,03 грн.

Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Відповідно до вимог статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.

Згідно зі статтями 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Статтями 12, 122 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень міських рад у сфері земельних відносин на території міст належить розпорядження землями комунальної власності та контроль за їх використанням та охороною, додержання земельного законодавства.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні", до відання міських рад належить справляння плати за землю, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

Таким чином, міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - брати участь у реалізації державної політики у сфері земельних відносин та здійснювати контроль за використанням земель, у т.ч. шляхом звернення до суду з позовом про стягнення коштів за фактичне використання земельної ділянки.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 21.12.2020 здійснено обстеження земельної ділянки по вул. Озерянській, 8/10 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:04:015:0001 на підставі витягу з Державного земельного кадастру від 14.12.2020 року № НВ-0006161702020.

За результатами обстеження 21.12.2020 року року складено акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Озерянська, 8/10, кадастровий номер: 6310137200:04:015:0001 яким встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0825 га по вул. Озерянській (Муранова), 8/10 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:04:015:0001 розташована нежитлова будівля літ. «Б-1». Земельна ділянка з кадастровом номером 6310137200:04:015:0001 використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Б-1», право приватної власності зареєстровано за відповідачем (т. 1, а.с. 40-41).

Харківська міська рада посилається на те, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави, за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Суд не приймає вищевказані посилання позивача, з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (статті 11 Цивільного кодексу України).

При цьому, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов`язковому порядку вибути з його володіння.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (статті 317 Цивільного кодексу України).

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що змістом права власності являються три правомочності власника щодо речі: 1) право володіння, 2) право користування, 3) право розпорядження. В свою чергу право володіння – це юридична можливість власника здійснювати фактичний вплив на річ, водночас, право користування – це юридична можливість видобування власником споживчих властивостей речі, в тому числі отримувати дохід, тощо. В свою чергу право розпорядження полягає в можливості визначати фактичну і юридичну долю речі. При цьому, суд зазначає, що всі правомочності, за своєю природою є окремими речовими правами, які в сукупності складають ядро права власності, водночас, право власності у випадках визначених законом може бути обмежене.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 7 статті 319 Цивільного кодексу України)

Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав.

Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розміщене це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України

При цьому, зобов`язання щодо внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою за своїм змістом є кондикційними. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Належним способом захисту у цьому випадку є стягнення безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею на підставі (в порядку) глави 83 Цивільного кодексу України.

Як встановлено приписами частини 1, 3, 4, 9 статті 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 названого Закону).

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач є власником об`єктів нерухомості, які розташовані на земельній ділянці площею 0,0825 га (кадастровий номер 6310137200:04:015:0001) по вул. Озерянській, 8/10 у м. Харкові (т. 1, а.с. 29-37).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 14.12.2020 року № НВ-0006162702020 земельна ділянка по вул. Озерянській, 8/10 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:04:015:0001 є сформованою як об`єкт цивільних прав з 29.06.2005 року, площа земельної ділянки 0,0825 га, форма власності - комунальна (т. 1, а.с. 35-36).

При цьому як зазначає позивач, відповідач, після набуття права власності на об`єкти нерухомості, договір оренди земельної ділянки не укладав.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати становить загальну суму у розмірі 338 654, 03 грн. за період з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року (без урахування березня місяця), яку відповідач повинен був сплатити за користування земельною ділянкою площею 0,0825 га по вул. Озерянській (Муранова), 8/10 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:04:015:0001 за період з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року (т. 1, а.с. 39).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2018 року накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, що належать на праві власності відповідачу із забороною їх відчуження, розпорядження та користування, яку скасовано ухвалою Апеляційного суду міста Києва 28.08.2018 року (справа № 11-0с/796/3418/2018).16.10.2018 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/19045/17 повторно накладено арешт на об`єкти нерухомості, що належать відповідачу на праві власності (т. 1, а.с. 109-114).

26.04.2019 року між Національним агентством України з питання виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) та Товаристом з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс» Воздвиженка» (управитель) на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2018 року у справі № 752/19045/17 (провадження № 1-кс/752/8342/18) було укладено договір управління майном (активами), зокрема нежитлова будівля літ. «Б-1», загальною площею 380, 00 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 71836963000, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Озерянській (Муранова), 8/10 (т. 1, а.с. 67-76).

14.06.2019 року між Національним агентством України з питання виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) та Товаристом з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс» Воздвиженка» ( управитель) було підписано акт приймання-передачі майна, зокрема щодо нежитлової будівлі площею 0,0825 га по вул. Озерянській (Муранова), 8/10 у м. Харкові на ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2018 року у справі № 752/19045/17 (провадження № 1-кс/752/8342/18) (т. 1, а.с. 59).

Враховуючи вищевикладене, 14.06.2019 року на виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 16.10.2018 року у справі № 752/19045/17, нежитлову будівлю по вул. Озерянській (Муранова), 8/10 у м. Харкові, яка належить на праві власності відповідачу, було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Воздвиженка» відповідно до акту приймання – передачі.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що 14.06.2019 року функції по управлінню об`єктами нерухомості перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Воздвиженка», яка на підставі договору управління активами від 26.04.2019 року самостійно визначає зміст та спрямування заходів з управління активами щодо володіння, користування та розпорядження цими активами в тому числі має право їх передавати на умовах строкового оплатного користування в найму (оренду) (т. 1, а.с. 67-76).

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2019 року у справі №910/15262/18 зазначив, що розглядаючи спір у цій справі судом встановлено, що в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні було визнано речовим доказом та арештовано нерухоме майно, яке знаходилося в суборенді позивача. Ухвалою слідчого судді вказану нерухомість передано в управління АРМА, а останнє, на підставі оспорюваного Договору передало це майно в управління ТОВ "Воздвиженка".

Так, відповідно до частини 1 статті 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з абзацом 7 частини 6 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Положеннями частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Національне агентство є суб`єктом здійснення заходів з управління активами на які накладено арешт у кримінальному провадженні та є єдиним суб`єктом, якому згідно ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва передано виняткове право володіти, користуватись, розпоряджатись майном, шляхами визначеними Законом.

Так, активи, на які накладено арешт у кримінальному провадженні та передано в управління Агентства, можуть одночасно перебувати в багатьох різних правових режимах (власність, оренда, застава, тощо).

Кожен з таких правових режимів регулюється окремим законом чи положенням закону, які покладають на суб`єктів відповідних правовідносин певні права та обов`язки.

Проте, стосовно Агентства таке майно існує виключно в одному правовому режимі - речового доказу, на який накладено арешт у кримінальному провадженні, щодо якого застосовано спеціальний порядок зберігання.

Арешт активів, які є речовими доказами та об`єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління Агентства на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження.

Саме ухвала про арешт активів є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав.

З моменту арешту активів їх власник тимчасово позбавлений права визначати їхню долю, самостійно ними користуватися, в тому числі передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам.

Ухвала про передачу активів в управління Агентства є визначеним слідчим суддею спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів.

Таким чином, з моменту постановляння слідчим суддею ухвали про арешт активів та про їх передачу в управління Агентства, виключно останнє уповноважується здійснювати права володіння, розпорядження та користування щодо цього майна, у зв`язку з чим права власника такого майна щодо володіння користування та розпорядження таким майно обмежуються в силу закону.

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України, речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Статтею 397 Цивільного кодексу України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

При цьому, згідно статті 398 Цивільного кодексу України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом, зокрема на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що право власності на річ може бути обмежене, зокрема, накладенням арешту щодо такого майна та встановлення правого режиму управління майном на підставі відповідного рішення суду, при цьому управитель таким майном в силу положень Закону наділений всіма без виключеннями правомочностями власника такого майна, в тому числі має право здійснювати захист свого права, зокрема і від власника нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з 14.06.2019 року у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2018 року у справі №752/19045/17, виникло інше речове право на чуже майно, а саме: право управління майном відповідача, а саме: нежитлової будівлі площею 0,0825 га по вул. Озерянській (Муранова), 8/10 у м. Харкові яке відповідно до акту приймання –передачі від 14.06.2019 року було передано Товариству з обмеженою відповідальністю “Житловий комплекс “Воздвиженка”.

У зв`язку з чим суд дійшов до висновку, що відповідач з 14.06.2019 року був обмежений у можливості реалізовувати права власника, щодо нежитлової будівлі площею 0,0825 га по вул. Озерянській (Муранова), 8/10 у м. Харкові, оскільки нерухоме майно вибуло з його володіння. У зв`язку із чим, у останнього не було можливості фактичного користування земельною ділянкою площею площею 0,0825 га (кадастровий номер 6310137200:04:015:0001 за період з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року, а відтак в даному випадку не має місце “абсолютної” безпідставності збереження відповідачем у себе грошових коштів за рахунок позивача, у зв`язку з чим, відсутні підстави для стягнення грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою саме на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України в період з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки посилання позивача на безпідставне збереження відповідачем у себе грошових коштів за рахунок позивача у відповідності до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, таким що ґрунтуються на неправильному розумінні норм законодавства, та спростовуються вищевикладеними нормами.

Суд не приймає заперечення позивача викладені у наданій до суду відповіді на відзив (вх. № 3516 від 12.02.2021 року) зокрема, що договір передачі майна, укладений між АРМА та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка" не може бути об`єктом оренди між АРМА та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Воздвиженка" та на цю земельну ділянку не розповсюджуються умови договору передачі майна, оскільки вони спростовуються висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2019 року у справі №910/15262/18, а саме, що з моменту постановляння слідчим суддею ухвали про арешт активів та про їх передачу в управління Агентства, виключно останнє уповноважується здійснювати права володіння, розпорядження та користування щодо цього майна, у зв`язку з чим права власника такого майна щодо володіння користування та розпорядження таким майно обмежуються в силу закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку із чим, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у відповідності до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України у розмірі орендної плати у сумі 338 654, 03 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,0825 га. по вул. Озерянській, 8/10 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200040150001) у період з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року не підлягають до задоволення.

Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, із урахуванням вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 5 079, 81 грн. у даній справі покладається на позивача.

Керуючись, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ЄДРПОУ 04059243);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотрансінвест" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 105 Б, ЄДРПОУ 33368841);

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Житловий Комплекс Воздвиженка” (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, ЄДРПОУ 38670536).

Повне рішення складено "02" березня 2021 р.

Суддя О.О. Ємельянова