Рішення № 95239475, 18.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2021Справа № 910/15347/20Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна паливна компанія"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-МК"

2) ОСОБА_1

3) ОСОБА_2

про стягнення 5176509,97 грн.

за участі представників:

від позивача: Кононенко О.О., адвокат,

від відповідача-1, 3: Ручка О.А., адвокат,

від відповідача-2: Ковдій М.С., адвокат,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологічна паливна компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-МК", як боржника, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як поручителів, про солідарне стягнення за договором поставки від 02.05.2018 № 1401 основного боргу в розмірі 4307240,10 грн., 30 % річних у розмірі 824821,75 грн. та інфляційних втрат у розмірі 44448,12 грн.

Ухвалою суду від 09.10.2020 суд звертався із відповідними запитами до органів реєстрації місця перебування та місця проживання осіб для отримання інформації про місце проживання (перебування) фізичних осіб, які зазначені відповідачами 2,3 за даним позовом.

Ухвалою суду від 09.10.2020 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія» про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 06.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У судовому засіданні 10.12.2020 суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних, відповідно до якої позивач просив стягнути 4061490,10 грн. основного боргу, 824821,75 грн. 30 % річних та 44448,12 грн. інфляційних втрат. Також суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 про витребування оригіналів документів та призначення почеркознавчої експертизи. Суд зауважив, що відповідачем-1 не доведено наявності сукупності вимог, з якими положення статті 99 ГПК України пов`язують необхідність проведення судової експертизи.

Ухвалою суду від 10.12.2020 повернуто позивачу судовий збір у частині зменшених позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 22.12.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/14334/20 про визнання недійсним договору поруки від 20.02.2020 року. Суд зауважив, що оспорювання факту дійсності договору не свідчить про неможливість розгляду даної справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину. До того ж, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 просив у задоволенні позову відмовити, пославшись на те, що більшість видаткових накладних та акт звіряння містить підпис не директора відповідача-1. Крім того, відповідач-1 наголосив на тому, що викладена позивачем інформація про часткову оплату поставленого товару відповідачем-1 не відповідає дійсності, оскільки насправді останнім сплачено близько 70 млн. грн. за договором. Також позивачем не зазначено формул, за якими останнім здійснено нарахування 30 % річних та інфляційних втрат.

У відповіді на відзив відповідача-1 позивач зауважив на тому, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні містять всі реквізити, зміст та обсяг проведених операцій, скріплені печатками сторін, а отже є належним підтвердженням факту поставки позивачем товару відповідачу-1. При цьому позивач наголосив, що відповідно до пункту 5.9 договору сплачені відповідачем-1 грошові кошти зараховувалися в рахунок погашення боргу за попередні поставки.

У відзиві відповідач-2 проти задоволення позову заперечував, оскільки вважає договір поруки недійсним на підставі статей 229, 230 ЦК України. Також відповідач-2 наголосив, що частина видаткових накладних, підписана після укладення з відповідачем-2 договору поруки, не підпадає під забезпечення порукою внаслідок збільшення таким чином обсягу відповідальності поручителя.

У відзиві відповідач-3 послався на те, що спірні видаткові накладні підписані після укладення договору поруки з відповідачем-3, а відтак останній несе відповідальність в обсязі, що існував до збільшення обсягу відповідальності. Крім того, відповідач-3 наголосив на відсутності обґрунтованого розрахунку 30 % річних та інфляційних втрат.

У відповіді на відзиви відповідачів-2,-3 позивач зазначив, що за положеннями договорів поруки поручителі зобов`язалися за виконання відповідачем-1 всіх зобов`язань за договором поставки перед позивачем. Також позивач надав заперечення щодо викладених відповідачами підстав недійсності договорів поруки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем-1, як покупцем, укладено договір поставки № 1401, відповідно до якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця нафтопродукти, іменовані далі за текстом - товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до пункту 1.4 договору кількість специфікацій, які можуть бути оформлені сторонами з метою наступних поставок товару постачальником та отримання товару покупцем, не є обмеженою.

Згідно з пунктом 4.19 договору право власності на товар, а разом з ним і ризик його випадкової загибелі переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки товару за цим договором перед покупцем з моменту передачі товару і підписання видаткової накладної.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що покупець здійснює повну 100% оплату товару протягом 5 банківських днів, з дати здійснення поставки товару, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, відданий у реквізитах постачальника в даному договорі.

К передбачено пунктом 5.9 договору у випадку виникнення (наявності) заборгованості по оплаті поставленого в рамках дії цього договору товару зі сторони покупця, сторони встановили, що постачальник зараховує грошові кошти, отримані в рамках договору від покупця, незалежно від вказаного покупцем призначення платежу, першочергово на погашення наявної заборгованості по договору, а залишок зараховується в рахунок оплати наступної погодженої між сторонами партії товару (наприклад: товар поставлено на суму 100 грн., а оплачено на суму 70 грн.; здійснюється наступна поставка товару на суму 100 грн. та оплата на суму 90 грн. Ці 90 грн. зараховуються в оплату за поставлений товар наступним чином: 30 грн. - зараховується в рахунок оплати поставки першої партії товару (100 грн. - 70 грн.), а 60 грн. - зараховується в оплату поставки наступної партії товару (90 грн. - 30 грн.) і т.д.).

Відповідно до пункту 9.1 договору строк дії договору складає 1 рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 рік кожен, якщо жодна із сторін не повідомить іншу.

Із матеріалів справи слідує, що за період з 23.12.2019 по 21.09.2020 між сторонами укладено додаткові угоди до договору поставки, відповідно до яких позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 4563621 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

У той же час, відповідач-1 оплату поставленого товару здійснив лише частково, на суму 256380,90 грн., у зв`язку з чим борг останнього перед позивачем становив на дату звернення з позовом до суду 4307240,10 грн.

Крім того, у матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 28.09.2020 за договором поставки, за яким заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 4307240,10 грн. Разом із цим, даний акт містить зі сторони відповідача-1 лише печатку та не містить зазначення посади та ініціалів особи, яка підписала вказаний акт.

У зв`язку з наявністю заборгованості відповідача-1 за договором поставки позивач звертався до відповідачів з претензіями щодо погашення заборгованості від 02.09.2020 року.

При цьому, відповідно до укладеного між позивачем, як кредитором, та відповідачем-2, як поручителем, договору поруки від 20.02.2020, в пункті 1 якого зазначено, що між кредитором та ТОВ «Експерт-Мк» (боржник) укладено договір поставки від 02.05.2018 № 1401.

Відповідно до пункту 3 договору поруки поручитель приймає на себе зобов`язання в повному обсязі виконати всі зобов`язання боржника на користь кредитора в разі невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов`язань, передбачених вищезазначеним договором поставки.

Поручитель свідчить, що йому відомо про всі умови вищезазначеного договору поставки та про всі зобов`язання боржника, передбачені ним, які є чинними на час укладення цього договору (пункт 4 договору поруки).

Згідно з пунктом 6 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до пункту 9 договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Крім того, аналогічний договір поруки укладено між позивачем та відповідачем-3 щодо забезпечення зобов`язань за договором поставки від 02.05.2018 № 1401.

Під час розгляду справи в суді відповідач-1 сплатив у рахунок погашення заборгованості перед позивачем 245750 грн., у зв`язку з чим останній зменшив розмір позовних вимог до 4061490,10 грн., що прийнято судом під час судового засідання 10.12.2020 року.

У подальшому, відповідач-3 також частково погасив заборгованість за договором поставки, сплативши позивачу 91000 грн., що слугувало підставою для закриття провадження у справі в цій частині відповідно до ухвали суду від 18.02.2021 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи слідує, що за період з 23.12.2019 по 21.09.2020 між сторонами укладено додаткові угоди до договору поставки, відповідно до яких позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 4563621 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Одночасно судом встановлено, що надані відповідачем-1 докази сплати на рахунок позивача грошових коштів за період з 02.05.2018 по 24.11.2020 за договором не відноситься до спірного періоду поставки, що є предметом розгляду даної справи. Як зазначив позивач та відповідачами не спростовано, зарахування сплачених відповідачем-1 коштів здійснювалося в порядку черговості, встановленому пунктом 5.9 договору, тобто першочергово на погашення наявної заборгованості по договору.

Щодо тверджень відповідача-1 про те, що на більшості з видаткових накладних міститься підпис не директора відповідача-1, суд зауважує на тому, що відповідні накладні містять також печатки обох юридичних осіб. Крім того, матеріали справи містять скріплений печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 28.09.2020, відповідно до якого борг відповідача-1 становить 4307240,10 грн.

При цьому, відповідачем-1 не надано доказів втрати печатки, зокрема, звернень до правоохоронних органів із заявою про вчинення передбаченого статтею 357 Кримінального кодексу України злочину.

Також позивачем заявлені до стягнення 824821,75 грн. 30 % річних та 44448,12 грн. інфляційний втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційний втрат, суд вважає його арифметично вірним, у зв`язку з чим з останні підлягають стягненню в повному розмірі.

Водночас, за арифметичним перерахунком суду 30 % річних останні підлягають стягненню в розмірі 802080,09 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно з частинами 1-2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1 та 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Беручи до уваги, що договором поруки передбачено солідарне зобов`язання відповідачів відповідати за порушення зобов`язань відповідачем-1 перед позивачем, суд дійшов висновку про стягнення встановлених судом сум заборгованостей та компенсаційних виплат з відповідачів у солідарному порядку.

У той же час, суд відхиляє заперечення відповідачів-2,-3 щодо недійсності договору поруки на підставі статей 229, 230 ЦК України, оскільки положеннями статті 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Доказів визнання в установленому законом порядку договорів поруки від 20.02.2020 недійсними матеріали справи не містять.

Одночасно, суд зазначає, що відповідно до умов укладених з відповідачами-2,-3 договорів поруки останні прийняли на себе зобов`язання в повному обсязі виконати всі зобов`язання відповідача-1 на користь позивача, та підтвердили, що їм відомо про всі умови договору поставки та про всі зобов`язання боржника, передбачені ним, які є чинними на час укладення цього договору (пункти 3, 4 договорів поруки).

Суд наголошує, що за положеннями пункту 1.4 договору поставки кількість специфікацій, які можуть бути оформлені сторонами з метою наступних поставок товару постачальником та отримання товару покупцем, не є обмеженою.

Крім того, за пунктами 5.1, 9.1 договору поставки загальна ціна договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. При цьому, строк дії договору поставки автоматично продовжується кожен рік на наступні періоди (рік) за відсутності повідомлень сторін про інше.

Відтак, посилання відповідачів-2,-3 на збільшення обсягу відповідальності поручителів внаслідок поставки частини товару після укладення з відповідачами договорів поруки не можуть бути визнані судом обґрунтованими. Так, на час укладення договорів поруки поручителі були обізнані з усіма умовами договору поставки, що прямо передбачали можливість необмеженої кількості поставок товару без визначення кінцевої загальної ціни договору, що натомість визначається кількістю поставленого товару протягом всього строку дії договору.

Отже, в даному випадку не відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителів внаслідок поставки товару в період після укладення договорів поруки, оскільки на час укладення цих договорів поручителям були відомі всі умови договору поставки, що не містили обмеження по загальній ціні вказаного договору.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Одночасно, суд дійшов висновку повернути позивачу судовий збір у розмірі 1365 грн. з державного бюджету в частині позовних вимог, провадження по яким закрито на підставі ухвали суду від 18.02.2021 року.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна паливна компанія" задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-МК" (04074, м. Київ, вул. Лугова,12 оф.3.13; ідентифікаційний код 38983074), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна паливна компанія" (01601, м. Київ, Спортивна площа,3; ідентифікаційний код 39102316) 3970490 (три мільйона дев`ятсот сімдесят тисяч чотириста дев`яносто) грн. 10 коп. основного боргу, 44448 (сорок чотири тисячі чотириста сорок вісім) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 802080 (вісімсот дві тисячі вісімдесят) грн. 09 коп. тридцяти процентів річних, а також 70890 (сімдесят тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 28 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Технологічна паливна компанія" (01601, м. Київ, Спортивна площа,3; ідентифікаційний код 39102316) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1365 (одна тисяча триста шістдесят п`ять) грн., сплачений за платіжним дорученням від 02.10.2020 № 7494.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 01.03.2021 року.

Суддя К.В. Полякова