Рішення № 95232777, 02.03.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 березня 2021 року Справа № 903/794/20

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання – Остапук Юлія Володимирівна

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/794/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕЙЛ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЕНА-М” про стягнення 231985,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

21.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю “НЕЙЛ” направило на адресу суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЕНА-М” про стягнення 231985,50 грн., з яких 190093,39 грн. основного боргу, 1892,29 грн. інфляційних втрат, 20989,92 грн. пені, 19009,39 грн. штрафу.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору поставки №27580 від 02.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.10.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕЙЛ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЕНА-М” про стягнення 231985,50 грн. залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 10-ти календарних з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду: докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (касовий чек, розрахункова квитанція); докази в обгрунтування позовних вимог.

06.11.2020 позивач надіслав на адресу суду заяву, якою долучив до матеріалів справи клопотання про виправлення описок в позовній заяві, копію договору поставки №31/07-20019/26603 від 31.07.2019, платіжні доручення за договором поставки №31/07-20019/26603 від 31.07.2019, копію платіжних документів, що підтверджують відправлення відповідачу позовної заяви №1099 від 20.10.2020, копію платіжних документів, що підтверджують відправлення відповідачу копії клопотання про виправлення помилок.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 16.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 178 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві. Звернути увагу відповідача, що відзив повинен містити мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство. Звернути увагу відповідача на вимоги ст. 165 ГПК України щодо відзиву; докази направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідача подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

Ухвалу суду надіслано відповідачу на електронну адресу 16.11.2020.

ТзОВ “Вілена-М” 27.11.2020 направило на адресу суду запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження посилаючись на норми ч.12 ст.171 КАС України.

Заява обґрунтована тим, що невизначеність за яким договором був поставлений товар (договір поставки №31/07-2019/26603 від 31.07.2019, діяв до 31.12.2019 та пролонгований не був); невизначеність предмета поставки (в позовній заяві вказано: цвяхи кільцеві в бобіні, а у видатковій накладній №691 від 21.01.2020 - цвях кільцевий EPAL розсипний); Акти звірки за періоди: 21.01.2020 - 18.08.2020, 21.01.2020 - 12.10.2020, 21.01.2020 - 19.10.2020 не підписанні директором ТОВ “ВІЛЕНА-М”; позивач не подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження; сума позову перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; у судовому розгляді необхідно долучити ТзОВ “ВАЙС ОФІС”, так як згідно видаткової накладної № 691 від 21.01.2020, дане товариство вказане, як “Замовник” поставки; у зв`язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVІD- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, TOB “ВІЛЕНА-М” не може отримати необхідну правничу допомогу, так як адвокат Шевчук В.В., з яким у ТОВ “ВІЛЕНА-М” заключено договір про правничу допомогу, знаходиться на лікуванні.

Ухвалою суду від 03.12.2020 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 903/794/20 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Протокольною ухвалою від 02.02.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті. Зобов`язав позивача подати податкові накладні.

04.02.2021 ТОВ “НЕЙЛ” надіслало на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами, а також долучив копію податкової накладної від 21.12.2020.

ТОВ “НЕЙЛ” 16.02.2021 надіслало на електронну адресу заяву про продовження строку на подачу заяви про уточнення позовних вимог та заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить при розгляді позовної заяви врахувати договір №31/07-2019/26603 від 31.07.2019 на виконання якого був поставлений товар «цвях кільцевий ELAP» згідно видаткової накладної №691 від 21.01.2020, а договір №27580 від 02.01.2020 просить не враховувати. Позовні вимоги по стягненню коштів та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань підтримує повністю.

Не приступаючи до розгляду справи по суті суд протокольною ухвалою від 23.02.2021 прийняв заяви позивача та долучив до матеріалів справи, розгляд справи продовжив розглядати згідно уточнених позовних вимог та приступив до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 23.02.2021 розгляд справи по суті відкладено на 02.03.2021.

ТОВ “НЕЙЛ” 01.03.2021 надіслало на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без участі учасника справи, оскільки позивач вже надав всі документально оформлені докази та пояснення по справі.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.

Ухвала суду від 23.02.2021 направлена відповідачу на юридичну адресу та на офіційну електронну адресу, яка вказана у витязі з ЄДРПОУ.

У визначений судом день та час сторони своїх представників в засідання суду не направили.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нейл», в особі генерального директора Федорука Сергія Степановича, що діє на підставі Статуту, надалі іменоване “Постачальник”, з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЛЕНА-М» в особі директора Хомича Віктора Михайловича, що діє на підставі Статуту, надалі іменований “Покупець”, з другої сторони, укладено договір поставки №31/07-2019/26603 від 31.07.2019 (а.с.36-38).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставляти на умовах, у строки та в порядку встановлених даним Договором товар, визначений даним Договором та додатками до нього (надалі-Товар) і передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати Товар у власність і оплачувати його па умовах і в порядку передбаченому даним Договором.

Згідно п.2.1., 2.2. договору, поставка Товару здійснюється окремими партіями па підставі прийнятих Постачальником до виконання Замовлень Покупця. Партією товару є товар, що поставлений по одній товарній накладній. Замовлення Покупця повинно містити асортимент Товару, що поставляється, його кількість, дату до якої повинна бути здійснена поставка. Замовлення передається через електронні засоби зв`язку, по факсу, нарочно, поштою, через представника Постачальника або іншим зручним способом, визначеним Сторонами.

Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати технічним вимогам виготовлювача або вимогам діючого законодавства України, що встановлюються для даного виду товару (п.4.1 договору).

У відповідності до п.6.1.-6.3. договору, ціна продукції та асортимент встановлюється згідно накладних, що є невід`ємною частиною даного Договору. Ціна па продукцію може змінюватись Продавцем в залежності від зміни ринкових цін. Загальна вартість даного Договору становить загальну вартість Товару, поставленого протягом дії цього Договору. Покупець зобов`язується здійснити обов`язкову попередню оплату за товар в розмірі 100% вартості товару в гривнях України в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів па поточний рахунок постачальника, визначений вданому договорі, або іншим способом, не забороненим законодавством України .

Згідно п.7.1. договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену даним договором та чинним в Україні законодавством.

За порушення строків поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого Товару. У випадку несвоєчасної або неповної оплати Товару відповідно до п. 6.4. цього Договору Покупець па вимогу Постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несплаченого вчасно товару (п.п.7.2.-7.3. договору).

Відповідно до п.11.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє 31.12.2019 та пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору №31/07-2019/26603 від 31.07.2019, позивач взяті на себе зобов`язання виконав в повній мірі та поставив відповідачу товар на суму 230093,90 грн., що підтверджується видатковою накладною №691 від 21.01.2020 (а.с.8).

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати товару, а саме сплатив позивачу 40000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №397 від 12.06.2020, №526 від 16.07.2020, №456 від 01.07.2020, №621 від 19.08.2020 (а.с.39-42).

18.06.2020 TOB «НЕЙЛ» на адресу ТОВ «ВIЛЕНА -М» рекомендованим листом направило претензію за вих. № 631 від 15.06.2020 з вимогою погашення існуючої заборгованості за видатковою накладною №691 від 21.01.2020 (а.с.9-10).

Відповідач 01.07.2020, 10.09.2020, та 21.12.2020 надіслав у відповідь гарантійні листи, у яких визнавав договірні відносини з Позивачем (а.с.11, 12, 83), а також існуючу заборгованість між сторонами.

Окрім того, продавець зареєстрував податкову накладну, скріплену електронним цифровим підписом, в Єдиному реєстрі податкових накладних, у строки, встановлені законодавством. Реєстрації підлягають всі без винятку податкові накладні, незалежно від їх суми.

Отже, податковими накладними підтверджується наявність господарських операцій між відповідачем із позивачем (а.с.93-94).

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88:

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинний з 26.05.2017);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац перший пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. (пункт 2.15).

Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час, коли оформлялася видаткова накладна) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Разом з тим, відповідно до вимог вищевказаного абз.9 ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у видатковій накладній містяться обов`язкові реквізити, як дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "постачальника" та "отримав", та засвідчення цих даних відтиском печаток сторін.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суд має дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.

В матеріалах справи відсутні докази та заперечення, що печатка загублена відповідачем чи викрадена в нього.

У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Отже, відтиск печатки на видатковій накладній є свідченням участі особи в здійсненні господарської операції за цими накладними (ВС в постанові №916/922/19 від 29.01.2020).

На день розгляду справи заборгованість становить 190093,39 грн.

Відповідно до ст.144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договорів видаткових накладних.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між ТОВ “Вілена-М” та ТОВ «Нейл» носять договірний характер, укладений між ними договір поставки №31/07-2019/26603 від 31.07.2019 недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Враховуючи вищевикладене, укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товару, його отримання відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 190093,39 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована відповідачем.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також інфляційних та процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано 1892,29 грн. – інфляційних втрат, а також відповідно до договору пеню в розмірі 20989,92 грн. та штраф в сумі 19009,39 грн. (а.с.16).

Як слідує із матеріалів справи, а саме п.7.3 договору, у випадку несвоєчасної або неповної оплати Товару відповідно до п. 6.4. цього Договору Покупець па вимогу Постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несплаченого вчасно товару.

Водночас, п.6.4 договору не існує, а тому нарахування пені та штрафу визнається судом необґрунтованим та до задоволення не підлягає.

Щодо нарахування інфляційних втрат, судом встановлено наступне.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу претензію, яка отримана ТОВ «Вілена-М» 02.07.2020 (а.с.9-10), а отже строк нарахування інфляційних втрат починається з 10.07.2020.

Отже, враховуючи часткову оплату боргу відповідачем, сума інфляційних втрат з 10.07.2020 по 09.10.2020 становить 550,28 грн. (а.с.112).

В нарахуванні 1342,01 грн. інфляційних втрат слід відмовити, оскільки останні безпідставно нараховані.

При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН”.

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.

Контррозрахунку нарахування інфляційних втрат відповідачем не подано.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором поставки №31/07-2019/26603 від 31.07.2019 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 190643,67 грн., в т.ч.: 190093,39 грн. грн. основний борг та 550,28 грн. інфляційні втрат. В решті позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 2859,66 грн. (190643,67грн.*3479,79 грн./231985,50) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вілена-М” (вулиця Лесі Українки,49, с.Доротище, Ковельський район, Волинська область, 45022, код ЄДРПОУ 37669252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕЙЛ” (вулиця М.Красовського,64, м.Хмельницький, 29009, код ЄДРПОУ 21336490) 190643,67грн. (сто дев`яносто тисяч шістсот сорок три гривні шістдесят сім копійок) в т.ч.: 190093,39 грн. грн. основний борг, 550,28 грн. інфляційних втрат та 2859,66 грн. (дві тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень шістдесят шість копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.03.2021.

Суддя І. О. Гарбар