Рішення № 95233199, 18.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/163/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2021 Справа № 908/2445/20

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом 1 Фізичної особи - підприємця Пітченко Тетяни Степанівни, ( АДРЕСА_1 )

за позовом 2 Фізичної особи ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )

за позовом 3 Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

представник позивачів - адвокат Харченко Іван Іванович, ( АДРЕСА_3 )

до відповідача Бердянської міської ради, (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд. 2)

про стягнення шкоди у розмірі 2983750,00 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представники сторін:

від позивача 1 - Харченко І.І., Ордер на надання правової допомоги серія АР № 1023784 від 17.019.2020;

від позивача 2 - Харченко І.І., Ордер на надання правової допомоги серія АР № 1023784 від 17.019.2020;

від позивача 31 - Харченко І.І., Ордер на надання правової допомоги серія АР № 1023784 від 17.019.2020;

від відповідача - Замета Н.О., начальник відділу, на підставі посвідченні № 88 від 05.05.2020, розпорядження № 221-к від 04.05.2020;

від відповідача - Божков А.І., на підставі Положення про відділ з представництва інтересів міської ради в судах, затвердженого рішенням № 183 від 12.05.2020, (посвідчення № 29 від 05.05.2020);

22.09.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Пітченко Тетяни Степанівни, фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_2 до Бердянської міської ради Запорізької області про стягнення шкоди у розмірі 2983750,00 грн., завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 справу № 908/2445/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.10.2020 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2445/20, справі присвоєно номер провадження справи 4/163/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. підготовче судове засідання призначено на 10.11.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2445/20 до 18.01.2021, підготовче засідання відкладалося до 17.12.2020.

Підготовче засідання відкладалося до 13.01.2021, про що постановлено відповідну ухвалу по справі від 17.12.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.01.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/2445/20, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 19.01.2021.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.02.2021, про що зазначено в протоколі судового засіданні від 19.01.2020 у справі № 908/2445/20.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 18.02.2021, про що постановлено відповідну ухвалу суду по справі № 908/2445/20 від 10.02.2021.

