Ухвала суду № 95234142, 24.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 лютого 2021 року Справа №160/4074/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

за участі секретаря судового засідання Лукомського А.О.

за участі

позивача (заявник) ОСОБА_1

представника позивача Сидоренка В.В.

представника відповідача Грицай Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про відвід судді під час розгляду заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №160/4074/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3021 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 3021 Національної гвардії України, в якій просить:

- скасувати наказ командувача Національної гвардії України від 20.12.2019р. № 233 (по особовому складу) в частині звільнення з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону ВР України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992р., прапорщика ОСОБА_1 , контролера 1-го відділення 4-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військовій частині 3021 Національної гвардії України;

- поновити прапорщика ОСОБА_1 на посаді контролера 1-го відділення 4-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військовій частині 3021 Національної гвардії України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2020р. по справі №160/4074/20, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини 3021 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - відмовлено.

Вказане рішення суду від 22.07.2020р. в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 25.08.2020р.

11.01.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №160/4074/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3021 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №160/4074/20.

У судовому засіданні 24.02.2021р. позивач (заявник) звернувся до суду із письмовою заявою про відвід судді з підстав незгоди з процесуальними діями судді, які виразились у відмові в задоволенні його клопотань про призначення експертизи та витребування додаткових документів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення заяви про відвід судді заперечувала, вважала її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно абз.2 ч.4 ст.40 КАС України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

У зв`язку з тим, що заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до судового засідання, а саме безпосередньо подана у судовому засіданні, вказана заява підлягає розгляду судом, що розглядає справу.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст.36 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною 4 ст.36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Слід зазначити, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" (безсторонність) судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Судом встановлено, що заяву про відвід судді позивачем обґрунтовано незгодою останнього з процесуальними рішеннями судді, що відповідно не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2019 року по справі №855/35/19 наголошено на тому, що незгода з процесуальним рішенням судді не може бути підставою для відводу.

Отже, аргументи, якими заявник мотивує свою заяву про відвід судді, не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду на "суб`єктивний критерій", так і з погляду на "об`єктивний критерій", сформульовані Європейським судом з прав людини.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 17.07.2020 у справі №826/11409/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Більше того, зі змісту заяви про відвід вбачається, що позивач передусім не погоджується із судовим рішенням у справі №160/4074/20, яке і просить переглянути за нововиявленими обставинами.

Вирішуючи питання про відвід судді, суд виходить з того, позивачем не наведені обставини, які відповідно до ст.36 КАС України, є підставами для відводу судді.

Незгода з процесуальними діями судді під час судового засідання не відноситься до обставин які викликають сумнів у його упередженості.

За таких обставин у задоволенні заяви позивача про відвід судді, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 243 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді у адміністративній справі №160/4074/20 - відмовити.

Ухвала суду оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть включатися до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.В. Турлакова