Рішення № 95234265, 02.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 р. Справа№200/48/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 7315 від 01 грудня 2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до п. 1 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 призначення пенсії за віком, відповідно до п. 1 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням пільгового стажу з 02.02.1994р. по 22.05.1995 р., з 01.06.1995 р. по 01.12.1995р., з 06.05.1996р. по 31.03.2014р. та страхового стажу з 01.09.1987р. по 15.06.1988р., з 01.09.1991р. по 25.06.1993 р. з 01.09.1988 р. по 23.11.1988 р., з 10.01.1991р. по 01.07.1991р. починаючи з дня звернення до відповідача, а саме з 30.11.2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача, індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 стосовно ОСОБА_1 з 2000 року по 01.04.2014 року.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що30.11.2020 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ №1058. 01 грудня2020 року відповідачем було винесено рішення №7315 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Зазначив, що в трудовій книжці зазначені відомості, які підтверджують право на призначення пенсії на пільгових умовах,відмова відповідача прийняти до уваги не є підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії. Позивач вважає зазначене рішення відповідача щодо відмови в призначенні пільгової пенсії незаконним. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, щоперіоди роботи з02.02.1994р. по 22.05.1995 р., з 01.06.1995 р. по 01.12.1995р., з 06.05.1996р. по 31.03.2014р. не зараховані до пільгового стажу, оскільки довідки, які підтверджують пільговий характер роботи та накази про проведення атестації робочих місць видані підприємством, яке розташоване в м. Донецьк, непідконтрольній території України, тому вважаються недійсними і не створюють правових наслідків. Також до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.06.1995 по 01.12.1995 року, оскільки не надано довідку про пільговий характер роботи та наказ про проведення атестації робочих місць. Крім того, до страхового стажу не враховано періоди навчання з 01.09.1987р. по 15.06.1988р., з 01.09.1991р. по 25.06.1993 р. з 01.09.1988 р. по 23.11.1988 р., з 10.01.1991р. по 01.07.1991р., оскільки довідки, які підтверджують період навчання видані учбовим закладами, яке розташовані в м. Донецьк, непідконтрольній території України, тому вважаються недійсними. За таких обставин позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці18 січня 1996 року), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , внутрішньо переміщеною особою (довідка від 30.11.2020 року №1441-5000327123) та особою, щопретендує на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідач - Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що 30.11.2020 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою №7315 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до якої просив призначити йому пенсію. (а.с. 56)

Як вбачається з наявних матеріалів справи, до зазначеної заяви позивачем для призначення пенсії управлінню надані наступні документи: заява про призначення/перерахунок пенсії, копію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію трудової книжки від 04.02.1994 року НОМЕР_3 , наказ №335 від 18 серпня 1995 року, наказ №424 від 31 липня 1995 року, наказ №290 від 28 квітня 2000 року, наказ №171 від 22 квітня 2005 року, наказ №732 від 01 листопада 2013 року, довідка №310 від 05 жовтня 2020 року, довідка №196 від 16.10.2020 року, архівна довідка №310 від 05.10.2020 року, довідка №1000 від 08.10.2020 року, довідка №1001 від 08.10.2020 року, довідка №1002 від 08.10.2020 року, довідка №453 від 18.11.2020 року, довідка №454 від 18.11.2020 року, архівна довідка №01-09/579 від 14.10.2020 року, архівна довідка №97/19-15 від 12.03.2020 року.

Судом на підставі даних трудової книжки позивача ( НОМЕР_3 ) встановлено, що ОСОБА_1 навчався у ПТУ №102 за спеціальністю електрослюсар підземний у період з 01.09.1990 по 28.06.1991 року. (а.с. 13)

Судом на підставі даних трудової книжки позивача ( НОМЕР_3 ) встановлено, що ОСОБА_1 працював у Виробничому об`єднанні «Макіїввугілля» Шахтоуправління «Холодна балка» у період з 02.02.1994 р. по 22.05.1995 р., а саме:

- на підставі наказу №37к від 04.02.1994 року прийнято електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті;

- на підставі наказу №141к від 29.05.1995року звільнено за ст. 38 КЗпП за власним бажанням. (а.с. 13)

Крім того, судом на підставі даних трудової книжки позивача ( НОМЕР_3 ) встановлено, що ОСОБА_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Карат» у період з 01.06.1995 р. по 01.12.1995 р., а саме:

- на підставі наказу №60/к від 01.06.1995 року прийнято електрослюсарем 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті;

- на підставі наказу №144к від 01.12.1995 року звільнено за ст. 38 КЗпП за власним бажанням. (а.с. 13)

