Рішення № 95233434, 18.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2021Справа № 910/16689/20Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"

про стягнення 1586857,81 грн.

за участі представників:

від позивача: Іваницька О.В., за довіреністю,

від відповідача: Мельник О.М., самопредставництво,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" про стягнення за договором від 18.09.2017 № 5595 суми основного боргу в розмірі 1470394,50 грн., трьох процентів річних у розмірі 13535,69 грн. та 102927,62 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

12.11.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 14.01.2021 поновлено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву та долучено відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що сума боргу за договором становить 1 470 394,50 грн., яка виникла внаслідок фінансової кризи. Відповідач зауважив, що вина останнього у несплаті заборгованості відсутня, у зв`язку з чим нарахування штрафних санкцій та процентів річних здійснено безпідставно. Також відповідач просив зменшити розмір пені на 90%, пославшись на кризовий стан та загально поширену проблему неоплати електроенергії.

У свою чергу, позивач надав заперечення проти зменшення судом нарахованих відповідачу санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2017 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір № 5595 (із додатковою угодою від 04.06.2019 № 1), за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги на тему: «Експериментально-теоретичні дослідження будівельних конструкцій захисної оболонки енергоблоків № 1, 2 (В-302 та В-338) ВП ЮУАЕС», а замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги. Код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг 72.19.

Відповідно до пункту 3.2 договору договірна ціна по предмету договору визначається згідно з калькуляцією кошторисної вартості на виконання послуг (додаток № 3) та відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток 4) і складає: 2391190 грн., крім того ПДВ 20 % - 478238 грн.

Розділом 4 договору передбачено, що розрахунки з виконавцем за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 120 банківських днів після підписання акту здачі-приймання наданих послуг та надання податкової накладної за етапами на підставі пред`явленого виконавцем рахунка на оплату.

За умовами пункту 5.7 договору приймання оформлених у встановленому порядку результатів наданих послуг оформлюється двосторонніми актами в 4- екземплярах по 2 для кожної із сторін. Оформлені сторонами акти здачі-приймання результатів наданих послуг і надані податкові накладні є підставою для взаємних розрахунків.

На виконання умов договору сторонами підписано акт від 21.12.2018 № 1 здавання-приймання наданих послуг на суму 1399033,50 грн. та від 24.12.2019 № 2 на суму 1470394,50 грн. Крім того, позивачем зареєстровано податкову накладну від 24.12.2020 № 1928 на загальну суму 1 470 394,50 грн., що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахункового коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 10.01.2020 № 9322170011.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на підставі підписаного сторонами акту здавання-приймання наданих послуг від 24.12.2019 № 2 надав відповідачу послуги на суму 1470394,50 грн., однак останній дані послуги не оплатив. При цьому, позивачем зареєстровано щодо даного акту наданих послуг податкову накладну в ЄРПН від 10.01.2020 № 9322170011.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 1470394,50 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 164684,20 грн. пені.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.9 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати наданих послуг за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості послуг за кожний день прострочення, але не більше 7 % від неоплаченої суми.

Водночас, із наданого позивачем розрахунку пені слідує, що останній здійснений без урахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Крім того, суд наголошує, що позивачем не прийнято до уваги кількість днів у 2020 році - 366 днів, що відобразилося на розрахунку пені позивача.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання здійснено позивачем у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за визначений позивачем період, але в межах подвійної облікової ставки НБУ, суд дійшов висновку про стягнення пені в розмірі 53994,81 грн.

Також, за прострочення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 13535,69 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зауважує, що в останньому також невірно визначено ділення на 365 днів, замість 366 днів у 2020 році. Таким чином, за перерахунком суду, три процентів річних є обґрунтованими в сумі 13498,70 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Таким чином, суд, беручи до уваги обставини даної справі та мотивування поданого відповідачем клопотання, не вбачає правових підстав для його задоволення та зменшення заявленої до стягнення пені на 90%, оскільки відповідачем не доведено винятковості обставин у даному випадку та невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам невиконання зобов`язання й сумі наявного боргу.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ) на користь Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" (03680, м. Київ, вул. І. Клименка, 5/2; ідентифікаційний код 02495431) 1470394 (один мільйон чотириста сімдесят тисяч триста дев`яносто чотири) грн. 50 коп. основного боргу, 53994 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 81 коп. пені, 13498 (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн. 70 коп. трьох процентів річних, 23068 (двадцять три тисячі шістдесят вісім) грн. 32 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 01.03.2021 року.

Суддя К.В. Полякова