Рішення № 95232863, 01.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2021м. ДніпроСправа № 904/6871/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Дніпровського відділення філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (м.Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором на виконання проектно-вишукувальних робіт №78/12617/19042 від 29.07.2019 у загальному розмірі 62 991 грн. 52 коп.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Дніпровського відділення філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - відповідач) заборгованості за договором на виконання проектно-вишукувальних робіт №78/12617/19042 від 29.07.2019 у загальному розмірі 62 991 грн. 52 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 49 715 грн. 04 коп. - основний борг;

- 11 470 грн. 23 коп. - пеня;

- 1 806 грн. 25 коп. - 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (замовником) зобов`язань за договором на виконання проектно-вишукувальних робіт № 78/12617/19042 від 29.07.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані 24.09.2019 позивачем (підрядником) роботи з розробки проектно-кошторисної документації, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 49 715 грн. 04 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 01.10.2019 по 16.12.2020 в сумі 11 470 грн. 23 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 01.10.2019 по 16.12.2020 в сумі 1 806 грн. 25 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172, 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем подано заяву про усунення недоліків (вх. суду № 62103/20 від 29.12.2020), в якій він просить суд, на виконання вимог ухвали суду від 21.12.2020, долучити до матеріалів справи докази надсилання Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" копії позовної заяви і доданих до неї документів, а саме: поштовий опис вкладення з поіменним переліком та фіскальний чек.

Так, ухвалою суду від 30.12.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 6578/21 від 09.02.2021), в якому він зазначив та просив суд врахувати під час прийняття рішення по справі, що сума основного боргу була відповідачем сплачена 23.12.2020, на підтвердження чого останній просив суд долучити до матеріалів справи платіжне доручення № 15547 (#627249048205) від 23.12.2020 на суму 49 715 грн. 04 коп. з призначенням платежу: "сплата за розробку проектної документації "Реконструкція колійного розвитку території ПрАТ "ДТРЗ" згідно з рахунком № 78 від 24.11.2020, договір № 19042 (29.07.2019)".

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.12.2020, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49038, м. Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, будинок 7 (а.с.32).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 30.12.2020 отримав 11.01.2021, що вбачається з поштового повідомлення № 4930013538478 (№4903816509372), отже завчасно.

Так, ухвалою суду від 30.12.2020, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 11.01.2021, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 26.01.2021 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 01.03.2021 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

З приводу строку розгляду даної справи суд зазначає таке.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи; також оглянуто матеріали справи Господарського суду Дніпропетровської області №904/6854/16 з виготовленням копії договору.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику, загальна вартість робіт, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 29.07.2019 між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - замовник, відповідач) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Дніпровського відділення філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - підрядник, позивач) укладено договір на виконання проектно-вишукувальних робіт №78/12617/19042 (далі - договір, а.с.11-14), відповідно до умов пункту 1.1. якого за завданням замовника підрядник зобов`язується виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації: "Реконструкція колійного розвитку території ПрАТ "ДТРЗ" з укладанням стрілочного переводу № 5 на колію № 12 для з`єднання з колією № 2", а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

У пункті 10.1. договору сторони дійшли згоди, що договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Доказів зміни, розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Так, у пункті 1.2. договору сторони погодили, що науково-технічні, економічні та інші вимоги до предмета договору визначені Завданням на проектування, яке є невід`ємною частиною договору.

До договору сторонами були підписані:

- протокол узгодження договірної ціни (додаток № 1) (а.с.15);

- календарний план робіт (додаток № 2) (а.с.16);

- завдання на проектування (додаток № 7) (а.с.16);

- кошториси (додатки № 3-6) (а.с.17).

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Так, у розділі 3 договору сторони погодили вартість робіт і порядок розрахунків, зокрема, у пункті 3.1. договору вказано, вартість робіт, виконаних згідно з договором визначена підрядником відповідно до державних цін, згідно з кошторисами (додатки 3-6), погодженими замовником та відповідно до протоколу про договірну ціну, що є невід`ємною частиною договору складає 99 430 грн. 08 коп.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до пункту 2.1. договору термін виконання робіт визначається за календарним планом робіт, який є невід`ємною частиною договору (додаток № 2).

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

На виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 99 430 грн. 08 коп., які були прийняті відповідачем за актом здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт № 63 від 24.09.2019 (а.с.19).

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Так, у пункті 3.2. договору сторони визначили, що замовник здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника в наступному порядку: аванс у розмірі 50% від ціни даного договору продовж 5-ох банківських днів з моменту підписання договору, остаточний розрахунок у розмірі 50% від ціни договору продовж 5-ох банківських днів з моменту підписання (узгодження) акту здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт.

Як зазначає позивач та що вказано в акті здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт № 63 від 24.09.2019, аванс було сплачено відповідачем в сумі 49 715 грн. 04 коп., як це і було передбачено договором.

При цьому, всупереч вказаним умовам договору відповідач залишок вартості прийнятих за актом здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт № 63 від 24.09.2019 робіт у встановлені в договорі строки не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 49 715 грн. 04 коп., що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, у відповідності до вказаних процесуальних норм, відповідачем були долучені до матеріалів справи докази того, що сума основного боргу, заявлена до стягнення у даній справі, була сплачена відповідачем 23.12.2020, на підтвердження чого було долучено платіжне доручення № 15547 (#627249048205) від 23.12.2020 на суму 49 715 грн. 04 коп. з призначенням платежу: "сплата за розробку проектної документації "Реконструкція колійного розвитку території ПрАТ "ДТРЗ" згідно з рахунком № 78 від 24.11.2020, договір №19042 (29.07.2019)".

Суд відзначає, що із позовною заявою позивач звернувся до суду 16.12.2020, про що свідчить конверт, в якому надійшла позовна заява (а.с.28), отже основний борг у даній справі було погашено відповідачем після звернення позивача із позовом до суду.

Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати суми боргу боржником (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом до суду за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 49 715 грн. 04 коп., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В той же час, наявність прострочення повної оплати виконаних позивачем 24.09.2020 робіт за договором встановлена судом, оскільки, враховуючи умови пункту 3.2. договору, граничним строком оплати залишку вартості робіт (50%) було 01.10.2019, а роботи були оплачені відповідачем лише 23.12.2020, отже із простроченням.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до пункту 5.2. договору замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов`язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення у весь період прострочення.

Отже, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за весь період прострочення, а саме: з 01.10.2019 по 16.12.2020 в сумі 11 470 грн. 23 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем невірно було визначено граничний строк оплати залишку вартості робіт, а саме: враховуючи умови пункту 3.2. договору, граничним строком оплати залишку вартості робіт (50%) було 01.10.2019, отже прострочення виникло лише з 02.10.2019.

Враховуючи вказане, розрахунок пені, здійснений позивачем у позовній заяві (а.с.5), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Так, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що граничним строком оплати залишку в сумі 49 715 грн. 04 коп. є 01.10.2020, отже пеня підлягає нарахуванню в період з 02.10.2019 по 16.12.2020 та в цей період складає 11 427 грн. 19 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 11 427 грн. 19 коп.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 01.10.2019 по 16.12.2020 в сумі 1 806 грн. 25 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.6), та встановлено, що під час його проведення позивачем невірно було визначено граничний строк оплати залишку вартості робіт, а саме: враховуючи умови пункту 3.2. договору, граничним строком оплати було 01.10.2019, отже прострочення виникло лише з 02.10.2019.

Враховуючи вказане, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у позовній заяві (а.с.6), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Так, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що граничним строком оплати залишку в сумі 49 715 грн. 04 коп. є 01.10.2020, отже 3% річних підлягають нарахуванню в період з 02.10.2019 по 16.12.2020 та в цей період складають 1 802 грн. 17 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1 802 грн. 17 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно із частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 49 715 грн. 04 коп. виник внаслідок неправильних дій відповідача, то судовий збір в цій частині судом покладається на відповідача відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу.

В іншій частині, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 100 грн. 43 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Дніпровського відділення філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за договором на виконання проектно-вишукувальних робіт № 78/12617/19042 від 29.07.2019 у загальному розмірі 62 991 грн. 52 коп. - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 49 715 грн. 04 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, будинок 7; ідентифікаційний код 00659101) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Дніпровського відділення філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49060, м. Дніпро, вулиця Привокзальна, будинок 3-А) 11 427 грн. 19 коп. - пені, 1 802 грн. 17 коп. - 3% річних та 2 100 грн. 43 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 01.03.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко