Рішення № 95239504, 02.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2021Справа № 910/19902/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА"

до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ."

про стягнення 40888,84 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." про стягнення 40888,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0003276 від 29.11.2018 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Kia Magentis", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." позивач просить стягнути з останнього витрати, пов`язані зі сплатою страхового відшкодування у сумі 40888,84 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.12.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/19902/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

11.01.2021 через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі.

25.01.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначив, що на дату вчинення ДТП діяли два поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо забезпеченого транспортного засобу "Kia Magentis", а саме: поліс № АО/1285454 страхової компанії ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." та поліс №ЕР/189066300 страхової компанії ПрАТ "СК "ВУСО", у зв`язку із чим відповідач з метою запобігання подвійного стягнення страхового відшкодування координував дії ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" щодо врегулювання страхової події, згідно із заяви №26585 на виплату страхового відшкодування вих. №551 від 27.01.2020 та рекомендував позивачу звернутися до ПрАТ "СК "ВУСО" для отримання страхового відшкодування. За розрахунком відповідача до відшкодування ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." позивачу підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 19944,42 грн.

26.02.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із матеріалів справи, 23.11.2019 по вул. Велика Васильківська, 40 у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "Kia Magentis", реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно із постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.2020 у справі №752/25284/19, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини водія автомобіля "Kia Magentis", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .

Відповідно до рахунку ремонтної організації ТОВ "Автодім Атлант-М" №СНС-4382443-1 від 25.11.2019 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 43920,58 грн.

Позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування та затверджено страховий акт №00328696 від 29.11.2019 відповідно до якого позивачем вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 41888,84 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 41888,84 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №122997 від 02.12.2019.

Посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Kia Magentis", реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/1285454 (термін дії з 15.06.2019 по 14.06.2020, франшиза у розмірі 1000,00 грн), позивач звернувся до відповідача із заявою №26585 (вих. №551 від 27.01.2020) про виплату страхового відшкодування.

Оскільки відповідач виплати страхового відшкодування не здійснив позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 40884,84 грн за вирахуванням франшизи встановленої полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/1285454.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до п.10.1.1. договору страхування виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з умовами Договору на підставі заяви страхувальника та письмового погодження вигодонабувача і страхового акта, що складається страховиком після отримання всіх необхідних документів, визначених розділом 10 цього Договору.

Згідно із п.10.1.14 договору страхування розрахунок страхового відшкодування здійснюється на основі звіту (дослідження) експерта/оцінювача, або на основі аварійного сертифікату страховика або на основі калькуляції вартості відновлювального ремонту на станції технічного обслуговування.

Як встановлено судом, у відповідності до умов договору №245001/4098/0003276 добровільного комплексного страхування на транспорті від 29.11.2018, у зв`язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 41888,84 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №122997 від 02.12.2019.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно із ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За змістом Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик.

У розумінні Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів":

забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована;

страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування";

страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу "Kia Magentis", реєстраційний номер НОМЕР_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 23.11.2019.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Kia Magentis", реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у відповідача (ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ.") згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/1285454 (термін дії з 15.06.2019 по 14.06.2020, франшиза у розмірі 1000,00 грн).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із наданим відповідачем у матеріали справи полісом №АО/1285454 та відомостями з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, Товариством з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." застраховано цивільно-правову відповідальність під час експлуатації транспортного засобу "Kia Magentis", реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , страхувальник ОСОБА_2 (строк дії з 15.06.2019 по 14.06.2020).

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність під час експлуатації транспортного засобу "Kia Magentis", реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_4 , водій якого вчинив ДТП, була застрахована в ПрАТ "СК "ВУСО" на підставі полісу №ЕР189066300 (строк дії з 31.10.2019 по 30.10.2020), що підтверджується відомостями з єдиної централізованої бази даних МТСБУ. Страхувальником за вказаним договором є ОСОБА_1 .

Отже, поліс №АО/1285454, згідно із яким було застраховано цивільно-правову відповідальність під час експлуатації транспортного засобу "Kia Magentis", VIN-код НОМЕР_4 , був укладений з Товариством з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." раніше (15.06.2019), ніж поліс №ЕР189066300, що укладений з ПрАТ "СК "ВУСО" (31.10.2019).