Крім того, судом на підставі даних трудової книжки позивача ( НОМЕР_3 ) встановлено, що ОСОБА_1 у Виробничому об`єднанні «Макіїввугілля» Шахта 10-бис у період з 06.05.1996 р. по теперішній час, а саме:

- на підставі наказу №85к від 06.05.1996 року прийнято електрослюсарем 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті;

- на підставі наказу №270к від 25.11.1998 року переведено підземним електрослюсарем 5 розряду з повним робочим днем у шахті;

- на підставі наказу №68 від 13.07.1998 року шахту 10бис введено у склад Шахтоуправління «Холодна балка» ДХК «Макіїввугілля». (а.с. 13 звор. - 14)

Крім того, в матеріалах справи наявна довідкавід 05.10.2020 року №310, якою підтверджено періоди роботи позивача з 15.04.1991 р. по 26.06.1991 р. (виробнича практика) та з 02.02.1994 по 22.05.1995 року уВП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» на посаді електрослюсаря підземного, що передбачено Списком 1. (а.с. 25)

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка від 16.10.2020 року №196, якою підтверджено період роботи позивача з 06.05.1996 р. по теперішній час у Відокремленому підрозділі «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» (до 01.01.1990 року ВП «10-БИС» ДП «Макіїввугілля») на посаді електрослюсаря підземного, що передбачено Списком 1. Крім того, зазначено про відсутність прогулів. (а.с. 26)

Крім того, в матеріалах справи наявна архівна довідка №01-09/579 від 14.10.2020 року, якою підтверджено періоди навчання позивача у період з 01.09.1988 по 23.11.1988 року та з 10.01.1991 по 01.07.1991 року у Професійно-технічному училищі №102 м. Макіївки. (а.с. 33)

Крім того, в матеріалах справи наявна архівна довідка №97/19-15 від 12.03.2020 року, якою підтверджено періоди навчання позивача у період з 01.09.1987 по 15.06.1988 року та з 01.09.1991 по 25.06.1993 року у Донецькому політехнічному інституті (з 13.08.1993 року Донецький політехнічний університет, з 07.08.2001 року Донецький національний технічний університет. (а.с. 34)

Наказами ВО «Макіїввугілля» Шахта №10 «БИС» №335 від 18 серпня 1995 року, ВО «Макіїввугілля» Шахта «Холодна балка» №424 від 31.07.1995 року, №290 від 28.04.2000 року, ВО «Шахта «Холодна балка» ДП «Донецька вугільна коксова компанія» №171 від 22.04.2005 року, ВО «Шахта «Холодна балка» ДП «Макіїввугілля» №732 від 01.11.2013 року підтверджено атестацію робочих місць на підземних гірничих роботах, зокрема за посадами позивача за спірний період. (а.с. 15-24)

Довідками ВП «Шахта «Холодна балка» ДП «Макіїввугілля» №453, 454 від 18.11.2020 року підтверджено кількість виходів з повним робочим днем на шахті за періоди з квітня по травень 1991 року, з травня 1996 по листопад 1998 року. (а.с. 31-32)

01.12.2020 року Костянтинівсько-Дружківськимоб`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення №7315 про відмову в призначенні пільгової пенсії.

Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 01.12.2020 року №7315 встановлено, що відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 21 рік 10 місяців 19 днів, пільговий стаж відсутній. До пільгового стажу не враховано періоди роботи: з 02.02.1994 по 22.05.1995 року, з 06.05.1996 по 31.03.2014 року, оскільки довідки, які підтверджують пільговий характер роботи та накази про проведення атестації робочих місць видані підприємством, яке розташоване в м. Донецьк, на непідконтрольній території України, тому вважаються недійсними і не створюють правових наслідків; з 01.06.1995 по 01.12.1995 року, оскільки не надано довідку про пільговий характер роботи та наказ про проведення атестації робочих місць.

До страхового стажу не враховано періоди роботи: періоди навчання з 01.09.1987 по 15.06.1988 року, з 01.09.1991 по 25.06.1993 року в Донецькому національному технічному університеті, оскільки довідка, яка підтверджує період навчання, видана учбовим закладом, який розташований в м. Донецьк, на непідконтрольній території України, тому вважається недійсною; з 01.09.1988 по 23.11.1988 року, з 10.01.1991 по 01.07.1991 року в Державному професійному освітньому закладі «Макіївський професійний гірничий ліцей», оскільки довідка, яка підтверджує період навчання, видана учбовим закладом, який розташований в м. Донецьк, на непідконтрольній території України, тому вважається недійсною. За таких обставин управлінням було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України № 1058. (а.с. 35-37)

Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не врахування відповідачем для призначення пільгової пенсії довідок та відомостей трудової книжки, виданих підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території через неможливість проведення зустрічної перевірки з таким підприємством.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Нормами статті 114 Закону № 1058 визначається порядок та умови призначення пенсі за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Так, пунктом 1 частини2 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок.

