Рішення № 95234499, 01.03.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/5447/20

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Едельвейс" до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Селянське (фермерське) господарство "Едельвейс" звернулося до суду з даним позовом, у якому просило:

- визнати протиправними дії посадових та службових осіб ГУ ДПС у Житомирській області в частині складання висновків акту перевірки щодо нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість, тобто збільшення грошового зобов`язання СФГ «Едельвейс» з податку на додану вартість, на суму 407 155 грн, з них за основним платежем 325 724 грн та за штрафними санкціями 81 431 грн та щодо застосування штрафних санкцій з акцизного податку на суму 218 496,68 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 25.02.2020 №0003040501 щодо збільшення грошового зобов`язання СФГ «Едельвейс» з податку на додану вартість на суму 407155 грн, з них за основним платежем 325 724 грн та за штрафними санкціями 81431 грн; №0003070501 щодо застосування штрафних санкцій з акцизного податку на суму 218496,68 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач указував, що висновки, зроблені перевіряючими у акті перевірки від 16.01.2020 № 19/06-30-05-01/13576776 не відповідають реальним обставинам справи, а також не є належним чином обґрунтованими і підтвердженими матеріалами, які були використані під час проведення перевірки. Позивач стверджував, що господарська операція між ПП «ЮРАТА» та СФГ «Едельвейс» мала реальний характер та оформлена належними первинними документами. Також зазначено, що СФГ "Едельвейс", при здійсненні господарських операцій на виконання умов договору з ІП "Агросистем Інвест Україна", реалізації пального не здійснювало. Відтак, на думку позивача, податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 25.02.2020 №0003040501 та №0003070501 підлягають скасуванню як протиправні.

Ухвалою суду від 01.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 01.07.2020.

Ухвалою суду від 01.06.2020 відмовлено у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства "Едельвейс" про забезпечення позову.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, з проханням у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Заперечуючи проти пред`явленого позову відповідач стверджує, що діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Вказано, що посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку СФГ «Едельвейс» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.10.2016 до 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 16.01.2020 №19/06-30-05-01/13576776. Перевіркою встановлено порушення по СФГ «Едельвейс», зокрема: п.44.1 ст. 44, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 325724 грн та завищено значення р.21 Декларації «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» на суму 9631 грн за вересень 2019 року; п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14, п.п.212.3.4 п.212.3 ст.212 ПК України, в результаті чого СФГ «Едельвейс» у періоді, що перевірявся, здійснювало операції з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку на загальну суму 218496,68 грн.

На підставі висновків акту перевірки, податковим повідомленням - рішенням від 25.02.2020 №0003040501 збільшено грошове зобов`язання СФГ «Едельвейс» з податку на додану вартість на суму 407155 грн, з них за основним платежем на 325 724 грн та за штрафними санкціями - 81431 грн. Так як встановлені перевіркою дані і факти свідчать, що СФГ «Едельвейс» сформовано показники податкової звітності (податкової декларації з ПДВ за травень 2017 року) на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому вказано, що платником податків не надано до перевірки первинних документів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей від ПП «ЮРАТА», їх руху між підрозділами підприємства та матеріально - відповідальними особами, що свідчить про нереальність господарських операцій щодо поставки напівпричепів - самоскидів ПП «ЮРАТА» на користь СФГ "Едельвейс". Також встановлено, що в період, що перевірявся підприємством проводилось списання готової продукції, а саме, згідно акту на списання товарів №734 від 28.02.2019, списано товар «Напівжирка» з забійного складу в кількості 9000 кг по ціні 31,28 грн за кілограм на загальну суму 281535,21 грн, підстава списання - зіпсовано внаслідок відключення холодильної установки від електромережі. По даній операції підприємством зроблено бухгалтерське проведення Дт 947 «Брак у виробництві» Кт 26 «Готова продукція» на суму 281535,21 грн за лютий 2019 року. Списання запасів у зв`язку з їх непридатністю для подальшого використання не пов`язане з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, що спрямовані на отримання доходу. Відтак, позивачем занижено податок на додану вартість за лютий 2019 р. у сумі 56307 грн.

