Ухвала суду № 95237363, 01.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

01 березня 2021 року м. Київ № 826/17492/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шулежка В.П., суддів Іщука І.О., Погрібніченка І.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державної авіаційної служби України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 в адміністративній справі № 826/17492/16 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб - приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», Державної авіаційної служби України, товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» про визнання незаконною та нечинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), за участю третіх осіб - приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (далі - третя особа 1), Державної авіаційної служби України (далі - третя особа 2), товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Середземноморські Авіалінії» (далі - третя особа 3) про визнання незаконною та нечинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819 «Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2017, позов задоволено частково: визнано незаконними та нечинними з 01 січня 2014 року положення п.п. 5, 6 розд. II Додатку до Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819 «Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях», з наступними змінами та доповненнями. Зобов`язано Кабінет Міністрів України відповідно до ч. 11 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України після набрання постановою суду законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину цієї постанови суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 відмовлено в задоволенні заяв Державної авіаційної служби України та Кабінету Міністрів України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.05.2017.

Представником Державної авіаційної служби України подано до суду заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 у справі №826/17492/16 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Заява обґрунтована тим, що викладена правова позиція у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №826/16485/16 є нововиявленою обставиною для даної справи. Заявник зазначив, що істотною обставиною є той факт, що державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України не є податком та є обов`язковими до сплати на підставі закону, а доводи позивача у даній справі про відсутність на законодавчому рівні усіх складових елементів податку в цій частині є безпідставними.

Представником заявника подано клопотання про розгляд заяви за його відсутності, заяву підтримує в повному обсязі.

Представники позивача, відповідача та третіх осіб 1, 3 в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, що на підставі частини другої статті 368 КАС України не перешкоджає судовому розгляду.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про розгляд заяви у письмовому провадженні за наявних у справі матеріалів.

Вирішуючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд зазначає наступне.

Підстави для провадження за нововиявленими обставинами визначені статтею 361 Кодексу адміністративного судочинства України і до таких підстав, зокрема, віднесено істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Слід зазначити, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Отже, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Правєдная проти Росії» від 18.11.2004 року зазначає, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі слугувало те, що позивач не погоджувався з правомірністю того, що у загальну вартість польоту було закладено збір за пасажира у розмірі, еквівалентному 2 дол. США. З цього приводу судом з`ясовано, що в липні 2016 року позивач здійснив авіапереліт за маршрутом «Київ - Бургас (Болгарія) - Київ», відтак вирішив дізнатися у свого туроператора про складові вартості перельоту. Отримана інформація слугувала підставою оскаржити Положення №819 та в результаті розгляду справи доводи позивача знайшли своє правове підтвердження. Судом зі встановлених у даній справі обставин встановлено, що у липні 2016 року авіаперевізник заклав у загальну вартість перевезення державний збір за пасажира.

Заявник у своїй заяві процитував викладену колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду позицію щодо аналізу джерел права, якими керувався суд першої інстанції при розгляді справи №826/16485/16, яка викладена у розділі «VI. Висновок Верховного Суду» (пункти 52-58).

Зокрема, зі змісту зазначеного судового рішення Верховного Суду у справі №826/16485/16, вбачається, що Державна авіаційна служба України звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», в якому просила стягнути з відповідача заборгованість зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях в сумі 28402393,82 грн.

Водночас, в контексті спірних правовідносин у справі №826/16485/16 Верховним Судом, окрім іншого, звернуто увагу на те, що визначальним для правильного розгляду справи є сутнісний підхід суду до правової оцінки ситуації, яка склалася у зв`язку зі змінами у правовому регулюванні і способом застосування цих законодавчих змін. А саме у цій справі зміни у правовому регулюванні зумовлені судовим рішенням по справі №826/17492/16, на яке посилався відповідач (ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»), доводячи відсутність підстав стягувати з нього державний збір, розрахований відповідно до Положення №819. У зв`язку з чим, Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, вказав на те, що у спірних правовідносинах необхідно звернути увагу на спосіб застосування законодавства в аспекті наслідків, які настали внаслідок втрати чинності окремих нормативних положень, які теж слугували підставою для нарахування зобов`язань до державного бюджету.

Виходячи з наведеного, вбачається, що будь-яких істотних обставин для розгляду даної справи, які існували під час розгляду та які могли мати вплив на правильність та обґрунтованість судового рішення, проте не були відомі суду, не встановлено.

Навпаки, у зазначеному судовому рішенні Верховний Суд звертає увагу на спосіб застосування законодавства, у тому числі, частина положення якого визнана нечинним спірною у цій справі постановою.

Суд зазначає, що висновки Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі №826/16485/16 жодним чином не впливають на висновки Окружного адміністративного суду міста Києва, викладені в постанові від 20.01.2017 у справі №826/17492/16, заявником не подано жодних доказів, які спростували б обставини, встановлені спірною постановою.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проаналізувавши вище викладене, обставини, зазначені заявником як підстава для перегляду судового рішення, не є нововиявленими.

Натомість нових обставин, які існували але не були відомі суду під час розгляду справи та при прийнятті рішення і які могли мати вплив на правильність та обґрунтованість судового рішення заявником не зазначено, а судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Керуючись статтями 248, 256, 361-368 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви Державної авіаційної служби України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 в адміністративній справі № 826/17492/16 та залишити судове рішення в силі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5. Перехідних положень цього Кодексу.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Судді І.О. Іщук

І.М. Погрібніченко