Рішення № 95237467, 02.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року м. Київ № 640/9429/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження (без виклику учасників) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києвіпро визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

прийняв до уваги таке:

На розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва перебуває позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому позивач просить суд:

визнати про протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не врахування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах та в порядку передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стажу роботи з 01.09.1995 року по 24.10.2001 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.09.1995 року по 24.10.2001 року, з дати призначення пенсії за віком, тобто з 15.01.2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач протиправно не враховує до загального стажу роботи позивача період роботи в МКП «СТИК» з 01.09.1995 по 24.10.2001, посилаючись при цьому на відсутність на відбитку печатки у трудовій книжці ідентифікаційного номеру підприємства.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку отримує пенсію за віком у Головному управлінні Пенсійного фонду України (Деснянський район).

З 15.01.2020 позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте при призначенні пенсії до страхового стажу позивача не був врахований період роботи з 01.09.1995 року по 24.10.2001 року.

Листом № 2600-0213-8/38075 від 18.03.2020 року відповідачем було повідомлено, що при призначенні позивачу пенсії за віком період роботи з 01.09.1995 року по 24.10.2001 року не зараховано в загальний стаж, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, яка не містить ідентифікаційного коду організації.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, та такими, що порушують права позивача на соціальне забезпечення позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як вбачається з листа відповідача від 18.03.2020 №2600-0213-8/38075 аргументуючи відмову відповідач посилається на те, що при призначення позивачу пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійним органом не враховано стаж роботи позивача з 01.09.1995 по 24.10.2001, зважаючи на те що при заповненні трудової книжки позивача, допущені порушення Інструкції ведення трудових книжок, в частині відсутності на печатці підприємства ідентифікаційного коду підприємства.

Суд не може погодитися з правомірністю таких дій відповідача, зважаючи на таке.

Як слідує з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки, наказом №3-95 від 01.09.1995 ОСОБА_1 прийнята секретарем МКП «СТИК».

Відповідно до наступного запису, наказом від 24.10.2001 № 10-01 ОСОБА_1 звільнена з посади МКП «СТИК» за власним бажанням.

На вказаних записах проставлено печатку МКП «СТИК», яка не містить ідентифікаційного номеру вказаного підприємства, разом з тим, суд зазначає, що вказана обставина не може бути підставою для неврахування позивачу стажу, відповідно до вказаних записів, зважаючи на таке.

Відповідно до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, обов`язок внесення відповідних записів до трудових книжок покладено на роботодавця.

Тобто, можна дійти висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення чи ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Вказане у свою чергу, не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Суд звертає увагу, що записи про прийняття та звільнення з роботи позивача посвідчено печаткою підприємства та підписами відповідальних посадових осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Суд відхиляє посилання відповідача у листі від 18.03.2020 на те, що згідно індивідуальної відомості ОСОБА_1 про застраховану особу починаючи з 1998 року, сплата страхових внесків відсутня, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 24 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж зараховується на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу тільки з 01.01.2004, до цієї дати трудовий стаж зараховується на підставі записі в у трудовій книжці особи.

Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 24 вказаного вище Закону страховий- стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - па підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.

Відповідно до статті 39 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637(далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкції № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції №58 працівник завіряє своїм підписом виключно правильність заповнення титульної сторінки трудової книжки. Вимог до працівника щодо контролю проставлення штампів та печаток роботодавцем жодна Інструкція не містить.

Відповідно до п.4 Постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому, про що судом зазначалось вище, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітників, а отже, не може впливати на його особисті права.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17 (реєстраційний номер рішення 72028704).

На підставі викладеного, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не врахування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах та в порядку передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стажу роботи з 01.09.1995 року по 24.10.2001 року.

В частині способу захисту прав позивача необхідно зазначити, що як зазначено у рішенні Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права мас бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням чого належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.09.1995 року по 24.10.2001 року, з дати призначення пенсії за віком, тобто з 15.01.2020 року.

Суд критично розцінює послання відповідача на судову практику, викладену в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/23054/19, враховуючи що предмет спору та висновок суду у зазначеній справі є відмінним від даної справи.

Згідно змісту рішення у справі №640/23054/19, на яку посилається відповідач, предметом спору є оскарження відмови ПФУ у призначенні позивачу пенсії та зобов`язання призначити пенсію. При цьому у судовому рішенні не зроблений висновок про зарахування чи не зарахування спірного стажу, з обставин відсутності ідентифікаційного коду підприємства. Судом у вказаному рішенні зазначено що позивач звернулась передчасно, до досягнення нею 60 років, і навіть при зарахуванні спірного стажу її загальний стаж буде меншим, ніж мінімально встановлений законодавством, у зв`язку з чим судом і було відмовлено в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати про протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не врахування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах та в порядку передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стажу роботи з 01.09.1995 року по 24.10.2001 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.09.1995 року по 24.10.2001 року з 15.01.2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

ОСОБА_1 АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві 04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16 код ЄДРПОУ: 42098368

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя Р.О. Арсірій