Рішення № 95233257, 23.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/159/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2021 Справа № 908/2585/20

м.Запоріжжя Запорізької області

суд Запорізької області у складі: головуючий суддя Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Крохмаль А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса - 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, б. 137: поштова адреса - 69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, б. 7)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "СІТІ ЕССЕТС" (69097, м. Запоріжжя, пр. Інженера Преображенського, б. 9, приміщ. 349)

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Суть спору:

06.10.2020 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Концерн "Міські теплові мережі" з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "СІТІ ЕССЕТС" про стягнення заборгованості за поставлену у період з листопада 2019 року по квітень 2020 року теплову енергію в сумі 9945,53 грн, пені в сумі 202,58 грн, 3% річних в сумі 26,18 грн.

06.10.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/2585/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2585/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

Ухвала про порушення провадження від 12.10.2020 у справі №908/2585/20 була направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, а саме: 69114, м. Запоріжжя, вул. Героїв 93-ї бригади, б. 28, прим. 40А.

Однак, підприємством поштового зв`язку повернуто на адресу суду ухвалу від 12.10.2020 з відміткою на конверті "за закінченням терміну зберігання".

Судом зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого встановлено, що місцезнаходженням ТОВ "Компанія з управління активами "СІТІ ЕССЕТС" є наступна адреса: 69097, м. Запоріжжя, пр. Преображенського інженера, буд. 9, прим. 349.

З метою належного повідомлення відповідача супровідним листом від 07.12.2020 ухвала суду від 12.10.2020 про відкриття провадження у справі №908/2585/20 направлена відповідачеві за адресою його місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З метою всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи в їх сукупності, ухвалою суду від 14.12.2020 суд ухвалив перейти до розгляду справи №908/2585/20 за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання на 12.01.2021 о 14 год. 45 хв.

Ухвала про порушення провадження від 12.10.2020 у справі №908/2585/20 була направлена на адресу відповідача, зазначену у ЄДР, однак, підприємством поштового зв`язку повернуто на адресу суду з відміткою на конверті "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою суду від 12.01.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 02.02.2021.

Ухвалою суду від 02.02.2021 закрито підготовче провадження у справі №908/2585/20 та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 23.02.2021.

В судове засідання 23.02.2021 представники сторін не з`явилися.

23.02.2021 на електронну адресу Господарського суду Запорізької області надійшла заява представника позивача (без ЕЦП) про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про причини неявки уповноваженого представника не повідомив, відзив на позов не надав.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем законодавства України, яким регулюються правовідносини сторін щодо теплопостачання, а саме: відповідачем не укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відтак облік відпущеної теплової енергії здійснюється по особовому рахунку №407680. Відповідач отриману в період з листопада 2019 року по квітень 2020 року теплову енергію на загальну суму 9 945,53 грн. не оплатив. За порушення строків оплати позивачем нараховано пеню в сумі 202,58 грн, 3% річних в сумі 26,18 грн.

Відповідач у призначені судові засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвали суду не виконані, відзив на позов не надано.

Всі ххвали суду у справі №908/2585/20 направлені на адресу відповідача, проте повернулися до суду з відміткою підприємства поштового зв`язку «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду відповідачем та повернення її до суду з поміткою «за закінченням терміну зберігання» є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2585/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Враховуючи неявку сторін фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

В судовому засіданні 23.02.2021 судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.09.2020 № 224732732 на нерухоме майно, розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Інженера Преображенського, б. 9, приміщ. 348, починаючи з 11.10.2014 зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ ЕССЕТС». Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності №29559828, видане 17.11.2014 Реєстраційної службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач в період з листопада 2019 року по квітень 2020 року відпустив теплову енергію на потреби опалення в нежитловому приміщенні, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, проспект Інженера Преображенського, б. 9, приміщ. 348, на загальну суму 9 945,53 грн.

Факт отримання теплоносія підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії в зазначений період.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, та іншими нормативно-правовими актами України.

Виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про теплопостачання", він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; Теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", надалі - Закону). Таким є позивач у справі.

Відповідно до Закону України "Про природні монополії" Концерн "Міські теплові мережі" відноситься до суб`єктів природної монополії.

Основним предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподіл теплової енергії для підігріву житла і побутових потреб населення, підприємств, організацій і її збут.

Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", Концерн не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості.

Відповідно до Законів України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.

Статтею 24 Закону визначено, що одним з основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У статті 179 Господарського кодексу України закріплено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги. оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13).

Концерн "Міські теплові мережі" на адресу відповідача надсилав проект договору № 407680 від 08.08.2019 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, про що свідчить опис вкладення у цінний лист 16.08.2019.

У період часу з листопада 2019 року по квітень 2020 року Концерном міські теплові мережі на юридичну адресу відповідача надсилались рахунки та акти приймання - передачі теплової енергії для підписання.

У спірний період споживач свого обов`язку щодо укладення договору не виконав, договору купівлі-продажу теплової енергії з Концерном "МТМ" укладено не було, акти приймання - передачі теплової енергії не підписані, у зв`язку з чим облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виходячи зі змісту якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як вже зазначалося, згідно долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі теплової енергії позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 205 061,22 грн. Акти разом з рахунками надсилалися на юридичну адресу відповідача.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу №08-05/158-86 від 27.05.2020 щодо погашення заборгованості за теплову енергію.

Відповідач надіслані йому акти не підписав, спожиту без договору теплову енергію не оплатив, направлену на його адресу Вимогу про сплату заборгованості залишив без задоволення.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідачу послуги з централізованого теплопостачання позивачем не надавались або що відповідач ці послуги не отримував.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених вище норм права вказує на необхідність подання стороною належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї правової позиції щодо наявності порушення її прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію у сумі 9 945,53 грн. законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 202,58 грн та 3% річних у сумі 26,18 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», установлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: … за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що вони виконані вірно, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 202,58 грн пені та 3% річних у сумі 26,18 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ ЕССЕТС» (69097, м. Запоріжжя, пр. Інженера Преображенського, б. 9, приміщ. 349, ідентифікаційний код юридичної особи 39130799) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса - 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, б. 137: поштова адреса - 69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, б. 7), ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) заборгованість за поставлену у період з листопада 2019 по квітень 2019 року теплову енергію у сумі 9 945,53 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок п`ять гривень 53 коп.), пеню у сумі 202,58 грн (двісті дві гривні 58 коп.), 3% річних у сумі 26,18 грн (двадцять шість гривень 18 коп.), судовий збір у сумі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02 березня 2021 року.

Суддя О.А. Топчій