В судовому засіданні 18.02.2021 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву та мотивовані посиланням на приписи ст. 56 Конституції України, ст., ст. 15, 16, 22, 393, 1166, 1173 ЦК України, ст. 142 ГК України. Позов пред`явлений позивачами з наступних підстав: ОСОБА_3 з 2012 року по 2018 рік здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець. На підставі паспортів прив`язки ТС ОСОБА_3 мала право здійснювати підприємницьку діяльність до 01.10.2017 і до 01.10.2018 за відповідними адресами в м. Бердянську, загальна площа ТС за цими паспортами прив`язки 184,5 кв.м. ОСОБА_1 з 2012 року по 2018 рік здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець. На підставі паспортів прив`язки ТС ОСОБА_1 мала право здійснювати підприємницьку діяльність до 01.10.2017 і до 01.10.2018 за відповідними адресами в м. Бердянську, загальна площа ТС за цими паспортами прив`язки 309,0 кв.м. ОСОБА_2 з 2012 року по 2018 рік здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець. На підставі паспортів прив`язки ТС Дергаль О.І. мала право здійснювати підприємницьку діяльність до 01.10.2017 і до 01.10.2018 за відповідними адресами в м. Бердянську, загальна площа ТС за цими паспортами прив`язки 45,0 кв.м. 28.04.2016 Бердянською міською радою Запорізької області прийнято рішення № 34 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бердянська", пунктом 5 якого паспорти прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, що оформлені до набрання чинності Положенням, затвердженим цим рішенням, втрачають чинність. Таким чином, позивачі вважають, що рішенням Бердянської міської ради Запорізької області № 34 від 28.04.2016 анульовано дію всіх паспортів прив`язки на території м. Бердянськ, в тому числі і наданих їм. Розпорядженням міського голови м. Бердянськ № 46-р від 09.02.2016 "Про організацію проведення ярмарку "Курортний сезон - 2016" доручено проведення ярмарку "Курортний сезон - 2016" Комунальному підприємству Бердянської міської ради "Бердянський центральний ринок", кінцевим бенефіціаром якого є Бердянська міська рада Запорізької області. КП БМР "Бердянський центральний ринок" проведено ярмарок на цій території, організувавши аукціон, та отримано доходи в розмірі: 1468 тис.грн. від проведення аукціонів, 888,5 тис.грн. відшкодування вартості експлуатаційних витрат, 28,1 тис. грн. інші надходження, що підтверджується офіційною відповіддю відповідача № 0409/54-0368/ПІ від 12.07.2016. Відповідно до інформації КП БМР "Бердянський центральний ринок" від 23.05.2016 № 244 стартова ціна за 1 кв.м. об`єкту аукціону становила 2500,00 грн. Розпорядженням міського голови м. Бердянськ № 106-р від 22.03.2017 "Про організацію проведення ярмарку "Курортний сезон - 2017" доручено проведення ярмарку "Курортний сезон - 2017" КП БМР "Бердянський центральний ринок". Відповідно до інформації відповідача від 18.10.2017 № 0547/01-0472/ПІ стартова ціна за 1 кв.м. об`єкту аукціону становила 3000,00 грн. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 у справі № 310/6300/16-а визнано незаконним та нечинним рішення Бердянської міської ради № 34 від 28.04.2016 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бердянська". Отже, позивачі вважають, що в період з 28.04.2016 по 18.09.2017 вони були незаконно позбавлені права здійснювати підприємницьку діяльність згідно паспортів прив`язки ТС. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За змістом ст. 393 ЦК України якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. Особливості щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, визначені статтею 1173 ЦК України. Необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язко між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має особа, яка звернулася з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. На думку позивачів, у спірних правовідносинах наявні всі три умови для притягнення Бердянської міської ради до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, оскільки судовим рішенням доведено порушення відповідачем прав позивачів. Частиною 3 ст. 22 ЦК України встановлено, що Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Дохід від порушення прав в 2016 та 2017 роках отримала Бердянська міська рада через організацію ярмарок та проведення аукціонів на території м. Бердянськ КП БМР "Бердянський центральний ринок". З урахуванням стартової ціни за 1 кв.м. на аукціонах в 2016 та 2017 роках, проведених КП БМР "Бердянський центральний ринок", та загальної площі ТС, які належали позивачам та які були анульовані незаконним рішенням відповідача, на підставі положень ст. 22 ЦК України позивачами розраховані збитки, завдані їм, які склали наступні суми: збитки ОСОБА_3 становлять 1014750,00 грн., збитки ОСОБА_1 - 1699500,00 грн. і збитки ОСОБА_2 - 269500,00 грн. Незаконність рішення Бердянської міської ради № 34 від 28.04.2016 встановлена постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017, отже саме з 18.07.2017 починається перебіг строку позовної давності, а тому, враховуючи приписи ст., ст. 256, 257 ЦК України, позовна заява подана в межах строку позовної давності. На підставі викладеного, позивачі просять суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача: на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Бердянської міської ради, 1014750,00 грн. понесених збитків, на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Бердянської міської ради, 1699500,00 грн. понесених збитків та на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Бердянської міської ради, 269500,00 грн. понесених збитків. Також позивачі просять суд покласти на відповідача судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 8000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).

Відповідач позов не визнає повністю, заявлені вимоги вважає необґрунтованими і недоведеними. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву та в запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву зазначив, що позивачі не наводять жодного обґрунтування причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача (прийняття рішення № 34 від 28.04.2016 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бердянська") та отриманням відповідачем доходу, а також розміру цього доходу від проведення ярмарок на території м. Бердянська, які проводилися в межах повноважень територіальної громади міста Бердянська, і правомірність проведення яких позивачами не ставиться під сумнів. Позивачі не обґрунтовують, які саме доходи і в якому розмірі вони безумовно мали отримати, при розрахунку суми шкоди посилаються лише на припущення, що відповідач отримав дохід саме від розміщення тимчасових споруд на земельних ділянках, на використання яких у позивачів нібито існувало переважене право. Сума доходу нібито отриманого відповідачем визначається позивачами лише з припущень, що дохід отримано у зв`язку із здійсненням торгівлі саме за місцями, за якими раніше надавалися паспорти прив`язки на тимчасові споруди позивачів. При цьому, відповідач вважає, що є неправильним ототожнення доходів, отриманих від проведення ярмарок з нібито упущеною вигодою позивачів. Також відповідач вважає, що позивачами не наведено доводів, які б підтверджували протиправності дій Бердянської міської ради, спрямованих на перешкоджання позивачам у здійсненні їх підприємницької діяльності в 2016 і 2017 роках. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

Матеріали справи свідчать, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 (позивач 1 у справі) з 2012 року по 2018 рік здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець.

На підставі паспортів прив`язки тимчасових спору (ТС) ОСОБА_3 мала право здійснювати підприємницьку діяльність до 01.10.2017 і до 01.10.2018 за відповідними адресами в

АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 164-05/13, строк дії до 01.10.2018 (12 кв.м.);

2) АДРЕСА_5 , строк дії до 01.10.2018 (12,5 кв.м.);

3) по АДРЕСА_6 , строк дії до 01.10.2018 (26 кв.м.);

4) по вул. Набережній, в районі РКП «Маяк», реєстраційний номер 11-05/12, строк дії до 01.10.2017 (18 кв.м.);

5) по АДРЕСА_7 , реєстраційний номер 12-05/12 від 01.10.2017 (18 кв.м.);

6) чотири пересувні тимчасові споруди по вул. Макарова, в районі Дельфінарію та ДОЦ «Червона гвоздика», реєстраційний номер 505-12/12 строк дії до 01.10.2017 (96 кв.м.).

Загальна площа ТС за цими паспортами прив`язки складає 184,5 кв.м.

ОСОБА_1 (позивач 2 у справі) згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 2012 року по 2018 рік здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець.

На підставі паспортів прив`язки ТС ОСОБА_1 мала право здійснювати підприємницьку діяльність до 01.10.2017 і до 01.10.2018 за відповідними адресами в м. Бердянську, а саме:

1) по АДРЕСА_8 , реєстраційний номер 164-05/14, строк дії до 01.10.2018 (12 кв.м.);

2) по АДРЕСА_9 , строк дії до 01.10.2018 (12 кв.м.);

3) по АДРЕСА_10 , строк дії до 01.10.2018 (15 кв.м.);

4) по АДРЕСА_11 , строк дії до 01.10.2018 (28 кв.м.);

5) чотири пересувні тимчасові споруди по вул. Макарова, в районі Дельфінарію та ДОЦ «Червона гвоздика», реєстраційний номер 500-12/12 строк дії до 01.10.2017 (96 кв.м.);

6) чотири пересувні тимчасові споруди по вул. Макарова, в районі Аквапарку та Дельфінарію, реєстраційний номер 499-12/12 строк дії до 01.10.2017 (96 кв.м.);

7) по вул. Толстого, в районі зупинки « 3-пляж», реєстраційний номер 113-05/12, строк дії до 01.10.2017 (18 кв.м.);

8) по пр. Праці, в районі парку ім. П.П.Шмідта, реєстраційний номер 109-05/12, строк дії до 01.10.2017 (10 кв.м.);

9) по пр. Праці, в районі парку ім. П.П.Шмідта, реєстраційний номер 106-05/12, строк дії до 01.10.2017 (10 кв.м.).

Загальна площа ТС за цими паспортами прив`язки складає 309,0 кв.м.

Також ОСОБА_2 (позивач 3 у справі) згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 2012 року по 2018 рік здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець.

На підставі паспортів прив`язки ТС Дергаль О.І. мала право здійснювати підприємницьку діяльність до 01.10.2018 за відповідними адресами в

АДРЕСА_12 , строк дії до 01.10.2018 (6 кв.м.);

2) пр. Леніна (Азовський), в районі школи № 2, реєстраційний номер 166-05/13, строк дії до 01.10.2018 (215 кв.м.);

3) по АДРЕСА_13 , строк дії до 01.10.2018 (10 кв.м.);

4) по АДРЕСА_14 , біля входу до містечка атракціонів «Дніпро-2000», реєстраційний номер 76-04/13, с трок дії до 01.10.2018 (8 кв.м.).

Загальна площа ТС за цими паспортами прив`язки складає 45,0 кв.м.

Як підтверджується матеріалами справи, 28.04.2016 Бердянською міською радою Запорізької області (відповідачем у справі) прийнято рішення № 34 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бердянська». (т. 1 а.с. 160-164).

Відповідно до преамбули цього рішення, акт приймається згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним кодексом України, статтею 14 Закону України «Про основи містобудування», Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про благоустрій населених пунктів», наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», розділом V постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 08.07.1996 № 369 «Про затвердження Правил роботи дрібно роздрібної торговельної мережі», постановою Кабінету Міністрів України 15.06.2006 № 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.11.2013 № 537 «Про затвердження Типового договору щодо пайової участі в утримання об`єкта благоустрою» ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі», статтею 25 Статуту територіальної громади міста Бердянська, рішення від 12.09.2013 № 9 «Про затвердження Концепції виставково-ярмаркової діяльності в м. Бердянськ».

