Рішення № 95236799, 02.03.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2891/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання винити дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ №24-2615/14-20-СГ від 18.09.2020 року.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з подальшою передачею у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7323088300:02:012:0069 площею 1,6600 га для ведення особистого селянського господарства на території Тарасовецької сільської ради за межами с. Тарасівці, Новоселицького району, Чернівецької області.

1.2. Ухвалою суду від 28.12.2020 року даний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків

1.3. Ухвалою суду від 21.01.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. Наказом від 18.12.2020 року № 24-3650/14-20-сг Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області відмовило ОСОБА_1 у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,6000 га, кадастровий номер 7323088300:02:012:0069, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: невідповідність положень статті 198 Земельного кодексу України.

2.2. З таким рішенням відповідача позивач не згідний, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

3.1. В обґрунтування позовних вимог, позивач, у поданій до суду позовній заяві зазначає, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 19.03.2020 року №24-1216/14-20-сг позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відведення у власність земельної ділянки, яка розташована за межами Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області. На підставі даного наказу позивачу виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відмова у затвердженні якого оскаржується.

3.2. На підставі даного наказу розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В подальшому, готовий проект землеустрою подано на погодження експерту державної експертизи. 30.03.2020 року Висновком №6002/82-20 експертом погоджено проект землеустрою. У п. 10 Висновку експерт зазначив, що підсумкова оцінка проекту землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, та зазначено, що зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні тому проект погоджується. Таким чином, проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка розташована за межами Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, громадянину ОСОБА_1 погоджений без жодних зауважень.

3.3. Після погодження проекту землеустрою він, із витягом із державного земельного кадастру та агрохімічним паспортом були направлені до відповідача для затвердження. Однак, 18.09.2020 року Наказом № 24-2615/14-20-сг у затвердженні проекту землеустрою йому було відмовлено на підставі невідповідності проекту вимогам статті 198 ЗК України.

3.4. Стверджує, що у судовій практиці сформувалася усталена позиція у даного виду правовідносинах, згідно якої єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 Земельного кодексу України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

3.5. У даному випадку позивач виконав всі передбачені законодавством вимоги та пройшов всі етапи, які передували затвердженню документації відповідачем, тому вважає, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню

Позиція відповідача

3.6. 13.02.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позову, в обґрунтування чого наводить положення статей 116-118 Земельного кодексу.

3.7. Зазначає, що у наказі №24-2615/14-20-СГ від 18.09.2020 року чітко вказано підставу прийняття Головним управлінням рішення, зокрема, невідповідність положень ст.198 Земельного кодексу України. Вказаною нормою законодавець визначив, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Так нормами цієї статті передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

3.8. Також, представник відповідача у відзиві посилається на висновок, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 826/5735/16, згідно якого отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного рішення про надання її у власність.

3.9. Окрім цього, стверджує, що зобов`язання відповідача затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області. При цьому, вважає, що суд вправі зобов`язати відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов`язків, проте, не може вказувати, яке конкретно рішення (дії) необхідно приймати (вчиняти) відповідачу.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. Згідно наказу від 19.03.2020 року №24-1216/14-20-сг Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,66 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03) (а.с. 11).

5.2. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 19.03.2020 року №24-1216/14-20-сг, за замовленням ОСОБА_1 , ТОВ «Глобус КО» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с. 10-18).

5.3. Згідно матеріалів проекту землеустрою, судом встановлено, що такий проект землеустрою погоджений експертом державної експертизи Цапланом В.Б. , що підтверджується висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 30.03.2020 року №6002/82-20 (а.с. 12).

5.4. Аргументами сторін підтверджується, що з метою затвердження проекту землеустрою позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із клопотанням, однак наказом від 18.09.2020 року №24-2015/14-20-сг «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області відмовило ОСОБА_1 у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,6600 га, кадастровий номер 7323088300:02:012:0069, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: невідповідність положень статті 198 Земельного кодексу України (а.с. 9).

5.5. Окрім цього, судом також досліджено наявний у матеріалах справи наказ від 18.12.2020 року №24-3650/14-20-сг «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», згідно якого Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області відмовило ОСОБА_1 у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,6600 га, кадастровий номер 7323088300:02:012:0069, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: невідповідність положень частини 14 статті 123 Земельного кодексу України (а.с. 25).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

6.1. Предметом цього позову є наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 18.09.2020 року №24-2015/14-20-сг, якими ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. А тому, у цій справі, суд має надати оцінку на предмет правомірності вказаного наказу через призму верховенства права.

6.2. Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

6.3. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

6.4. Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

6.5. Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року, №858-IV (далі - Закон №858-IV) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

6.6. Згідно із частиною 1 статті 50 Закону №858-IV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

6.7. Згідно із частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

6.8. Пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

6.9. Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

6.10. Згідно пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

6.11. Згідно частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

6.12. Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

6.13. Частиною 9 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

6.14. З аналізу вказаних норм вбачається, що процес отримання земельної ділянки у власність передбачає декілька етапів, а саме:

1) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

2) розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

3) затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

6.15. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина 8 статті 118 ЗК України). Також, відповідно до частини 6 статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

6.16. Згідно з частиною 1 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

6.17. Відповідно до частини 4 статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

6.18. Частиною 5 статті 186-1 ЗК України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

6.19. Згідно з частиною 6 статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

6.20. Частиною 8 статті 186-1 ЗК України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

6.21. Поряд з цим, відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складання документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація належить затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

6.22. У цій справі судом встановлено, що на виконання вимог статей 116, 118 ЗК України, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 19.03.2020 року №24-1216/14-20-сг «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» позивач замовив у ТОВ «Глобус КО» розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який і був розроблений останнім.

6.23. При цьому, суд звертає увагу на те, що проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,6600 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства погоджений експертом державної експертизи Цеплан В.Б. , що підтверджується висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 30.03.2020 року №6002/82-20. У пункті 8 вказаного Висновку зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. При цьому, згідно пункту 9 Висновку зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні (а.с. 12).

6.24. Відтак, судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення у власність позивачу погоджений без жодних зауважень.

6.25. Після отримання позитивного висновку, земельну ділянку, яка розташована на території на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,6600 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, зареєстровано у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 7323088300:02:012:0069, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 14).

Вказане свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих до них нормативно правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

6.26. Однак, оскаржуваним наказом від 18.09.2020 року №24-2015/14-20-сг Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області вирішено відмовити ОСОБА_1 у затвердження проекту землеустрою у зв`язку із невідповідністю положенням статті 198 Земельного кодексу України.

6.27. Суд звертає увагу на те, що статтею 198 ЗК України визначено поняття кадастрових зйомок та що вони включають.

6.28. Однак, суд зазначає, що відповідачем не надано конкретизованих доводів щодо наявності певних недоліків землевпорядної документації позивача та не вмотивовано в чому полягає невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

6.29. При цьому, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні. Такий висновок суду також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року по справі №509/4156/15-а.

6.30. Суд зауважує, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні проекту землеустрою та, відповідно, у передачі земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

6.31. Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 р. у справі №826/15114/17.

6.32. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує вказаний висновок Верховного Суду, який викладений в його постанові від 11.06.2020 р. у справі №826/15114/17.

6.33. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що Верховний суд неодноразово вказував, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

6.34. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

6.35. Зокрема, такі висновки Верховний Суд зробив у постанові від 31.01.2019 р. у справі №815/2488/17 та постанові від 06.03.2019 р. у справі №1640/2594/18.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що підстави, з яких Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою, не є належними підставами відповідно до норм ЗК України для такої відмови, а отже відповідач діяв всупереч положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.2. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

7.3. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття наказу від 18.09.2020 року №24-2015/14-20-сг щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача. А тому, позов в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 18.09.2020 року №24-2015/14-20-сг підлягає задоволенню.

7.4. Щодо вимоги позивача в частині зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,6600 га, кадастровий номер 7323088300:02:012:0069, для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

7.5. В першу чергу, суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявний інший наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 18.12.2020 року №24-3650/14-20-сг «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», згідно якого ОСОБА_1 також відмовлено у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,6600 га, кадастровий номер 7323088300:02:012:0069, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: невідповідність положень частини 14 статті 123 Земельного кодексу України (а.с. 25).

7.6. Вказане свідчить про те, що позивач повторно звертався до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,6600 га, кадастровий номер 7323088300:02:012:0069, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Однак, вищезазначеним наказом йому повторно відмовлено у затвердженні такого проекту землеустрою вже з інших підстав, а саме невідповідність положень частини 14 статті 123 Земельного кодексу України.

7.7. Водночас, оцінка на предмет правомірності наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 18.12.2020 року №24-3650/14-20-сг не входить до предмету розгляду даної справи. При цьому, сторони по справі жодних аргументів щодо такого наказу у заявах по суті справи не наводили. У матеріали справи відсутні як клопотання позивача так і подані до відповідача документи щодо затвердження проекту землеустрою, за результатом розгляду яких прийнято наказ від 18.12.2020 року №24-3650/14-20-сг.

7.8. У свою чергу, суд зазначає, що статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено повноваження суду при вирішенні справи. Зокрема відповідно до пункту 2 частини 2 цієї статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

7.9. При цьому відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

7.10. Отже, виходячи із зазначених положень статті 245 КАС України, враховуючи те, що позивачем оскаржуються індивідуальний акт, суд може відповідача у цій справі зобов`язати вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

7.11. Чинний КАС передбачає, можливість суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина 4 статті 245 КАС України).

7.12. Як встановлено судом, при вирішення питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розташованої на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,6600 га, кадастровий номер 7323088300:02:012:0069, для ведення особистого селянського господарства, відповідач допустив надмірний формалізм, оскільки оскаржуваний наказ від 18.09.2020 року №24-2015/14-20-сг не містить конкретизованих доводів щодо невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

7.13. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті рішення відповідачем щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутній адміністративний розсуд, оскільки розсуд передбачає повноваження обирати у конкретній ситуації з правомірних альтернатив відповідний правомірний варіант поведінки/рішення. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слів "може", "або".

7.14. У випадку, коли повноваження суб`єкта владних повноважень сформульовані через формулу дихотомії "задоволити-відмовити", а фактично законодавство не передбачає альтернативи рішення при зверненні особи у разі виконання нею вимог закону, будь-які дискусії про дискреційні повноваження стають безпредметними. Встановити наявність чи відсутність умов дії норми не можна відносити до адміністративного розсуду.

7.15. Відтак, суд зазначає, що зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект землеустрою не є елементом підміни його виключної функції через зобов`язання прийняти певне рішення, оскільки свої повноваження щодо вирішення такого питання відповідач, як суб`єкт владних повноваження, реалізував шляхом прийняття оскаржуваного наказу, який на переконання суду є протиправним.

7.16. Натомість, з урахуванням прийнятого стосовно позивача наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 18.12.2020 року №24-3650/14-20-сг, зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність створить правову невизначеність, оскільки докази скасування наказу від 18.12.2020 року №24-3650/14-20-сг відсутні. Такий наказ, у силу закону, є рішенням суб`єкта владних повноважень по суті поданого позивачем клопотання щодо затвердження проекту землеустрою, а відтак суд не може його нівелювати при вирішення питання щодо зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,6600 га, кадастровий номер 7323088300:02:012:0069, для ведення особистого селянського господарства.

7.17. Однак, судом у цій справі встановлено, що оскаржуваним наказом від 18.09.2020 року №24-2015/14-20-сг порушено право позивача, відтак таке право підлягає захисту. Враховуючи положення частини 3 статті 245 КАС України щодо права суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також положення частини 2 статті 9 КАС України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог і з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, зобов`язати відповідача:

- повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,6600 га, кадастровий номер 7323088300:02:012:0069, для ведення особистого селянського господарства.

7.18. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав викладених у його мотивувальній частині.

7.19. Суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

7.20. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

7.21. Відтак, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

8.2 З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1935916435.1 від 10.12.2020 року (а.с. 8).

8.3. Суд звертає увагу на те, що позов задоволено частково, відтак, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати (судовий збір) у сумі 420 грн. 40 коп. (пропорційно задоволеним вимогам) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання винити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 18.09.2020 року №24-2015/14-20-сг «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки».

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,6600 га, кадастровий номер 7323088300:02:012:0069, для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №0.0.1935916435.1 від 10.12.2020 року судового збору у розмірі 420 (вісімсот сорок) грн. 40 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (60350, Чернівецька обл., Новоселицький р-н, с. Тарасівці, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194-А, код ЄДРПОУ 39909396).

Суддя О.В. Анісімов