Ухвала суду № 95237335, 01.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

01 березня 2021 року м. Київ № 640/4083/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М. розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову у справі

за позовомУповноваженого Верховної ради України з прав людини (02000, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8)доМіністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13)про визнання протиправною та нечинним наказу, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Уповноважений Верховної ради України з прав людини з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить:

визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства юстиції України від 20.07.2020 № 2465/5 «Про внесення змін до Порядку проведення експериментального проекту щодо платної послуги з надання поліпшених побутових умов та харчування особам, узятим під варту, в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.07.2020 за № 680/34963;

визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства юстиції України від 27.07.2020 № 2556/5 «Про внесення зміни до Порядку проведення експериментального проекту щодо платної послуги з надання поліпшених побутових умов та харчування особам, узятим під варту, в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.07.2020 за № 718/35001;

зобов`язати Міністерство юстиції України виключити з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України наказ Міністерства юстиції України від 06.05.2020 № 1587/5 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції № 2465/5 від 20.07.2020, № 2556/5 від 27.07.2020), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.05.2020 за № 405/34688 «Про затвердження Порядку проведення експериментального проекту щодо платної послуги з надання поліпшених побутових умов та харчування особам, узятим під варту, в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України».

Одночасно з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив:

зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 06.05.2020 № 1587/5 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції № 2465/5 від 20.07.2020, № 2556/5 від 27.07.2020), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.05.2020 за № 405/34688 «Про затвердження Порядку проведення експериментального проекту щодо платної послуги з надання поліпшених побутових умов та харчування особам, узятим під варту, в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України», до набрання рішенням суду щодо його оскарження законної сили.

Необхідність забезпечення позову обґрунтовано очевидними ознаками протиправності наказу Міністерства юстиції України від 06.05.2020 № 1587/5 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції № 2465/5 від 20.07.2020, № 2556/5 від 27.07.2020), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.05.2020 за № 405/34688 «Про затвердження Порядку проведення експериментального проекту щодо платної послуги з надання поліпшених побутових умов та харчування особам, узятим під варту, в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України» та порушення прав та свобод осіб, які тримаються під вартою.

Зокрема, як зазначає заявник, внаслідок реалізації положень Порядку проведення експериментального проекту щодо платної послуги з надання поліпшених побутових умов та харчування особам, узятим під варту, в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України виникає непряма дискримінація з огляду на несприятливі наслідки для осіб, яких утримують під вартою, але за своїм майновим станом не можуть скористатися цією платною послугою.

Заявник звертає увагу, що відповідно до Порядку для окремих осіб, узятих під варту, створюються поліпшені побутові умови утримання за рахунок збільшення площі камер, а також особливий порядок перебування в слідчому ізоляторі (далі - СІЗО), що не відповідає вимогам національного законодавства та міжнародних стандартів.

Також Порядок не містить запобіжних положень (застережень) щодо заборони платних послуг із надання поліпшених побутових умов особам, узятим під варту, у разі перевищення ліміту наповнення СІЗО, або нерівномірного розміщення в`язнів, внаслідок чого останні позбавлені індивідуального спального місця та вимушені спати по черзі. їх відсутність може спонукати керівництво цих установ до штучного погіршення умов тримання в`язнів з метою наповнення «поліпшених камер» для того, щоб виправдати їх функціонування.

А тому, на думку, заявника є підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) виключено;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

У той же час, відповідно до ч. 5 вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Як вказано вище, заявник просить: зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 06.05.2020 № 1587/5 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції № 2465/5 від 20.07.2020, № 2556/5 від 27.07.2020), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.05.2020 за № 405/34688 «Про затвердження Порядку проведення експериментального проекту щодо платної послуги з надання поліпшених побутових умов та харчування особам, узятим під варту, в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України», до набрання рішенням суду щодо його оскарження законної сили.

Втім, наведені заявником обставини не свідчать про очевидну протиправність вказаного наказу, а його доводи зводяться до констатації заявником процедурних порушень, допущених при прийнятті зазначеного акту.

У той же час, заявником до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів, які підтверджували вказані обставини.

Також, заявником не надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим поновлення його прав, за результатами розгляду поданої заявником до суду позовної заяви.

Одночасно, суд зазначає, що за вказаних обставин та відсутності правових підстав вжиття заходів забезпечення позову на даній стадії буде фактичним вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із чим підстави для задоволення його клопотання відсутні.

Керуючись ст.ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя І.М. Погрібніченко