Рішення № 95233350, 01.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2021Справа № 910/19438/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Фізичної особи-підприємця Ібадулліна Марата Равіловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»

про стягнення 133 291,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ібадуллін Марат Равільович (надалі - ФОП Ібадуллін М.Р.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (надалі - ТОВ «Нова Пошта») про стягнення 133 291,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень №264933 від 11.02.2019, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 133 291,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала отримана ТОВ «Нова Пошта» 14.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477415802.

Крім того, у зв`язку з тим, що в матеріалах справи були відсутні будь-які відомості про отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі, 10.02.2021 судом повторно направлена ухвала суду від 14.12.2020 на адресу ТОВ «Нова Пошта», яка отримана відповідачем 11.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №0105475004481.

Проте, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав, витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 документи до суду не подав.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

11.02.2019 між ТОВ «Нова Пошта» (експедитор) та ФОП Ібадулліним М.Р. (замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень №264933 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 2.1 якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (послуги), а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що відправлення - вантаж, пошта або інші речі залежно від того, що вказується у відповідній експрес-накладній.

Оголошена вартість відправлення - вартість відправлення, вказана відправником у відповідній експрес-накладній (п. 1.9 Договору).

Згідно з п. 2.5 Договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена цінність відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, інформація про додаткові послуги.

Пунктом 3.1.2 Договору передбачено, що експедитор зобов`язаний забезпечити збереження відправлення з моменту його прийняття для надання послуг до моменту його видачі одержувачу за умови дотримання замовником положень цього договору та умов.

Відповідно до п. 3.3.2 Договору замовник зобов`язується, відповідно до вимог експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов`язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) і надати її експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію, вказану в експрес накладній.

Замовник зобов`язаний запакувати відправлення для його збереження під час транспортування та розвантажувально-завантажувальних робіт, а також скріпити фірмовою клейкою стрічкою або пломбою, щоб запобігти доступу до вмісту відправлення (п. 3.3.4 Договору).

За умовами п. 3.3.13 Договору замовник зобов`язується, у разі отримання відправлення в неналежному стані (пошкодження, нестача, тощо) зафіксувати стан відправлення у відповідному акті за формою, затвердженою експедитором, з обов`язковою участю представників замовника/одержувача та експедитора.

Відповідно до п. 6.1 Договору у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.2.2 Договору у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною. У разі повної компенсації за пошкодження відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію.

У разі часткової втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора, експедитор повертає замовнику відповідну частину оголошеної вартості відправлення (п. 6.2.3 Договору).

Пунктом 6.2.12 Договору передбачено, що експедитор не зобов`язаний здійснювати перевірку вмісту відправлення та відповідності упаковки особливостям відправлення, вимогам чинного законодавства та державним стандартам.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято до перевезення вантаж, а саме: Мобільний телефон, об`ємною вагою 3 кг., оголошеною вартістю 136 000,00 грн., що підтверджується копією експерс-накладної №20450260799940 від 22.07.2020.

В той же час, вантаж згідно експрес-накладної №20450260799940 було повернуто відправнику з підстав відмови одержувача від його отримання, у зв`язку з чим оформлена експрес-накладна №59000538273055 від 28.07.2020, копія якої наявна в матеріалах справи.

04.09.2020 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому зазначив про те, що за інформацією, що міститься в особистому кабінеті, відправлення №59000538273055 отримане 28.07.2020 об 11:24 год., проте фактично позивачем чи його уповноваженими представниками вантаж не отримувався, з огляду на що ФОП Ібадуллін М.Р. просив ТОВ «Нова Пошта» надати інформацію щодо того, хто та на яких підставах отримав належне позивачу відправлення за №59000538273055, а також надати копії документів, які підтверджують повноваження такої особи.

Крім того, 04.09.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив відшкодувати вартість втраченого відправлення у розмірі 136 000,00 грн.

20.11.2020 ФОП Ібадуллін М.Р. звернувся до ТОВ «Нова Пошта» з вимогою перерахувати грошові кошти у розмірі 133 291,00 грн., що включає фактичну вартість втраченого відправлення та сплачену відповідачу провізну плату.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання із збереження відправлення направленого на підставі Договору, у зв`язку з чим позивач заявляє вимогу про відшкодування йому вартості втраченого відправлення та провізної плати у загальному розмірі 133 291,00 грн.

Договір є договором перевезення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі, Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Матеріалами справи (експрес-накладна №20450260799940 від 22.07.2020) підтверджується прийняття відповідачем до перевезення вантаж, а саме: Мобільний телефон, об`ємна вага якого 3 кг, оголошена вартість - 136 000,00 грн.

В той же час, одержувач відмовився від отримання відправлення за №20450260799940 від 22.07.2020, у зв`язку з чим вантаж було направлено відправнику відправленням за №59000538273055 від 28.07.2020.

За твердженням позивача, ані ФОП Ібадуллін М.Р., ані його уповноважені представники відправлення за №59000538273055 не отримували, а вантаж було отримано невідомою позивачу особою, у зв`язку з чим відповідачем порушено умови Договору і втрачено вантаж.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За приписами п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Суд відзначає, що в матеріалах справи не міститься, а відповідачем не надано доказів отримання спірного вантажу позивачем або його уповноваженим представником, при цьому, відповідачем не спростовано твердження ФОП Ібадуллін М.Р. про втрату такого вантажу ТОВ «Нова Пошта» шляхом передачі його особі без належних на те повноважень.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до ст. 308 зазначеного Кодексу відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Таким чином, вантаж відправлений позивачем експрес-накладною №20450260799940 від 22.07.2020 було втрачено з вини відповідача, чим завдано позивачу збитки у вигляді вартості втраченого вантажу.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Пунктом 136 Статуту автомобільного транспорту УРСР (чинного на даний час) передбачено, що автотранспортне підприємство, або організація відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів у таких розмірах: а) за втрату або недостачу вантажу - в розмірі дійсної вартості втраченого або невистачаючого вантажу; б) за пошкодження або псування вантажу - в розмірі тієї суми, на яку знизилася його вартість; в) за втрату вантажу, зданого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижча його справжньої вартості.

Таким чином, основними умовами для визначення розміру майнової відповідальності перевізника є:

- встановлення факту передачі для перевезення індивідуально визначеного вантажу;

- визначення за наданими доказами розміру фактичної вартості вантажу.

На підтвердження вартості мобільного телефону відправленого за експрес-накладною №20450260799940 позивачем надано копію накладної №237 від 01.07.2020, відповідно до якої вартість мобільного телефону Apple iPhone 11 Pro 256Gb A2215 EU, який був втрачений відповідачем, складає 131 800,00 грн.

Крім того, за пересилання втраченого вантажу ФОП Ібадулліним М.Р. було сплачено ТОВ «Нова Пошта» провізну плату у розмірі 758,00 грн. та у розмірі 735,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Згідно з п. 6.2.2 Договору у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора, експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною. У разі компенсації за пошкодження відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію.

Отже, за умовами Договору відповідач взяв на себе зобов`язання з повернення позивачу провізної плати у випадку повної втрати або пошкодження відправлення.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Нормою ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, відповідачем не забезпечено збереження вантажу позивача чим останньому завдано збитки у розмірі фактичної вартості товару у розмірі 131 800,00 грн., а також, враховуючи встановлені обставини у відповідача наявний обов`язок з повернення позивачу провізної плати у загальному розмірі 1 493,00 грн., проте позивачем заявлено вимогу про повернення провізної плати у загальному розмірі 1 491,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Нова Пошта» на користь ФОП Ібадулліна М.Р. збитки у розмірі 133 291,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Ібадулліна Марата Равіловича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (03026, м. Київ, Столичне Шосе, будинок 103, корпус 1, поверх 9; ідентифікаційний код 31316718) на користь Фізичної особи-підприємця Ібадулліна Марата Равіловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) збитки у розмірі 133 291 (сто тридцять три тисячі двісті дев`яносто одна) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий