Рішення № 95229605, 25.02.2021, Харківський районний суд Харківської області

25.02.2021

Справа № 635/1702/20

Провадження по справі № 2/635/668/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Шинкарчука Я.А.,

секретар судового засідання - Желізова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У березні 2020 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеної генеральної угоди про реструктуризацію та приєднання до Умов та Правил надання продуктів кредитних карт (далі - генеральна угода) від 18 квітня 2016 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6 711, 24 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10, 00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, погашення якого здійснюється кожного місяця з «1» по «25» число .

Банк вказував, що ОСОБА_1 не виконувала належним чином умови генеральної угоди, а тому утворилась заборгованість станом на 21 листопада 2019 року у розмірі 14 778, 66 грн, що складається, із: заборгованості по кредиту - 3 971, 65 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 1 281, 33 грн, пені - 5 740, 20 грн, а також штрафу, визначеного пунктом 2.2 генеральної угоди, - 0, 00 грн, яку позивач просив суд стягнути на свою користь.

На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 13 квітня 2020 року вказана позовна заява прийнята до розгляду та призначено по справі судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує, з наступних підстав. Позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором від 18 квітня 2016 року у розмірі 14 778, 66 грн, між тим відповідно до арифметичних розрахунків загальний розмір заборгованості, який просить стягнути позивач становить 10 993, 18 грн., отже в розрахунку позивача вбачається помилка. Крім того, відповідач заперечує щодо підписання Генеральної угоди від 18 квітня 2016 року, оскільки в АТ КБ «Приватбанк» відповідач підписувала лише анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил банківських послуг. З матеріалів справи неможливо об`єктивно встановити, яка сама генеральна угода від 18 квітня 2016 року долучена до позовної заяви, відповідач заперечує її підписання та вважає такі докази сфальсифіковані позивачем. Також, згідно розрахунку заборгованості за договором від 18 квітня 2016 року, який доданий до позовної заяви, останній платіж здійснений ОСОБА_1 01 грудня 2016 року у розмірі 0, 37 гривень. Дата складання та подання позовної заяви зазначені у позові - 26 лютого 2020 року, що становить більш ніж встановлена позовна давність тривалістю у три роки, яка сплила 02 грудня 2019 року, навіть за позицією позивача, а за позицією відповідача такий строк сплинув - 19 квітня 2019 року. З урахуванням зазначеного відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі та застосувати строк позовної давності.

Представник відповідача надав відповідь на відзив, яким просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі в разі неявки відповідача.

Відповідач у судове засідання не з`явилась повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила та заяви про розгляд справи за її відсутністю не надала.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, наданою ним у письмовій заяві про розгляд справи без його участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).

Суд, дослідивши докази по справі, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18 квітня 2016 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої відповідач отримала кредит у розмірі 6 711, 24 грн на строк 12 місяців з 18 квітня 2016 року по 30 квітня 2017 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10, 00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Сторони зазначили, що вказана генеральна угода укладається з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором від 17 листопада 2010 року № SAMDN50000038030842.

Згідно пункту 1.1.2 Генеральної угоди визначено суму заборгованості позичальника за кредитним договором від 17 листопада 2010 року в розмірі 7 264, 24 грн та з метою її погашення ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 6 711, 24 грн зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 0, 833% на місяць. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюються шляхом внесення у період із 01 по 25 число кожного місяця щомісячного платежу в сумі 590, 02 грн.

Банк свої зобов`язання за Генеральною угодою від 18 квітня 2016 року виконав та надав ОСОБА_1 кредитній кошти, що не спростовано відповідачем.

ОСОБА_1 у період часу з 18 квітня 2016 року по 01 грудня 2016 року частково виконувала взяті на себе зобов`язання по вказаній Генеральній угоді, сплативши у травні 2016 року - 598, 00 грн, у серпні 2016 року - 2030, 00грн, у листопаді 2016 року -800, 00 грн, у грудні 2016 року - 0,37 грн, після чого припинила вносити платежі в рахунок погашення заборгованості.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредиту, процентам, пені та штрафу, нарахованих станом на 21 листопада 2019 року, суд зазначає.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік (стаття 258 ЦК України).

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У даній справі, встановлено, що ОСОБА_1 подала заяву про застосування позовної давності.

Між тим, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, по захист якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за укладеною з банком Генеральною угодою від 18 квітня 2016 року, то суд приходить до висновку про існування у відповідача перед банком боргу за тілом кредиту, процентами нарахованими до закінчення строку кредитування та штрафом передбаченим пунктом 2.2 Генеральної угоди.

Доводи відповідача, що нею не була підписана Генеральна угода від 18 квітня 2016 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом. Належних та допустимих доказів зазначеної обставини відповідачем до суду також не надано.

З матеріалів справи вбачається, що Генеральна угода від 18 квітня 2016 року має підпис відповідача, в період часу з 18 квітня 2016 року по 01 грудня 2016 року відповідач взяті на себе зобов`язання по вказаній Генеральній угоді частково виконувала, що також не заперечувалось і відповідачем.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Пунктом 2.1. Генеральної угоді від 18 квітня 2016 року встановлено, що сторони погодили, що кредит в сумі 6 711, 24 грн видається на строк 12 місяців з 18 квітня 2016 року по 30 квітня 2017 року. За користування кредитом передбачена сплата процентів 0,833% на місяць. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюються шляхом внесення у період із 01 по 25 число кожного місяця щомісячного платежу в сумі 590, 02 грн.

Крім того пунктом 2.2 Генеральної угоди передбачено, що згідно статей 212, 611, 651 ЦК України при порушення позичальником строків повернення заборгованості зазначених у цій генеральній угоді більш ніж на 31 день, по зобов`язанням строк яких не настав, строком повернення кредиту вважається 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом починаючи із 32-го дня порушення вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в сумі 3 785, 48 грн.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 грудня 2016 року ОСОБА_1 у порушення пункту 2.1. Генеральної угоди сплатила на погашення заборгованості за кредитом - 0, 37 грн, замість передбаченого договором щомісячного платежу в сумі 590, 02 грн.

Отже, відповідачем до 25 грудня 2016 року не сплачений щомісячний платіж у розмірі 590, 02 грн, а тому строком повернення кредиту є 27 січня 2017 року (32 день з моменту виникнення порушення), тому загальний строк позовної давності за кредитним договором сплив 27 січня 2020 року.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням умов генеральної угоди змінився строк виконання основного зобов`язання (пункт 2.2 цієї угоди), тому банк мав право з 27 січня 2017 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише 11 березня 2020 року, тобто поза межами загальної позовної давності (стаття 257 ЦК України).

Виходячи з наведеного, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов`язання і така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін.

Зважаючи на те, що на підставі пункту 2.2 Генеральної угоди строк користування кредитом припинився достроково, останній платіж було здійснено відповідачем 01 грудня 2016 року, проте з цим позовом позивач звернувся 11 березня 2020 року, тому позовні вимоги банку є обґрунтованими в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом до зміненої дати закінчення строку кредитування, проте у їх задоволенні слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

При цьому, у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, які були нараховані банком після закінчення строку кредитування, слід відмовити за їх необґрунтованістю, оскільки таке право кредитодавця припинилося після зміни строку виконання зобов`язань на підставі пункту 2.2 Генеральної угоди.

Вказаний висновок викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц (провадження № 61-14987св19).

Вимоги про стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України банком не заявлено.

Доводи позивача, що згідно умов договору строк виконання зобов`язання спливає - 30 квітня 2017 року, а позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 11 березня 2020 року - до спливу строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки строк дії Генеральної угоди було змінено на підставі умов цієї угоди (пункт 2.2) до 27 січня 2017 року, з якого і почався перебіг позовної давності.

Також, суд звертає увагу на те, що умовами Генеральної угоди не визначений розмір пені заявленої банком до стягнення.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, укладаючи із банком Генеральну угоду від 18 квітня 2016 року.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Крім того, звертаючись до суду з позовною заявою позивачем зазначена до стягнення сума штрафу відповідно до пункту 2. 2 Генеральної угоди у розмірі 0, 00 грн, у відповіді на відзив на позовну заяву позивачем відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди зазначена до стягнення сума штрафу у розмірі 3 785, 48 грн, однак заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог позивачем не надано.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто, суд вважає, що позивачем не був заявлений до стягнення штраф визначений пунктом 2.2 Генеральної угоди у розмірі 3 785, 48 грн.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що підставою для відмови у задоволені позовних вимог банку про стягнення штрафу є те, що суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, у той час, як штраф визначений пунктом 2.2 Генеральної угоди у розмірі 3 785, 48 грн відповідно до позовної заяви не був заявлений позивачем до стягнення.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення пені є її недоведеність.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статями 12, 81, 141, 247, 280-282, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволені позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження м. Київ вул. Грушевського, б. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 50, (рах. НОМЕР_1 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299, ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) - 14360570.

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання у встановленому законом поряду за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 01 березня 2021 року.

Суддя - Я.А. Шинкарчук