Нормами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Крім того, відомості про пільговий характер роботи позивача за Списком №1 містяться в довідках, наданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф "б" цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд дійшов висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Як встановлено судом, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача.

Також, зазначений факт підтверджується іншими документами, які надавались позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: наказ №335 від 18 серпня 1995 року, наказ №424 від 31 липня 1995 року, наказ №290 від 28 квітня 2000 року, наказ №171 від 22 квітня 2005 року, наказ №732 від 01 листопада 2013 року, довідка №310 від 05 жовтня 2020 року, довідка №196 від 16.10.2020 року, архівна довідка №310 від 05.10.2020 року, довідка №1000 від 08.10.2020 року, довідка №1001 від 08.10.2020 року, довідка №1002 від 08.10.2020 року, довідка №453 від 18.11.2020 року, довідка №454 від 18.11.2020 року.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Крім того, відповідачем не надано доказів звернення до ДП «Макіїввугілля», який відповідно до витягу з Реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є перереєстрованим на території підконтрольній українській владі, у м. Київ для проведення перевірки.

Щодо не зарахування періоду навчання з 01.09.1987р. по 15.06.1988р., з 01.09.1991р. по 25.06.1993 р. з 01.09.1988 р. по 23.11.1988 р., з 10.01.1991р. по 01.07.1991р., суд зазначає таке.

Згідно з пунктом д частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

З наданих архівних довідок №01-09/579 від 14.10.2020 року та №97/19-15 від 12.03.2020 року встановлено, що позивач дійсно навчався у період з 01.09.1987 по 15.06.1988 року та з 01.09.1991 по 25.06.1993 року в Донецькому національному технічному університеті, у період з 01.09.1988 по 23.11.1988 року, з 10.01.1991 по 01.07.1991 року в Професійно-технічному училищі №102 м. Макіївки.

Крім того, відповідачем не надано доказів звернення до Донецького національного технічного університету, який відповідно до витягу з Реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є перереєстрованим на території підконтрольній українській владі, у м. Покровськ для проведення перевірки.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв`язку з наданням зазначених довідок підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Окрім іншого, суд зазначає, що відмова відповідача прийняти до розгляду Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії з тих підстав, що довідка видана на території не контрольованій українською владою, не ґрунтується на діючому законодавстві. Неможливість відповідача здійснити перевірки відомостей в них, законодавством не визначена як підстава для того, щоб вважати їх неприйнятними.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/theRepublicofMoldovaandRussia", "IlascuandOthersv. MoldovaandRussia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Разом з цим, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно частині 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення.

Чинним законодавством відповідачу надано право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати (стаття 64 Закону №1058-V).

Суд зазначає, що довідки, надані пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії, є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом для встановлення факту роботи на пільгових умовах. Крім того, зазначені довідки відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Суд дійшов висновку, що при вирішення питання про необхідність перевірки документів, поданих позивачем для оформлення пенсії, відповідач не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки оскаржуване втручання (спірне рішення) не відповідало вимозі законності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового та пільгового стажу спірних періодів.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. Уразі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Позовні вимоги про зобов`язання здійснити призначення пенсії за віком, починаючи з дня звернення до відповідача, а саме з 30.11.2020 року не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно не зараховано до пільгового стажу періоди роботи позивача з 02.02.1994р. по 22.05.1995 р., з 01.06.1995 р. по 01.12.1995р., з 06.05.1996р. по 31.03.2014р., до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1987р. по 15.06.1988р., з 01.09.1991р. по 25.06.1993 р. з 01.09.1988 р. по 23.11.1988 р., з 10.01.1991р. по 01.07.1991р.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 30 листопада 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із зарахуванням до страхового та пільгового стажу спірних періодів роботи.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Нормами частини третьої статті 139 КАС встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 630,60грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 01 грудня 2020 року №7315 про відмову в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 )від 30 листопада 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 02.02.1994 р. по 22.05.1995 р., з 01.06.1995 р. по 01.12.1995р., з 06.05.1996р. по 31.03.2014р., та до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1987р. по 15.06.1988р., з 01.09.1991р. по 25.06.1993 р., з 01.09.1988 р. по 23.11.1988 р., з 10.01.1991р. по 01.07.1991р.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85113, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25, ЄДРПОУ 47121400) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 )судовий збір у розмірі 630 (шістсот тридцять) гривень 60 копійок.

Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі в нарадчій кімнаті 06 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова