Рішення № 95237470, 02.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року м. Київ № 640/6538/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сета Декор»

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сета Декор» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0002141404 від 18.01.2019р. Форма «В4» складене відносно ТОВ «Сета Декор»;

- визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 00021514044 від 18.01.2019р. Форма «Р» складене відносно ТОВ «Сета Декор».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентом, спростовуються змістом господарських операцій, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами. На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїм контрагентом, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про такого контрагента були підтвердженими, така особа була зареєстрована як платник податку, а відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, оскільки надані позивачем первинні документи містять істотні недоліки змісту та форми, а відтак не можуть вважатись таким, що підтверджують реальність господарської операції позивача з контрагентом. Більше того наголошує на наявності вироку щодо контрагента позивача. З огляду на викладене вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 06.12.2018р. № 17742 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сета Декор»» проведено перевірку позивача.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 19.12.2019р. № 1266/26-15-14-04-05/32111235 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сета Декор» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» (попередня назва ТОВ «АККОРДА») за період березень-грудень 2016р., що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2016р.» у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 59 430, 00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.4 ст. 199, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено від`ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2016р. в сумі 220 672, 00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 18.01.2019р.:

- № 0002141404, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.4 ст. 199, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 220 672, 00 грн.

- №0002151404, яким за порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 74 288, 00 грн. (за податковим зобов`язанням 59 430, 00 грн., та за штрафними санкціями 14 858, 00 грн.).

Позивач вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.

Як вбачається з акту перевірки, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» (попередня назва ТОВ «АККОРДА») за період березень-грудень 2016р.

Так, з акта перевірки вбачається, що 31.11.2014 між ТОВ «Реал Контакт» (первісний виконавець), ТОВ «Аккорда» (новий виконавець) та ТОВ «Сета Декор» (замовник) укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні за умовами якого сторони досягли згоди про заміну сторони - Виконавця за Договором про надання послуг з розміщення транспортних засобів № 31/14 від « 04» липня 2014 року (надалі - «Основний договір»), укладеним між первісним виконавцем та замовником. Новий Виконавець приймає на себе всі права та зобов`язання первісного виконавця за цим договором.

Також, до перевірки надано:

1. договір про внесення змін до договору суборенди від 12.03.2014р. № ОТ 1041 (про заміну сторони у зобов`язанні) від 30.11.2014р. за умовами якого ТОВ «Реал Контакт» (первісний орендар) з однієї сторони ТОВ «Аккорда» (новий орендар) з другої сторони та ТОВ «Сета Декор» (суборендар) домовились про те, що у зв`язку із заміною Сторони у зобов`язанні - Первісного Орендаря на Нового Орендаря у Договорі оренди № ОТ 1024 від 28 лютого 2014 року, укладеного з Власником Приміщень - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ», Сторони досягли згоди про заміну Сторони у зобов`язані - Орендаря за Договором суборенди № ОТ 1041 від 12 березня 2014 року (надалі іменується «Основний договір»), укладеним між Первісним Орендарем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Реал - Контакт»), та Суборендарем (Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕТА Декор»). Новий Орендар приймає на себе всі права та зобов`язання Первісного Орендаря за Основним договором, щодо отримання відшкодування вартості сервісних послуг, орендної палати та/чи штрафних санкцій.

2. договір про внесення змін до договору суборенди від 12.03.2014р. № ОТ 1040 (про заміну сторони у зобов`язанні) від 30.11.2014р. за умовами якого ТОВ «Реал Контакт» (первісний орендар) з однієї сторони ТОВ «Аккорда» (новий орендар) з другої сторони та ТОВ «Сета Декор» (суборендар) домовились про те, що у зв`язку із заміною Сторони у зобов`язанні - Первісного Орендаря на Нового Орендаря у Договорі оренди № ОТ 1024 від 28 лютого 2014 року, укладеного з Власником Приміщень - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ», Сторони досягли згоди про заміну Сторони у зобов`язані - Орендаря за Договором суборенди № ОТ 1040 від 12 березня 2014 року (надалі іменується «Основний договір»), укладеним між Первісним Орендарем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Реал - Контакт»), та Суборендарем (Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕТА Декор»). Новий Орендар приймає на себе всі права та зобов`язання Первісного Орендаря за Основним договором, щодо отримання відшкодування вартості сервісних послуг, орендної палати та/чи штрафних санкцій.

3. додаткову угоду № 3 до Договору суборенди № ОТ 1040 від 12.03.2014р. від 26.04.2016 року згідно якої ТОВ «АККОРДА» (орендар) з однієї сторони та ТОВ «Сета Декор» (суборендар) з іншої сторони за умовами якої сторони домовились про продовження строку суборенди за Договором до 11 квітня 2017 року.

4. Додаток № 1 від 26.04.2016 до додаткової угоди №3 до договору №ОТ 1040 від 12.03.2014 року - План Приміщення.

5. Додаток № 2 від 26.04.2016 до Договору суборенди №ОТ 1040 від 12.03.2014 - Перелік уповноважених осіб Суборендаря на отримання від Орендаря рахунків та актів прийому-передачі орендних, сервісних та інших, наданих за цим Договором, послуг.

6. Додаток № 3 до Договору суборенди №ОТ 1040 від 12.03.2014 - Перелік комунальних послуг.

7. Додаток № 4 до Договору суборенди №ОТ 1040 від 12.03.2014 - Перелік послуг по сервісному обслуговуванню.

Так, відповідно до додаткової угоди № 3 до договору суборенди № ОТ 1041 від 12.03.2014р. від 26.04.2016р. укладеною ТОВ «АККОРДА» (орендар) з однієї сторони та ТОВ «Сета Декор» (суборендар) з іншої сторони за умовами якої сторони домовились про продовження строку суборенди за Договором до 11 квітня 2017 року.

Також, 13.07.2016р. між ТОВ «АККОРДА» (виконавець) з однієї сторони та ТОВ «Сета Декор»

Укладено договір про надання послуг з розміщення транспортних засобів № 70/16 за умовами якого Виконавець зобов`язується надавати послуги з розміщення легкових автомобілів (даті по тексту - транспортних засобів) Замовника на організованій Виконавцем території за адресою, вказаною в п. 1.4. Договору, а Замовник оплачує зазначені послуги на умовах, встановлених цим Договором.

Одночасно, 31.10.2016р. між ТОВ «АККОРДА» (виконавець) з однієї сторони та ТОВ «Сета Декор» (суборендар)укладено угоду про розірвання договору суборенди від 12.03.2014р. № 1040 за умовами якої Сторони дійшли згоди достроково припинити дію Договору « 31» грудня 2016 року.

Водночас, відповідно до акта приймання-передачі (повернення) приміщення від 31.12.2016 року за Договором суборенди № ОТ,1040 від « 12» березня 2014 року ТОВ «АККОРДА» далі - «Орендар» з однієї сторони, та ТОВ «СЕТА Декор» далі - «Суборендар» у зв`язку із достроковим припиненням дії Договору суборенди № ОТ 1040 від 12.03.2014 р. уклали цей Акт про наступне: « 31» грудня 2016 року Суборендар повернув, згідно з умовами Договору, а Орендар прийняв нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, пров. Охтирський, 7, зазначене у п. 1.1 Договору.

31.10.2016р. між ТОВ «АККОРДА» (орендар) з однієї сторони та ТОВ «Сета Декор» (суборендар) з іншої сторони укладено угоду про розірвання Договору суборенди № ОТ 1041 від « 12» березня 2014 року за умовами якої сторони дійшли згод достроково припинити дію Договору « 31» грудня 2016 року.

Також, відповідно до акта приймання-передачі (повернення) приміщення від 31.12.2016 року за Договором суборенди № ОТ 1041 від « 12» березня 2014 року ТОВ «АККОРДА» далі - «Орендар» з однієї сторони, та ТОВ «СЕТА Декор» далі - «Суборендар» у зв`язку із достроковим припиненням дії Договору суборенди № ОТ 1041 від 12.03.2014 р. уклали цей Акт про наступне: « 31» грудня 2016 року Суборендар повернув, згідно з умовами Договору, а Орендар прийняв нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зазначене у п. 1.1 Договору.

Одночасно, 09.12.2016р. між ТОВ «АККОРДА» (виконавець) з однієї сторони та ТОВ «Сета Декор» з іншої сторони укладено угоду про розірвання Договору про розірвання Договору про надання послуг з розміщення транспортних засобів № 70/16 від 13.07.2016р. за умовами якої сторони дійшли згоди достроково припинити дію Договору « 31» грудня 2На підставі вищезазначених договрів виписані такі документи, як акти надання послуг, податкові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення та угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог.

Водночас, серед вказаних актів ті, які підписані ОСОБА_1 , як директором ТОВ «АККОРДА» складають 330 166, 23 грн., крім того ПДВ 66 033, 25 грн. та податкові накладні на суму 1 103 360, 00 грн., крім того ПДВ 220 672, 00 грн.

Таким чином на підставі вищевикладеного, відповідач зазначає, що за рахунок взаємовідносин з ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» (попередня назва - ТОВ «АККОРДА») за перевіряємий період, TOB «СЕТА ДЕКОР» сформовано витрати в загальній сумі 1 103 360 грн., в т.ч. за рахунок первинних документів підписаних директором ОСОБА_1 в загальній сумі 330 166 гривень та відображені у фінансовій та податковій звітності підприємства.

Крім того, в акті перевірки зазначено таку інформацію по контрагенту позивача.

Станом на дату складання акта перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» перебуває на обліку в ДПІ в Шевченківському районі ТУ ДФС у м. Києві.

Свідоцтво платника ПДВ від 01.11.2014 за № 200192643, анульоване 16.01.2018. Причина анулювання - 43, ліквідація банкрута. Індивідуальний податковий номер - 394247126506.

Відповідно даних наявних у АІС «Податковий блок» Реєстраційні та облікові дані платників податків:

з 02.03.16, керівник, головний бухгалтер, особа, що має право підпису: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ); особа, що має право підпису: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

з 18.10.16 особа, що має право підпису: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Засновник: КОМПАНІЯ "МОРГАНАС ЛІМІТЕД", СЕЙШЕЛИ, ОСОБА_9, СЕЙШЕЛИ;

Кінцевий бенефіціарний власник: ТОВ "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ІОНІОН АКТИВ". КОД 39335408. МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ 04073, М. КИЇВ , ПРОВУЛОК КУРЕНІВСЬКИЙ, 12, ЯКЕ ДІЄ ВІД ВЛАСНОГО ІМЕНІ, ЗА РАХУНОК АКТИВІВ ТА В ІНТЕРЕСАХ ПАЙОВОГО ЗАКРИТОГО НЕДИВЕРСИФІКОВАНОГО ВЕНЧУРНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ФОНДУ "БРІДЖ ІНВЕСТ КАПІТАЛ" (КОД ЗА ЄДРІСІ 23300301)

Стан платника - 12.ПРИПИНЕНО, АЛЕ НЕ ЗНЯТО З ОБЛІКУ (КОР ПУСТІ, АЛЕ НЕ ЗАКРИТІ).

Більше того, контролюючий орган зазначає, що слідчим відділом управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України закінчено слідство у кримінальному провадженні № 42015000000002519 за ознаками ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 КК України, яке з обвинувальним актом спрямовано до суду для розгляду по суті.

У вказаному кримінальному провадженні було оголошено підозру за ознаками ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 - 1 ІСК України ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), яка не маючи намір здійснювати господарську діяльність та виконувати обов`язки директора підприємства, за грошове винагородження погодилась на пропозицію невстановленої в ході слідства особи здійснити перереєстрацію на своє ім`я товариства з обмеженою відповідальністю «АККОРДА» (код 39424712), що надало можливість іншим невстановленим особам в порушення вимог чинного законодавства здійснювати незаконну діяльність, пов`язану з фіктивним підприємництвом та ухиленням від сплати податків.

За результатами судового розгляду ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України та стосовно неї постановлено обвинувальний вирок.

Так, вироком від 06.04.2018 року, винесеним Вишгородським районним судом Київської області по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №42015000000002519, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України встановлено: ОСОБА_2 розуміючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи про відсутність навиків і досвіду для виконання таких обов`язків пов`язаних із зайняттям підприємницькою діяльністю, з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність від імені вказаного товариства погодилася на пропозицію невстановленої слідством особи про те, що директором товариства буде призначено її та вона, в подальшому, до діяльності ТОВ «АККОРДА» (код 39424712) не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням реквізитів товариства з обмеженою відповідальністю «АККОРДА» (код 39424712) будуть займатись інші особи. Також, ОСОБА_2 підписувала документи, які були використані для здійснення незаконних фінансово господарський операцій, від імені ТОВ «АККОРДА»,

Водночас, згідно наданих TOB «СЕТА ДЕКОР» до перевірки документів встановлено, що договори суборенди та додаткові угоди до них, рахунки-фактури, акти надання послуг у періоді 01.03.2016 по 31.12.2016, з боку ТОВ «АККОРДА» підписані директором ОСОБА_1 , заступником директора ОСОБА_6 , заступником директора ОСОБА_7 .

З огляду на вказане, в акті наголошено, що виписані первинні бухгалтерські документи, які були надані до перевірки та підписані директором ТОВ «АККОРДА» ОСОБА_8 , не відповідають вимогам частини другої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки підприємство ТОВ «АККОРДА» було зареєстровано на особу, яка не мала наміру здійснювати господарську діяльність пов`язану з виробництвом, продажем товарно- матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг, та яке діяло в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, усупереч законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, а саме: ст. ст. 19, 56, 57, 58, 65, 89 Господарського кодексу України, ст. ст. 81, 87, 89 Цивільного Кодексу України та ст. ст. 8, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» №755 - IV від 15.05.2003.

Отже, контролюючий орган приходить до висновку про те, що вищенаведені факти доводять, що документи, виписані (складені) ТОВ «АККОРДА»: договори, акти приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури, податкові накладні, виписані з порушенням вимог законодавства, а саме: у реквізитах документів, які надані до перевірки, вказані посадові особи, які фактично, на дату здійснення операцій не відповідали за здійснення і оформлення господарської операції. Такі документи не можуть бути підставою для обрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, внаслідок безпідставного формування витрат у реєстрах бухгалтерського обліку TOB «СЕТА ДЕКОР».

З огляду на вказане відповідач приходить до висновку про безтоварність операцій позивача з контрагентом.

Суд вважає такі висновки контролюючого органу законними та обґрунтованими, з огляду на таке.

Умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій замовника та виконавця для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження № К/9901/37781/18.

Одночасно, наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договору, видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження №К/9901/37781/18.

Так, судом встановлено, що на момент складання податкових накладних ТОВ «Аккорда» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на надані послугу, а податкові накладні, виписані по спірним операціям формально відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Водночас, на підтвердження реальності господарських операцій та мети отримання послуг позивач надав копії первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям, співставлення яких начебто свідчить про те, що спірні господарські операції були реальними.

Разом з тим, суд наголошує, що наявність у позивача належним чином формально оформлених первинних документів не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Так, суд зазначає, що вироком Вишгородського районного суду у Київській області від 06.04.2018 по справі № 363/4995/17 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 8 500, 00 грн.

Із вказаного вироку вбачається, що останнім встановлено обставини щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ «Аккорда» за відсутності у неї наміру фактичного виконання обов`язків директора товариства. Тобто, ОСОБА_1 , як директор ТОВ «Аккорда», не мала наміру здійснювати діяльність, пов`язану з виробництвом, продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт, та в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності діяв усупереч законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 205-1 КК України, внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Виходячи з аналізу вищевикладеного, суд приходить до висовку про те, що злочинна діяльність особи, яка визнана винною у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 818/4137/13-а, від 02.04.2019 у справі № 815/7192/15, від 12.11.2019 у справі № 826/9815/17, від 13.02.2020 у справі № 826/1180/16.

У контексті наведених обставин, суд вважає за необхідне підкреслити, що наявність вироку за вказаних обставин несумісне з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, незаконність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

При цьому, первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховний Суд від 12.03.2019 у справі № 826/3632/17, від 18.11.2019 у справі № 826/3417/18, від 23.07.2019 у справі № 826/10361/17, від 29.07.2020 у справі № 826/10089/18, від 18.09.2020 у справі № 280/4337/18.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивачем не було доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, та отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 07.11.2019р. у справі №440/422/19 та від 20.12.2019р. у справі №826/16776/18 зазначив, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення конкретних фактичних обставин справи, врахувавши ненадання усіх документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх виконання, у сукупності із винесеним вироком щодо директора контрагента, суд приходить до висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують виконання робіт/надання послуг на користь позивача, що унеможливлює розцінювати їх як належні, достатні та достовірні докази придбання позивачем обумовленими господарськими договорами товарів, робіт (послуг).

Таким чином, оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану контрагента, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача, суд приходить до висновку про правомірність висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що відповідач при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не підлягають скасуванню.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сета Декор» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська