Ухвала суду № 95237376, 01.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

01 березня 2021 року м. Київ№ 640/21458/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., вирішуючи питання про закриття провадження в адміністративній справі

за позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк",доМіністерства юстиції України,про визнання протиправними та скасування наказів від 03.06.2019 №2127/7, від 03.06.2019 №2128/7, від 03.06.2019 №2129/7, зобов`язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03.06.2019 №2127/7 «Про відмову у задоволенні скарги Парубця Є.О. в інтересах публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» від 16.04.2019 №18-11-6.6/2414». зобов`язавши Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу Парубця Є.О. е інтересах публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» від 16.04.2019 №18-11- 6.6/2414, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.04.2019 за №13910-33-19 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03.06.2019 №2128/7 «Про відмову у задоволенні скарги Парубця Є.О. в інтересах публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» від 16.04.2019 №18-11-6.6/2413» зобов`язавши Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу Парубця Є.О. в інтересах публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» від 16.04.2019 №18-11- 6.6/2413, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.04.2019 за №13909-33-19;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03.06.2019 №2129/7 «Про відмову у задоволенні скарги Парубця Є.О. в інтересах публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» від 16.04.2019 №18-11-6.6/2415», зобов`язавши Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу Парубця Є.О. в інтересах публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» від 16.04.2019 №18-11- 6.6/2415, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.04.2019 за №13906-33-19;

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/21458/19 без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Між відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №15.3/ІЖ-096.07.1 від 22.03.2007 відповідно до якого банком надано останньому кредит на купівлю квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 240 000,00 доларів США.

Для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» укладено договір іпотеки від 22.03.2007, посвідчений в той же день приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І. та зареєстрований в реєстрі за №364. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (надалі - Предмет іпотеки).

В подальшому, здійснюючи заходи, спрямовані на стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором, банком отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у формі інформаційної довідки №158606698 від 06.03.2019.

На думку позивача, Державними реєстраторами Суворівського районного управління юстиції у м. Херсоні Скакуном С.О., Вітцівською М.С., Шейхудіновим Ю.М. прийняті відповідні рішення №17843225 від 09.12.2014, №17849178 від 09.12.2014, №18323783 від 25.12.2014 про припинення іпотеки предмета іпотеки на підставі рішення суду, яке жодним чином не стосується ані іпотекодателя, ані іпотекодержателя, ані предмета іпотеки за вищевказаним договором іпотеки. Таке рішення державного реєстратора порушує інтереси банка, позбавляючи його можливості звернути стягнення на предмет іпотеки, задовольнивши свої вимоги за кредитним договором №15.3/ІЖ-096.07.1 від 22.03.2007.

Після отримання Позивачем відомостей про порушення його прав вищевказаними державними реєстраторами публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» подано скарги до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України на рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав:

- №18-11-6.6/2413 від 16.04.2019, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.04.2019 за №13909-33-19;

- №18-11-6.6/2414 від 16.04.2019, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.04.2019 за №13910-33-19;

- №18-11-6.6/2415 від 16.04.2019, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.04.2019 за №13906-33-19.

В вказаних скаргах позивач просив перевірити правомірність вищезазначених рішень про припинення іпотеки, скасувати їх, скасувати акредитацію суб`єкта державної реєстрації та притягнути до дисциплінарної відповідальності державних реєстраторів.

За результатами розгляду скарг на адресу Банка надійшли накази №2127/7 від 03.06.2019 (щодо скарги №18-11-6.6/2414 відносно державного реєстратора Скакуна С.С. ), №2129/7 від 03.06.2019 (щодо скарги №18-11-6.6/2415 відносно державного реєстратора Шейхутдінова Ю.М.), №2128/7 від 03.06.2019 (щодо скарги №18-11-6.6/2413 відносно державного реєстратора Вітцівської М.С. ) за підписом заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Ірини Садовської. Відповідно до вказаних наказів Банку відмовлено у задоволенні скарг у зв`язку з тим, що у них відсутні обставини, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги. Підставою відмови зазначено відповідні висновки Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Згідно з висновками Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації з результатами розгляду вищевказаних скарг, скарги, на думку Комісії, не містять обставин якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, всупереч вимогам частини п`ятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивач вважаючи накази відповідача протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ним публічно - владних функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції. При цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Суд зазначає, що предметом позову є вимоги позивача про скасування наказу Міністерства юстиції України від 03.06.2019 №2127/7 «Про відмову у задоволенні скарги Парубця Є.О. в інтересах публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» від 16.04.2019 №18-11-6.6/2414 на рішення про державну реєстрацію припинення обтяження від 09.12.2014 №17843225, прийняте державним реєстратором Суворівського районного управління юстиції у м. Херсоні Скакуном Сергієм Олександровичем; скасування наказу Міністерства юстиції України від 03.06.2019 від 03.06.2019 №2128/7 «Про відмову у задоволенні скарги Парубця Є.О. в інтересах публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» від 16.04.2019 №18-11-6.6/2413 на рішення про державну реєстрацію припинення обтяження від 09.12.2014 №17849178, прийняте державним реєстратором Суворівського районного управління юстиції у м. Херсоні Вітцівською Марією Сергіївною; скасування наказу Міністерства юстиції України від 03.06.2019 №2129/7 «Про відмову у задоволенні скарги Парубця Є.О. в інтересах публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» від 16.04.2019 №18-11-6.6/2415 на рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки від 25.12.2014 №18323783, прийняте державним реєстратором Суворівського районного управління юстиції у м. Херсоні Шейхудіновим Юрієм Миколайовичем.

Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права іпотекодержателя на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право вимоги на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.

Суд зазначає, що хоча формально предметом спору є скасування спірних наказів, фактично позов заявлено з метою захисту цивільного права, що свідчить про приватноправовий характер спору та його непідсудність адміністративному суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №826/6372/18, від 04.08.2020 у справі № 826/13706/17.

Слід вказати, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчої-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, 28.11.2018 у справі № 825/642/18, 29.01.2019 у справі № 803/1589/17, від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. Дана позиція також висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.08.2019 у справі №826/4236/17 та від 31.10.2019 у справі №826/7002/17.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02.10.2019 року у справі № 807/137/18 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відступила від висновків, викладених у постановах від 04.04.2018 у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10.04.2018 у справі № 808/8972/15, від 16.05.2018 у справі № 826/4460/17, від 23.05.2018 у справі № 815/4618/16, від 05.06.2018 у справі № 04/20728/14, від 12.06.2018 у справі № 823/378/16, від 13.06.2018 у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №396/2550/17, від 17.04.2018 у справі №815/6956/15, від 04.04.2018 у справі №817/1048/16, від 18.04.2018 у справі №804/1001/16, від 04.09.2018 у справі №915/127/18.

Приписи пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

В порядку статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз`яснює, що відповідний спір відноситься до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 132, 140, 142, 189, 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №640/21458/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів від 03.06.2019 №2127/7, від 03.06.2019 №2128/7, від 03.06.2019 №2129/7, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства і може бути оскаржена відповідно до положень статей 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.