Вирок № 95230113, 29.01.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/11144/19

Провадження № 1-кп/359/155/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі судового засідання Шляхетко Ю.В., Івковій А.Л., Пугач Д.О.,

за участю прокурорів Динника Т.В. та Каліновської М.О., потерпілої ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , та його захисника - адвоката Синьоокого В.В., експерта Андрусенка М.М., та свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження № 12019110100001736, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2019 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борисполя Київської області, громадянина України, українця, офіційно працевлаштованого, з середньо освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, тобто скоїв умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, за наступних обставин.

Так, 17.08.2019 року о 17 год. 30 хв. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які перебували біля будинку АДРЕСА_1 , виник конфлікт на ґрунті неприязних відносин.

В цей же час, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , діючи умисно, наніс один удар правою рукою в область чола внутрішньої стороною долоні, в якій тримав зв`язку ключів.

Згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження на обличчі у вигляді синця в правій лобній ділянці і в правій пара орбітальній ділянці, які за критерієм розладу здоров`я відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинено дії, які полягають в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 , згідно якого остання просила стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальні збитки в розмірі 1532 грн. 66 коп. та моральну шкоду 30000 грн.

Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснено шляхом дослідження доказів обвинувачення та захисту, допиту свідків сторін, допиту потерпілої й обвинуваченого.

За наслідками такого розгляду судом встановлено доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні указаного кримінального правопорушення із зазначеним формулюванням обвинувачення з урахуванням додатково встановлених обставин викладених вище, які не впливають на кваліфікацію вчиненого ним.

Правовою кваліфікацією кримінального правопорушення (проступку), інкримінованого ОСОБА_2 є умисне легке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.

Доказами доведеності винуватості ОСОБА_2 є подані стороною обвинувачення письмові докази, допит потерпілої, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

На спростування позиції обвинувачення було допитано обвинуваченого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_7 .

Так, допитаний 02.06.2020 року обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що вину та цивільний позов не визнає та повідомив, що 17.08.2019 року близько 17 год. 00 хв. він разом з ОСОБА_7 йшов з магазину по АДРЕСА_1 . Біля будинку за даною адресою на лавочці за столом сиділи сусіди, почувши голосний сміх, вирішив, що сміються з нього та зробив їм зауваження після чого почався словесний конфлікт та ОСОБА_1 облила його теплою водою з чайника, який стояв на столі. Після такої поведінки ОСОБА_1 він замахнувся на неї, в його руках були ключі, однак вони вилетіли з рук. Після цього була викликана поліція.

При цьому зазначив, що не перебував у стані сп`яніння, того дня на обличчі ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_3 не бачив жодних тілесних ушкоджень. Удари ОСОБА_1 не наносив, лише замахнувся з ціллю самозахисту після того, як вона облила його водою. Доказами його невинуватості була відсутність у потерпілої ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, що вбачається з фотознімків, які були зроблені на ДР її племінника та на святкуванні якого вона була присутня ІНФОРМАЦІЯ_4.

Такі покази обвинуваченого були частково підтверджені свідком ОСОБА_7 , який був очевидцем події.

В той же час указані покази обвинуваченого не знайшли свого підтвердження та не відповідають іншим дослідженим судом доказам.

Покази обвинуваченого спростовуються показами свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_1 .

Так, допитаний 02.03.2020 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала, що 17.08.2019 року близько 17 год. 30 хв. вона разом з дочками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зятем ОСОБА_6 , сусідкою ОСОБА_4 та двома дітьми вийшли у двір будинку, що по АДРЕСА_1 , попити чаю з тортом. В той момент коли п`яний ОСОБА_2 проходив повз них вони сміялись. Зазначила, що зайшовши за сарай ОСОБА_2 повернувся до них і хотів був вдарити сусідку ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що вона йому завадила це зробити, він вдарив її правою рукою. Після цього пішла викликати поліцію. Коли повернулась ОСОБА_2 голосно виражався нецензурною лайкою, в руках тримав ключі, а у дочки ОСОБА_1 були вже зіпсовані окуляри. Зазначила, що ОСОБА_2 ніхто тілесних ушкоджень не наносив, по приїзду поліції написала заяву, її та ОСОБА_1 було допитано, ОСОБА_2 ніхто не допитував. Того дня вона разом з дочкою ОСОБА_1 звертались до травмпункту, що у Бориспільській лікарні.

Допитана 02.03.2020 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що знає ОСОБА_2 близько 20 років, раніше з ним та його дружиною спілкувались та були у дружніх відносинах.17.08.2019 року близько 17 год. 30 хв. вона разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пили чай та розмовляли у дворі будинку по АДРЕСА_1 . Під час бесіди засміялись в той час коли повз них проходив ОСОБА_2 з кумом зі сторони магазину. Він спочатку пройшов повз, а потім повернувся і почалась сварка, оскільки вирішив, що сміялись саме з нього. Зазначила, що ОСОБА_2 хотів її вдарити, однак ОСОБА_3 встала аби йому завадити, та ОСОБА_2 вдарив її в губу та сторону вуха. Під час сварки він правою рукою в якій у нього була зв`язка ключів вдарив ОСОБА_1 у сторону очей, у вісок. Поліція приїхала приблизно через 20 хв. Додатково зазначила, що їй відомо, що 17.08.2019 року ОСОБА_1 їздила до лікарні у зв`язку з тим, що внаслідок ударів ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження та потребувала медичної допомоги. У ОСОБА_3 була розбита губа.

Допитана 02.03.2020 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що 17.08.2019 року близько 17 год. 30 хв. у дворі будинку, де проживають, пили чай та розмовляли з сусідкою ОСОБА_4 , матір`ю ОСОБА_3 , сестрою ОСОБА_1 , племінницею та чоловіком ОСОБА_6 . Коли повз них проходив ОСОБА_2 - сміялись, і він, напевно, вирішив, що з нього, підійшов та почалась словесна лайка. Хотів, напевно, вдарити сусідку ОСОБА_4 , однак встала мати ОСОБА_3 та завадила йому. Через це, він вдарив матір у вухо, а потім, коли почався гам та крик вдарив сестру правою рукою, в якій були ключі, та попав у праву скроню та щоку. Спочатку у сестри було почервоніння на обличчі, ввечері вийшов синяк. Сестра ОСОБА_1 після того як ОСОБА_2 її вдарив, в цілях самозахисту, взяла зі столу чайник та замахнулась на ОСОБА_2 , не вдарила, а лише облила водою, яка на той час вже не була гарячою. Мати викликала поліцію, яка по приїзду допитала її та сестру. Ввечері їх возила до лікарні.

Допитаний 02.03.2020 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що 17.08.2019 року на початку п`ятої години за адресою: АДРЕСА_1 , він сидів у дворі будинку на лавочці разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дружиною ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та неповнолітнім сином та розмовляли про своє, сміялись. В той момент, коли сміялись проходив ОСОБА_2 та подумав, що сміються з нього, почав кричати до ОСОБА_4 . В той час ОСОБА_3 встала та він наніс їй удар. Після цього почались крики, нецензурна лайка та суперечки. Зазначив, що він не втручався у сварку. ОСОБА_3 викликала поліцію. В той час ОСОБА_2 наніс удар рукою, в якій були ключі, ОСОБА_1 в голову, вона в свою чергу замахнулась чайником, не вдарила, а облила водою, яка на той час вже не була гаряча. ОСОБА_2 ніхто не бив. У лікарню ОСОБА_1 з ОСОБА_3 возила ОСОБА_5 .

Допитаний 02.06.2020 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що точної дати не пам`ятає, близько 17 год. 00 хв. він разом з ОСОБА_2 йшов з магазину, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та її чоловік сиділи за столом та вживали спиртні напої. В момент коли він з ОСОБА_2 проходив повз них, почули в свій бік сміх, зробили зауваження. Після цього почалась сварка. ОСОБА_1 облила ОСОБА_2 кип`ятком з чайника. Не бачив щоб хтось комусь наносив тілесні ушкодження. Пішли звідти вдвох з ОСОБА_2 , поліцію не бачив.

Допитана 25.02.2020 року у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що знає обвинуваченого близько 20 років, оскільки проживають разом у будинку, конфліктів раніше не було.17.08.2019 року близько 17 год. 30 хв. сиділа у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_3 , сестрою ОСОБА_5 та її чоловіком, сусідкою ОСОБА_4 та пили чай. З-за сараю вийшов ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння. Зазначила, що в той момент вони сміялись та ОСОБА_2 подумав що з нього, підійшов та почав обзивати нецензурними словами. Спочатку підійшов до сусідки ОСОБА_4 та ображав нецензурними словами, потім вдарив мати у праве вухо та верхню губу. Після цього мати пішла викликати поліцію. Зазначила, що в момент коли хотіли його заспокоїти словесно, ОСОБА_2 наклонився над столом та рукою, в якій були ключі, здійснив їй удар в лобно-скроневу частину. Після отриманого удару, вона взяла чайник зі столу та облила його водою. По приїзду працівників поліції заяву написала мати. Від медичного огляду відмовилась, оскільки на той момент не було необхідності. Через годину стало погано, почала боліти голова, запаморочення, нудота. Після настання таких симптомів звернулась до приймального відділення Бориспільської ЦРЛ, звідти відправили до чергового лікаря травмпункту, він, в свою чергу, провів огляд та відправив на рентген, після рентгена звернулась на приймальне відділення для отримання допомоги. В неділю стало гірше, звернулась до приймального відділення, відправили на КТ, після КТ лікар сказав, що є забій м`яких тканин та легкий струс головного мозку. У понеділок звернулась до невропатолога. На стаціонарному лікуванні не перебувала. Вже у понеділок після обіду пішла на другу зміну на роботу. На лобі була подряпина, набряк та посиніло. ІНФОРМАЦІЯ_4 був День народження у племінника, на Дні народженні була з синяком. За направлення на судово-медичну експертизу звернулась у поліцію. Коли проводилась експертиза синяка вже не було, були фото та амбулаторна картка. Декілька разів зверталась до поліції для реєстрації кримінального провадження. У зв`язку з тим, що поліція не реєструвала кримінальне провадження, не відбулось своєчасне освідування. Цивільний позов підтримала та просила задовольнити. Зазначила, що матеріальна шкода зазначена у позові - це витрати, які вона понесла на лікування. Щодо моральної шкоди поклалась на розсуд суду.

Допитаний 16.12.2020 року у судовому засіданні експерт ОСОБА_24 показав що висновок підтримує. Огляд потерпілої та експертиза проводилась згідно направлення на судово-медичне обстеження дільничного офіцера поліції ОСОБА_25 від 03.09.2019 року. Потерпіла теж звернулась 03 вересня 2019 року. При огляді на ній тілесних ушкоджень не було виявлено, але потерпілою було пред`явлено медичну документацію, у якій і були описані лікарями тілесні ушкодження і встановлено ступень тяжкості тілесних ушкоджень. Згідно цього було видано висновок судово-медичного дослідження, який був направлений у відділ поліції. Згідно цього висновку слідча Лілія Гутник винесла постанову про призначення судово-медичної експертизи до якої було надано амбулаторну карту, в якій було зазначено про тілесні ушкодження, і згідно якого була проведена експертиза. У медичній документації були записи лікарів: травматолога, чергового лікаря приймального відділення, невропатолога та результати КТ головного мозку. При проведенні експертизи використовувалась первинна документація, тобто судово-медичне обстеження.

При проведенні первинного судово-медичного обстеження та документація, яка була надана потерпілою була достатня для проведення судово-медичного обстеження і встановлення факту тілесних ушкоджень і ступеню тяжкості.

Коли була винесена постанова про призначення судово-медичної експертизи, разом з нею надійшла копія судово-медичного обстеження, і в зв`язку з тим, що потерпіла не проходила лікування і у неї не було ніяких ускладнень, які могли потягти зміну ступеня тяжкості, тому для проведення судово-медичної експертизи вона не мала вирішальної ролі і експертиза була проведена по первинним матеріалам судово-медичного обстеження, де вся документація була зазначена і виписана.

Окремо повідомив, що в експертній установі реєструється лише постанова слідчого про призначення судово-медичної експертизи, а слідчий при необхідності надає матеріали. Реєстрація амбулаторної картки потерпілої та наданих нею документів не здійснювалась, лише фіксується у журналі реєстрації звернень по направленню чи постановам. Даний журнал наявний у відділені у м. Бориспіль.

З урахуванням викладених вище показів потерпілої та свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та з урахуванням досліджених письмових доказів, суд вважає винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, доведеною з урахуванням наступного.

Незважаючи на невизнання своєї вини, вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, по відношенню до потерпілої ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження.

Невизнання своєї вини ОСОБА_2 суд розцінює як спосіб уникнення ним відповідальності за скоєне, оскільки зібрані органом досудового розслідування докази, покази свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , потерпілої сторони підтверджують наявність у ОСОБА_2 умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 внаслідок виниклого конфлікту.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд визнає, що потерпіла ОСОБА_1 та допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які були безпосередніми очевидцями виниклого конфлікту між ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 . Інший допитаний свідок ОСОБА_7 свідчив про обставини, що мали місце до нанесення тілесних ушкоджень потерпілій з боку обвинуваченого та зазначив, що не бачив щоб хтось комусь наносив тілесні ушкодження та працівників поліції.

З цих підстав покази свідка ОСОБА_7 суд не приймає до уваги. Так, свідок ОСОБА_7 надав свідчення, що містять загальну інформацію, яка не може впливати на кваліфікацію дій обвинуваченого та не є доказом відсутності в діях ОСОБА_2 умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження та показів самого обвинуваченого, щодо нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 до правоохоронних органів він не звертався.

Покази обвинуваченого та свідка ОСОБА_7 не виключать нанесення умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 . Так, у своїх показах обвинувачений зазначає, що замахнувся на потерпілу з ціллю самозахисту, удар їй він не наніс. Пояснення надані з цього приводу потерпілою та свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повністю спростовують викладені обвинуваченим обставини та ніяким чином не спростовують умисних дій ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 по нанесенню їй тілесних ушкоджень.

В свою чергу, потерпіла ОСОБА_1 чітко повідомила, що тілесні ушкодження їй наніс ОСОБА_2 , вказавши на нього на досудовому слідстві та в суді.

З цього приводу, суд розцінює покази обвинуваченого, як такі, що спрямовані на захист обвинуваченого та надання видимості виникнення конфлікту саме із-за неадекватних дій ОСОБА_1 , а тому приймає їх до уваги лише в частині, що узгоджується з показами потерпілої та указаних свідків, разом з іншими доказами у справі, що свідчить про нанесення ОСОБА_2 потерпілій легких тілесних ушкоджень умисно.

На думку суду, крім показів потерпілої, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , винуватість ОСОБА_2 у спричинені ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, підтверджується також наступними доказами:

-копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 21.10.2019 року (а.с. 35), з якого вбачається, що 17.08.2019 року близько 17 год. 30 хв. в АДРЕСА_1, ОСОБА_2 вчинив сварку та наніс тілесні ушкодження ОСОБА_1 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 06.11.2019 року за участю потерпілої ОСОБА_1 з додатком (а.с. 36-38), протоколом проведення слідчого експерименту від 06.11.2019 року за участю свідка ОСОБА_4 з додатком (а.с. 39-41) - відповідно до яких встановлено механізм заподіяння потерпілій ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та їх кількість і локалізацію;

-висновком експерта №148д від 13.11.2019 року (а.с. 45-47), згідно якого вбачається, що з представленої медичної документації відомо, що у гр. ОСОБА_1 мались тілесні ушкодження у вигляді синця в правій лобній ділянці голови і в правій параорбітальній ділянці; виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупого (тупих) предмету (предметів), індивідуальні і характерні властивості якого (яких) не відобразились, і могли утворитись в строк та за обставин, на які вказано у направленні; виявлені у гр. ОСОБА_1 тілесні ушкодження за критерієм розладу здоровя відносяться до легких тілесних ушкоджень, згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»; не виключається можливість виникнення виявлених у гр. ОСОБА_1 тілесних ушкоджень «за обставин, викладених під час слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_1 від 06.11.2019 року»; не виключається можливість виникнення виявлених у гр. ОСОБА_1 тілесних ушкоджень «за обставин, викладених під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_4 від 06.11.2019 року»; виявлені у гр. ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синців в правій лобній ділянці голови та в правій параорбітальній ділянці могли утворитись від не менш ніж однієї травматичної дії (удару) тупого предмету в праву частину обличчя, а саме в лобно-скроневу ділянку справа; представляється маловірогідною можливість утворення виявлених у гр. ОСОБА_1 тілесних ушкоджень «від падіння з положення стоячи»;

-протоколом огляду від 28.11.2019 року (а.с. 48-51), згідно якого оглянуто зв`язку ключів, яка належить обвинуваченому ОСОБА_2 , та якою було нанесено удар потерпілій;

-постановою слідчого слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області Гутник Л.М. про визнання речовим доказом та приєднання його до матеріалів від 28.11.2019 року (а.с. 53), згідної якої виявлені та вилучені речі, а саме зв`язку ключів в кількості 4 штук - визнано речовим доказом та передано під зберігальну розписку ОСОБА_2 до вирішення питання по суті;

-направленням про проведення дослідження з метою встановлення ступеню тяжкості та характеру завданих тілесних ушкоджень від 03.09.2019 року (а.с. 162);

-висновком експертного обстеження №155 від 03.09.2019 року (а.с. 163), згідно якого вбачається, що з пред`явленої медичної документації відомо, що у гр. ОСОБА_1 мались тілесні ушкодження у вигляді синців в правій лобній ділянці голови та в правій параорбітальній ділянці; виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупого (тупих) предмету (предметів), індивідуальні і характерні властивості якого (яких) не відобразились, і могли утворитись в строк та за обставин, на які вказано у направленні; виявлені у гр. ОСОБА_1 тілесні ушкодження за критерієм розладу здоровя відносяться до легких тілесних ушкоджень; представляється маловірогідною можливість утворення вказаних тілесних ушкоджень «при падінні з висоти власного зросту об тверду поверхню»;

-копією медичних довідок лікарів (а.с. 164-171).

З цього приводу, повідомлення суду обвинуваченим ОСОБА_2 що указані вище тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок свого самозахисту, оскільки ОСОБА_1 замахнулась в його адресу чайником та облила водою, та з необережності, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, зважаючи на відсутність таких тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 та показів свідка ОСОБА_7 , який не надав інформації куди саме та скільки разів ОСОБА_1 мала нанести (нанесла) обвинуваченому ОСОБА_2 тілесні ушкодження чи намагалася їх вчинити.

Зазначене спростовується показами інших свідків, які зазначили, що ОСОБА_1 після удару ОСОБА_2 зв`язкою ключів лише в цілях самозахисту облила його водою з чайника.

Інші процесуальні дії - проведення слідчих експериментів за участю свідка та потерпілої не спростовують встановлених судом обставин, і навпаки підтверджують нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

З цього приводу, такий механізм їх заподіяння узгоджується з показами потерпілої, висновками судово-медичної експертизи, та викладеним в обвинуваченні фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення.

Неточності щодо обставин виниклого конфлікту, його місця та причин, не впливають на кваліфікацію та обсяг пред`явленого ОСОБА_2 обвинуваченню.

Таким чином покази потерпілої, обвинуваченого (щодо нанесення такого удару з ціллю самозахисту) та свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які були прямими очевидцями подій, в частині, що не суперечать іншим обставинам, встановленим судом в ході розгляду, узгоджуються між собою, є послідовними, логічними, взаємопов`язаними та об`єктивно підтверджуються висновками судово-медичної експертизи, а тому підстави ставити під сумнів твердження потерпілої про те, що саме від дій обвинуваченого в неї виникли тілесні ушкодження - відсутні.

В той же час, суд приходить до висновку, що факт відсутності видимих тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_1 на фото з соціальних мереж, яке було зроблено 21.08.2019 року, не може свідчити про відсутність таких. Так, наразі, є багато способів та можливостей корекції/ редагування та фотошопу фотознімків. А тому суд не бере до уваги як доказ копії фотознімків з соціальних мереж, як доказ невинуватості ОСОБА_2 .

З урахуванням наданих показів, суд вважає досліджені докази у провадженні належними і допустимими, а вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України доведеною, оскільки він, умисно спричинив потерпілій ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження.

До таких висновків суд прийшов з урахуванням висновку експерта, зі змісту якого вбачається, що, виявлені при дослідженні тілесні ушкодження у гр.. ОСОБА_1 виникли від дії тупого (тупих) предмету (предметів), індивідуальні і характерні властивості якого (яких) не відобразились, і могли утворитись в строк та за обставин, на які вказано у направленні. Не виключається можливість виникнення виявлених у гр. ОСОБА_1 тілесних ушкоджень «за обставин, викладених під час слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 від 06.11.2019 року». Виявлені у гр. ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синців в правій лобній ділянці голови та в правій параорбітальній ділянці могли утворитись від не менш ніж однієї травматичної дії (удару) тупого предмету в праву частину обличчя, а саме в лобно-скроневу ділянку справа. Представляється маловірогідною можливість утворення виявлених у гр. ОСОБА_1 тілесних ушкоджень «від падіння з положення стоячи».

За вказаних обставин суд розцінює твердження обвинуваченого про невинуватість у вчиненні умисного заподіяння тілесних ушкоджень, як спосіб захисту останнього та намагання уникнути відповідальності за скоєне та не може покласти їх у основу вироку.

При цьому, з цих причин суд оцінює критично і покази свідка ОСОБА_7 , як кума обвинуваченого, які спрямовані також на уникнення його другом відповідальності. Крім того, на більшість поставлених запитань, указаний свідок не надав чітких відповідей та інформації щодо детальних обставин конфлікту.

Доводи захисника про необережне легке тілесне ушкодження з ціллю самозахисту з чим в діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення (проступку), також є безпідставними, враховуючи покази свідків та досліджені докази по справі, що удари наніс умисно саме ОСОБА_2 і саме потерпілій ОСОБА_1 . До долученої до матеріалів справи копії скарги жителів будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 суд відноситься критично, зважаючи на те, що суть даної скарги не має відношення саме до обставини, яка відбулась 17.08.2019 року, в результаті якої потерпілій ОСОБА_1 були нанесені обвинуваченим ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.

Також, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності та забезпечення доведеності вини, дослідивши та оцінивши усі докази, надані сторонами в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення та потерпілою, надано беззаперечні, належні і допустимі докази вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 діяння, у якому він обвинувачується, та яким стороною обвинувачення надано правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Оцінивши вищезазначені показання обвинуваченого, потерпілої та свідків, а також інші досліджені докази, у сукупності, суд приходить до переконання, що ними достовірно підтверджуються факт завдання обвинуваченим одного удару правою рукою в область чола внутрішньої стороною долоні, в якій тримав зв`язку ключів, внаслідок чого ОСОБА_1 були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 мав прямий умисел на заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 , доказів наявності у ньому умислу чи мети завдати тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження в судовому засіданні не виявлено.

Крім того, в ході судового розгляду не встановлено обставин, визначених ст.ст. 36, 37 КК України, які б свідчили про те, що дії ОСОБА_2 носили характер необхідної чи уявної оборони.

З огляду на викладене, вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, знайшла своє підтвердження об`єктивними, доводиться належними та допустимими доказами в кримінальному провадженні, оцінка яким надана вище, і не викликає сумнівів у суду.

При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, що він раніше не судимий, що останній позитивно характеризується за місцем роботи, офіційно працевлаштований, має міцні соціальні зв`язки, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину.

За визначеннями ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_2 , і передбачене ч.1 ст. 125 КК України, є проступком, оскільки передбачає покарання до одного року виправних робіт.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Підстав для призначення обвинуваченому покарання нижче нижчої межі або більш м`якого, суд не вбачає.

При призначенні покарання за скоєне ОСОБА_2 , суд враховує мету покарання та те, що останнє є заходом примусу, що застосовується від імені держави відносно особи, яка вчинила кримінально каране діяння. Така мета полягає, окрім наявності відповідальності за скоєне, також у виправленні особи та запобіганні вчиненню нових злочинів.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу у відповідному розмірі. Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів. Обмежень для застосування такого виду покарання судом не встановлено, оскільки ОСОБА_2 , зважаючи на свій матеріальний стан має можливість його виконати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні, про них не зазначив і прокурор в ході судового розгляду.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Як встановлено судом, відносно ОСОБА_2 на досудовому розслідуванні, як і під час судового розгляду, запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання, на думку суду, відсутні.

Також, в ході розгляду кримінального провадження потерпілою ОСОБА_1 подано позовну заяву про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, та моральної шкоди.

З цього приводу потерпіла, прокурор підтримали заявлений цивільний позов. Обвинувачений та його захисник проти задоволення цивільного позову заперечили, зважаючи на відсутність будь-яких підстав.

На думку суду, цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування ж моральної шкоди регламентовано ст. 1167 ЦК України.

Як встановлено судом, злочин вчинено саме ОСОБА_2 , а тому відшкодуванню завдані збитки підлягають саме ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Встановлено, що у зв`язку із завданими легкими тілесними ушкодженнями, потерпілою витрачено кошти на лікування, що складають 502 грн. 66 коп., доказами чому є відповідні квитанції та чеки на здійснені витрати (а.с. 25-26). Зважаючи на підтвердження здійснення таких витрат, останні підлягають відшкодуванню в повному обсязі за рахунок обвинуваченого.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то цивільний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, зважаючи на те, що дійсно потерпілою було отримано тілесні ушкодження, що спричинило фізичний біль, душевні страждання на переживання останньої. Отримані нею тілесні ушкодження сприяли відчуттю дискомфорту зважаючи на наявність на обличчі ушкоджень, які важко скрити. Таким чином, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги на відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., з урахуванням ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, часу на відновлення, виниклі у зв`язку з цим обставини, а також матеріального стану обвинуваченого ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог щодо відшкодування завданої моральної шкоди потерпілій, на думку суду, слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 128, 314-376 КПК України, ст.ст. 50, 65-67, ч. 1 ст. 125 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Засуджений ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ), зобов`язаний сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Київській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA898999980313060106000010001; код класифікації доходів: 21081100), - в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ) - 502 грн. 66 коп. завданих матеріальних збитків та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 5502 (п`ять тисяч п`ятсот дві) грн. 66 коп.

Речовий доказ в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили: зв`язку ключів - залишити в користуванні ОСОБА_2 .

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя С.М.Вознюк