Згідно із наявним у матеріалах справи листом ПрАТ "СК "ВУСО" вих. №10571/1133131 від 17.12.2019 ПрАТ "СК "ВУСО" відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування за страховим випадком, у зв`язку з тим, що транспортний засіб "Kia Magentis", VIN-код НОМЕР_4 було забезпечено за двома полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: полісом №АО/1285454, виданим ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." та полісом №ЕР/189066300, виданим ПрАТ "СК "ВУСО".

У вказаному листі ПрАТ "СК "ВУСО", посилаючись ст.989 ЦК України, зазначив, що якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним, ПрАТ "СК "ВУСО" відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.

Також, згідно із п.17.3. ст.17 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Отже, новий власник/страхувальник, приймає на себе всі права та обов`язки попереднього страхувальника, у тому числі й обов`язок повідомити страховика, у даному випадку - ПрАТ "СК "ВУСО" про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, в даному випадку з відповідачем - ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ.".

При цьому судом враховано, що страхувальником автомобіля "Kia Magentis", VIN-код НОМЕР_4 (новий реєстраційний номер НОМЕР_1 ), є винна у ДТП особа - ОСОБА_1 , однак зазначена обставина не нівелює чинності договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО/1285454, укладеного з відповідачем згідно із яким було застраховано цивільно-правову відповідальність осіб, що користуються вказаним транспортним засобом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 981 Цивільного кодексу України передбачає, що договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

У відповідності до ч.1 ст.989 Цивільного кодексу України якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Зокрема, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об`єкта з різними страховиками, проте у разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об`єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов`язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов`язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

Отже, нікчемність договору настає у разі наявності нового договору страхування щодо об`єкту страхування, при цьому вимога щодо особи страховика відсутня, а тому незалежно від особи страховика новий договір страхування щодо уже застрахованого об`єкта є нікчемним в силу закону (постанова Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №761/16781/17).

Матеріалами справи не містять доказів повідомлення страхувальника за полісом №ЕР/189066300 про попереднє укладення полісу №АО/1285454 з ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ.".

Про відсутність такого повідомлення також вбачається із листа ПрАТ "СК "ВУСО" за вих. №10571/1133131 від 17.12.2019.

З огляду на вище наведені норми, встановивши, що транспортний засіб марки "Kia Magentis", VIN-код НОМЕР_4 , станом на дату ДТП 23.11.2019 був застрахований як у відповідача - ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ.", так і у ПрАТ "СК "ВУСО", проте, як підтверджено матеріалами справи, поліс №АО/1285454, укладений з відповідачем був укладений раніше, аніж поліс №ЕР/189066300, що укладений ПрАТ "СК "ВУСО", при цьому останнього не було повідомлено про те, що зазначений транспортний засіб уже застрахований, суд дійшов висновку щодо нікчемності договору страхування - полісу №ЕР/189066300, що укладений ПрАТ "СК "ВУСО", згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України.

Наведені висновки узгоджуються із правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/24068/16, від 23.07.2018 у справі № 761/16781/17.

З огляду на наведене, оскільки станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність, осіб, що експлуатують транспортний засіб "Kia Magentis" VIN-код НОМЕР_4 була застрахована відповідачем на підставі полісу №АО/1285454, то у Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." наявний обов`язок відшкодовувати позивачу шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відшкодування останнім позивачу 50% від загального розміру страхового відшкодування, а саме у сумі 19944,42 грн, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено такого порядку здійснення страхового відшкодування у випадку наявності двох полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів ст.22, ст.29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.

Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно із п. 7.38, п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 цієї Методики.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_2 (копія якого міститься у матеріалах справи), вбачається, що рік випуску автомобіля - 2015, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років, у зв`язку із чим, при визначені вартості відновлювального ремонту коефіцієнт фізичного зносу, згідно з п. 7.38 Методики, не визначається.

В пункті 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, вирахування коефіцієнту фізичного зносу при визначені вартості відновлювального ремонту "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_2 не здійснюється.

Відповідно до рахунку ремонтної організації ТОВ "Автодім Атлант-М" №СНС4382443-1 від 25.11.2019 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 43920,58 грн.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження автомобіля "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача. Розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля та відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля також підтверджений матеріалами справи.

Виплата позивачем страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 41888,84 грн підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення платіжного доручення №122997 від 02.12.2019.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/1285454 передбачено, що франшиза становить 2000,00 грн. Згідно із розрахунком наведеним у позові позивачем здійснено вирахування франшизи у сумі 1000,00 грн.

З урахуванням вище викладеного, заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 40888,84 грн (41888,84 грн - 1000,00 грн) є обґрунтованою.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." про стягнення 40888,84 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копії: договору про надання правової допомоги № 1/19ю від 11.12.2019, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт"; рахунку №86 від 09.12.2020 на суму 5000,00 грн; акту надання послуг №86 від 09.12.2020; платіжного доручення №001755 від 10.12.2020; ордеру серії КС №138664 виданого 12.12.2019; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5225/10.

Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу по справі №910/19902/20.

Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 5000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що з огляду на наявність у ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" юридичного управління, ціну позову, визначені позивачем витрати на правову допомогу є неспівмірними та на думку відповідача, співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт та ціною позову, є сума витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грн.

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт

У відповідності до наведеної норми Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, відповідачем не надано суду доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.

З приводу доводів відповідача, що послуги з копіювання матеріалів для подальшого направлення до суду та відповідачу, направлення документів відповідачу, виїзд для отримання документів, не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", то суд відхиляє, з огляду на наступне.

Так, за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.9 ч. 1ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

У пункті 1 додатку №1 до договору про надання правової допомоги № 1/19ю від 11.12.2019 сторонами погоджено, що Адвокатське бюро надає послуги щодо проведення допустимих законодавством дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників позивача, у тому числі за страховим випадком 23.11.2019, а позивач зобов`язаний здійснити оплату послуг у сумі 5000,00 грн. У наведеному пункті сторони погодили перелік послуг, які надає Адвокатське бюро, зокрема: здійснення повного збору та аналізу всіх документів із розрахунку 1 година по кожній справі окремо, що тарифікується за ціною 2000,00 грн за повну або неповну годину; дослідження та оцінка переданих клієнтом до Бюро документів на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів у судовому провадженні; дослідження та оцінка самостійно отриманих Бюро документів, що тарифікується за ціною 1000,00 грн за повну або неповну 0,5 години; здійснення копіювання всіх наявних матеріалів для подальшого направлення та/або до суду та відповідачу по кожній справі окремо, що тарифікується за ціною 1000,00 грн за повну або неповну 0,5 години; написання та подання позовів до суду у кожній справі окремо та направлення за потреби матеріалів відповідачу, до відповідного суду у кожній справі окремо, що тарифікується за ціною 2000,00 грн за повну або неповну годину.

Таким чином, умовами договору, визначеними на підставі вільного волевиявлення сторін згідно ст.6, 627 ЦК України, визначено фіксований розмір оплати послуг адвоката за кожний вид послуг, що узгоджується зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Матеріалами справи підтверджується, що між Адвокатським бюро та позивачем підписано акт надання послуг №86 від 09.12.2020. У клієнта претензій до якості наданих послуг немає. Розмір вартості наданих послуг відповідає узгодженому сторонами в додатковій угоді вартості послуг адвоката та в загальній сумі становить 5000,00 грн.

Крім того, на обґрунтування понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надано докази оплати цих послуг, а саме платіжне доручення №001755 від 10.12.2020.

За таких обставин суд відхиляє заперечення відповідача щодо заявлених позивача витрат на правову допомогу.

Враховуючи вище наведене, дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу по справі №910/19902/20 та заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу, враховуючи ціну позову, є співмірною.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." (04210, місто Київ, ПРОСПЕКТ ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА, будинок 4, корпус 6А, ідентифікаційний код 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вулиця САКСАГАНСЬКОГО, будинок 70-А, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування в порядку суброгації у розмірі 40888,84 грн, витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.03.2021.

Суддя С.О. Турчин