Рішення № 95236960, 02.03.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року Чернігів Справа № 620/6805/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до трудового стажу для обчислення пенсії - стажу роботи на посаді технолога на підприємстві Хлібокомбінат смт Козельщина Козельщинського району Полтавської області, з 01.04.1980 по 15.01.1981, та про відмову включити до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком період перебування на обліку в Державній службі зайнятості з отриманням допомоги по безробіттю, з 22.07.2020 по 14.08.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу для обчислення пенсії - стаж роботи на посаді технолога на підприємстві Хлібокомбінат смт Козельщина Козельщинського району Полтавської області, з 01.04.1980 по 15.01.1981, зарахувати до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком період перебування на обліку в Державній службі зайнятості з отриманням допомоги по безробіттю з 22.07.2020 по 14.08.2020, та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням зазначеного стажу (з 01.04.1980 по 15.01.1981 та з 22.07.2020 по 14.08.2020), починаючи з 15.08.2020.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає про протиправність дій відповідача щодо не включення до страхового стажу при обчисленні пенсії за віком періодів з 01.04.1980 по 15.01.1981 та з 22.07.2020 по 14.08.2020.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 04.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, зазначивши, що період роботи, з 01.04.1980 по 15.01.1981, врахувати до страхового стажу немає можливості, оскільки запис №1 трудової книжки позивача містить неточності, а саме: «01.04.1980 Принята на должность технолога», проте, підставою прийняття на роботу зазначено: «Пр. 192 от 11.08.1980»; в наданій позивачем архівній довідці невірно вказано прізвище позивача, а також зазначено, що у документах з особового кладу: книзі наказів директора з особового складу хлібокомбінату смт Козельщина Козельщинського району Полтавської області за 1980 рік відсутній наказ №192. Щодо зарахування до страхового стажу періоду перебування на обліку в Державній службі зайнятості з отримання допомоги по безробіттю, з 22.07.2020 по 14.08.2020, зазначає, що на дату звернення позивача за призначенням пенсії 15.08.2020 відомості в системі персоніфікованого обліку за період перебування позивача на обліку в Державній службі зайнятості з отримання допомоги по безробіттю з 22.07.2020 по 14.08.2020 були відсутні, тому не були враховані для призначення пенсії позивачу. Зазначає, що період, з 22.07.2020 по 14.08.2020, буде врахований до страхового стажу позивача при черговому перерахунку пенсії. За вказаних обставин вважає позовні вимоги необгрунтованими, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.08.2020 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 20.10.2020 №3886-4083/К-02/8-2500/20 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило позивача про те, що період роботи, з 01.04.1980 по 15.01.1981, врахувати до страхового стажу немає можливості, оскільки в довідці невірно вказано прізвище, а також зазначено, що у документах з особового кладу: книзі наказів директора з особового складу хлібокомбінату смт Козельщина Козельщинського району Полтавської області за 1980 рік відсутній наказ №192. Страховий стаж позивача складає 42 роки 10 місяців 12 днів (врахований по 21.07.2020) (а.с.6-7).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Так у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальний Закон, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Як вбачається з предмету спору дослідженню підлягає правомірність рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні періоду роботи позивача, з 01.04.1980 по 15.01.1981, на посаді технолога хлібокомбінату смт Козельщина Козельщинського району Полтавської області до страхового стажу позивача.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).

Як встановлено судом, для призначення пенсії за віком позивачем надано відповідачу трудову книжку від 18.11.1980 серії НОМЕР_1 (а.с.4-5), з якої випливає, зокрема, що ОСОБА_1 01.04.1980 була прийнята на посаду технолога хлібокомбінату Козельщинського Райпо Полтавської області (наказ від 11.08.1980 №192), а 16.08.1982 звільнена з займаної посади (наказ від 16.08.1982 №368).

Записи трудової книжки ОСОБА_1 виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої особи та печатку підприємства.

Крім того необхідно зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Слід також зазначити, що задля підтвердження трудового стажу позивачем додатково подано відповідачу архівну довідку Комунальної організації (установи, закладу) Об`єднаного трудового архіву сільських і селищних рад Козельщинського району Козельщинської районної ради Полтавської області від 12.06.2014 №01-07/111, в якій зазначено, що у відомостях нарахування заробітної плати працівникам хлібокомбінату смт Козельщина Козельщинського району Полтавської області значиться у 1980 році із місяця квітня по грудень місяць ОСОБА_3 , посада технолог; у відомостях нарахування заробітної плати працівникам хлібокомбінату смт Козельщина Козельщинського району Полтавської області значиться у 1981 році із місяця січень по грудень місяць ОСОБА_1 , посада технолог (а.с.13-14).

Окрім того суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 28.01.2020 у справі №739/2106/19 заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту задоволено; встановлено юридичний факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала в період з 01.04.1980 по 16.08.1982 на посаді технолога Козельщинського хлібокомбінату, смт Козельщина, Козельщинського району Полтавської області (а.с.9).

Тобто судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 працювала в період з 01.04.1980 по 16.08.1982 на посаді технолога Козельщинського хлібокомбінату, смт Козельщина, Козельщинського району Полтавської області.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача, що подані ним документи в сукупності підтверджують факт, що в період, з 01.04.1980 по 15.01.1981, вона працювала на посаді технолога хлібокомбінату смт Козельщина Козельщинського району Полтавської області.

Незважаючи на подані позивачем документи, на підтвердження роботи у спірний період, відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до трудового стажу період роботи на посаді технолога хлібокомбінату смт Козельщина Козельщинського району Полтавської області, з 01.04.1980 по 15.01.1981.

Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу перебування на обліку в Державній службі зайнятості з отриманням допомоги по безробіттю, з 22.07.2020 по 14.08.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу третього частини 1 статті 24 Закону №1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Як вбачається з протоколу перерахунку пенсії позивачу від 12.11.2020 перерахунок пенсії з урахуванням періоду перебування на обліку в Державній службі зайнятості з отриманням допомоги по безробіттю, з 22.07.2020 по 14.08.2020, не проведений (а.с.27-28).

Посилання відповідача у відзиві на відсутність відомостей в системі персоніфікованого обліку та сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, станом на дату звернення позивача за призначенням пенсії 15.08.2020 є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду.

Станом на час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів зарахування позивачу до страхового стажу перебування на обліку в Державній службі зайнятості з отриманням допомоги по безробіттю, з 22.07.2020 по 14.08.2020, відповідачем до суду не надано.

Визначаючись щодо дати суд зазначає, що оскільки позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії 15.08.2020 та з цієї дати просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, з врахуванням стажу з 01.04.1980 по 15.01.1981 та з 22.07.2020 по 14.08.2020, то перерахунок пенсії позивачу має відбутися саме з 15.08.2020 - дати звернення із заявою про призначення пенсії.

За таких обставин суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до трудового стажу для обчислення пенсії - стажу роботи на посаді технолога на підприємстві Хлібокомбінат смт Козельщина Козельщинського району Полтавської області, з 01.04.1980 по 15.01.1981, та про відмову включити до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком період перебування на обліку в Державній службі зайнятості з отриманням допомоги по безробіттю, з 22.07.2020 по 14.08.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу для обчислення пенсії - стаж роботи на посаді технолога на підприємстві Хлібокомбінат смт Козельщина Козельщинського району Полтавської області, з 01.04.1980 по 15.01.1981; зарахувати до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком період перебування на обліку в Державній службі зайнятості з отриманням допомоги по безробіттю з 22.07.2020 по 14.08.2020, та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням зазначеного стажу (з 01.04.1980 по 15.01.1981 та з 22.07.2020 по 14.08.2020), починаючи з 15.08.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).

Повний текст рішення виготовлено 02.03.2021.

Суддя В.В. Падій