Рішення № 95234234, 02.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року Справа № 160/9345/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С. за участі: представника позивача представника відповідача Зосименко С.Г. Ховрич А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради з вимогами з урахуванням уточнення від 18.09.2020 року:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 12/270720 від 27.07.2020 року, видану Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, якою ФОП ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2 п.1 ч.6 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" з накладенням штрафу у 109850 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 12/270720 від 27.07.2020 року є протиправною, оскільки під час перевірки відповідачем жодних вимірювань не проводилось, отже відсутні підстави вважати, що експлуатація об`єкта не зупинена та об`єкт не приведений у попередній стан. Також вказано, що акт перевірки складено без присутності позивача, чим порушено право останнього, передбачені п.13 постанови КМУ № 553. Окрім того порушено порядок складання протоколу, що є підставою вважати результати перевірки необґрунтованими; порушено порядок розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Ухвалою суду від 17.08.2020 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 17.09.2020 року призначено розгляд адміністративної справи № 160/9345/20 за правилами загального позовного провадження, та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 22.10.2020 року клопотання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про зупинення провадження у справі № 160/9345/20 задоволено, зупинено провадження у справі № 160/9345/20 до набрання законної сили рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/3439/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування постанови та припису, та, відповідно, ухвалою суду від 24.12.2020 року провадження у справі поновлено.

Відповідачем 08.10.2020 року надано до суду відзив на позов, в якому відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що підставою для проведення перевірки була необхідність перевірки виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 14.02.2020 року. Про проведення перевірки було видано наказ № 99п від 25.02.2020 року та направлення № 0100 від 26.02.2020 року. Під час проведення позапланової перевірки на об`єкті містобудування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не виконала вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 14.02.2020 року, а саме: не зупинила експлуатацію об`єкта містобудування, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI) за адресою: АДРЕСА_1 , що є порушенням п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.п.3 п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553.

20.10.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій підтримано доводи, наведені у позові, та вказано, що підстави для проведення перевірки були відсутні, оскільки припис від 14.02.2020 року позивачем не отримувався; позивач не була повідомлена про проведення перевірки та про її результати, а також не було повідомлено про розгляд справи про правопорушення відносно позивача.

Ухвалою суду від 20.01.2021 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/9345/20 та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 02.02.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.02.2021 року заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, викладенні у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована 16.02.1995 року як фізична особа-підприємець; основним видом діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

У період з 26.02.2020 року по 10.03.2020 року на підставі наказу № 99п від 25.02.2020 року, направлення № 0100 від 26.02.2020 року Апостолівським районним сектором Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .

Актом № 0000000011 від 26.02.2020 року встановлено порушення: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не виконала вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 14.02.2020 року, а саме: не зупинила експлуатацію об`єкта містобудування, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI) за адресою: АДРЕСА_1 , що є порушенням п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.3 ч.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553.

Також 26.02.2020 року Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил з вимогою виконати вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 14.02.2020 року шляхом демонтажу прибудов за вищезазначеною адресою.

27.07.2020 року Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради на підставі акта № 0000000011 від 26.02.2020 року та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.02.2020 року складено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 12/270720, якою ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2 п.1 ч.6 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 109850 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (абзац 1 частини 1 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до абзацу 6 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно пункту 1 частини 6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо:

усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

зупинення підготовчих та будівельних робіт - у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно наказу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради № 99п від 25.02.2020 року, предметом перевірки на об`єкті містобудування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, щодо виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил від 14.02.2020 року.

Правомірність припису Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 14.02.2020 року була предметом розгляду у справі № 160/3439/20.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 160/3439/20 визнано протиправним та скасовано припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 14.02.2020 року.

Відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 160/3439/20 набрало законної сили 21 листопада 2020 року.

Отже, враховуючи, що предметом перевірки, за наслідками якої прийнято спірну постанову, було питання виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил від 14.02.2020 року, який скасовано судом, отже підстави для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , а саме щодо виконання вимог припису від 14.02.2020 року перестали існувати.

На підставі викладеного, з урахуванням принципу дотримання балансу публічних і приватних інтересів, суд вказує, що скасування припису Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 14.02.2020 року призводить до визнання перевірки протиправною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином постанова від 27.07.2020 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 12/270720, якою ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2 п.1 ч.6 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 109850 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2102,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1796079510.1 від 10.08.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню з Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правничої допомоги № 36 від 27.08.2020 року, укладеним між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Зосименко Світланою Георгіївною .

Предметом договору є зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

До вказаного договору сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 27.08.2020 року, якою визначено, що загальна сума послуг по наданню правничої допомоги за договором складає 7000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 36 від 27.08.2020 року, додаткова угода № 1 від 27.08.2020 року та рахунок від 27.08.2020 року на суму 7000 грн. з описом «представництво у суді».

Проте позивачем не надано доказів, що понесені витрати перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у даній справі; не надано розрахунку опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, акт виконаних робіт, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги у справі № 160/9345/20.

Також на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем не надано доказів проведення розрахунку за договором про надання правничої допомоги № 36 від 27.08.2020 року та додаткової угоди № 1 від 27.08.2020 року (саме понесення витрат шляхом оплати правової допомоги у даній справі).

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів сплати понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 грн., у зв`язку з чим заява щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 12/270720 від 27.07.2020 року складену у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 40498190) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені позивачем судові витрати в сумі 2 102 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12 лютого 2021 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков