Рішення № 95234545, 02.03.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/8737/20

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (т.2 а.с.11-12), просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 08.01.2020 № UA100000/2020/300004/1 про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100530/2020/00011.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем безпідставно, в порушення ст. 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, в той час як декларантом були надані митному органу всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу, тобто у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому він мав можливість встановити як умови купівлі, так і дійсну вартість товару, що ввозиться; автомобіль був у використанні та мав ряд пошкоджень; відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження ринкова вартість не розмитненого авто може складати 2869,75 євро.

Ухвалою від 07.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву (т.2 а.с. 29-32), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що в ході аналізу відомостей, зазначених декларантом у 43 графі митної декларації № UA100530/2020/076419 встановлено, що декларантом зазначено і порядковий номер «6», що відповідає резервному методу визначення митної вартості; декларантом не подано документ, що містив би відомості про раніше визнані (визначені) органом доходів і зборів вартості; висновок № 3/2 автотоварознавчого дослідження від 06.01.2020 року містив відомості про об`єм та характер пошкоджень, що були виявлені при огляді досліджуваного автомобіля (Таблиця 4), які не відповідали відомостям про наявність пошкоджень автомобіля під час укладання договору купівлі - продажу (рахунок-фактура від 16.12.2019), під час перетину митного кордону України (акт митного огляду № UА205110/2019/201012, складений в зоні діяльності Волинської митниці ДФС), в зоні діяльності Київської митниці Держмитолужби (акт митного огляду UА100530/2019/076419 від 24.12.2019); зазначені у Висновку № 3/2 автотоварознавчого дослідження від 06.01.2020 року пошкодження вплинули на розрахунок ринкової вартості автомобіля у бік її зменшення. Разом з тим, товаросупровідні документи та акти огляду транспортного засобу не підтверджують факту існування таких пошкоджень на момент купівлі транспортного засобу, а також їх існування на момент митного оформлення. Обсяг ремонтних робіт, що був визначений у ремонтній калькуляції № 204 від 05.01.2020 р., яка є невід`ємною частиною Висновку, не відповідав обсягу пошкоджень, що зазначені у Таблиці № 4 (двері зняти/встановити, сидіння зняти/встановити, паси безпеки зняти/встановити, повітряний фільтр зняти/встановити, паливний бак зняти/встановити тощо).

Позивач подав відповідь на відзив (а.с. 69-72), в якій просив задовольнити позов в повному обсязі з тих підстав, що згідно договору купівлі - продажу б/н від 16.12.2019 року, укладеної між Arval Service Lease Italia SPA та позивачем, вартість вказаною автомобіля становила 3 100 євро; аналогічна сума коштів була вказана у митній декларації представником Позивача (митним брокером) фізичною о собою-підприємцем ОСОБА_2 при ввезені автомобіля 23.12.2019 року на митну територію України 3 100 євро, що згідно офіційного курсу євро до гривні на дату ввезення становить 85 759,36 грн; для підтвердження митної вартості автомобіля, декларантом були надані документи, які не містили жодних розбіжностей щодо ціни товару; задекларована сума авто згідно графи 42 митної декларації також відповідає договору інвойсу (рахунку-фактурі); перелік супровідних документів, який подавався разом з митною декларацією відповідає першому (основному) методу визначення митної вартості за ціною договору; Київська митниця Держмитслужби зробила посилання на подібний транспортний засіб раніше розмитнений на території України, хоча не надала жодних доказів щодо його розмитнення. Також не відомо за яким методом здійснено митне оформлення подібного транспортного засобу; які документи подавались під час розмитнення; чи були наявні зовнішні та внутрішні пошкодження транспортного засобу; в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в якій просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні:

- представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі;

- представники відповідача проти задоволення позову заперечував.

За згодою учасників справи суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2019 позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки Peugeot, що був в експлуатації, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, об`єм двигуна 1560 см3, календарний рік виготовлення - 2014 (т. 1 а.с. 235-238), за ціною 3100 ЕUR, що підтверджується Договором купівлі (т. 1 а.с. 235).

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом подано митному органу митну декларацію №UA100530/2019/076419 (т. 2 а.с. 36), у якій визначено вартість транспортного засобу в розмірі 3100 Євро (т. 1 а.с.349-350) та вказано "6" метод визначення митної вартості.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA100530/2019/076419 (т. 2 а.с. 36) митної вартості транспортного засобу та обраного методу її визначення, разом з декларацією та за наслідками проведених консультацій декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактура; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205110/2019/201012 від 23.12.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30.01.2014, довідку про транспортні витрати, висновок № 3/2 автотоварознавчого дослідження від 06.01.2020, що не заперечується відповідачем.

08.01.2020 відповідач прийняв рішення №UA101000/2020/300004/1 (т. 2 а.с. 64) про коригування митної вартості товарів, яким збільшено митну вартість ввезеного автомобіля у розмірі 6550 Євро, в якому зазначено, що методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - у зв`язку зі відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях митної декларації від 27.11.2019 №UA204010/2019/244790 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та враховуючи дані про вартість оцінюваного автомобіля із програмного продукту становить 6550,00 Євро/шт.

За наслідками прийняття вказаного рішення, відповідачем видано картку відмови у митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA1100530/2020/00011 (т. 2 а.с. 66), в якій зазначив, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Тобто, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Однак, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні застосовуватися методи, закріплені положеннями п. 2 ч. 1ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Згідно із ч. 1 ст. 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2ст. 58 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, із змісту ст. 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно зі ст. 58 Митного кодексу України та з урахуванням вищевказаного визначення митної вартості, основним методом визначення митної вартості товару є метод її визначення за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МК України).

Частиною 5 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно із ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано: рахунок-фактура; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205110/2019/201012 від 23.12.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30.01.2014, довідку про транспортні витрати, висновок № 3/2 автотоварознавчого дослідження від 06.01.2020 та інші документи.

При цьому, судом було досліджено висновок № 3/2 автотоварознавчого дослідження легкового автомобіля марки Peugeot (ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 ) (т. 1 а.с. 243-248), відповідно до якого ринкова вартість не розмитненого даного автомобіля може становити 2869,75 євро.

Щодо твердження відповідача, що обсяг ремонтних робіт, що був визначений у ремонтній калькуляції № 204 від 05.01.2020 р., яка є невід`ємною частиною Висновку, не відповідав обсягу пошкоджень, що зазначені у Таблиці № 4 (двері зняти/встановити, сидіння зняти/встановити, паси безпеки зняти/встановити, повітряний фільтр зняти/встановити, паливний бак зняти/встановити тощо), то суд зауважує, що дослідивши Таблицю 4 (т. 1 а.с. 246) та ремонтну калькуляцію № 204 (т. 1 а.с. 253, 255) встановлено, що зазначені в ремонтній калькуляції роботи відповідають характеру пошкоджень автомобіля, а вказані запасні частини авто та роботи по заміні/демонтажу/встановленню складових авто, повністю підтверджують характер пошкодження авто, які відображені на поданих представником відповідача суду фото автомобіля (т. 2 а.с. 58-61).

Доказів того, що висновок № 3/2 автотоварознавчого дослідження легкового автомобіля марки Peugeot є скасованим, неправомірним або дійсним, митним органом суду не надано.

Тобто, заявлена позивачем митна вартість автомобіля підтверджується належними документами відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не вказано, яким чином митна вартість товару за ціною ідентичних товарів була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 МК України.

Крім того, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі №803/916/17.

Щодо зазначення резервного методу визначення митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що як встановлено судом відповідний орган митниці має обов`язок послідовного вибору методів, тобто починаючи від основного (першого) до резервного, незважаючи на метод який вказав декларант в митній декларації.

Стосовно довідки про витрати на транспортування засобу суд зазначає, що у наданій для митного оформлення довідці про витрати на доставку, вказано, що витрати на доставку легкового автомобіля НОМЕР_1 до державного кордону України склали 100 євро (а.с.41).

Тобто, у наданій довідці зазначено індивідуальний номер кузова, який повністю збігається з даними транспортного засобу відповідно до якого проводилось митне оформлення, тоді як у договорі купівлі-продажу вказано, де вказаний автомобіль було придбано.

Отже, відповідач в змозі з наданих документів встановити маршрут слідування даного автомобіля.

Митним кодексом України не визначено перелік письмових документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а також не зазначено, що такими можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, є допустимим доказом на підтвердження витрат такого виду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі №803/916/17, від 22.10.2019 року справа №140/231/19; від 13.02.2018 року справа №803/1112/17, від 20.02.2018 року справа №809/1884/16, від 30.10.2018 року справа №826/25605/15.

Також, сд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах які зачіпають виборчі права (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення «Москаль проти Польщі»).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах «Ґаші проти Хорватії» «Трґо проти Хорватії»).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_3 ) до Київської митниці Держмитслужби (бул. Вацлава Гавела, 8а, м. Київ, 03124, код 43337359) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 08.01.2020 № UA100000/2020/300004/1 про коригування митної вартості товару.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101070/2019/00550.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк