Ухвала суду № 95233599, 02.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

м. Київ

02.03.2021Справа № 910/18786/20Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., дослідивши без повідомлення і виклики учасників справи

у нарадчій кімнаті Апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі № 910/18786/20, яка занесена до протоколу судового засідання від 18.02.2021

та матеріали справи № 910/18786/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТОРГ - ІНВЕСТ» (код 43591006; 69002, м. Запоріжжя, вул. Горького, буд.115, кв. 84)

до Концерну «Військтрогсервіс» (код 33689922; 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А)

про стягнення боргу у розмірі 1 382 508,13 грн.,

ВСТАНОВИВ

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910.18786.20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТОРГ - ІНВЕСТ» (далі - Товариство) до Концерну «Військтрогсервіс» (далі - Концерн) про стягнення боргу за договором поставки від 30.04.2020 №1/П-2020 у розмірі 1 382 508,13 грн.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовує не виконанням Концерном умов Договору в частині оплати поставленого товару, згідно видаткових накладних: №232 від 15.09.2020 (на суму 320 542,93 грн.); №243 від 22.09.2020 (на суму 305 419,19 грн.); №253 від 29.09.2020 (на суму 264 792,22 грн.); №260 від 06.10.2020 (на суму 254 621, 05 грн.); №268 від 13.10.2020 (на суму 237 132,74 грн.). Загальна заборгованість за зазначеними накладними становить 1 382 508,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.20218, яка занесена до протоколу судового засідання від 18.02.2021, відхилено клопотання Концерну про зупинення провадження у справі №910/18786/20 до вирішення справи №908/282/21 за позовом Концерну "Військторгсервіс" до ТОВ «Росторг-Інвест» про визнання недійсним договору поставки №1/П-2020 від 30.04.2020.

Так, відповідно до протоколу підготовчого засідання від 18.02.2021 о 14:13:00 Суд протокольною ухвалою постановив відхилити клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Не погоджуючись з процесуальним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати протокольну ухвалу, якою відмовлено у клопотанні про зупинення провадження у справі та зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №908/282/21.

У статті 1 Конституції України, зокрема, закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина п`ята статті 55 Конституції України).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.87, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.96, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Обмеженням права на доступ до суду, в даному випадку, є визначений нормами ГПК України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути предметом апеляційного оскарження окремо від рішення суду.

Так, відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

Порядок та строки апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції регулюється розділом IV ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Отже, передбачений частиною 1 статті 255 ГПК України перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є вичерпним.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, яка не включена до переліку, визначеного частиною 1 статті 255 ГПК України.

Закріплені у статтях 254, 255 ГПК України процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, натомість їх право на оскарження лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 по справі №912/1398/18).

Відповідно до пп.17 та 17.11 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Як це загальновідомо і неодноразово зазначалось Верховним Судом функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не розпочато.

Враховуючи, що ухвала Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі №910/18786/20 не підлягає окремому оскарженню від рішення суду, суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги заявнику.

Керуючись ст. ст. 46, 234, 235, 254, 255 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17, 17.11 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ

1. Апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі № 910/18786/20, яка занесена до протоколу судового засідання від 18.02.2021 повернути Концерну "Військторгсервіс".

Ухвала набрала законної сили 02.03.2021 та не підлягає оскарженню.

Суддя Курдельчук І.Д.