Пунктом 1 рішення № 34 від 08.04.2016 затверджено Положення про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бердянська (Положення викладено окремим документ та є додатком до рішення).

Згідно з пунктом 2 рішення № 34 від 08.04.2016 визнано таким, що втратив чинність пункт 9.2.6 «Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку та додержання тиші в громадських місцях міста Бердянська (в новій редакції)», затверджених рішенням від 30.05.2012 № 5 із змінами, внесеними рішенням від 31.05.2013 № 17.

Відповідно до пункту 3 рішення № 34 від 08.04.2016 встановлено, що розділ 9 «Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку та додержання тиші в громадських місцях міста Бердянська (в новій редакції), затверджених рішенням від 30.05.2012 із змінами, внесеними рішенням від 31.05.2013 № 17, застосовується в частині, що не суперечить «Положенню про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Бердянська», затвердженому цим рішенням.

Пунктом 4 рішення № 34 від 08.04.2016 визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 12.05.2015 № 85 «Про затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Бердянська у новій редакції та архітектурних типів тимчасових споруд».

Згідно з пунктом 5 рішення № 34 від 08.04.2016 паспорти прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, що оформлено до набрання чинності «Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Бердянська», затвердженого цим рішенням, втрачають чинність.

Цим пунктом також обумовлено, що в разі необхідності розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності по паспорту прив`язки ТС, що втратив чинність, суб`єкти господарювання можуть оформити новий паспорт прив`язки тимчасових споруд у встановленому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 Порядку та згідно з Положенням, що затверджено цим рішенням.

У відповідності до пунктів 6-8 рішення № 34 від 08.04.2016 визначено відповідальних осіб за виконання цього рішення; встановлені порядок та строки оприлюднення рішення в засобах масової інформації, а також визначено, що контроль за виконанням рішення покладено на постійні комісії міської ради з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології, а також з питань реалізації державної регуляторної політики, підприємницької діяльності та управління комунальної власності.

Таким чином, позивачі вважають, що рішенням Бердянської міської ради Запорізької області № 34 від 28.04.2016, зокрема пунктом 5 цього рішення, анульовано дію всіх паспортів прив`язки на території м. Бердянськ, що були чинними на час прийняття вказаного рішення, в тому числі і наданих їм.

Розпорядженням міського голови м. Бердянськ № 46-р від 09.02.2016 «Про організацію проведення ярмарку «Курортний сезон - 2016» для створення сприятливих умов для збільшення обсягів конкурентоспроможної продукції та послуг, забезпечення науково-технічного і технологічного оновлення місцевого виробництва, підвищення іміджу міста, розвитку ділового туризму, активізації інноваційного процесу та виробничої кооперації, підтримки місцевого виробника в місті Бердянську вирішено провести ярмарок «Курортний сезон - 2016»; доручено проведення ярмарку «Курортний сезон - 2016» Комунальному підприємству Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок», визначити для проведення ярмарку «Курортний сезон - 2016» наступні місця для проведення виставково-ярмаркових заходів: в Центральній частині міста по пр. Леніна (від пр. Перемоги до Приморської площі), на Приморській площі, по вул. Горького (від пр. Праці до вул. Першотравневої), згідно зі схемою. Проведення виставково-ярмаркових заходів дозволити з 01.04.2016 по 20.09.2016, без заїзду автотранспорту. (том 2, а.с. 19)

Пунктом 5 вищезазначеного розпорядження передбачено, що на час проведення ярмарку «Курортний сезон - 2016» розміщення тимчасових споруд за паспортами прив`язки в місцях, що визначені схемою розміщення ярмаркових об`єктів, не проводиться.

Як зазначають позивачі у справі і цей факт не оспорюється відповідачем, засновником Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» є Бердянська міська рада Запорізької області.

Розпорядженням міського голови м. Бердянськ № 106-р від 22.03.2017 «Про організацію проведення ярмарку «Курортний сезон - 2017» з метою створення сприятливих умов для збільшення обсягів конкурентоспроможної продукції та послуг, забезпечення науково-технічного і технологічного оновлення місцевого виробництва, підтримки місцевого товаровиробника, підвищення іміджу міста, розвитку ділового туризму, активізації інноваційного процесу та виробничої кооперації, залучення інвестицій в місті Бердянську вирішено провести ярмарок «Курортний сезон - 2017»; доручено проведення ярмарку «Курортний сезон - 2017» КП БМР «Бердянський центральний ринок», визначити для проведення ярмарку «Курортний сезон - 2017» наступну територію проведення ярмаркових заходів: в Центральній частині міста по пр. Азовському (від пр. Перемоги до Приморської площі), на Приморській площі, по вул. Горького (від пр. Праці до вул. Горького в ралійні ж/б № 51), згідно зі схемою. Проведення ярмаркових заходів дозволити з 01.05.2017 по 30.10.2017, без заїзду автотранспорту. (том 2, а.с. 10-11)

Пунктом 5 вищезазначеного розпорядження передбачено, що на час проведення ярмарку «Курортний сезон - 2017» розміщення тимчасових споруд за паспортами прив`язки на території проведення ярмарку проводиться у відповідності до Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бердянська.

Відповідно до Положення про порядок організації та проведення аукціону Комунального підприємства БМР «Бердянський центральний ринок» право на розміщення ярмаркового об`єкту на ярмарку «Курортний сезон - 2016» набувається шляхом участі в публічних торгах (аукціону) з продажу права укладення договору на розміщення ярмаркового місця на ярмарку «Курортний сезон - 2016». (том 2, а.с. 12-18)

Відповідно до листа Виконавчого комітету Бердянської міської ради від 12.07.2016 № 0409/04-0368/ПІ загальна сума, яка надійшла до КП БМР «Бердянський центральний ринок» від проведення аукціонів ярмарки «Курортний сезон - 2016» складає 1468,0 тис.грн., загальна сума, яка надійшла до КП БМР «Бердянський центральний ринок» від договорів на відшкодування вартості експлуатаційних витрат по обслуговуванню ярмарки «Курортний сезон - 2016» складає 888,5 тис.грн., сума інших надходжень в рамках ярмарку «Курортний сезон - 2016» становить 28,1 тис. грн. (том 2 а.с. 27)

Згідно інформації КП БМР «Бердянський центральний ринок» від 23.05.2016 № 244 стартова ціна за 1 кв.м. об`єкту аукціону в рамках ярмарку «Курортний сезон - 2016» становила 2500,00 грн. (том 2, а.с. 28-29)

Листом від 06.09.2017 № 402 КП БМР «Бердянський центральний ринок» повідомило, що за результатами проведення аукціонів на право на розміщення ярмаркових об`єктів на ярмарку «Курортний сезон - 2017» КП БМР «Бердянський центральний ринок» отримало грошові кошти в розмірі 4157161,00 грн. (том 2, а.с. 78)

Відповідно до інформації Виконавчого комітету Бердянської міської ради від 18.10.2017 № 0547/01-0472/ПІ стартова ціна за 1 кв.м. об`єкту аукціону в рамках ярмарку «Курортний сезон - 2017» становила 3000,00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 у справі № 310/6300/16-а визнано незаконним та нечинним рішення Бердянської міської ради № 34 від 28.04.2016 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бердянська».

Враховуючи зазначені обставини, позивачі вважають, що в період з 28.04.2016 (з моменту винесення рішення № 34 від 28.04.2016) по 18.09.2017 (до моменту ухвалення постанови, якою рішення № 34 від 28.04.2016 визнано незаконним та нечинним) вони були незаконно позбавлені права здійснювати підприємницьку діяльність згідно наявних у них та діючих у цей період часу паспортів прив`язки ТС.

При цьому, як зазначають позивачі, відповідач в період часу з 28.04.2016 по 18.09.2017 отримував дохід від проведення аукціонів в рамках ярмарків «Курортний сезон - 2016» та «Курортний сезон - 2017».

З урахуванням стартової ціни за 1 кв.м. на аукціонах в 2016 та 2017 роках, проведених КП БМР «Бердянський центральний ринок», та загальної площі ТС, які належали позивачам та які були анульовані незаконним рішенням відповідача № 34 від 28.04.2016, позивачами розраховані збитки у вигляді неодержаних, завдані їм, які склали наступні суми: збитки ОСОБА_3 становлять 1014750,00 грн., збитки ОСОБА_1 - 1699500,00 грн. і збитки ОСОБА_2 - 269500,00 грн.

Враховуючи викладене, посилаючись на норми ст. 56 Конституції України, ч. 3 ст. 22, ст. 1173 ЦК України, позивачами заявлені вимоги про стягнення з відповідача: на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Бердянської міської ради, 1014750,00 грн. неодержаних доходів, на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Бердянської міської ради, 1699500,00 грн. неодержаних доходів та на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Бердянської міської ради, 269500,00 грн. неодержаних доходів.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, заслухавши доводи представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

На позивача покладено обов`язок обґрунтувати своєї вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (частина 2 статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч., ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України)

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, визначені статтею 1173 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Так, відповідно до частини 1 статі 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, стаття 1173 ЦК України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 вказала, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача шкоди в загальному розмірі 2983750,00 грн., завданої органом місцевого самоврядування.

Мотивуючи заявлені вимоги позивачі посилаються на те, що незаконним рішенням Бердянської міської ради Запорізької області № 34 від 28.04.2016 були анульовані видані їм паспорти прив`язки ТС (строк дії яких тривав до 01.10.2017 і до 01.10.2018), внаслідок чого позивачі були незаконно позбавлені права здійснювати підприємницьку діяльність згідно наявних у них та діючих у цей період часу паспортів прив`язки ТС, а, отже, позивачі були позбавлені можливості отримувати дохід від здійснення підприємницької діяльності згідно цих паспортів прив`язки ТС.

Натомість, як зазначають позивачі, відповідач в період часу з 28.04.2016 по 18.09.2017 отримував дохід від проведення аукціонів в рамках ярмарків «Курортний сезон - 2016» та «Курортний сезон - 2017».

При розрахунку суми шкоди, яка є предметом стягнення у даній справі, позивачі посилаються на норми частини 3 статті 22 ЦК України.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 ГК України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 3 статті 22 ЦК України якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, серед іншого, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Тобто упущена вигода, в розумінні положень цивільного та господарського законодавства, також входить до складу збитків.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частини 1 статті 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. (постанова Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15).

Таким чином, позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, з огляду на вище наведені норми чинного законодавства, суд вважає, що позивачами не доведено наявності підстав для покладення на Бердянську міську раду відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (неодержаних доходів), завданої органом місцевого самоврядування.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення шкоди, позивач повинен довести наявність у нього шкоди, протиправних винних дій відповідача та причинного зв`язку між шкодою, завданою позивачу, та діями відповідача.

З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування шкоди може пред`являтися виключно у разі, якщо шкода є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Суд вважає, що підхід позивачів при розрахунку шкоди виходячи із розміру площі належних їм паспортів прив`язки ТС є безпідставним, оскільки позивачі отримували дохід від здійснення підприємницької діяльності за адресами розташування належних їм паспортів прив`язки ТС, проте позивачі не мали права продажу торгівельного місця відповідно до паспорту прив`язки ТС.

Разом із тим, позивачі не довели реального розміру можливого розміру прибутку в 2016 і в 2017 роках від здійснення господарської діяльності за адресами розміщення паспортів прив`язки ТС, а, отже, відповідно і наявності шкоди у вигляді упущеної вигоди, що є окремою підставою для відмови в позові.

Також суд дійшов висновку, що посилаючись на приписи ч. 3 ст. 22 ЦК України, позивачі не довели розміру отриманого саме відповідачем доходу від проведення ярмарків «Курортний сезон - 2016» і «Курортний сезон - 2017», оскільки листування, на яке посилається позивач не містить інформації про розмір сум доходів, перерахованих саме до бюджету Бердянської міської ради. Крім того, суд зауважує, що стартова ціна місця на аукціонах з продажу ярмаркових місць на ярмарках «Курортний сезон - 2016» і «Курортний сезон - 2017» не може ототожнюватися з доходами, отриманими Бердянською міською радою.

Не є така шкода у вигляді упущеної вигоди у безпосередньому причинному зв`язку з неправомірним рішенням Бердянської міської ради.

Сам принцип розрахунку розміру упущеної вигоди позивачів зводиться до намагання позивачів ототожнити нібито неотримані позивачами доходи та доходи отримані територіальною громадою міста Бердянська в особі Бердянської міської ради від проведення ярмарок на території міста Бердянська, що є безпідставним.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач посилається на недоведеність позивачами правових підстав для стягнення заявленої шкоди, зокрема протиправної поведінки відповідача, факту завдання позивачам шкоди.

Зі змісту рішення Бердянської міської ради № 34 від 28.04.2016, на яке посилаються позивачі, стверджуючи, що внаслідок прийняття цього рішення вони були незаконно позбавлені права здійснювати підприємницьку діяльність згідно наявних у них та діючих у цей період часу паспортів прив`язки ТС, не вбачається, що цим рішенням заборонялося отримувати паспорти прив`язки ТС в інших місцях на території міста Бердянськ.

Суд вважає за необхідне зазначити, що паспорт прив`язки ТС надає право на розміщення тимчасової споруди на певній території але не перешкоджає використання цієї території територіальною громадою міста Бердянська, не обмежує право територіальної громади міста на проведення загально громадських заходів.

Враховуючи, що наявність паспорту прив`язки підтверджує лише надання права на розміщення тимчасової споруди, суд дійшов висновку, що позивачами не надано належних і допустимих доказів використання паспортів прив`язки та розміщення тимчасових споруд , перешкоджання у використанні яких нібито вчинив відповідач.

За таких обставин, суд вважає, що позивачами не доведено вчинення Бердянською міською радою дій по перешкоджанню позивачам в здійсненні їх підприємницької діяльності, а сам факт прийняття рішення, яке згодом було визнано неправомірним судом, не є достатньою підставою для відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

Суд погоджується з доводами відповідача, що позивачі не навели жодного обґрунтування причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача (прийняття рішення № 34 від 28.04.2016) та отриманням доходу і розміру цього доходу від проведення ярмарок на території міста Бердянська, які проводилися в рамках повноважень територіальної громади міста Бердянська і правомірність проведення яких позивачами у даній справі не ставиться під сумнів.

Також слід зазначити, що рішенням Бердянського міжрайонного суду від 12.02.2018 у справі № 3310/3706/17, яке залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018, відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови м. Бердянськ № 106-р від 22.03.2017 «Про організацію проведення ярмарку «Курортний сезон - 2017», визнано розпорядження таким, що відповідає повноваженням Бердянської міської ради, чим підтверджено правомірність проведення ярмаркових заходів.

Таким чином, враховуючи, що позивачами не надано суду належних та допустимих доказів спричинення Бердянською міською радою шкоди позивачам у вигляді упущеної вигоди позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Приписами ст. 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Досліджені судом в ході судового вирішення спору схеми розміщення ярмаркових об`єктів 2016 і 2017 років не приймаються судом як належні докази у даній справі, оскільки згідно пояснень позивачів вони погоджуються з тим, що площа ярмаркових заходів не співпадає з площею торговельних об`єктів позивачів та місця проведення ярмаркових заходів не співпадають з місцями розташування торговельних об`єктів позивачів. Отже, такі докази не підлягають оцінці судом, оскільки не входять до предмету доказування у цьому спорі.

Також досліджений судом цифровий носій інформації - DVD-диск із відеозаписом, поданий позивачами як додаток до відповіді б/н від 25.11.2020 на відзив на позовну заяву, не є належним доказам у справі, оскільки інформація що міститься на ньому, не стосується предмету доказування у спірних правовідносинах. Крім того, відеозапис, який міститься на вказаному диску, не дозволяє встановити де, ким і за яких обставин він здійснювався.

Щодо наданого позивачами до матеріалів справи договору на відшкодування вартості експлуатаційних витрат по обслуговуванню ярмарку «Курортний сезон - 2016» від 09.06.2016 (том 2, а.с. 100-104), то суд погоджується з доводами відповідача і вважає поданий доказ неналежним, оскільки вказаний договір укладений КП БМР «Бердянський центральний ринок» з невідомою особою (інформація про сторону договору прихована), яка не стороною спору у даній справі. Крім того, суду не надано належним чином посвідченої копії такого договору.

Враховуючи вище встановлені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення шкоди у розмірі 2983750,00 грн., завданої органом місцевого самоврядування, за недоведеністю.

Стосовно доводів відповідача про застосування до заявлених позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно з положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою статті 257 ЦК України закріплено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч., ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Таким чином, лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням викладеного, оскільки суд дійшов висновку про наявність самостійних підстав за яких позов у даній справі не підлягає задоволенню, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності судом не розглядається.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Суд визнає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.

Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.

Враховуючи вище наведене, в задоволені позову відмовляється повністю.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільнені від сплати судового збору.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В задоволенні позову фізичної особи - підприємця Пітченко Тетяни Степанівни, фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_2 до Бердянської міської ради Запорізької області про стягнення шкоди у розмірі 2983750,00 грн., завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відмовити повністю.

Повне судове рішення складено « 01» березня 2021 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.