Разом з цим, за результатами перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0003070501, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкцій за платежем - акцизний податок у розмірі 218496,68 грн по операціям з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку. Так, проведеною перевіркою встановлено, що в бухгалтерському обліку СФГ "Едельвейс" придбання пального відображається на бух. рахунку 203 "Пальне", списання проводилось по факту використання на власні, орендовані автомобілі підприємства та на заправку с/г техніки контрагентів - постачальників, що надавали послуги по збиранню врожаю на підставі актів виконаних робіт. На переконання контролюючого органу, при заправці пальним техніки виконавця на умовах договору про надання послуг здійснюється передача (відпуск, відвантаження) пального від замовника до виконавця послуг, що є операцією з реалізації пального у розумінні абз. 2 п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Отже, позивач підлягав обов`язковій реєстрації платником акцизного податку.

За наведених обставин, Головне управління ДПС у Житомирській області вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а висновки акту перевірки від 16.01.2020 № 19/06-30-05-01/13576776 та податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі та у межах повноважень є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.

01.07.2020 в підготовчому засіданні вирішено клопотання про витребування доказів, виклик свідків, надано позивачу строк для подання відповіді на відзив і оголошено перерву до 15.07.2020.

Позивачем подано відповідь на відзив, за змістом якої позивач вважає, що у відзиві відповідач не спростував аргументів та тверджень СФГ «Едельвейс». Наголошено, що господарська операція між ПП «ЮРАТА» та СФГ «Едельвейс» мала реальний характер, транспортування придбаних напівпричипів здійснювалося за допомогою автомобілів марки - MAN, які того ж дня були придбані в іншого підприємства, водіями СФГ "Едельвейс", які на них працюють. Також вказано, що саме неправомірні дії посадових осіб ГУ ДПС у Житомирській області призвели до появи оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

15.07.2020 у підготовчому провадженні продовжено перерву до 05.08.2020, у зв`язку з надходженням клопотання представника відповідача про відкладення.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на позовну заяву, в яких Головне управління ДПС у Житомирській області вважає, що аргументи СФГ "Едельвейс" наведені у відповіді на відзив є необґрунтованими, безпідставними, такими, що не спростовують доводів, наведених у відзиві на позовну заяву, а тому підлягають відхиленню.

05.08.2020 підготовче засіданні не відбулося, у зв`язку з неявкою представника відповідача. Продовжено перерву в підготовчому засіданні до 16.09.2020.

16.09.2020, за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Розгляд справи по суті, за згодою представників сторін, розпочато 16.09.2020. У зв`язку з неможливістю вирішення справи в судовому засіданні 16.09.2020, судом оголошено перерву до 28.09.2020.

05.08.2020 та 28.09.2020 позивачем подано до суду заяву про зменшення та уточнення позовних вимог. За змістом заяв позивач погоджується із виявленим порушенням п.189.1 ст.189, п.198.5 ст. 198 ПК України щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий 2019 р. у сумі 56307 грн та, відповідно, визначеним грошовим зобов`язанням у цій сумі та нарахованою штрафною санкцією у розмірі 14077,00 грн податковим повідомленням - рішенням від 25.02.2020 № 0003040501.

У зв`язку з вказаним позивач просив суд:

- визнати протиправними дії посадових та службових осіб ГУ ДПС у Житомирській області в частині складання висновків акту перевірки щодо нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість, тобто збільшення грошового зобов`язання СФГ «Едельвейс» з податку додану вартість, на суму 366 771, 00 грн, внаслідок здійснення документального оформлення господарської операції СФГ «Едельвейс» з ПП «ЮРАТА», з них за основним платежем 269 417,00 грн та за штрафними санкціями 67 354,00 грн, та щодо застосування штрафних санкцій до СФГ «Едельвейс» з акцизного податку на суму 218 496,68 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 25.02.2020 №0003040501 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 366771,00 грн, внаслідок здійснення документального оформлення господарської операції СФГ "Едельвейс" з ПП «ЮРАТА», з них за основним платежем 269417,00 грн та за штрафними санкціями 67354,00 грн; №0003070501 щодо застосування штрафних санкцій з акцизного податку на суму 218 496, 68 грн.

У судовому засіданні, 28.09.2020, представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала щодо позовних вимог, посилаючись на аргументи відзиву на позов та заперечення на відповідь.

Заслухавши пояснення сторін, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви по суті справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що Селянське (фермерське) господарство "Едельвейс" зареєстровано Любарською районною державною адміністрацією Житомирської області та перебуває на обліку у ГУ ДПС у Житомирській області. СФГ "Едельвейс" є платником: єдиного податку 4 групи, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, ЄСВ, військового збору, орендної плати за землю, екологічного податку.

У період з 16.12.2019 до 10.01.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області проведена планова виїзна документальна перевірка Селянського (фермерського) господарства "Едельвейс" з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.10.2016 по 30.09.2019.

Про результати документальної планової виїзної перевірки СФГ "Едельвейс" з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.10.2016 по 30.09.2019 складено акт від 16.01.2020 № 19/06-30-05-01/13576776 (далі - акт перевірки).

За змістом висновків акту перевірки перевіркою встановлено порушення СФГ "Едельвейс", зокрема:

- п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 325724 грн, а саме по періодах: вересень 2017 року в сумі 269417 грн; лютий 2019 року в сумі 56307 грн, та завищено значення р.21 Декларації «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» на суму 9631 грн за вересень 2019 року;

- п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14, п.п.212.3.4 п.212.3 ст.212 Податкового Кодексу України, в результаті чого СФГ «Едельвейс» у періоді, що перевірявся, здійснювало операції з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку на загальну суму 218496,68 грн в т.ч. по періодах: за жовтень 2016 року в сумі 17892 грн; за листопад 2016 року в сумі 39671 грн; за грудень 2016 року в сумі 43534 грн; за серпень 2017 року в сумі 33366,24 грн; за вересень 2017 року в сумі 65288,13 грн; за жовтень 2017 року в сумі 18745,31 грн.

На акт документальної перевірки СФГ "Едельвейс" було подано заперечення, розглянувши які Головне управління ДПС у Житомирській області дійшло висновку про залишення без змін висновків акту документальної перевірки (лист від 20.02.2020 № 1656/6/06-30-05-01).

25 лютого 2020 року ГУ ДПС у Житомирській області, на підставі акту перевірки від 16.01.2020 № 19/06-30-05-01/13576776, прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0003040501, яким СФГ "Едельвейс" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 407155,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 325724 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 81431 грн;

- № 0003070501 про застосування до СФГ "Едельвейс" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 218496,68 грн.

СФГ "Едельвейс", вважаючи протиправними дії посадових та службових осіб ГУ ДПС у Житомирській області в частині складання висновків акту перевірки щодо нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість, тобто збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, на суму 366 771, 00 грн (за основним платежем у розмірі 269 417,00 грн та за штрафними санкціями - 67 354,00 грн), внаслідок не визнання господарської операції з ПП «ЮРАТА», та щодо застосування штрафних санкцій з акцизного податку на суму 218 496,68 грн та, як наслідок, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 25.02.2020 №0003040501 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 366771,00 грн і №0003070501 щодо застосування штрафних санкцій з акцизного податку на суму 218 496, 68 грн, звернулося до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 25.02.2020 №0003040501 в оскаржуваній частині.

Як вбачається із акту перевірки та розрахунку по порушенням та штрафним санкціям по акту від 16.01.2020 № 19/06-30-05-01/13576776, донарахування вказаним податковим повідомленням - рішенням від 25.02.2020 грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 269417 грн і за штрафними санкціями - 67354 грн обґрунтовано порушенням вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за травень 2017 року в сумі 269417 грн внаслідок здійснення безпідставного документального оформлення нереальної господарської операції СФГ "Едельвейс" з ПП "Юрата".

Так, перевіркою встановлено, що в період з 01.10.2016 по 30.09.2019 СФГ "Едельвейс" на підставі податкових накладних, оформлених ПП "Юрата" щодо відображення операцій поставки напівпричипів - самоскидів на користь СФГ "Едельвейс" та зареєстрованих в ЄРПН задекларовано у складі податкового кредиту за травень 2017 року податку на додану вартість на загальну суму 269416,66 грн.

В ході дослідження документів, наданих СФГ "Едельвейс" до перевірки встановлено, що договір купівлі - продажу № 1739-05/2017 від 23.05.2017, укладений між СФГ "Едельвейс" та ПП "Юрата" не містить істотних умов, а саме базису поставки та порядку розрахунків. Платником податків до перевірки не було надано первинних документів щодо транспортування товарно - матеріальних цінностей від ПП "Юрата", їх руху між підрозділами Підприємства та матеріально - відповідальними особами.

На підставі аналізу інформаційних баз даних ДПС України досліджено податкову інформацію щодо документально оформленого руху ідентифікованого товару по певному ланцюгу зроблено висновок про неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованого товару у зв`язку із відсутністю декларування придбання визначеної номенклатури ідентифікованого товару (напівпричипи - самоскиди) ПП "Юрата", що свідчить про неможливість здійснення ПП "Юрата" постачання на користь СФГ "Едельвейс".

Податковий кредит, згідно зі пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу, згідно зі пп. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

У відповідності до п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно зі абз. 1-3 п. 198.2 цієї статті ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу України (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов`язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв`язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Бухгалтерський облік, згідно зі ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (абз. 11 ст. 1 Закону).

Із наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 23 травня 2017 року між суб`єктом господарювання, що здійснює торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу - ПП "Юрата" (Продавець) та СФГ "Едельвейс" (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу транспортного засобу № 1739-05/2017, а саме вживаного транспортного засобу марки SCHMITZ, номер шасі: НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2 , та № НОМЕР_3 , а саме вживаного транспортного засобу марки SCHMITZ, номер шасі: НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_5 .

За умовами вказаних договорів купівлі - продажу транспортного засобу від 23.05.2017 передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання договорів. Покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами договорів купівлі - продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання договору. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 808250 грн (кожного).

Відповідно до видаткових накладних від 23.05.2017 № РН-0000628 та № РН-0000613, ПП "Юрата" поставило СФГ "Едельвейс" два напівпричипи, № шасі: НОМЕР_1 та № шасі: НОМЕР_4 , вартістю 808250,00 грн (в т.ч. ПДВ - 134708,33 грн) кожен.

23.05.2017 між ПП "Юрата" та СФГ "Едельвейс" підписано акт приймання - передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером № 1739-05/2017 та № 1740-05/2017.

Також, були складені та підписані акти огляду реалізованих транспортних засобів від 23.05.2017.

Поставлений товар оплачено СФГ "Едельвейс" шляхом перерахування коштів отримувачу - ТОВ "Наш Полюс" згідно із платіжними дорученнями від 23.05.2017 № 685, 690.

Також, за результатами господарських операцій ПП "Юрата" складено та видано на користь СФГ "Едельвейс" податкові накладні від 23.05.2017 № 116 на загальну суму 808250,00 грн (в т.ч. ПДВ - 134708,33 грн) та № 131 на загальну суму 808250,00 грн (в т.ч. ПДВ - 134708,33 грн).

Перелічені вище податкові накладні сформовані ПП "Юрата" відповідно до статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), містять усі обов`язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, на момент їх видачі.

Акт перевірки від 16.01.2020 посилань на недоліки у оформленні податкових накладних не містить.

Із наданих до суду копій свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 та НОМЕР_7 видно, що 01.06.2017 спеціалізований напівпричіп № шасі: НОМЕР_4 , зареєстровано за СФГ "Едельвейс" з реєстраційним номером НОМЕР_8 , а спеціалізований напівпричіп № шасі: НОМЕР_1 , - НОМЕР_9 .

Актами приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 03.07.2017 № 12 і № 13 підтверджено взяття на баланс Господарства придбаних транспортних засобів (напівпричепів) та введення їх в експлуатацію.

СФГ "Едельвейс" за результатами поставки сформовано податковий кредит у травні 2017 року.

Щодо поставки та порядку розрахунку між позивачем та його контрагентом - ПП "Юрата".

Під час судового розгляду справи з`ясовано, що придбані СФГ "Едельвейс" транспортні засоби ПП "Юрата" були передані в комісію Комітентом - ТОВ "Наш Полюс", відповідно до договорів комісії від 23.05.2017 № 1739-05/2017 та № 1740-05/2017.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 договорів комісії, місцем передачі визначено м. Луцьк. Витрати на транспортування несе - Комітент (Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс").

У пункті 3.3 договорів комісії визначено, що розрахунок за товар проводиться безпосередньо між Комітентом та Покупцем.

Встановлено, що ТОВ "Наш Полюс" було виставлено СФГ "Едельвейс" рахунок на оплату № 82 від 22.05.2017 за товар - напівпричіп самоскид, 2 шт., загальною вартістю 1616500,00 грн, у т.ч. ПДВ - 269416,67 грн.

Як було зазначено вище, позивачем як Покупцем транспортних засобів оплату товару проведено саме на рахунки ТОВ "Наш Полюс" платіжними дорученнями від 23.05.2017.

У відповіді на відзив представники позивача вказали, що транспортування придбаних транспортних засобів (напівпричепів) здійснювалося за допомогою автомобілів марки MAN, які того ж дня були придбані у іншого підприємства, водіями СФГ "Едельвейс". На підтвердження наявності працівників (водіїв) та використання автомобілів та напівпричепів у своїй господарській діяльності позивачем надано до суду копії подорожніх листів за 2018-2020 роки, вибірково.

Суд зазначає, що надані до суду документи по взаємовідносинам позивача з ПП "Юрата" в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та мають всі необхідні, встановлені законом, обов`язкові реквізити, розкривають зміст господарських операцій, які виникли між позивачем і його контрагентом.

Докази того, що ці первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними в матеріалах справи відсутні.

Водночас суд наголошує, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд констатує, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між СФГ "Едельвейс" та ПП "Юрата" недійсним.

Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами купівлі - продажу транспортного засобу від 23.05.2017 за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач до суду не подав.

Та обставина, що за даними аналізу інформаційних баз ДПС України відсутнє декларування придбання визначеної номенклатури ідентифікованого товару (напівпричипи - самоскиди) ПП "Юрата" не спростовують реальності господарських операцій між позивачем і цим Підприємством, а також не можуть бути безумовною підставою для позбавлення СФГ "Едельвейс" права на формування податкового кредиту на підставі первинних документів і податкових накладних.

Одночасно суд указує, що під час судового розгляду даної справи позивачем надана достатня кількість документів на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, суд мав можливість пересвідчитись у тому, що придбання позивачем транспортних засобів (напівпричепів) було необхідною умовою здійснення ним його господарської діяльності.

Також суд відмічає, що відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку.

Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак, контролюючим органом не доведено існування таких обставин у даній справі.

Таким чином, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ із вартості придбаних у ПП "Юрата" транспортних засобів відповідає вимогам податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 25.02.2020 №0003040501 в частині збільшення СФГ "Едельвейс" грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 336771 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 269417 грн, за штрафними санкціями - 67354 грн, є протиправним, тому його необхідно скасувати в цій частині.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 25.02.2020 № 0003070501, яким до СФГ «Едельвейс» застосовано штрафні санкції з акцизного податку на суму 218 496,68 грн.

Прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення обумовлено висновком контролюючого органу про те, що проведеною перевіркою встановлено здійснення СФГ "Едельвейс" господарських операцій по передачі (реалізації) паливно - мастильних матеріалів іншим суб`єктам господарювання за період з 01.04.2016 по 30.11.2017, тому відповідно до п.п. 212.3.4 п.212.3ст. 212 Податкового кодексу України СФГ "Едельвейс" підлягало обов`язковій реєстрації платником акцизного податку у контролюючому органі.

У свою чергу позивач факт реалізації пального заперечує та вказує, що списання пального у вказаний період було зумовлено виконанням умов договорів, укладених між СФГ "Едельвейс" та ІП "Агросистем Інвест Україна" про надання послуг, виконання робіт.

Так, за змістом укладених договорів надання послуг щодо обробки сільськогосподарських угідь (збирання урожаю) СФГ "Едельвейс" здійснюється технікою ІП "Агросистем Інвест Україна" заправленою ПММ, що надаються СФГ "Едельвейс". ПММ є власністю СФГ "Едельвейс" і використовувались виключно задля виконання умов таких договорів.

Надаючи оцінку таким доводам сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до положень пп. 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

В силу приписів пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об`єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Згідно із пп. 212.3.4 п. 212.3 статті 212 ПК України, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Підпункт 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:

отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;

вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України, до підакцизних товарів належать, зокрема, пальне.

В силу приписів пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України податок справляється з таких товарів: пальне.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є особою яка реалізує пальне, та, відповідно, до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України є платником акцизного податку.

Суб`єктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), - з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, і такі договори не завжди є операцією з реалізації (продажу), оскільки віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.

Судом безспірно встановлено, що 16.09.2016 та 11.08.2017 між Іноземним підприємством "Агросистем Інвест Україна" (Виконавець) та СФГ "Едельвейс" (Замовник) було укладено договори про надання послуг № 16092016/01 та № 11082017/01.

За умовами цих договорів Виконавець зобов`язується надати послуги по виконанню сільськогосподарських робіт, сільськогосподарською технікою Виконавця, зазначеною в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору, на полях Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити вартість послуг Виконавця, відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.п. 2.2.10 договорів про надання послуг Замовник зобов`язується забезпечити заправку техніки за власний рахунок.

Як вбачається із акту перевірки, за жовтень - грудень 2016 року та серпень - жовтень 2017 року СФГ "Едельвейс" списано дизельне паливо для забезпечення роботи сільськогосподарської техніки відповідно до умов укладених договорів з Іноземним підприємством "Агросистем Інвест Україна" в кількості 24697 л. вартістю 218496,68 грн.

Вказане позивачем не заперечувалося, проте СФГ "Едельвейс" указує, що на виконання умов договорів відбувалася заправка техніки Іноземного підприємства "Агросистем Інвест Україна", а не реалізація пального.

Суд ураховує, що абз.1 пп.14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України дає загальне визначення реалізації підакцизних товарів (продукції), до яких зокрема відноситься і пальне, а абз.2 пп.14.1.212 вказаного пункту статті 14 ПК України дає визначення реалізації пального для цілей розділу VI цього Кодексу (спеціальне), проте вказані норми не суперечать одна одній, а мають (можуть) застосовуватись в комплексі, зокрема у разі, якщо спеціальна норма не вказує на певні ознаки, проте такі містить загальна норма. Також, абз.2 пп.14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, окрім визначення, операцій, які вважаються реалізацією пального, не містить конкретного переліку таких операцій, оскільки в нормі зазначено, що такими є й інші господарські та цивільно - правові договори, проте норма має вказівку на те, які операції не вважаються реалізацією пального, і до таких передача (відпуск) пального від замовника до виконавця послуг відсутня.

Поряд з наведеним слід вказати, що передане у користування пальне, є не лише річчю, використаною в процесі надання послуг, а з моменту передачі знаходиться в повному користуванні виконавця послуг.

У свою чергу, реалізацією підакцизних товарів, яким, зокрема, є пальне, являються операції з відвантаження (передачі, фізичного відпуску) підакцизних товарів за господарськими, цивільно-правовими договорами без передачі права власності.

Таким чином, операція із заправлення пальним техніки, що належить іншим особам (виконавцям), винайнятої замовником для виконання робіт (отримання послуг) на умовах договору про надання послуг, належить до операцій із реалізації пального у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відтак суб`єкт який здійснює такі операції (замовник) є платником акцизного податку.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.11.2020 (справа № 804/7119/16).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що здійснення СФГ "Едельвейс" передачі (відпуску) пального Виконавцю послуг (Іноземне підприємство "Агросистем Інвест Україна") є операцією з реалізації пального у розумінні п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України, в зв`язку з чим позивач зобов`язаний був зареєструватися платником акцизного податку та виписувати акцизну накладу при здійсненні операції з заправки паливом автомобільного транспорту Виконавця.

Відповідно до п. 117.3 ст. 117 Податкового кодексу України, здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Беручи до уваги викладене, а також встановлений обсяг списаних ПММ та їх вартість, згідно даних бухгалтерського обліку позивача, в розмірі 218496,68 грн, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС України в Житомирській області від 25.02.2020 №0003070501 щодо застосування штрафних санкцій з акцизного податку на суму 218496,68 грн є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій посадових та службових осіб ГУ ДПС у Житомирській області в частині складання висновків акту перевірки щодо нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій з акцизного податку.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент складення акту перевірки), результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затверджений наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 N 727 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок).

За визначенням, наведеним у абзаці 1 пункту 2 розділу І Порядку, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями пункту 5 розділу II Порядку передбачено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки (п. 1 розд. ІІІ Порядку).

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу III Порядку описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Пунктом 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Тобто, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов`язань, та повинен містити вичерпну інформацію про виявленні порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року (справа N 810/5829/14).

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що висновки контролюючого органу, оформлені актом перевірки, за результатами такої перевірки є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжує для нього обов`язкових юридичних наслідків. Сформовані у акті перевірки висновки щодо порушення платником податків вимог податкового законодавства не створюють жодних наслідків для платника податку та є, в даному випадку, лише передумовою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Натомість, обов`язковою ознакою дій/бездіяльності/рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій посадових та службових осіб ГУ ДПС у Житомирській області в частині складання висновків акту перевірки щодо нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій з акцизного податку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Підсумовуючи наведене, з урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд ураховує таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі ч. 3 ст. 139 вказаного Кодексу, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Матеріалами справи підтверджено, що за звернення до суду з даним позовом СФГ "Едельвейс" сплачено судовий збір у загальному розмірі 11486,77 грн, а саме:

- за вимогу немайнового характеру про визнання протиправними дій посадових та службових осіб ГУ ДПС у Житомирській області - 2102 грн;

- за вимогу щодо оскарження податкового повідомлення - рішення від 25.02.2020 №0003070501 - 3277,45 грн;

- за вимогу щодо оскарження податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 25.02.2020 №0003040501 - 6107,32 грн.

При цьому суд ураховує, що позивачем позовні вимоги в частині оскарження податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 25.02.2020 №0003040501 було зменшено на суму 70384 грн. Судовий збір за зменшені позивачем позовні вимоги складав 1055,76 грн.

Зважаючи на висновок суду про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.02.2020 №0003040501 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 336771 грн) судовий збір у сумі 5051,56 грн.

Також суд ураховує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 статті 7 вказаного Закону визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, сума судового збору в розмірі 1055,76 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Селянського (фермерського) господарства "Едельвейс" (вул. Польова, 5, с. Громада, Любарський район, Житомирська область, 13132; код ЄДРПОУ: 13576776) до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ: 43142501) про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 25.02.2020 №0003040501 в частині збільшення СФГ "Едельвейс" грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 336771 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 269417 грн, за штрафними санкціями - 67354 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Селянського (фермерського) господарства "Едельвейс" 5051,56 грн сплаченого судового збору.

Повернути з Державного бюджету України на користь Селянського (фермерського) господарства "Едельвейс" судовий збір у розмірі 1055,76 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко